Вирок від 10.12.2025 по справі 202/11817/25

202/11817/25

1-кп/202/1723/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030024993 від 07 листопада 2025 року відносно:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.369-2КК України-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 03.08.2017 за № 676, Інформаційно-комунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи МВС (далі - ЄІС МВС).

Згідно з п. 3 цього Положення користувачами системи ІПНП є: посадові особи органів (підрозділів) поліції, яким в установленому порядку надано відповідні права доступу до інформації в системі ІПНП.

Кожна дія користувача щодо отримання інформації з інформаційних ресурсів системи ІПНП фіксується у спеціальному електронному архіві.

Користувачі системи ІПНП зобов`язані не розголошувати у будь-який спосіб інформацію, яка їм стала відома у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, крім випадків, передбачених законом, відповідають за достовірність інформації, що вводиться ними до відповідних інформаційних ресурсів системи ІПНП, та зобов`язані дотримуватися законодавства у сфері захисту інформації.

Згідно п. 56 постанови Кабінета Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі.

Так, особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, будучі працівником правоохоронного органу, посилаючись в розмові з ОСОБА_4 на тісні зв`язки зі службовими особами Національної поліції України, які уповноважені приймати відповідні рішення та яким надані права доступу до інформації в системі ІПНП а тому, згідно п.п. а, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та примітки до ст. 369-2 КК України є службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, запевнила ОСОБА_4 , що має можливість, здійснювати незаконний вплив на прийняття службовими особами рішень щодо надання йому інформації з інформаційних ресурсів системи ІПНП з приводу наявності або відсутності статусу «Розшук» військовозобов`язаних громадян України.

Надалі, ОСОБА_4 , розуміючи, що інформація з ресурсів системи ІПНП має обмежений доступ, і отримання її за надання неправомірної вигоди носить протиправний характер, 11.06.2024 на мобільний номер телефону у застосунку «Телеграм», який був зареєстрований у особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, відправив повідомлення щодо необхідності незаконного отримання службової інформації про перебування у розшуку як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У свою чергу, особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на пропозицію ОСОБА_4 за надання неправомірної вигоди здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, погодилась та будучи працівником поліції, користуючись впливом та зв`язками серед працівників органів поліції, перебуваючи у м. Києві, у вказаний день звернулась до невстановлених у ході досудового розслідування працівників правоохоронних органів, які не були обізнані у протиправних діяннях особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та виконуючи її прохання ( вплив) здійснили пошуковий запит у системи «ІПНП» і надали інформацію про відсутність у статусу «Розшук» ОСОБА_6 , яку у подальшому, через застосунок «Телеграм», особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, передала ОСОБА_4 для подальшої передачі третім особам.

У подальшому, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, 11.06.2024 о 11:22:29 зі свого банківського рахунку перерахував (надав) на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім`я особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, грошові кошти в сумі 500 гривень 00 копійок, в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме за отримання інформації з системи «ІПНП» щодо ОСОБА_6 .

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду, вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави, кваліфікуються за ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , розуміючи, що інформація з ресурсів системи ІПНП має обмежений доступ, і отримання її за надання неправомірної вигоди носить протиправний характер, 12.07.2024 на мобільний номер телефону у застосунку «Телеграм», який був зареєстрований у особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, відправив повідомлення щодо необхідності незаконного отримання службової інформації про перебування у розшуку як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на пропозицію ОСОБА_4 за надання неправомірної вигоди здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, погодилась та будучи працівником поліції, користуючись впливом та зв`язками серед працівників органів поліції, перебуваючи у м. Києві, 12.07.2024, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань щодо здійснення мобілізаційних заходів в особливий період, звернулась до невстановлених у ході досудового розслідування працівників правоохоронних органів, які не були обізнані у протиправних діяннях особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та виконуючи її прохання ( вплив) здійснили пошуковий запит у системи «ІПНП» і надали інформацію про відсутність у статусу «Розшук» ОСОБА_7 , яку у подальшому, через застосунок «Телеграм», особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, передала ОСОБА_4 для подальшої передачі третім особам.

У подальшому, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, 12.07.2024, більш точний час у ході досудового розслідування встановити не надалося за можливе, зі свого банківського рахунку перерахував (надав) на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, грошові кошти в сумі 500 гривень 00 копійок, в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме за отримання інформації з системи «ІПНП» щодо ОСОБА_7 .

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду, вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави, кваліфікуються за ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Крім того, особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.09.2024, будучі працівником правоохоронного органу, посилаючись в розмові з ОСОБА_4 на тісні зв`язки зі службовими особами Національної поліції України, а також Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які уповноважені проводити мобілізаційні заходи у період воєнного стану, а тому, згідно п.п. а, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та примітки до ст. 369-2 КК України є службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, запевнила ОСОБА_4 , що має можливість за неправомірну вигоду здійснювати незаконний вплив на прийняття службовими особами рішень щодо надання їй пустих бланків повісток.

Надалі, ОСОБА_4 , розуміючи, що вказані бланки повісток мають обмежений доступ, і отримання їх за надання неправомірної вигоди носить протиправний характер, 23.09.2024 на мобільний номер телефону у застосунку «Телеграм», який був зареєстрований у особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, відправив повідомлення щодо необхідності сприяння в ухиленні від мобілізації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та отримання пустого бланку повістки.

Особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на пропозицію ОСОБА_4 за надання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме щодо надання пустого бланку повістки виклику до ТЦК та СП для її використання з метою ухилення від призову та мобілізації погодились та будучи працівником поліції, користуючись впливом та зв`язками серед працівників органів поліції та Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, перебуваючи у м. Києві, у період з 23.09.2024 по 24.09.2024, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань щодо здійснення мобілізаційних заходів в особливий період, звернулась до невстановлених у ході досудового розслідування працівників правоохоронних органів та ТЦК, які не були обізнані у протиправних діяннях особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та виконуючи її прохання надали їй пустий бланк повістки, яку у подальшому через відділення «Нової Пошти», особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, відправила ОСОБА_4 для подальшої передачі третім особам.

У подальшому, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, 24.09.2024, більш точний час у ході досудового розслідування встановити не надалося за можливе, зі свого банківського рахунку перерахував (надав) на банківський картковий рахунок НОМЕР_3 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_9 , грошові кошти в сумі 1 500 гривень 00 копійок, в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме за отримання пустого бланку повістки на ім`я ОСОБА_8 .

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду, вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави, кваліфікуються за ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Крім того, особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.02.2025, будучі працівником правоохоронного органу, посилаючись в розмові з ОСОБА_4 на тісні зв`язки зі службовими особами Національної поліції України, які уповноважені приймати відповідні рішення та яким надані права доступу до інформації в системі ІПНП а тому, згідно п.п. а, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та примітки до ст. 369-2 КК України є службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, запевнила ОСОБА_4 , що має можливість за неправомірну вигоду здійснювати незаконний вплив на прийняття службовими особами рішень щодо надання їй інформації з інформаційних ресурсів системи ІПНП з приводу наявності або відсутності статусу «Розшук» військовозобов`язаних громадян України.

Надалі, ОСОБА_4 , розуміючи, що інформація з ресурсів системи ІПНП має обмежений доступ, і отримання її за надання неправомірної вигоди носить протиправний характер, 01.02.2025 на мобільний номер телефону у застосунку «Телеграм», який був зареєстрований у особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, відправив повідомлення щодо необхідності незаконного отримання службової інформації про перебування у розшуку як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на пропозицію ОСОБА_4 за надання неправомірної вигоди здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, погодилась та будучи працівником поліції, користуючись впливом та зв`язками серед працівників органів поліції, перебуваючи у м. Києві, у період з 01.02.2025 по 03.02.2025, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань щодо здійснення мобілізаційних заходів в особливий період, звернулась до невстановлених у ході досудового розслідування працівників правоохоронних органів, які не були обізнані у протиправних діяннях особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та виконуючи її прохання ( вплив) здійснили пошуковий запит у системи «ІПНП» і надали інформацію про відсутність у статусу «Розшук» ОСОБА_10 , яку у подальшому, через застосунок «Телеграм», особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, передала ОСОБА_4 для подальшої передачі третім особам.

У подальшому, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів 03.02.2025 о 11:56:52 зі свого банківського рахунку перерахував (надав) на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, грошові кошти в сумі 500 гривень 00 копійок, в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме за отримання інформації з системи «ІПНП» щодо ОСОБА_10 .

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду, вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави, кваліфікуються за ч. 1 ст. 369-2 КК України.

02 грудня 2025 року між прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно із даною угодою, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Сторони погоджуються на призначення наступного покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст.369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до правил ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.

Захисник обвинуваченого просив угоду про визнання винуватості затвердити, зазначивши, що вона відповідає вимогам КПК України, а її наслідки роз`яснені обвинуваченому.

Обвинуваченому ОСОБА_4 судом було роз`яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме: можливість оскарження вироку лише з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі - не роз`яснення наслідків укладення угоди.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470 КПК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно зі ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом було встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.

Таким чином суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України - надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за таку вигоду, вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави.

Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання. При призначені покарання враховано обставини, передбачені ст.66-67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст.67КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є вчинення злочину повторно.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження: про призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України та ухвалення обвинувального вироку.

Питання про долю речових доказів судом не вирішується відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, оскільки вони суду не надавалися та судом не досліджувалися.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314,368,369,370,371,374,376,395,472,474,475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 02 грудня 2025 року, укладену між прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури та обвинуваченим

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.369-2КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у дохід держави у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Згідно п.1 ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4,6,7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Суддя ОСОБА_1