Постанова від 02.12.2025 по справі 905/1666/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 905/1666/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Голуб О. С., Крутоузова Н. С.,

відповідачів - Безвершенко О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 (суддя Чернова О. В.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 (судді: Крестьянінов О. О. - головуючий, Білоусов Я. О., Лакіза В. В.) у справі

за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "КМЗ-ТРЕЙДІНГ"

про визнання недійсними договорів оренди та застосування наслідків недійсності правочинів,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову

1.1. У грудні 2024 року Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" (далі - ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" (далі - ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ") про визнання недійсними договорів оренди від 03.10.2022 № 03-10/2022-Т45, від 08.11.2022 № 01-11/2022-Т46, від 27.12.2022 № Т50, від 04.01.2023 № Т51, від 07.03.2023 № Т55, від 01.08.2023 № 0208, від 01.08.2023 № 0108, укладених між відповідачами у справі; застосування наслідків, визначених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України шляхом стягнення з ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" на користь ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" коштів у сумі 435 903,06 грн, як таких, що були отримані за недійсним правочином; застосування наслідків, визначених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України шляхом стягнення з ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" в дохід держави коштів у сумі 435 903,06 грн, як таких, що були отримані за недійсним правочином.

Позовні вимоги, з посиланням, зокрема, на положення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту 19.1.45 пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20, статей 41, 198, 201 Податкового кодексу України, статей 12, 202, 203, 215, 216, 228, 238 Цивільного кодексу України, статей 3, 174, 207, 208 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що договори оренди транспортних засобів укладені на порушення положень частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, оскільки такі договори від імені орендаря та орендодавця підписані однією особою директором ОСОБА_1 Водночас, за доводами позивача, фіктивна діяльність підприємства, оформлена спірними договорами, дає можливість сформувати неправомірний податковий кредит та нанести збитки державі, тому такі договори суперечать інтересам держави і суспільства та підлягають визнанню недійсними на підставі положень статті 228 Цивільного кодексу України, а також підлягають застосуванню наслідки, визначені у частині 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у виді стягнення з ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" на користь ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" коштів, одержаних за такими недійсними правочинами, а також стягнення, у свою чергу, з ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" в дохід держави цих коштів.

1.2. ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" у відзиві на позов проти його задоволення заперечило, посилаючись, зокрема на реальність господарських операцій за оспорюваними правочинами, недоведення позивачем умислу у діях відповідачів на завдання шкоди інтересам держави та суспільства.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 в позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що встановлені фактичні обставини справи свідчать, що спірні договори оренди транспортних засобів укладені відповідачами як рівними учасниками господарських правовідносин та спрямовані на досягнення їх інтересів, а доказів протилежного, зокрема, завдання шкоди довірителю матеріали справи не містять; вказані договори виконувалися сторонами, водночас обставини фіктивності діяльності відповідачів позивачем не доведено, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження факту відсутності реального руху активів (документів фінансової звітності, відомостей про наявність рахунків у відповідачів, банківських виписок з них), доказів оформлення первинних документів за спірними договорами з порушенням вимог закону, відсутність у відповідачів відповідних можливостей та умов здійснення господарської діяльності за відповідними договорами оренди. Суд також визнав недоведеними обставини укладення спірних договорів з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, наявність у відповідачів наміру на укладення протиправних договорів, а також настання протиправних наслідків у зв`язку з укладанням таких договорів.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 залишено без змін.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції частково погодився з доводами позивача про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак комерційного представництва та водночас зазначив, що обставини оспорюваності зазначених договорів оренди не роблять їх недійсними автоматично. Так, за висновками апеляційного господарського суду, спірні договори оренди транспортних засобів укладені відповідачами як рівними учасниками господарських правовідносин та спрямовані на досягнення їх інтересів; у наведеному випадку позивач (як контролюючий орган) не є стороною цих договорів, не є особою, яку представляла ОСОБА_1., що виключає можливість завдання шкоди інтересам позивача як довірителя або сторони договору, тому позивач повинен довести обставини безпосереднього порушення укладенням цих договорів його або держави та суспільства майнових прав та законних інтересів. Позивач, стверджуючи про укладення спірних договорів представником ОСОБА_1 у своїх інтересах або в інтересах ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" чи ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ", намагається довести обставини нереальності, фіктивності цих правочинів та, відповідно, порушення публічного порядку при їх вчиненні з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Проте, як установив суд апеляційної інстанції, наявними у справі доказами підтверджуються обставини виконання відповідачами договорів оренди, здійснення ними відповідної господарської діяльності, тобто реальності господарських операцій, що виключає можливість кваліфікації зазначених правочинів як фіктивних.

Разом із тим, апеляційний господарський суд, з огляду на недоведеність обставин фіктивної діяльності відповідачів, відсутність належних доказів на підтвердження наявності у них наміру на вчинення правочину всупереч інтересам держави і суспільства, що виник у них до укладення цих правочинів, погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем укладення спірних договорів в порушення інтересів держави і суспільства та публічного порядку.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ГУ ДПС у Донецькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2025.

Підставою для подання касаційної скарги у цій справі скаржник визначає положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду та Верховного Суду України, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 401/2995/16-ц, від 10.11.2021 у справі № 757/50762/18- ц, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 31.07.2019 у справі № 925/968/18, а також у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 3-31гс11, щодо застосування частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України; у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15, від 21.09.2022 у справі № 922/2012/21, від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19, від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16, від 31.10.2019 у справі № 461/5273/16, у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 щодо кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" заперечило проти її задоволення, просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені судові рішення залишити без змін, оскільки судами повно з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, висновки судів відповідають дійсним обставинам справи, судами дотримано норми матеріального і процесуального права та прийнято законні та обґрунтовані судові рішення.

3.3. Від ГУ ДПС у Донецькій області надійшли додаткові пояснення у справі.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, за даними ІКС "Податковий блок" ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ", код ЄДРПОУ: 37320399, зареєстровано 25.03.2011, номер державної реєстрації: 2571020000000424; дата взяття на облік в органі ДПС 28.03.2011, номер взяття на облік 7813, код податкового органу (599) ГУ ДПС у Донецькій області; ДПІ обслуговування (522) ГУ ДПС у Донецькій області, Слов`янська ДПІ. Керівник/головний бухгалтер - одна фізична особа - ОСОБА_1. (РНОКПП НОМЕР_1 ). Кінцевий бенефіціарний власник: ОСОБА_2 . Види діяльності, серед іншого, - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ", код ЄДРПОУ 42586880 зареєстровано 01.11.2018, номер запису: 10741020000080536; дата взяття на облік в органі ДПС 01.11.2018, номер взяття на облік 265918294819, код податкового органу (2615) Головне управління ДПС у м. Києві; ДПІ обслуговування (2659) Головне управління ДПС у м. Києві, ДПІ у Шевченківському районі (Шевченківський район м. Києва). Керівник/засновник/кінцевий бенефіціарний власник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Види діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

Між ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" (орендодавець) та ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" (орендар) укладені договори оренди транспортного засобу:

- від 03.10.2022 № 03-10/2022-Т45, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати у тимчасове платне володіння та користування орендарю транспортний засіб марки DAF, модель FT XF 105, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2011 року виготовлення, з об`ємом двигуна 12902 см3, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , а орендар зобов`язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування транспортним засобом і повернути його у порядку, встановленому цим договором. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування транспортним засобом становить 6000,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 1000,00грн (пункти1.1, 3.1 договору);

- від 08.11.2022 № 01-11/2022-Т46, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати у тимчасове платне володіння та користування орендарю транспортний засіб марки DAF, модель FT XF 105.460, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , 2013 року виготовлення, з об`ємом двигуна 12902 см3, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , а орендар зобов`язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування транспортним засобом і повернути його у порядку, встановленому цим договором. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування транспортним засобом становить 6600,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 1100,00 грн (пункти 1.1, 3.1 договору);

- від 27.12.2022 № Т50, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати у тимчасове платне володіння та користування орендарю транспортний засіб типу спеціалізований вантажний сідловий тягач, марки DAF, модель FT CF 85, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , 2010 року виготовлення, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , а орендар зобов`язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування транспортним засобом і повернути його у порядку, встановленому цим договором. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування транспортним засобом становить 6000,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 1000,00 грн (пункти 1.1, 3.1 договору);

- від 04.01.2023 № Т51, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати у тимчасове платне володіння та користування орендарю транспортний засіб типу спеціалізований вантажний сідловий тягач, марки DAF, модель FT XF 105.410, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_11 , 2008 року виготовлення, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 , а орендар зобов`язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування транспортним засобом і повернути його у порядку, встановленому цим договором. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування транспортним засобом становить 7620,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 1270,00 грн (пункти 1.1, 3.1 договору);

- від 07.03.2023 № Т55, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати у тимчасове платне володіння та користування орендарю транспортний засіб спеціалізований напівпричіп-платформа марки RENDERS, модель ROC 12.27, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , 2003 року виготовлення, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 , а орендар зобов`язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування транспортним засобом і повернути його у порядку, встановленому цим договором. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць користування транспортним засобом становить 2400,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 400,00 грн (пункти 1.1, 3.1 договору);

- від 01.08.2023 № 0108, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду), а орендар, у свою чергу, прийняти у строкове платне користування транспортний засіб - спеціалізований вантажний фургон, марки NISSAN, модель NV 2500, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_17 , 2016 року виготовлення, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_18 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_19 , і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату в строки та на умовах, визначених даним договором. За оренду транспортного засобу орендар сплачує щомісячно орендодавцю кошти в розмірі 3300,00 грн за місяць оренди, в тому числі ПДВ 550,00 грн (пункти 1.1, 3.1 договору);

- від 01.08.2023 № 0208, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду), а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування транспортний засіб - спеціалізований вантажний фургон, марки NISSAN, модель NV 200, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_20 , 2016 року виготовлення, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_21 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_22 , і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату в строки та на умовах, визначених даним договором. За оренду транспортного засобу орендар сплачує щомісячно орендодавцю кошти в розмірі 3300,00 грн за місяць оренди, в тому числі ПДВ 550,00 грн (пункти1.1, 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2 - 3.5 договорів від 03.10.2022 № 03-10/2022-Т45, від 08.11.2022 № 01-11/2022-Т46, від 27.12.2022 № Т50, від 07.03.2023 № Т55 орендна плата, вказана у пункті 3.1 договору, сплачується щомісячно до останнього числа поточного місяця шляхом безготівкового переказу на рахунок орендодавця або в будь-який інший спосіб, не заборонений діючим законодавством України. Орендодавець зобов`язаний надати орендарю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України. Разом з податковою накладною орендодавець надає орендарю електрону квитанцію податкової накладної у ЄРПН. Орендодавець зобов`язаний вказувати в податковій накладній позначення, одиниці вимірювання послуги, що надається за договором, згідно з вимогами "Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку", ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8. Платіжні документи за цим договором оформлюються згідно з чинним законодавством України із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту та форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номера рахунку-фактури, за яким здійснюється переказ грошових коштів. Орендна плата вважається сплаченою з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3, 3.5 договорів від 01.08.2023 № 0108 та від 01.08.2023 № 0208 орендна плата за договором здійснюється на умовах оплати не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць оренди транспортного засобу у повному обсязі шляхом перерахування коштів орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця. Датою оплати, передбачених цим розділом договору платежів, вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, що підтверджується банківською випискою. Орендодавець зобов`язаний надати орендарю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України. Разом з податковою накладною орендодавець надає орендарю електрону квитанцію податкової накладної у ЄРПН. Орендодавець зобов`язаний вказувати в податковій накладній позначення, одиниці вимірювання послуги, що надається за договором, згідно з вимогами "Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку", ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8 .

Договори оренди транспортних засобів підписані зі сторони орендодавця та орендаря директором ОСОБА_1.

На виконання умов договорів оренди транспортних засобів орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування (оренду) транспортні засоби, що підтверджується актами приймання-передачі від 03.10.2022, 08.11.2022, 27.12.2022, 04.01.2023, 07.03.2023, 01.08.2023.

31.01.2024 між ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" (орендодавець) та ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" укладено угоди про припинення договорів від 03.10.2022 № 03-10/2022-Т45, від 08.11.2022 № 01-11/2022-Т46, від 27.12.2022 № Т50, від 04.01.2023 № Т51, від 07.03.2023 № Т55, від 01.08.2023 № 0108, від 01.08.2023 № 0208 та відповідні акти приймання-передачі (повернення).

Рішенням податкового органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 20.12.2022 № 17178 встановлена відповідність платника податку ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Як зазначає позивач, згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС України ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" на адресу контрагента ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" виписано всього 77 податкових накладних (ПН) (на розгляд комісії надавались 57 ПН на загальну суму 309 744,00 грн, ПДВ 516 424,00 грн), з яких: 6 ПН мають статус в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) "зареєстровано"; 14 ПН мають статус в ЄРПН "зареєстровано за рішенням Комісії"; 10 ПН мають статус в ЄРПН "відмовлено за рішенням Комісії. Скаргу не задоволено"; 5 ПН мають статус в ЄРПН "зареєстровано за результатами розгляду скарги"; 14 ПН мають статус в ЄРПН "зареєстровано за результатами розгляду скарги, але не прийнято з причини "...""; 14 ПН мають статус в ЄРПН "відмовлено за рішенням Комісії. Скаргу не задоволено"; 14 ПН мають статус в ЄРПН "реєстрацію зупинено".

За результатами господарських операцій ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" склав та направив на реєстрацію ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" податкові накладні, реєстрація яких була автоматично зупинена: за договором від 03.10.2022 № 03-10/2022-Т45 ( НОМЕР_3 ): 28.02.2023 № 2, від 31.03.2023 № 3, від 30.04.2023 № 2, від 31.05.2023 № 3, від 30.06.2023 № 3, від 31.07.2023 № 3, від 31.08.2023 № 5, від 30.09.2023 № 6, від 31.10.2023 № 6, від 30.11.2023 № 5; за договором від 08.11.2022 № 01-11/2022-Т46 ( НОМЕР_6 ): від 28.02.2023 № 1, від 31.03.2023 № 2, від 30.04.2023 № 1, від 31.05.2023 № 5, від 30.06.2023 № 5, від 31.07.2023 № 5, від 31.08.2023 № 7, від 30.09.2023 № 7, від 31.10.2023 № 7, від 30.11.2023 № 2; за договором від 27.12.2022 № Т50 ( НОМЕР_9 ): від 28.02.2023 № 4, від 31.03.2023 № 5, від 30.04.2023 № 4, від 31.05.2023 № 1, від 30.06.2023 № 1, від 31.07.2023 № 1, від 31.08.2023 № 3, від 30.09.2023 № 2, від 31.10.2023 № 2, від 30.11.2023 № 7; за договором від 04.01.2023 № Т51 ( НОМЕР_12 ): від 28.02.2023 № 3, від 31.03.2023 № 4, від 30.04.2023 № 3, від 31.05.2023 № 4, від 30.06.2023 № 4, від 31.07.2023 № 4, від 31.08.2023 № 6, від 30.09.2023 № 1, від 31.10.2023 № 1, від 30.11.2023 № 6; за договором від 07.03.2023 № Т55 ( НОМЕР_15 ): від 31.03.2023 № 6, від 30.04.2023 № 5, від 31.05.2023 № 2, від 30.06.2023 № 2, від 31.07.2023 № 2, від 31.08.2023 № 4, від 30.09.2023 № 5, від 31.10.2023 № 5, від 30.11.2023 № 1; за договором від 01.08.2023 № 0108 ( НОМЕР_18 ): від 31.08.2023 № 2, від 30.09.2023 № 4, від 31.10.2023 № 4, від 30.11.2023 № 4; за договором від 01.08.2023 № 0208 ( НОМЕР_21 ): від 31.08.2023 № 1, від 30.09.2023 № 3, від 31.10.2023 № 3, від 30.11.2023 № 3.

До електронного кабінету ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" направлені відповідні квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН (перші квитанції) щодо зупинення реєстрації, згідно з якими зупинення автоматичної реєстрації податкових накладних відбулось у зв`язку з відповідністю вказаного товариства пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Також позивачем направлені повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" на розгляд комісій контролюючих органів направляв письмові пояснення від 17.03.2023 № 3/2023, від 21.02.2024 № 2/2024 - № 6/2024, від 02.04.2024 № 1- № 9, № 11- № 15, від 17.07.2024 № 16 - № 20, від 16.08.2024 № 21 - № 27; від 19.09.2024 № 28 - № 34, від 11.10.2024 № 42 - № 48; від 13.11.2024 № 50 - № 53, № 54 - № 56. До цих пояснень товариство долучило, зокрема, копії спірних договорів оренди, актів приймання-передачі до договорів оренди транспортного засобу, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, вантажно-митних декларацій, повідомлень про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків на оплату, актів звірки взаємних розрахунків.

За результатами розгляду письмових пояснень контролюючим органом прийняті рішення про реєстрацію податкових накладних від 28.02.2023 № 1-№ 4, від 30.04.2023 № 1-№ 5; від 31.03.2023 № 2-№ 6 (від 27.03.2023 № 8497592/37320399, № 8497593/37320399, № 8497594/37320399, № 8497595/37320399, від 28.02.2024 № 10633977/37320399, № 10633976/37320399, № 10633974/37320399, № 10633975/37320399, № 10633973/37320399, від 08.04.2024 № 10861832/37320399, № 10861829/37320399, № 10861830/37320399, № 10861831/37320399, № 10861828/37320399).

У зв`язку з ненаданням пояснень та додаткових документів контролюючим органом прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних від 31.05.2023 № 1-№ 5, від 30.06.2023 № 1-№ 5 (рішення від 24.04.2024 № 10951518/37320399, № 10951517/37320399, № 10951516/37320399, № 10951515/37320399, № 10951514/37320399, № 10951513/37320399, № 10951511/37320399, № 10951509/37320399, № 10951512/37320399, № 10951510/37320399).

За результатами розгляду скарг щодо рішення про відмову у реєстрації податкових накладних було (1) відмовлено у реєстрації податкових накладних від 31.05.2023 № 5, від 31.05.2023 № 1, від 31.05.2023 № 2, від 31.05.2023 № 4, від 31.05.2023 № 3, від 30.06.2023 № 1, від 30.06.2023 № 5, від 30.06.2023 № 2, від 30.06.2023 № 4 30.06.2023 № 3, від 31.10.2023 № 7, від 31.10.2023 № 2, від 31.10.2023 № 6, від 31.10.2023 № 5, від 31.10.2023 № 4, від 31.10.2023 № 3, від 31.10.2023 № 1, від 30.11.2023 № 1, від 30.11.2023 № 2, від 30.11.2023 № 4, від 30.11.2023 № 5, від 30.11.2023 № 3, від 30.11.2023 № 7, від 30.11.2023 № 6 (рішення від 08.05.2024 № 29035/37320399/2, № 29012/37320399/2, № 29002/37320399/2, № 29008/37320399/2, № 29032/37320399/2, від 21.10.2024 № 11936402/37320399, № 11936405/37320399, № 11936407/37320399, № 11936406/37320399, № 11936401/37320399, № 11936404/37320399, № 11936403/37320399, від 20.11.2024 № 12080407/37320399, № 12080402/37320399, № 12080400/37320399, № 12080408/37320399, № 12080398/37320399, № 12080405/37320399, № 12080403/37320399); (2) задоволено скарги та скасовано рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних від 31.07.2023 № 4, від 31.07.2023 № 5, від 31.07.2023 № 2, від 31.07.2023 № 1, від 31.07.2023 № 3, від 31.08.2023 № 7, від 31.08.2023 № 5, від 31.08.2023 № 4, від 31.08.2023 № 3, від 31.08.2023 № 6; від 31.08.2023 № 1, від 31.08.2023 № 2, від 30.09.2023 № 4, від 30.09.2023 № 7, від 30.09.2023 № 3, від 30.09.2023 № 6, від 30.09.2023 № 5, від 30.09.2023 № 1, від 30.09.2023 № 2 (рішення від 13.08.2024 № 50904/37320399/2, № 50906/37320399/2, № 50907/37320399/2, № 50905/37320399/2, від 19.08.2024 № 52359/37320399/2, від 10.09.2024 № 58316/37320399/2, № 58314/37320399/2, № 58329/37320399/2, № 58313/37320399/2, № 58315/37320399/2, № 58328/37320399/2, № 58327/37320399/2, від 09.10.2024 № 63937/37320399/2, № 63935/37320399/2, № 63934/37320399/2, № 63938/37320399/2, № 63933/37320399/2, № 63939/37320399/2, № 63936/37320399/2).

За розрахунком позивача, загальна сума коштів, які підлягають сплаті за господарськими операціями, становить 435 903,06 грн.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги податкового органу про визнання недійсними договорів оренди транспортних засобів, укладених між відповідачами, та застосування наслідків недійсності таких договорів шляхом стягнення з першого відповідача на користь другого відповідача 435 903,06 грн коштів, отриманих за недійсним правочином, та стягнення з другого відповідача 435 903,06 грн в дохід держави.

Звертаючись з позовом, позивач зазначав, що за наслідками вивчення взаємовідносин відповідачів та наданих на розгляд комісії документів виявлено, що договори оренди транспортних засобів укладені на порушення частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, оскільки такі договори від імені орендаря та орендодавця підписані однією особою директором ОСОБА_1, яка одночасно є кінцевим бенефіціаром ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ". За твердженням позивача, фіктивна діяльність підприємства, оформлена спірними договорами, дає можливість сформувати неправомірний податковий кредит та нанести збитки державі, тому такі договори суперечать інтересам держави і суспільства та підлягають визнанню недійсними на підставі положень статті 228 Цивільного кодексу України.

4.4. Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову відмовлено.

4.5. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, залишивши без змін судове рішення.

4.6. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із того, що згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин Цивільний кодекс України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 Цивільного кодексу України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, а також сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 Цивільного кодексу України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17).

У постанові Верховного Суду від 14.02.2020 у справі №640/18643/18 Верховний Суд вказав, що за буквальним змістом цієї норми право контролюючого органу подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб про визнання правочинів недійсними пов`язане із застосуванням встановлених законом наслідків недійсності правочину, визначення позовних вимог, необхідних і достатніх для виконання функцій, покладених на контролюючий орган, є правом цього органу. Обрання способу захисту інтересів держави у сфері оподаткування в межах виконання встановлених законом завдань та функцій є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. В усіх випадках, однак, звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним повинно відповідати його завданням.

Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України).

У справі, що розглядається, контролюючим органом оспорюється дійсність укладених між відповідачами договорів. Як на правову підставу позову позивач посилався зокрема на положення статей 203, 215, 228, 238 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Водночас за приписами частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

При вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, зокрема частини 3 цієї норми, ознаками недійсного договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.7. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи та наявні у ній докази, надав оцінку укладеним між відповідачами договорам на відповідність їх вимогам закону, а також доводам сторін та погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову.

Суд апеляційної інстанції установив, що обставини оспорюваності спірних договорів (зокрема через те, що вони укладені ОСОБА_1 , яка здійснювала представництво одночасно як керівник ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" та ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" в силу існуючих між ними трудових правовідносин) автоматично не роблять їх недійсними; спірні договори оренди транспортних засобів укладені відповідачами як рівними учасниками господарських правовідносин та спрямовані на досягнення їх інтересів. У наведеному випадку позивач (як контролюючий орган) не є стороною цих договорів, не є особою, яку представляла ОСОБА_1 , що виключає можливість завдання шкоди інтересам позивача як довірителя або сторони договору, а отже, позивач повинен довести обставини безпосереднього порушення укладенням цих договорів його (або держави та суспільства) майнових прав та законних інтересів.

За висновками суду апеляційної інстанції, у наведеному випадку наявні у справі докази свідчать про обставини виконання відповідачами договорів, здійснення ними відповідної господарської діяльності, тобто реальності господарських операцій, що виключає можливість кваліфікації зазначених правочинів як фіктивних.

Так, апеляційним господарським судом було з`ясовано, що матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" має у власності транспортні засоби, які є об`єктами спірних договорів оренди, про що свідчать свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП. У справі також наявні рахунки на оплату за послуги оренди, а також підписані між сторонами договорів акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2022 № 161, від 31.01.2023 № 2, від 28.02.2023 № 6, від 31.03.2023 № 10, від 30.04.2023 № 15, від 31.05.2023 № 21, від 30.06.2023 № 26, від 31.07.2023 № 31, від 31.08.2023 № 38, від 30.09.2023 № 46, від 31.10.2023 № 53, від 30.11.2023 № 58, від 31.12.2023 № 66, від 31.01.2024 № 5 до договору від 03.10.2022 № 03-10/2022-Т45; від 31.12.2022 № 160, від 31.01.2023 № 1, від 28.02.2023 № 5, від 31.03.2023 № 9, від 30.04.2023 № 14, від 31.05.2023 №23, від 30.06.2023 № 28, від 31.07.2023 № 33, від 31.08.2023 № 40, від 30.09.2023 № 47, від 31.10.2023 № 54, від 30.11.2023 № 55, від 31.12.2023 № 63, від 31.01.2024 № 2 до договору від 08.11.2022 № 01-11/2022-Т46; від 31.01.2023 № 4, від 28.02.2023 № 8, від 31.03.2023 № 12, від 30.04.2023 № 17, від 31.05.2023 № 19, від 30.06.2023 № 24, від 31.07.2023 № 29, від 31.08.2023 № 36, від 30.09.2023 № 42, від 31.10.2023 № 49, від 30.11.2023 № 60, від 31.12.2023 № 68, від 31.01.2024 № 7 до договору від 27.12.2022 № Т50; від 31.01.2023 № 3, від 28.02.2023 № 7, від 31.03.2023 № 11, від 30.04.2023 № 16, від 31.05.2023 № 22, від 30.06.2023 № 27, від 31.07.2023 № 32, від 31.08.2023 № 39, від 30.09.2023 № 41, від 31.10.2023 № 48, від 30.11.2023 № 59, від 31.12.2023 № 67, від 31.01.2024 № 6 до договору від 04.01.2023 № Т51; від 31.03.2023 № 13, від 30.04.2023 № 18, від 31.05.2023 № 20, від 30.06.2023 № 25, від 31.07.2023 № 30, від 31.08.2025 № 37, від 30.09.2023 № 45, від 31.10.2023 № 52, від 30.11.2023 № 61, від 31.12.2023 № 62, від 31.01.2024 № 1 до договору від 07.03.2023 № Т55; від 31.08.2023 № 34, від 30.09.2023 № 44, від 31.10.2023 № 51, від 30.11.2023 № 57, від 31.12.2023 № 65, від 31.01.2024 № 4 до договору від 01.08.2023 № 0108; від 31.08.2023 № 35, від 30.09.2023 № 43, від 31.10.2023 № 50, від 30.11.2023 № 56, від 31.12.2023 № 64, від 31.01.2024 № 3 до договору від 01.08.2023 № 0208.

Водночас ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" надані поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; акт виконаних робіт від 29.11.2022 № 960 по транспортному засобу марки DAF, державний номер НОМЕР_23 , підписаний з ТОВ "ОЛТРАК ПЛЮС"; підписані з ТОВ "РУПТЕЛА Україна" акти надання послуг від 23.11.2022 № 4351 (роботи з монтажу наладки та введення в експлуатацію датчика рівня палива на авто НОМЕР_3 ), від 26.01.2023 № 96 (роботи з монтажу, наладки та введення в експлуатацію датчика рівня палива на авто НОМЕР_9 ), від 26.01.2023 № 97 (сервісне обслуговування, наладки та введення в експлуатацію ДРП на авто НОМЕР_12 ); підписані з ТОВ "МЕГА АВТОЦЕНТР" акти надання послуг від 05.12.2022 № 5686, від 30.12.2022 № 6080, від 01.12.2022 № 5652, від 11.01.2023 № 195 (містять примітки про транспортні засоби з державними номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_9 , НОМЕР_3 , НОМЕР_12 ); договори заявки № 687 2022, № 722 2022 з контрагентом UAB EDEM TRANS на вантажоперевезення транспортним засобом з державним номером НОМЕР_24 ; договір від 06.12.2022 № 20221206 з заявкою на перевезення з контрагентом Penograin Kft. (ТЗ державний номер НОМЕР_6 ), договір заявка № 1 2023 з контрагентом ТОВ "АВМ ТРАКС" на перевезення транспортним засобом з державним номером НОМЕР_3 , договір на перевезення від 11.01.2023 № 05 з контрагентом ТОВ "АНТ транс", акт здачі-приймання робіт (автомобіль державний номер НОМЕР_6 ); договір від 13.03.2023 № 3/27 з організації перевезень вантажів з заявкою № 31902 (номер ТЗ НОМЕР_6 ) укладений з ТОВ "АТЗТ Транссервіс"; договір № ВН1159, заявка до договору від 11.01.2023 № ВН1159 та акт здачі-приймання робіт від 26.01.2023 № 5 на міжнародні перевезення автомобілем, державний номер НОМЕР_3 , укладені з ТОВ "Вітам України"; договір від 14.02.2023 № 14/02/2023 про надання транспортно-експедиційних послуг зі здійснення перевезень вантажів, заявка на перевезення та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з міжнародних вантажних перевезень автомобілем державний номер НОМЕР_12 , підписані з ТОВ "ВТ ЛОДЖИСТІК"; договір-заявка від 01.09.2023 № 1637293 та товарно-транспортні накладні з контрагентом ТОВ "Транссервіс Логістика", марка, держ. номер авто ДАФ НОМЕР_3 ; підписані з ФОП Галагуз Н. Т. договір від 09.02.2023 № 74 перевезення вантажів, транспортну заявку на перевезення та акт здачі-приймання робіт від 27.02.2023 № 13, міжнародні транспортні накладні, рахунки Polish Processing Company sp.z.o.o про закупівлю пального для транспортних засобів з державними номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_3 .

Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, наявні у справі докази підтверджують факт реального вчинення господарських операцій за спірними правочинами.

Водночас суд надав оцінку обставинам зупинення реєстрації податкових накладних за наслідками здійснення господарських операцій у зв`язку з встановлення відповідності ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, та установив, що з рішення податкового органу вбачається, що підставою встановлення відповідності вказаного товариства критерію ризиковості платника податку є правовідносини з іншим суб`єктом господарювання (ТОВ "Промбуд 100"), таке рішення не стосується правовідносин з ТОВ "КМЗ-ТРЕЙДІНГ" та господарських операцій за спірними договорами оренди. У наведеному випадку у зв`язку з відповідністю ТОВ "БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку автоматично відбулось зупинення реєстрації податкових накладних за господарськими операціями відповідно до спірних договорів оренди. Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, сам факт зупинення реєстрації податкової накладної у ЄРПН не спростовує здійснення платником податків господарських операцій та не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених відповідачами.

У свою чергу, позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження факту відсутності реального руху активів, оформлення первинних документів за спірними договорами з порушенням вимог закону, відсутності у відповідачів відповідних можливостей та умов здійснення господарської діяльності за відповідними договорами оренди.

Разом із тим, апеляційний господарський суд не установив наявності необхідних умов для визнання недійсними спірних правочинів як таких, що порушують публічний порядок та вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. За висновками суду апеляційної інстанції, обставини фіктивної діяльності відповідачів не доведені, водночас відсутні належні докази на підтвердження наявності у відповідачів наміру на вчинення правочину всупереч інтересам держави і суспільства, що виник у них до укладення цього правочину.

4.8. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.9. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних позивачем судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.10. Верховний Суд, переглянувши оскаржені рішення та постанову судів попередніх інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

4.11. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.

Посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Проаналізувавши окремі частково процитовані скаржником висновки Верховного Суду та Верховного Суду України, які викладені у наведених скаржником постановах, колегія суддів звертає увагу на те, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо). Разом із тим, зміст судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у зазначених скаржником постановах. Так, судові рішення у вказаних скаржником справах № 908/3736/15, № 922/2012/21, № 910/5425/18, № 910/4932/19, № 910/24075/16, № 461/5273/16 хоча й прийнято у спорах про визнання недійсними договорів, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, однак, вказані справи та справа, що розглядається, є різними за встановленими судами обставинами справ, та доказами, якими сторони обґрунтовують підстави для визнання недійсними договорів. У вказаних справах підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів встановлювались з урахуванням інших обставин та доводів сторін на підставі інших доказів, ніж у справі, що розглядається. Не є подібними і обставини, встановлені судами у справі № 6-1528цс15 у спорі про визнання недійсною державної реєстрації права власності, розпорядження органу державної виконавчої влади, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.

Водночас необхідно зауважити, що у справі, що розглядається, господарськими судами попередніх інстанцій за результатом дослідження обставин справи та наявних у ній доказів було встановлено відсутність обставин для визнання недійсними спірних договорів на підстав статті 228 Цивільного кодексу України. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 401/2995/16-ц, від 10.11.2021 у справі № 757/50762/18- ц, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 31.07.2019 у справі № 925/968/18, а також у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 3-31гс11, адже фактичні обставини цих справ також не є подібними до тих, що склалися у цій справі, що розглядається. Висновки у названих справах виокремлені скаржником із контексту судових рішень, при цьому не ураховані викладені в рішеннях правові позиції Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору в контексті досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин. Звідси вказані для порівняння судові рішення не можуть бути релевантними до обставин цієї справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування господарськими судами у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Натомість, всі доводи касаційної скарги по суті зведені до необхідності встановлення інших фактичних обставин справи, відмінних від обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями за результатами розгляду справи (зокрема скаржник заперечує встановлені судами фактичні обставини реальності господарських операцій за спірними договорами), а також до надання повторної оцінки доказам, наявним у справі, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, в якій подано касаційну скаргу, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

4.12. Поза тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Проте скаржник належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча би однієї із підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (на яку посилався скаржник) не знайшла підтвердження.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, в зв`язку з чим оскаржені у справі рішення та постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області, відкрите в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 і рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі № 905/1666/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак