Рішення від 04.12.2025 по справі 914/1456/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2025 Справа № 914/1456/25

За позовом:Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів, в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонбуд», м. Львівпро:розірвання договору та повернення земельної ділянки Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники учасників справи:прокурор:Машталяр Ю.А.;від позивача:Кубай Ю.Г. представник;від відповідача:не з`явився.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Львівської міської ради (надалі Позивач, Міська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонбуд» (надалі Відповідач, ТОВ «Бетонбуд») про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Ухвалою від 14.05.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 12.06.2025.

Ухвалою від 12.06.2025 відкладено підготовче засідання на 07.07.2025.

У підготовчому засіданні 07.07.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та ухвалив здійснювати розгляд справи в межах розумних строків, відклав підготовче засідання на 08.09.2025.

Ухвалою від 08.09.2025 відкладено підготовче засідання на 22.09.2025.

Ухвалою від 22.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.10.2025.

Судове засідання 20.10.2025 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Крупника Р.В. на лікарняному (у період з 13.10.2025 по 24.10.2025 включно).

Ухвалою від 28.10.2025 суд призначив судове засідання на 17.11.2025.

Ухвалою від 17.11.2025 відкладено судове засідання на 04.12.2025.

Прокурор та представник позивача з`явилися у судове засідання 04.12.2025, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 04.12.2025, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвала від 17.11.2025 отримана відповідачем засобами поштового зв`язку 25.11.2025, що підтверджується наявним у матеріалах справи трекінгом поштового відправлення №R067041784862.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Доводи прокурора.

Позов обґрунтовано тим, що 25.10.2016 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:12:005:0003, площею 1,4690 га для обслуговування відкритого складу металу з під`їзною колією та естакадою з бетонною площадкою за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання землі промисловості. Договір укладено строком на 10 років до 01.07.2026.

Як стверджує прокурор, в порушення пункту 9 Договору відповідач з серпня 2024 року не вносить орендну плату за користування земельною ділянкою, що свідчить про систематичну несплату протягом 5 місяців. У лютому 2025 року орендар частково здійснив сплату боргу за договором оренди.

Зважаючи на це, прокурор переконаний, що наявні підстави для розірвання договору оренди та повернення Львівській міській територіальній громаді земельної ділянки в судовому порядку.

Доводи позивача.

Позивач не подавав до суду письмових пояснень щодо заявлених прокурором позовних вимог. В судовому засіданні представниця міської ради підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що прокурор немає повноважень на представництво в суді інтересів органів місцевого самоврядування, а лише держави. Крім того, Міська рада не допустила жодної бездіяльності щодо укладеного із ТОВ «Бетонбуд» договору оренди землі, а, навпаки, зверталася до суду із заявами про видачу судового наказу про стягнення із відповідача заборгованості за орендною платою.

Порушення відповідачем договірного зобов`язання зумовлено форс-мажорними обставинами, зокрема введенням на усій території України воєнного стану, накладенням на усе майно відповідача арешту згідно із ухвалою Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/2606/22. Не зважаючи на складну фінансову ситуацію відповідач все ж виконує свої зобов`язання з оплати орендних платежів, тобто є добросовісним орендарем та намагається зберегти відповідний правовий статус. Він не ухиляється від відповідальності, визнає наявний борг та не припиняє контактів з орендодавцем.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

25.10.2016 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди землі №Ш-3888 (надалі Договір), згідно із пунктом 1 якого орендодавець на підставі Податкового кодексу України, ухвал Львівської міської ради №1675 від 26.07.2012 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові», №4250 від 25.12.2014 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» та ухвал Львівської міської ради №721 від 01.07.2016 «Про продовження ТОВ «Бетонбуд» терміну оренди земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 327», надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Т. Шевченка, 327 для обслуговування відкритого складу металу під`їзною колією та естакадою з бетонною площадкою (Т.1; а.с. 36-40).

Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610137500:12:005:0003, загальною площею 1,4690 га, у тому числі під капітальною забудовою 0,0116 га, під тимчасовою забудовою 0,0337 га, під спорудами 0,9656 га, під проїздами, проходами та площадками 0,3474 га, під зеленими насадженнями 0,1107 га (у тому числі, площею 0,0164 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: кам`яні нежитлові будівлі та металеві споруди, а також залізнична колія (пункт 3 Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування відкритого складу металу з під`їзною колією та естакадою з бетонною площадкою. Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням: землі промисловості (пункти 15, 16 Договору).

Як передбачено пунктом 20 Договору, об`єкт оренди вважається переданим орендодавцем орендарю з моменту державної реєстрації права оренди.

Судом встановлено, що 12.12.2016 відповідач зареєстрував право оренди на земельну ділянку Міської ради із кадастровим номером 4610137500:12:005:0003, загальною площею 1,4690 га. Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №425984438 від 08.05.2025 (Т.1; а.с. 45-48).

При цьому він є власником об`єктів нерухомості, які розташовані на передній в оренду ділянці та щодо яких застосовано обтяження у вигляді податкової застави і арешту, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №425938444 від 21.01.2025, №425984438 від 08.05.2025 (Т.1; а.с. 41-48).

Згідно із пунктами 9, 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 331`485,73 грн. в рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33214812700007 ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач: Міський бюджет для Шевченківського р-ну, ЄДРПОУ 38007662, код платежу: 18010600 для юридичних осіб, до 30-го числа місяця наступного за звітним. Орендна плата вноситься за базовий звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував свого обов`язку зі своєчасного та повного внесення орендної плати, що стало підставою для звернення Міською радою до суду із заявами про видачу судових наказів:

- згідно із судовим наказом Господарського суду Львівської області від 28.06.2023 у справі №914/1949/23, який набрав законної сили 30.07.2023, стягнуто з ТОВ «Бетонбуд» на користь Міської ради заборгованість зі сплати орендної плати за землю за Договорами оренди землі №388 від 25.10.2016, №Ш-4264 та №Ш-4265 від 01.10.2020 року у загальному розмірі 109`109,62 грн. Відповідний судовий наказ розміщений у Єдиному державному реєстрі судових рішень за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111887082;

- згідно із судовим наказом Господарського суду Львівської області від 18.11.2024 у справі №914/2797/24, який набрав законної сили 16.12.2024, стягнуто з ТОВ «Бетонбуд» на користь Міської ради заборгованість за договорами оренди землі №-3888 від 25.10.2016, №Ш-4264 від 01.10.2020 та №Ш-4265 від 01.10.2020 в розмірі 272`559,54 грн. Відповідний судовий наказ розміщений у Єдиному державному реєстрі судових рішень за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123155736;

- згідно із судовим наказом Господарського суду Львівської області від 18.04.2025 у справі №914/1231/25, який набрав законної сили 17.05.2025, стягнуто з ТОВ «Бетонбуд» на користь Міської ради 248`523,32 грн. заборгованості по договору оренди землі №Ш-3888 від 25.10.2016. Відповідний судовий наказ розміщений у Єдиному державному реєстрі судових рішень за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126715621.

Факт неналежного виконання зобов`язань з оплати орендних платежів та постійного існування у відповідача заборгованості за Договором у 2022, 2023, 2024 та 2025 роках простежується зі змісту Довідок-розрахунків, які надані Департаментом фінансової політики Міської ради у відповідь на запит прокурора (Т.1; а.с. 57-59, 71-72).

Зокрема, у Довідці-розрахунку боргу за період до 01.04.2025 вказано, що відповідач повинен був сплатити за Договорами оренди землі №Ш-3888 від 25.10.2016, №Ш-4264 від 01.10.2020 та №Ш-4265 від 01.10.2020 за період з 01.01.2022 до 31.03.2025 суму у загальному розмірі 2`884`776,84 грн., з яких за Договором №Ш-3888 від 25.10.2016 у розмірі 1`671`234,35 грн. Разом з тим, відповідач перерахував до бюджету за усіма трьома договорами лише 1`628`244,96 грн. Решта суми у розмірі 1`256`531,88 грн. сплачена не була (2`884`776,84 - 1`628`244,96).

У вказаній довідці відображено інформацію про те, що відповідач взагалі не вносив оренду плату у жовтні 2022 року, березні-червні, серпні-грудні 2023 року, лютому, квітні, червні, серпні-грудні 2024 року, січні та березні 2025 року.

Крім того, згідно із листом ГУ ДПС у Львівській області №190-25 від 08.01.2025 у відповідача станом на 01.10.2024 існувала податкова заборгованість за орендною платою за землю з юридичних осіб у розмірі 833,6 тис. грн. Відповідна сума охоплена позовною роботою, а саме рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №380/19151/23, та прийнятим ГУ ДПС у Львівській області рішенням №227/4-1301 від 30.09.2024 про стягнення коштів з платника податків з рахунків у банках. При цьому в погашення податкового боргу по орендній платі станом на 28.10.2024 поступило 390,00 тис. грн. (Т.1; а.с. 63-66).

Відповідно до пункту 8 Договору він укладений на 10 років до 01.07.2026.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Зважаючи на допущені відповідачем порушення, прокурор звернувся до суду із позовом про розірвання Договору та зобов`язання ТОВ «Бетонбуд» повернути передану в оренду земельну ділянку.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі прокурор вказав, що порушення інтересів держави полягає у користуванні відповідачем спірною земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за таке користування у обсязі і строки, які передбачені умовами Договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні суми грошових коштів.

Систематична несплата орендних платежів, сплата окремих орендних платежів несвоєчасно та не в повному обсязі порушує право Львівської міської територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і у своїх інтересах майном, що належить їй, ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

У спірних правовідносинах компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави, є Міська рада, яка є власником спірної земельної ділянки, відповідно до статей 140, 142, 145 Конституції України, статей 10, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 83, 90, 122 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), статей 4, 24 Закону України «Про оренду землі» (надалі Закон №161-XIV).

Доводи відповідача про те, що прокурор немає повноважень на представництво в суді інтересів органів місцевого самоврядування, а лише держави, відхиляються судом, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18 Верховний Суд виснував, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

У даній справі Міська рада є отримувачем коштів за користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звернувся з позовом до суду саме в інтересах Міської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси Львівської міської територіальної громади.

Суд додатково зазначає, що необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку Львівської міської територіальної громади) й орендаря (відповідача), повернення землі у комунальну власність та дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

У матеріалах справи наявні докази того, що прокурор надав позивачу час для того, щоб належним чином зреагувати на допущені відповідачем порушення, а саме:

- він звертався до Міської ради із листом №14.50/97-9009ВИХ-24 від 17.09.2024, у якому просив надати інформацію про те, чи вживалися заходи щодо стягнення із відповідача заборгованості за орендною платою та щодо розірвання договору оренди у зв`язку із несистематичною сплатою орендних платежів (Т.1; а.с. 49-51). У відповідь, Виконавчий комітет Міської ради листом №24-вих-144268 від 09.10.2024 повідомив про те, що у 2023 році у межах справи №914/1949/23 судом видавався судовий наказ про стягнення із відповідача заборгованості за Договором оренди землі №Ш-3888 від 25.10.2016. Крім того, підготовлено позовну заяву про стягнення заборгованості із ТОВ «Бетонбуд» (Т.1; а.с. 52-53);

- він надіслав Департаменту фінансової політики Міської ради листи №14.50/97-10303ВИХ-24 від 22.10.2024 та №14.50/97-3457ВИХ-25 від 31.03.2025, у яких просив надати помісячний розрахунок заборгованості відповідача. Крім того, у першому листі прокурор повідомив про намір звернутися до суду із позовом про стягнення боргу та розірвання договору оренди, у разі якщо Міською радою буде допущено бездіяльність (Т.1; а.с. 54-56, 69-70). У відповідь, Департамент листами №2201-вих-16010 від 08.11.2024 та №2201-вих-49932 від 04.04.2024 надав інформацію про заборгованість відповідача за Договором (Т.1; а.с. 57-59, 71-72);

- він звертався до Міської ради із листами №14.50/97-298ВИХ-25 від 10.01.2025 та №14.50/97-1214ВИХ-25 від 04.02.2025, у яких повторно намагався з`ясувати, чи звертався орган місцевого самоврядування до суду із позовом про стягнення боргу та розірвання договору оренди, у зв`язку із несистематичною сплатою орендних платежів. Прокурор поінформував Міську раду, що у разі бездіяльності самостійно звертатиметься до суду із позовом (Т.1; а.с. 67-68, 73-74);

- він надіслав Міській раді повідомлення про звернення до суду №14.05/97-3194ВИХ-25 від 24.03.2025 (Т.1; а.с. 75).

Таким чином, направляючи відповідні звернення позивачу, прокурор фактично повідомляв його про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Міська рада володіла інформацією про допущені порушення. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентний орган не вживав належних й ефективних заходів спрямованих на усунення таких порушень, зокрема не звертався до суду за захистом інтересів держави шляхом розірвання Договору, що свідчить про його бездіяльність.

Так, суд враховує ту обставину, що Міська рада подавала до суду заяви про видачу судових наказів про стягнення із відповідача боргу за Договором у 2023, 2024 та 2025 роках, які були задоволені судом шляхом видачі судових наказів, які станом на дату ухвалення цього рішення набрали законної сили. Разом з тим, слід наголосити, що відповідні заходи повною мірю не забезпечили захист інтересів Львівської міської територіальної громади, які полягають, серед іншого, у дотриманні принципу раціонального використання землі, адже відповідач продовжив допускати прострочення у внесенні орендних платежів у 2023, 2024 та 2025 роках та не вносити у повному обсязі такі платежі, тобто не припиняв порушувати інтереси територіальної громади. В умовах систематичного неналежного виконання зобов`язань Міська рада повинна була звернутися до суду із позовом, спрямованим на припинення орендних відносин із відповідачем, задля того, щоб, по-перше, припинити систематичне порушення інтересів територіальної громади, та, по-друге, забезпечити умови для передачі в майбутньому земельної ділянки в оренду користувачу, який належним чином виконуватиме грошові зобов`язання.

Зважаючи на викладене, суд не може погодитися із доводами відповідача про те, що Міська рада не допустила жодної бездіяльності щодо укладеного із ТОВ «Бетонбуд» договору оренди землі.

Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який, попри те, не здійснює належним чином захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.

Щодо суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 (далі - Закон №161-XIV) встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що 25.10.2016 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди землі №Ш-3888, на виконання якого відповідачу було передано у користування земельну ділянку із кадастровим номером 4610137500:12:005:0003, загальною площею 1,4690 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. Т. Шевченка, 327, про що свідчить факт реєстрації 12.12.2016 за відповідачем права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 21 Закону №161-XIV орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Законом №161-XIV передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку (стаття 24), а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (стаття 25).

Умовами Договору передбачено, що орендар вносить орендну плату у розмірі 331`485,73 грн. в рік. Орендна плата вноситься за базовий звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Матеріалами справи підтверджується користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності із кадастровим номером 4610137500:12:005:0003 та, водночас, систематичного нездійснення ним орендних платежів за користування земельною ділянкою, внесення їх у неповному обсязі та не у встановлений Договором строк. Вказана обставина визнається і відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач порушив взяте на себе договірне зобов`язання, адже систематично не виконує взяті на себе обов`язки орендаря.

У даній справі прокурор звернувся до суду із матеріально-правовими вимогами немайнового характеру про розірвання Договору та повернення на користь позивача земельної ділянки із кадастровим номером 4610137500:12:005:0003, посилаючись на систематичну несплату відповідачем орендних платежів.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Суд зазначає, що станом на дату ухвалення рішення, між сторонами продовжують існувати договірні орендні відносини. Так, згідно із пунктом 8 Договору його укладено на 10 років до 01.07.2026.

Вказане уможливлює застосування обраного прокурором способу захисту у спірних правовідносинах.

Згідно із статтями 31, 32 Закону №161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору. Схоже положення відображене і у Договорі.

Статтею 141 ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові №918/391/23 від 20.11.2024, припис пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України, яким передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати, є спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі.

Оскільки на практиці така систематична несплата може бути повною або частковою (недоплата), то цілком очевидно, що законодавець врегулював відносини оренди землі з огляду на те, що специфічні підстави припинення права оренди землі, зокрема за систематичну повну несплату орендної плати за землю, визначені відповідними нормами ЗК України, а нормами ЦК України надається можливість додаткової оцінки саме часткової несплати (недоплати) орендної плати за землю та її кваліфікації як істотного порушення договору в контексті з`ясування наявності підстав для його розірвання.

Таким чином, приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини 2 статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки доповнюють одні одних.

Згідно з пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України самостійною підставою для дострокового розірвання договору є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору, і звертатися до більш загальної норми частини 2 статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі (постанова).

При цьому у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України, а загальне правило частини 2 статті 651 ЦК України у разі істотності порушення договору іншою стороною. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Зі змісту Довідки-розрахунку за період по 01.04.2025 вбачається, що відповідач взагалі не вносив орендних платежів за Договором за період березень-червень, серпень-грудень 2023 року, а також за серпень-грудень 2024 року, тобто допустив систематичну несплату орендних платежів за Договором, що є самостійною і достатньою підставою для розірвання Договору на підставі пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що він є добросовісним орендарем, не ухиляється від сплати орендної плати та здійснює її сплату в межах можливого та обставин, які перешкоджають здійснювати обов`язок із сплати орендної плати, з огляду на таке.

В уже згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що факт погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позову про розірвання договору оренди. Сплата орендарем заборгованості з орендної плати має правове значення, якщо до моменту сплати заборгованості орендодавець звернувся з позовом про стягнення такої заборгованості. Водночас подальше погашення заборгованості невчасно сплаченої орендної плати, не спростовує факт несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред`явлення і задоволення судом позову про розірвання договору.

Отже, той факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини 2 статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).

У контексті частини 2 статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті «д» частини 1 статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.

Посилання відповідача на те, що порушення відповідачем договірного зобов`язання зумовлено форс-мажорними обставинами, зокрема введенням на усій території України воєнного стану, накладенням на усе майно відповідача арешту згідно із ухвалою Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/2606/22, відхиляються судом, позаяк, враховуючи обставини даної справи та надані сторонами докази, вказані обставини не охоплюються змістом поняття «форс-мажорні обставини». Так, факт введення воєнного стану носить загальний характер. Відповідачем не доведено належними й допустимими доказами факту безпосереднього впливу вказаної обставини на можливість виконання ним грошового зобов`язання за Договором. Щодо накладення арешту на майно усе майно відповідача, то вказане зумовлено діяльністю самого відповідача, а не незалежними від нього обставинами.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позовна вимога прокурора про розірвання Договору є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд враховує, що на орендованій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем на праві власності. Проте, згідно з висновками Верховного Суду, які викладено у постановах від 14.01.2025 у справі №909/618/22, від 20.11.2024 у справі №918/391/23, від 03.08.2022 у справі №914/374/21, від 01.02.2023 у справі №904/2600/18, від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, що ухвалені у подібних правовідносинах щодо розірвання договорів оренди землі, на якій розташоване нерухоме майно орендаря, ця обставина не була визнана судом касаційної інстанції перешкодою для припинення орендних правовідносин з недобросовісним орендарем та повернення земельних ділянок.

Наведений прокурором підхід також концептуально узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, щодо прав власника нерухомого майна на земельну ділянку безпосередньо під об`єктом нерухомості у разі відсутності підстав для поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 34 Закону №161-XIV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи розірвання судом Договору, вимога про зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку також підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову на відповідача.

За подання позовної заяви Львівською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 4`844,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1094 від 01.05.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (Т.1; а.с. 25, 93).

Таким чином, зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури у розмірі 4`844,80 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки №Ш-3888 від 25.10.2016, укладений між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетонбуд».

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонбуд» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 242; код ЄДРПОУ 32181428) повернути Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) земельну ділянку із кадастровим номером 4610137500:12:005:0003.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонбуд» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 242; код ЄДРПОУ 32181428) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) 4`844,80 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повне рішення складено та підписано 10.12.2025.

Суддя Крупник Р.В.