Вирок від 11.12.2025 по справі 352/1267/25

Справа № 352/1267/25

Провадження № 1-кп/352/225/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2025 року за№ 62025140150000366

за обвинуваченням ОСОБА_5 , громадянина України,РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Пшеничники Івано-Франківської області та проживає в АДРЕСА_1 , освіта вища, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, приватний підприємець, не судимий:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 368Кримінального кодексуУкраїни (далі- КК України)

ВСТАНОВИВ:

I. Історія провадження

02 червня 2025 року до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 Кримінального кодексу України, розгляд якого у підготовчому судовому засіданні призначено на 06 червня 2025 року.

06 червня 2025 року розгляд справи відкладено на 04 липня 2025 року за клопотанням Захисника в зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2025 року судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України призначено на 11 липня 2025 року.

11 липня 2025 року розгляд справи відкладено на 05 серпня 2025 року за клопотанням Захисника в зв`язку із його відпусткою.

05 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 12 серпня 2025 року за клопотанням Прокурора для надання письмових доказів.

12 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 19 серпня 2025 року за клопотанням Прокурора для виклику свідків.

19 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2025 року за клопотанням Прокурора для виклику свідків.

13 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 27 жовтня 2025 року за клопотанням Захисника для підготовки до допиту Обвинуваченого.

27 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 20 листопада 2025 року за клопотанням Захисника для надання можливості отримання та відповіді на адвокатський запит та долучення цієї відповіді до матеріалів справи.

20 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 03 грудня 2025 року за клопотанням Захисника в зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

03 грудня 2025 року судом завершено стадію з`ясування обставин і перевірки їх доказами, проведено судові дебати та розгляд справи відкладено на 10 грудня 2025 року для надання можливості Обвинуваченому підготуватись до останнього слова

ІІ. Позиція сторін

Позиція сторони обвинувачення:

Прокурор вважає повністю доведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акту, та просить визнати ОСОБА_5 винуватим і призначити йому покарання у вигляд 3 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та органах державної влади на строк 3 роки.

Вважає, що, незважаючи на невизнання Обвинуваченим своє вини, його вина повністю підтверджується доказами: показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , письмовими доказами, наданими Суду, в тому числі заявами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення, протоколом, складеним за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом огляд відеозапису подій 27 березня 2024 року, протоколом огляду оптичного диску, згідно із яким ОСОБА_5 здійснював перевірку особи ОСОБА_7 , процесуальними рішеннями, на підставі яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії.

На думку Прокурора, всі зібрані докази є допустимими, а порушень вимог процесуального законодавства, в тому числі статті 214 КПК України, не допущено. Зокрема:

-27 лютого 2024 року зареєстровано кримінальне провадження № 6202414015000038 за ознаками частини третьої статті 368 КК України за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди працівниками правоохоронних органів. В ході розслідування в цьому провадженні отримано відомості про отримання Обвинуваченим неправомірної вигоди в сумі 10000 гривень від ОСОБА_7 ;

-26 серпня 2024 року на підставі заяви ОСОБА_8 зареєстровано кримінальне провадження № 62024140150000192 за ознаками частини третьої статті 368 КК України за фактом отримання поліцейськими неправомірної вигоди від її сина ОСОБА_7

-02 грудня 2024 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне, в рамках якого 24 квітня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України

-08 травня 2025 року із кримінального провадження № 6202414015000038 виділені в окреме провадження № 62025140150000366 матеріали щодо Обвинуваченого.

Прокурор зазначає, що чинним законодавством не передбачено такого поняття як постанова про перекваліфікацію, а правова кваліфікація дій ОСОБА_5 змінена в зв`язку із уточненням фактичних даних, а не вчиненням нового злочину.

Окрім того, відсутність реєстрації заяв ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у канцелярії органу досудового розслідування не призвело до порушення прав особи, а тому відсутні підстави для визнання цих заяв недопустимими.

Апеляційним судом надавався дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій не тільки стосовно ОСОБА_11 , але й на обстеження публічно недоступних місць, а саме автомобіля Тойота Королла, номерний знак НОМЕР_2 , яким, серед інших, користувався і ОСОБА_5 .

Позиція сторони захисту:

ОСОБА_5 вважає себе невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та просить ухвалити виправдувальний вирок.

Адвокат ОСОБА_6 ( далі- Захисник), який представляє інтереси ОСОБА_5 на підставі ордеру, вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення, в зв`язку із чим просить ухвалити виправдувальний вирок.

Зазначає, що:

-заява ОСОБА_8 не містить присвоєння ідентифікаційного номеру та дати реєстрації в порушення приписів Інструкції про порядок прийняття, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень у Державному бюро розслідувань, а тому зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань із порушенням Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань

- ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками частини третьої статті 368 КК України. При цьому процесуальних рішень щодо зміни кваліфікації з частини третьої статті 368 КК України на частину першу цієї ж статті або реєстрації кримінального провадження за ознаками саме частини першої статті 368 КК України не надано;

-Аудіо-відеоконтроль за ОСОБА_5 проведено на підставі ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_11 , а не ОСОБА_5 ;

-Ухвалою слідчого судді від 05 березня 2024 року дозволено проведення негласних слідчих (розшукових) дій на 60 діб, тобто до 03 травня 2024 року. Протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій складено 22 липня 2024 року, чим порушено вимоги частини третьої статті 252 КПК України, згідно із якими протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення цих дій передаються прокурору;

-Дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій надавався з метою виявлення та фіксації слідів тяжкого злочину, тоді як ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину. Відповідно, отримана за результатами цієї слідчої дії інформація є такою, що отримана без відповідного дозволу слідчого судді, а тому ці докази є недопустимими;

-використання небюджетних коштів, в тому числі особистих коштів заявника, слід розцінювати як провокацію злочину. Також на провокацію вказує той факт, що ОСОБА_7 не притягнутий до відповідальності за статтею 369 КК України;

-Обов`язковою умовою визнання особи винною за статтею 368 КК України є отримання нею неправомірної вигоди за дію чи бездіяльність, які вчинені з використанням службового становища. Однак ОСОБА_5 встановив відсутність керування ОСОБА_7 автомобілем та, відповідно, відсутність підстав щодо складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, в тому числі за статтями 124, 130 кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП).

-предметом злочину за статтею 368 КК України може бути неправомірна вигода, в тому числі у формі грошових коштів. Однак стороною обвинувачення не надано висновків експертиз, які б свідчили, що документи, які передавались, є саме грошовими коштами. Свідок ОСОБА_12 тільки передала ОСОБА_7 гаманець та не бачила, щоб останній передавав щось ОСОБА_5 , а сам ОСОБА_7 , перебував в стані алкогольного сп`яніння та не пам`ятає, чи саме ОСОБА_5 передавав кошти. Свідок ОСОБА_13 не бачила, щоб її чоловік ОСОБА_7 передавав кошти, а також підтвердила, що останній перебував в стані алкогольного сп`яніння. Свідок ОСОБА_10 перебував в службовому автомобілі, коли в ньому також був ОСОБА_7 та не бачив, щоб ОСОБА_7 передавав будь-які грошові кошти.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

ІІІ.1 Докази, надані стороною обвинувачення

Показання свідків

ІІІ.1.1 Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він перебував в селі Черніїв та вирішив відремонтувати автомобіль, для чого хотів викотити автомобіль на вулицю. Свідок перебував в стані алкогольного сп`яніння. Під час руху він засильно вивернув руль і врізався автомобілем в паркан домоволодіння, що належить його дружині.

Через короткий проміжок часу, приблизно через 1-2 хвилини біля нього зупинився патрульний автомобіль та поліцейські спитали, чий автомобіль врізався у паркан. Свідок пояснив, що це його автомобіль, однак він не їхав на ньому.

Патрульний автомобіль був марки Тойота, на ньому містились впізнавальні знаки поліції, а також мигалки. В автомобілі було два поліцейських, однак свідок спілкувався із одним, якому близько 30 років, із бородою. Обвинувачений на нього схожий, однак точно свідок не може сказати.

Цей поліцейський сказав свідкові, що стосовно нього буде складатись протоколи за статтею 130 і за фактом ДТП.

Далі свідок сів в автомобіль на пасажирське сидіння попереду, а поліцейський перебував на водійському сидінні.

Свідок спитав, чи можна домовитись, щоб не складати протокол, на що поліцейський погодився. Перед цим поліцейський нічого не пропонував свідкові і не натякав. Свідок мав на увазі просто домовленість, а не сплату коштів.

Далі свідок запропонував 5000 гривень, на що поліцейський сказав, що це мало. Свідок запропонував 10000 гривень, поліцейський подзвонив їх спільному знайомому, після чого погодився на сплату 10000 гривень, після чого свідка відпустять.

Свідок подзвонив своїй мамі ОСОБА_8 та попросив привезти його гаманець, який перебував на зберіганні у мами. В гаманці були гроші свідка, які він збирав із заробітної плати та залишав своїй мамі на зберігання. В гаманці зберігались українські гривні номіналом купюр по 500 або по 1000 гривень.

Через деякий час мама передала йому гаманець, з якого він відрахував 10000 гривень та передав їх в руки поліцейському. Гроші віддавав, щоб стосовно нього не складали протоколи про адміністративні правопорушення та не викликали працівників військової служби правопорядку.

Після цього поліцейські поїхали далі, а він пішов додому.

Із заявою про вчинення злочину свідок звернувся через кілька місяців, оскільки його викликали. Він бачив відео, на якому відтворені події, після чого він розказав як все було і написав заяву. На нього ніхто не тиснув, хто саме показував відео, свідок не пам`ятає. Окрім статусу свідка, в провадженні інших статусів у нього не було та стосовно нього не було проваджень за фактом давання хабаря.

В судовому засіданні свідок оглянув заяву про вчинення кримінального правопорушення та підтвердив, що ця заява написана ним. Про результати розгляду заяви його не повідомляли, він вперше в судовому засіданні побачив лист про результати розгляду заяви.

ІІІ.1.2 Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_7 є її сином.

Наприкінці березня 2024 року вона була в місті, коли їй подзвонила невістка та сказала, що сталась неприємна ситуація, ОСОБА_7 викочував машину з двору для ремонту та врізався у паркан, а зараз на місці перебуває поліція.

Свідок приїхала на місце в село Черніїв та побачила, що біля будинку сина і невістки стоїть поліцейський автомобіль, в якому сидів її син ОСОБА_7 , а на передньому сидінні перебував обвинувачений. Ще один поліцейський сидів в автомобілі на задньому сидінні.

Вона почала розмовляти із поліцейськими та сином. Точно розмови не пам`ятає, однак просила, щоб її сина не забирали.

Далі син попросив її принести гаманець, в якому вона зберігала гроші, що належали синові. Уточнила що син сказав: мам, дай гроші».

Вона принесла і передала синові гаманець, з якого він дістав гривні та передав їх поліцейському. Гроші син передав в руки поліцейському. Уточнила, що не бачила, щоб син перераховував кошти. Особисто вона не бачила, яку суму син відрахував та передав поліцейського. Зі слів сина, він передав 10000 гривень.,

Після того поліцейські поїхали з місця, а вона із сином пішли до будинку.

Син сказав їй, що гроші передає, щоб його не притягали до відповідальності.

В той день син був випивший.

Звернулась до поліції із заявою у серпні 2024 року після того, як її викликали. Вона одразу розказала, як все відбувалась.

В судовому засіданні свідок оглянула заяву про вчинення кримінального правопорушення та підтвердила, що ця заява написана нею. Чи отримувала свідок повідомлення про початок досудового розслідування, вона не пам`ятає.

ІІІ.1.3 Свідок ОСОБА_13 пояснила, що є дружиною ОСОБА_7

27 березня 2024 року вона перебувала вдома в селі Черніїв по вулиці С, Бандери. Пообіді вона вийшла на вулицю та побачила, що автомобіль її чоловіка врізався у паркан її домоволодіння. Поки вона підійшла, до них під`їхала поліція. Поліцейських було двоє, вони приїхали на службовому автомобілі.

Свідок пішла додому і подзвонила мамі чоловіка, яка приїхала приблизно через 10 хвилин.

Через деякий час до будинку зайшла мати чоловіка та попросила принести чоловікові його військові документи. Свідок підійшла до поліцейського автомобіля, в якому її чоловік сидів на передньому пасажирському сидінні, а поліцейський на водійському.

Свідок віддала чоловікові документи і пішла назад в будинок.

Після того, як поліцейські поїхали, чоловік повернувся додому і сказав, що дав поліцейським гроші, щоб на нього не складали протокол, тому що він військовий, був у відпустці та був у нетверезому стані, щоб не викликали військову службу правопорядку.

Свідок не бачила особисто передачу грошей, а знає тільки зі слів чоловіка.

Чоловік під час цих подій був в стані сп`яніння, однак в нормальному, адекватному стані.

ІІІ.1.4 Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він у березні 2024 року працював інспектором поліції. Наприкінці березня 2024 року він заступив в добовий наряд спільно із ОСОБА_14 на автомобілі Тойота, номерний знак НОМЕР_2 або 0984

Ними здійснювалось патрулювання району. Коли заїхали в село Черніїв, то помітили автомобіль Мерседес білого кольору, який стояв біля дороги та пошкодив паркан.

Вони зупинились і побачили, що біля автомобіля перебувають люди. Претензій з приводу пошкодженого паркану ніхто не висловлював.

Потім до них підійшов чоловік і сказав, що він власник автомобіля, автомобіль його, але документів при собі не мав.

Потім вони встановили особу цього чоловіка як ОСОБА_7 . Спочатку вони спілкувались із ним вдвох із ОСОБА_5 .

Потім ОСОБА_5 сів до їх службового автомобіля на водійське сидіння, а ОСОБА_7 на переднє пасажирське.

Свідок в цей час знаходився на вулиці та не чув розмову.

ОСОБА_7 перебував в службовому автомобілі близько 5 хвилин.

Адміністративний протокол та інші матеріали вони не збирались складати.

Встановлення обставин завершилось тим, що ніхто не мав ні до кого претензій. Також не було звернень по лінії 102, в зв`язку із чим вони із ОСОБА_5 поїхали з місця події.

Свідок не бачив, чи передавались кошти ОСОБА_5 та останній йому нічого не повідомляв про отримання коштів.

Письмові докази:

щодо дотримання вимог процесуального законодавства

ІІІ.2.1 витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно із яким досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024140150000192 розпочато 26 серпня 2024 року на підставі заяви ОСОБА_8 за ознаками частини третьої статті 368 КПК України;

ІІІ.2.2 постанова від26серпня 2024року провизначення слідчогоу кримінальномупровадженні № 62024140150000192, якою призначена група слідчих у цьому кримінальному провадженні;

ІІІ.2.3 постанова від26серпня 2024року пропризначення групипрокурорів у кримінальномупровадженні № 62024140150000192, якою призначена група прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

ІІІ.2.4 постанова від 02 грудня 2024 року про об`єднання матеріалів досудового розслідування, якою матеріали досудових розслідувань №№ 62024140150000038 від 27 лютого 2024 року; 62024140150000182 від 12 серпня 2024 року; 62024140150000192 від 26 серпня 2024 року; 62024140150000195 від 28 серпня 2024 року; 62024140150000214 від 04 жовтня 2024 року; 62024140150000290 від 25 листопада 2024 року об`єднані в одне провадження за № 62024140150000038.

ІІІ.2.5 постанова від 08 травня 2025 року про виділення матеріалів досудового розслідування, якою виділено з кримінального провадження № 62024140150000038 матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_5 згідно із переліком, який додається, та присвоєно в ЄРДР № 62024140150000366.

ІІІ.2.6 перелік матеріалів, виділених з кримінального провадження № 62024140150000038 згідно із постановою, зазначеною в пункті ІІІ.2.5 Вироку.

ІІІ.2.7 витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно із яким досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024140150000366 розпочато 08 травня 2025 року на підставі заяви ОСОБА_8 за ознаками частини першої статті 368 КПК України.

ІІІ.2.8 постанова від08травня 2025року провизначення слідчогоу кримінальномупровадженні № 62024140150000366, якою призначена група слідчих у цьому кримінальному провадженні

ІІІ.2.9 постанова від08травня 2025року пропризначення групипрокурорів у кримінальномупровадженні № 62024140150000366, якою призначена група прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

щодо обставин, які потребують доказуванню у кримінальному провадженні

ІІІ.2.10 заява ОСОБА_8 від 26 серпня 2024 року, про вчинення злочину, а саме про отримання 27 березня 2024 року працівниками поліції неправомірної вигоди в сумі 10000 гривень від її сина ОСОБА_7

ІІІ.2.11 розстановкасил тазасобів відділенняполіції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області.

Згідно із розстановкою, в період часу з 08.15 27 березня 2024 року по 08.15 28 березня 2025 року за автомобілем Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_2 , закріплений екіпаж у складі Обвинуваченого та ОСОБА_10 .

ІІІ.2.12 супровіднийлист заступника начальника Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Івано-Франківській області про скерування оптичного диску із інформацією про осіб, перевірку яких здійснювали працівники відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області

ІІІ.2.13 Протокол огляду оптичного диску, зазначеного в пункті ІІІ.2.12 цього Вироку.

Згідно із текстом протоколу, на диску розміщено файл із інформацією Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Івано-Франківській області, відповідно до якої Обвинувачений 27 березня 2024 року в період часу з 14.43.18 по 14.50.01 5 разів здійснював перевірку особи « ОСОБА_7 , 1988 року народження».

ІІІ.2.14 Заява ОСОБА_7 від 08 травня 2025 року, надана слідчому 5 слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого в місті Львові.

Згідно із текстом заяви, ОСОБА_7 повідомив про можливі неправомірні дії працівників поліції 27 березня 2024 року, а саме намагання скласти стосовно нього протоколи про адміністративне правопорушення за статтями 124 та 130 КУпАП, повідомлення йому про необхідність надати грошові кошти в сумі 10000 гривень, а також надання ним поліцейським цієї неправомірної вигоди.

На заяві відсутні будь-які штампи чи підписи, які свідчать про отримання заяви будь-якою особою Територіального управління ДБР, розташованого в місті Львові.

ІІІ.2.15 Листслідчого 5 слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого в місті Львові , скерований ОСОБА_7 , про долучення його заяви, вказаної у пункті ІІІ.13 Вироку, до матеріалів кримінального провадження № 62024140150000038.

ІІІ.2.16 клопотанняпро наданнядозволу напроведення негласнихслідчих дій від 04 березня 2025 року.

ІІІ.2.17 Ухвала слідчого судді Івано-Франківського апеляційного суду № 600т/27/2024 від 05 березня 2024 року, якою надано слідчому дозвіл на проведення у кримінальному провадженні № 62024140150000038 негласних слідчих дій, а саме:

-обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи автомобіля Toyota Corolla, державним номерний знак НОМЕР_2 , шляхом таємного проникнення до нього, з метою виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування, виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів; виявлення та вилучення зразків для дослідження та встановлення технічних засобів аудіо-відеоконтролю ОСОБА_11

-аудіо-відеоконтроль ОСОБА_11 ;

-зняття інформації з електронних комунікаційних мереж абонентського номера, що знаходиться у володінні та фактичному користуванні ОСОБА_11

ІІІ.2.18 Доручення на проведення негласних (слідчих) розшукових дій від 06 березня 2024 року, яким слідчий доручив заступнику начальника Третьому оперативного відділу територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, виконати ухвали слідчого судді, в тому числі вказану в пункті ІІІ.2.17 цього Вироку, а також здійснити фіксацію ходи і результатів негласних слідчих (розшукових) дій та скласти протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

ІІІ.2.19 Протокологляду відеозапису від 08 травня 2025 року із долученим до нього флешносієм із відеозаписами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які є додатком до протоколу, про який вказано в пункті ІІІ.2.20 цього Вироку.

Судом оглянуто в судовому засіданні зазначені відеозаписи.

Відеозапис здійснюється із камери розташованої в передній двері автомобіля зі сторони пасажира

Відеозапис розпочинається із руху автомобіля та його зупинки. В автомобілі перебувають ОСОБА_5 та ОСОБА_10 . Після зупинки автомобіля ОСОБА_10 сідає за кермо автомобіля, здійснює рух автомобіля та зупинку, після чого сідає на переднє водійське сидіння.

В подальшому до автомобіля підходить ОСОБА_7 , відкриває передні пасажирські двері та каже: « я ж нічого не зробив, я не сідав за кермо». Далі на відеозаписі зафіксовано спілкування ОСОБА_10 та ОСОБА_7 з приводу встановлення особи останнього та ОСОБА_7 повідомляє, що зараз принесе документи щодо УБД.

В автомобілі перебувають ОСОБА_5 на передньому водійському сидінні та ОСОБА_10 на передньому пасажирському сидінні.

Далі відкриваються передні пасажирські двері та підходить ОСОБА_7 , який надає ОСОБА_10 документи щодо своєї особи, а саме військовий квиток та посвідчення учасника бойових дій

ОСОБА_7 звертається до поліцейським із проханням нічого не писати та зазначає, що він приїхав у відпустку на 10 діб і не сідав за кермо.

Поліцейський повідомляє, що автівку заберуть на штрафмайданчик та на питання ОСОБА_7 навіщо, зазначає, що така процедура.

ОСОБА_7 повторює, що він не винен і не сідав за кермо та просить поліцейських бути людьми і не оформлювати.

Поліцейський повторно зазначає, що заберуть автівку на штрафмайданчик.

Далі до автомобіля підходить ОСОБА_8 та звертається із проханням до поліцейських не писати протоколи.

ОСОБА_7 повідомляє, що він не їхав, на що поліцейський йому відповідає, що це він буде розповідати ВСП.

Далі ОСОБА_10 виходить із автомобіля, а на його пасажирське сидіння попереду в автомобіль сідає ОСОБА_7 та продовжує, звертаючись до ОСОБА_5 , просити віднестись до нього як до людини і не складати документи.

В подальшому на відеозаписі зафіксовано розмову між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 наступного змісту:

- ОСОБА_5 : я тебе поняв, що будь ласка, що ти ше

- ОСОБА_7 : скільки?

- ОСОБА_7 : десять тисяч піде?

- ОСОБА_5 нерозбірливо відповідає

- ОСОБА_7 : а скільки, ну скажіть як є

- ОСОБА_7 : десять тисяч підійде?

- ОСОБА_5 : та ми тобі за гроші нічим не допоможемо

- ОСОБА_7 : ну я віддячу, 10 тисяч підходе?

- ОСОБА_5 : кого ти знаєш в

ОСОБА_15 : одного знаю ОСОБА_16 майора

- ОСОБА_5 : То хто такий?

- ОСОБА_7 : ОСОБА_16 , майор поліції. Знаєте цього?, як не знаєте?

Далі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відбувається розмова стосовно працівника поліції ОСОБА_16 та його номеру телефону. Далі ОСОБА_7 дзвонить по телефону та розмовляє, після чого ОСОБА_5 каже йому вийти із машини та дзвонить ОСОБА_16 , із яким відбувається розмова, в ході якої ОСОБА_5 висловлюється:

- ОСОБА_5 : ОСОБА_17 , ти знаєш цього ОСОБА_18 … Та нічого такого, в паркан заїхав трошки. Та ще в нього 130 була та він позбавлений прав…Та є тіпа варіанти, то що з ним можна говорити щось?....Я поняв, я поняв.

Далі до автомобіля сідає ОСОБА_7 , якому ОСОБА_5 передає телефон та ОСОБА_7 каже:

- ОСОБА_7 : Ромчику, все буде добре, будь ласка, я тебе прошу…Рома, та нє я, шо ти…Я хочу полюбовно. Всьо добре, кажіть

після чого ОСОБА_19 повертає телефон ОСОБА_5 , який слухає телефон, після чого припиняє розмову.

Далі між ОСОБА_7 , та ОСОБА_5 відбувається розмова наступного змісту:

- ОСОБА_5 : ну кажіть, що там

- ОСОБА_7 : десять

- ОСОБА_7 каже: поїхали, я зараз дам, будь ласка.

Далі двері автомобіля відкриває ОСОБА_12 та у неї із ОСОБА_7 відбувається розмова:

- ОСОБА_12 : я маю коло себе,

ОСОБА_20 ,: маєш 10 тисяч?

- ОСОБА_12 : маю, я дам

- ОСОБА_7 : додому їду

- ОСОБА_12 : я маю, твою мама не дура, тримай.

Далі ОСОБА_12 передає ОСОБА_7 гаманець та закриває двері автомобіля.

ОСОБА_7 відкриває гаманець, дістає звідки купюри, перераховує їх та віддає в руки ОСОБА_5 , який в цей час спостерігає за діями ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 отримує купюри, складає їх вдвічі та відводить руку із купюрами назад.

Далі ОСОБА_7 кладе залишок купюр в гаманець та каже: «хлопці, я вам дякую, що ви», після чого жме руку ОСОБА_5 та виходить із автомобіля.

Після цього автомобіль під керуванням ОСОБА_5 від`їжджає з місця події.

ІІІ.2.20. Протокол про результати аудіо-контролю особи від 22 липня 2024 року, в якому зафіксовано події, що містяться на відеозаписах, зазначених в пункті ІІІ.2.19 цього Вироку.

ІІІ.2.21 клопотання про надання дозволу на використання інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій у іншому кримінальному провадженні від 09 травня 2025 року

ІІІ.2.22 Ухваласлідчого суддіІвано-Франківськогоапеляційного суду від 13 травня 2025 року, якою надано прокурору дозвіл на використання в кримінальному провадженні № 62025140150000366 інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №62024140150000038, яка здобута на підставі документів, зазначених в пунктах ІІІ.2.16-ІІІ.2.18 та ІІІ.2.20 цього Вироку

ІІІ.2.23 наказ від20січня 2021року про призначенняОбвинуваченого напосаду інспектору сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області.

ІІІ.2.24 наказвід 10січня 2025року прозвільнення Обвинуваченого за власним бажання зі служби в поліції.

ІІІ.2.25 посадова інструкція Обвинуваченого, згідно із розділом ІІ якої, до завдань та обов`язків, серед іншого, відноситься забезпечення припинення правопорушень, надання допомоги громадян, які її потребують, установлення на місці події обставини учинення правопорушення, здійснення заходів щодо встановлення особи, яка вчинила правопорушення та його затримання в порядку, визначеному законодавством, складення, у межах компетенції, протоколів та постанов про адміністративні правопорушення, здійснення у визначених законом випадках провадження у справах про адміністративні правопорушення, патрулювання території обслуговування з метою проведення превентивних заходів з попередження та виявлення правопорушень, забезпечення безпеки дорожнього руху, публічної безпеки та порядку на вулицях, площах, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, інших публічних місцях, доставлення у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.

ІІІ.2.26 повідомленняслідчого 5слідчого відділуТериторіального управлінняДБР,розташованого вмісті Львові , скероване ОСОБА_8 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024140150000192 за її заявою.

Докази, надані стороною захисту:

ІІІ.3.1 Показання Обвинуваченого

ОСОБА_5 пояснив, що станом на березень 2024 року він працював на посаді інспектора у відділенні поліції в м. Тисмениця близько 7 років.

27 березня 2024 року він разом із ОСОБА_10 патрулював територію району на службовому автомобілі Тойота та в селі Черніїв вони побачили, як автомобіль Мерседес перегородив дорогу та заважає проїзду.

ОСОБА_5 зупинив автомобіль, вийшов із нього та побачив, що пошкоджені автомобіль та паркан. Біля автомобіля були люди, які повідомили, що автомобіль не їхав, а його штовхали на подвір`я.

Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_10 встановили, що автомобіль належить ОСОБА_7 , який є військовослужбовцем, що перебуває у відпустці. ОСОБА_7 на час події був в стані сильного алкогольного сп`яніння та повідомив, що він не керував автомобілем.

В ході спілкування у ОСОБА_7 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота.

Обвинувачений зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства у випадку встановлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, вони мають запропонувати водієві пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою драгеру або у медичному закладі.

ОСОБА_5 та ОСОБА_10 намагались встановити, чи керував ОСОБА_7 автомобілем та, оскільки він цього факту не визнав, то документи стосовно нього не складались. Вони не пропонували ОСОБА_7 , пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки він не керував автомобілем., про що зазначав як сам ОСОБА_7 ,, так і люди, що були біля автомобіля.

Спілкування із ОСОБА_7 , відбувалось в службовому автомобілі, оскільки, у випадку встановлення факту керування, стосовно нього були б складені відповідні протоколи та документи. ОСОБА_5 вважав, що під час спілкування можна вивести ОСОБА_7 , «на чисту воду» та встановити факт керування ним автомобілем.

Під час спілкування вони повідомляли ОСОБА_7 , що буде викликатись ВСП. Насправді викликати ВСП вони не планували, а просто лякали ОСОБА_7 , щоб він не сідав п`яним за кермо.

Під час спілкування ОСОБА_7 робив якісь телефонні дзвінки, в тому числі майору поліції ОСОБА_16 .

ОСОБА_5 передзвонив цьому ОСОБА_16 , щоб уточнити, що за людина ОСОБА_7 . ОСОБА_16 йому охарактеризував ОСОБА_7 як військовослужбовця, що має контузію та зловживає спиртними напоями. Також ОСОБА_16 сказав, що у випадку керування ОСОБА_7 автомобілем стосовно нього необхідно складати протоколи, а якщо не керував то просив би його відпустити. Про що ще розмовляв із ОСОБА_16 , ОСОБА_5 не пам`ятає.

На момент дзвінка ОСОБА_21 вже розумів, що ОСОБА_7 не керував автомобілем

Під час спілкування ОСОБА_7 наполягав , щоб його відпустили та пропонував неправомірну вигоду. Також підійшла мати ОСОБА_7 та передала йому гаманець, із якого ОСОБА_7 почав витягати якісь незрозумілі предмети. То були не гроші, а зображення, вітальні листівки із зображення політичних та військових діячів.

Далі ОСОБА_7 передав ці листівки ОСОБА_5 , який посміявся, поклав листівки збоку, а далі викинув їх. ОСОБА_5 взяв ці зображення, оскільки бачив, що то листівки, а не гроші. Йому було цікаво, що то за листівки, тому він і не повернув їх ОСОБА_7 . Який розмір листівок, він не пам`ятає, але точно відрізняється від розміру купюр.

ОСОБА_5 не обговорював із ОСОБА_7 питання щодо грошових коштів та не отримував від ОСОБА_7 грошові кошти.

Під час спілкування ОСОБА_7 неодноразово пропонував неправомірну вигоду, але ОСОБА_5 відмовляв йому, що зафіксовано на відео.

Якби ОСОБА_7 давав гроші, то тоді б ОСОБА_5 діяв інакше та зареєстрував би вчинення злочину, передбаченого статтею 369 КК України, оскільки пропозиція неправомірної вигоди є складом кримінального правопорушення. Він нікому не повідомляв про пропозицію неправомірної вигоди, оскільки йому не передавались кошти. Вважає, що якщо була тільки пропозиція, а гроші не передавались, то складу злочину немає. Коли немає коштів то немає чого реєструвати. ОСОБА_5 під час своєї служби тричі повідомляв про пропозицію неправомірної вигоди. В даному випадку він бачив, що то не гроші, тому й не повідомляв нікому.

ІІІ.3.2. адвокатський запити до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про надання інформації щодо наявності зареєстрованого кримінального провадження та вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру за фактом надання неправомірної вигоди

Окрім того, Захисник просив про відкладення розгляду справи для надання можливості отримати відповідь на запит та долучити його до матеріалів кримінального провадження. В наступному засіданні Захисник повідомив, що відповідь не отримана, в зв`язку із чим він вважає, що відсутні підстави для повторного відкладення розгляду справи та можливо завершувати стадію дослідження з`ясування обставин та перевірки їх доказами і переходити до стадії судових дебатів.

ІV. Оцінка доказів щодо належності, допустимості та достовірності

Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

В судовому засіданні сторони обвинувачення та захисту не надали Суду заперечень щодо визнання будь-якого з доказів неналежними.

Відповідно до статті 86 Кримінального процесуального кодексу України доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 87 Кримінального процесуального кодексу України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

В ході судового розгляду справи Судом не встановлено фактів істотного порушення прав і свобод людини, в зв`язку із чим Суд визнає всі вказані докази допустимим.

щодо доводів Захисника про недопустимість доказів в зв`язку із порушеннями під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі- НСРД)

Відповідно до частини другої статті 246 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) НСРД проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбаченістаттями 260,261,262,263,264(в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді),267,269,269-1,270,271,272,274цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до частини третьої цієї статті рішення про проведення НСРД приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

Відповідно до частини третьої статті 248 КПК України слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення НСРД , якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що вчинене кримінальне правопорушення відповідної тяжкості; під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з`ясування обставин кримінального правопорушення або встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.

Відповідно дочастини першоїстатті 267КК Українислідчий маєправо обстежитипублічно недоступнімісця,житло чиінше володінняособи шляхомтаємного проникненняв них,у томучислі звикористанням технічнихзасобів,з метою: 1)виявлення іфіксації слідіввчинення тяжкогоабо особливотяжкого злочину,речей ідокументів,що маютьзначення дляїх досудовогорозслідування; 2)виготовлення копійчи зразківзазначених речейі документів; 3)виявлення тавилучення зразківдля дослідженняпід часдосудового розслідуваннятяжкого абоособливо тяжкогозлочину; 4)виявлення осіб,які розшукуються; 5) встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.

Відповідно до частини четвертої цієї статті обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою вчастині першійцієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченомустаттями 246,248,249цього Кодексу.

Таким чином, проведення такого НСРД, як обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, можливо виключно у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину та на підставі ухвали слідчого судді, постановленої у визначеному КПК України порядку.

Як встановлено в ході розгляду справи, слідчим суддею 05 березня 2024 року в рамках кримінального провадження № 62024140150000038 за ознаками частини третьої статті 368 КК України надано дозвіл на проведення обстеження публічно недоступного місця, житла чи іншого володіння особи автомобіля Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_2 , шляхом таємного проникнення до нього, з метою виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування, виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів; виявлення та вилучення зразків для дослідження та встановлення технічних засобів аудіо-відеоконтролю ОСОБА_11 строком на 60 діб з дати постановлення ухвали, що підтверджується ухвалою слідчого судді (пункт ІІІ.2.16 цього Вироку).

Сторонами не оскаржувалась не спростовувалась правомірність постановлення цієї ухвали слідчим суддею.

Таким чином, проведення в період часу з 05 березня по 05 травня 2024 року обстеження автомобіля Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_2 здійснювалось у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі дозволу слідчого судді у кримінальному провадження щодо тяжкого злочину, в зв`язку із чим Суд вважає, що відсутні підстави для визнання недопустимими доказів, зібраних під час цього НСРД.

В ході проведення вказаних НСРД щодо ОСОБА_11 стороною обвинувачення здобуто інформацію про причетність Обвинуваченого до протиправної діяльності, що полягає у отриманні 27 березня 2024 року неправомірної вигоди від осіб за непритягнення їх до адміністративної відповідальності.

Вказаний факт не пов`язаний із розслідуванням кримінального провадження, в якому слідчим суддею наданий дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_11 .

Відповідно достатті 257КПК Україниякщо врезультаті проведенняНСРД виявленоознаки кримінальногоправопорушення,яке нерозслідується уданому кримінальномупровадженні,то отриманаінформація можебути використанав іншомукримінальному провадженнітільки напідставі ухвалислідчого судді,яка постановляєтьсяза клопотаннямпрокурора. Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогамистатей 247та248цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді від 13 травня 2025 року, постановленої за клопотанням прокурора, надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні № 62025140150000366 інформації, отриманої в результаті проведення НСРД у кримінальному провадженні №62024140150000038, яка здобута на підставі клопотання про надання дозволу на проведення НСРД щодо ОСОБА_11 від 04 березня 2024 року, ухвали слідчого судді від 05 березня 2024 року, доручення слідчого від 06 березня 2024 року, протоколу від 22 липня 2024 року з додатками за результатами проведення НСРД, що підтверджується ухвалою ( пункт ІІІ.2.22 цього Вироку).

Таким чином, слідчим суддею в установленому законодавством порядку надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 доказів, отриманих в ході проведення НСРД в іншому провадженні, в зв`язку із чим Суд вважає, що вказані докази є допустимими.

Відповідно до частини другої статті 246 КПК України НСРД, передбачене статтею 267 цього Кодексу, серед інших, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Дозвіл на проведення НСРД наданий у кримінальному провадженні №62024140150000038, розпочатого за ознаками частини третьої статті 368 КК України, тобто за фактом вчинення тяжкого злочину.

Стороною захисту не ставився під сумнів правомірність надання дозволу на проведення цього НСРД, а ставиться під сумнів правомірність використання матеріалів НРСД в іншому кримінальному провадженні стосовно нетяжкого злочину.

Суд вважає, що на момент проведення НСРД існували достатні підстави для проведення досудового розслідування за ознаками частини третьої статті 368 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину.

В зв`язку із викладеним, під час проведення НСРД відсутні порушення вимог частини другої статті 246 КПК України.

Подальше використання цих доказів на підставі дозволу слідчого судді про використання інформації, отриманої в результаті проведення НСРД, в іншому кримінальному провадженні за фактом вчинення нетяжкого злочину не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі статті 246 КПК України, в зв`язку із чим відсутні підстави для визнання цих доказів недопустимими.

Вказаний висновок Суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, серед іншого, в постанові від 01 квітня 2000 року у справі № 607/15414/17

щодо доводів Захисника щодо відсутності зміни кваліфікації з частини третьої на часину першу статті 368 КК України

Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідуваннярозпочинається змоменту внесеннявідомостей доЄдиного реєструдосудових розслідувань.До Єдиногореєстру досудовихрозслідувань вносяться,серед іншого,відомості про 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4)короткий викладобставин,що можутьсвідчити провчинення кримінальногоправопорушення,наведених потерпілим,заявником чивиявлених зіншого джерела; 5) попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_8 26 серпня 2024 року звернулась із заявою про вчинення злочину, а саме про отримання 27 березня 2024 року працівниками поліції неправомірної вигоди в сумі 10000 гривень від її сина ОСОБА_7 , що підтверджується заявою ( пункт ІІІ.2.10 цього Вироку).

В той же день п`ятим слідчим відділом (з дислокацією в м. Івано-Франківську) територіального бюро ДБР, розташованого у місті Львові, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024140150000192 за вказаним фактом за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, що підтверджується витягом (пункт ІІІ.2.1 цього Вироку).

Таким чином, досудове розслідування розпочато та здійснювалось за фактом отримання поліцейськими 27 березня 2024 року неправомірної вигоди в сумі 10000 гривень від ОСОБА_7 .

За цим же фактом в подальшому ОСОБА_5 повідомлено про підозру та висунуто обвинувачення.

Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, вказана кваліфікація є первинною.

Частина третя статті 368 КК України, за якою розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, передбачає відповідальність за вчинення діяння, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, із урахуванням додаткових кваліфікуючих ознак.

В подальшому 02 грудня 2024 року матеріали кримінального провадження № 62024140150000192 об`єднані із матеріалами інших кримінальних проваджень за ознаками частини третьої статті 368 КК України та об`єднане кримінальне провадження зареєстроване за № 62023140150000038, що підтверджується постановою ( пункт ІІІ.2.4 цього Вироку).

В зв`язку із викладеним, враховуючи, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 здійснено щодо вчинення злочину за обставин, за якими здійснювалось у цьому кримінальному провадженні, однак за відсутності кваліфікуючих ознак, які були при попередній кваліфікації, Суд вважає, що органом досудового розслідування під час повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 368 КК України під час досудового розслідування в межах об`єднаного кримінального провадження за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 368 КК України не допущено порушення вимог КПК України, які б тягнули за собою визнання доказів недопустимими.

щодо доводів Захисника про провокацію

Захисник посилається на порушення вимог Інструкції про порядок проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки товарів, предметів, речей, послуг, документів, засобів і речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності», затвердженого наказом МВСУ/СБУ/МДЗУ/ГПУ/ДФСУ від 16 березня 2013 № 887/ДСК/384, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2013 року за № 1776/24308.

Суд зазначає, що вказана Інструкція не регулює відносини що обставин у цьому кримінальному провадженні, оскільки Інструкцією передбачені правила проведення оперативної закупки або слідчого експерименту.

Однак вказані слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні не проводились, в зв`язку із чим вимоги Інструкції не поширюються на події 27 березня 2024 року, що є предметом розгляду в цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Стороною захисту не надано та Судом під час розгляду справи не встановлено факт проведення такого НСРД, як контроль за вчиненням злочину, а також сприяння слідчим вчиненню ОСОБА_5 злочину, або впливу слідчого в будь-який спосіб на поведінку ОСОБА_5 27 березня 2024 року.

Таким чином, в ході судового розгляду не встановлено, що слідчий в будь-який спосіб впливав на поведінку ОСОБА_5 27 березня 2024 року, а також факту проведення контролю за вчинення злочину, оперативної закупки або слідчого експерименту, в зв`язку із чим відсутні підстави для визнання провокацією дій 27 березня 2024 року.

Сам по собі факт непритягнення на цей час ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за статтею 369 КК України не може свідчити про провокацію злочину, оскільки Суду не надана постанова про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 в зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, що в свою чергу, не виключає факту притягнення його до відповідальності в майбутньому.

щодо інших доводів Захисника щодо порушень вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Таким чином, недопустимим мають визнавати докази, отримані не із будь-яким порушенням вимог чинного законодавства, а виключно у випадку істотного порушення права та свобод людини або здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Захисником не зазначено, а також в ході судового розгляду не встановлено порушення будь-яких прав будь-яких осіб внаслідок:

-незазначення в заяві ОСОБА_8 ідентифікаційного номеру та дати реєстрації;

-складення протоколу про проведення аудіо-відеоконтролю особи 22 липня 2024 року, а не протягом 24 годин з 05 травня 2024 року. При цьому Суду не надані докази, здобуті під час проведення НРСД в період часу з 05 травня по 22 липня 2024 року.

В зв`язку із викладеним, із викладеним, Суд приходить до висновку про відсутність підстави для визнання вказаних доказів недопустимими.

Таким чином, Суд визнає всі надані йому докази належними, допустимими та достовірними, в зв`язку із чим оцінює сукупність цих доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

V. Оцінка доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку

ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України за ознаками прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.

Відповідно до статті 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи формулюваннята межіпред`явленогообвинувачення,а такождиспозицію частинипершої статті368КК України,яка передбачаєвідповідальність заінкримінований обвинуваченимзлочин, Суду належить надати відповідь на такі питання:

1)Чи є ОСОБА_5 суб`єктом інкримінованого йому злочину?

2)Чи одержав ОСОБА_5 неправомірну вигоду для себе за невчинення в інтересах ОСОБА_7 дій із використанням наданого йому службового становища?

3)Чи діяв ОСОБА_5 із прямим умислом?

4)Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченням злочину?

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сторона обвинувачення, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, зобов`язана довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, за якою мав місце злочин і він був вчинений обвинуваченим.

Відповідно до статті 92 КПК України КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91цього Кодексу покладається на прокурора.

Таким чином, саме на прокурора покладається обов`язок доведення поза розумним сумнівом винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину та за відсутності доведення цього Суд має ухвалити виправдувальний вирок.

V.1 щодо суб`єкту інкримінованого злочину.

Відповідно до частини першої статті 18 КК України суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Відповідно до частини першої статті 22 КК України Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

Обвинувачений народився 26 червня 1993 року та на момент вчинення 27 березня 2024 року інкримінованого злочину йому виповнилось 30 років, тобто він досяг віку кримінальної відповідальності.

Згідно із наданою інформацією медичного директора КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я» Обвинувачений за допомогою не звертався і не отримував. Інформація щодо визнання Обвинуваченого неосудним або обмежено осудним, а також щодо неможливості ним усвідомлювати свої дії і керувати ними на час вчинення кримінального правопорушення, сторонами до Суду не надана.

Таким чином, ОСОБА_5 є суб`єктом кримінального правопорушення за загальним правилом, передбаченим статтею 18 КК України.

За статтею 368 КК України до відповідальності може бути притягнутий не загальний, а спеціальний суб`єкт кримінального правопорушення, а саме службова особа.

Відповідно до примітки до статті 364 КК України службовими особами у, серед іншого, статті 368 цього Кодексу є особи, які, серед інших, постійно здійснюють функції представників влади.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 кодексу України про адміністративні правопорушення, уповноважені посадові особи органів Національної поліції мають право складати протоколи про правопорушення, серед іншого, за статтями 124 та 130 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники Національної поліції відносяться до правоохоронних органів.

Таким чином, працівники поліції є представниками влади, оскільки згідно із вимогами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію України» наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, а також правом складення стосовно осіб протоколів про адміністративне правопорушення.

Обвинувачений з 20 січня 2021 року по 10 січня 2025 року працював на посаді інспектора реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м.Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, до повноважень якого, серед іншого, відносилось забезпечення припинення правопорушень, надання допомоги громадян, які її потребують, установлення на місці події обставини учинення правопорушення, здійснення заходів щодо встановлення особи, яка вчинила правопорушення та його затримання в порядку, визначеному законодавством, складання, у межах компетенції, протоколів та постанов про адміністративні правопорушення, здійснення у визначених законом випадках провадження у справах про адміністративні правопорушення, патрулювання території обслуговування з метою проведення превентивних заходів з попередження та виявлення правопорушень, забезпечення безпеки дорожнього руху, публічної безпеки та порядку на вулицях, площах, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, інших публічних місцях, доставляти у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, що підтверджується наказами та посадовою Інструкцією ( пункти ІІІ.2.23-ІІІ.2-25 цього Вироку).

Таким чином, Суд встановив , що станом на 27 березня 2024 року ОСОБА_5 був фізичною, осудною особою, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність та обіймав посаду інспектора патрульної поліції, тобто був службовою особою, а отже суб`єктом інкримінованого йому злочину.

V.2 щодо прийняття пропозиції та одержання ОСОБА_5 неправомірної вигоди для себе.

Відповідно до частини першої статті 368 КК України передбачена кримінальна відповідальність за:

-прийняття пропозиції, обіцянки

-або одержання службовою особою неправомірної вигоди,

-а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи

за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

При цьому склад кримінального правопорушення складає вчинення будь-якої із зазначених дій.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні двох дій із зазначених, а саме в прийнятті пропозиції та одержанні неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах ОСОБА_7 дій з використанням наданого службового становища.

Суд звертає увагу, що більшість подій, що відбулись 27 березня 2024 року, зафіксовані на відеозапис, який визнаний Судом належним доказом, не містить ознак втручання або підроблення, об`єктивно висвітлює зафіксовані на ньому події в незалежності від бажання та волевиявлення будь-яких осіб, в тому числі сторін кримінального провадження.

Згідно із дослідженим відеозаписом, ОСОБА_7 спочатку неодноразово просить Обвинуваченого не складати стосовно нього документи, а пізніше під час розмови зазначає, що віддячить та питає чи вистачить 10 тисяч.

Таким чином, починаючи з цього моменту, Суд вважає, що ОСОБА_5 була висловлена пропозиція щодо отримання неправомірної вигоди, а також зазначена конкретна сума цієї вигоди 10000 гривень.

Обвинувачений не відмовляється від пропозиції неправомірної вигоди, а задає питання, кого знає ОСОБА_7 , на що останній йому повідомляє про ОСОБА_16 , якого називає працівником поліції.

Під час телефонної розмови із ОСОБА_16 Обвинувачений задає питання, чи можна говорити щось із ОСОБА_7 . Враховуючи контекст попереднього спілкування із ОСОБА_7 , а також подальші події, Суд вважає, що питання до спільного знайомого про можливість розмовляти із ОСОБА_7 одразу після висловленої останнім пропозиції неправомірної вигоди свідчить про розуміння обвинуваченим питання ОСОБА_7 та продовження із ним спілкування щодо неправомірної вигоди.

Одразу після завершення телефонної розмови Обвинувачений звертається до ОСОБА_7 із питанням: « ну кажіть, що там», а що останній відповідає - «десять». Далі ОСОБА_18 звертається із питанням до свідка ОСОБА_12 чи має остання 10 тисяч, на що остання відповідає ствердно та передає ОСОБА_7 гаманець.

ОСОБА_7 , перебуваючи на передньому пасажирському сидінні в полі зору Обвинуваченого, відкриває гаманець, звідки дістає купюри, перераховує їх, частину віддає Обвинуваченому, а іншу частину повертає до гаманця. Вказані дії відбуваються в присутності Обвинуваченого, який спостерігає за діями ОСОБА_7 , отримає передані йому купюри, складає їх вдвічі, та відводить руку із купюрами назад.

Таким чином, вказаним відеозаписом в сукупності з іншими доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 та заявами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджується факт прийняття Обвинуваченим пропозиції та одержання ним неправомірної вигоди.

Так, свідок ОСОБА_7 пояснив, що він 27 березня 2024 року спілкувався з одним із поліцейських, а саме схожим на Обвинуваченого. Поліцейський сказав, що стосовно свідка складатимуться протоколи за статтею 130 КУпАП та за вчинення ДТП. В подальшому свідок пропонував поліцейському спочатку просто домовитись, а потім пропонував сплату неправомірної вигоди, оголосивши спочатку суму 5000 гривень, а після відмови поліцейського 10000 гривень. Після цього поліцейський подзвонив їх знайомому ОСОБА_16 та після розмови із ним погодився на сплату 10000 гривень. Свідок подзвонив своїй мамі та попросив привезти гаманець, в якому були належні йому гроші купюрами по 500 та 1000 гривень. Після того, як мати передала йому гаманець, він відрахував 10000 гривень та передав в руки поліцейському.

Вказані пояснення свідка узгоджуються із показаннями інших свідків, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_13 .

Так ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_7 є її сином та у неї на зберіганні були кошти сина. Коли вона повернулась до ОСОБА_22 , син перебував в поліцейському автомобілі Далі син попросив її принести гаманець та сказав, щоб вона дала йому гроші. Свідок передала свідкові гаманець. Після того, як поліцейські поїхали, син сказав їй, що передав поліцейським 10000 гривень.

ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_7 є її чоловіком. Вона не була очевидцем подій, однак після того, як поліцейські поїхали, ОСОБА_7 сказав їй, що віддав поліцейським 10000 гривень, щоб останні не складали на нього протокол.

Показання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 узгоджуються із написаними ними заявами про вчинення кримінального правопорушення від 08 травня 2025 року та 26 серпня 2024 року відповідно. При цьому в заяві ОСОБА_7 зазначається також розмір переданих поліцейським коштів в сумі 10000 гривень, а також мета передачі за нескладення стосовно нього протоколів про адміністративні правопорушення за статтями 124 та 130 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначені заяви та підтвердили факт написання ними цих заяв та правильність зазначених даних.

Таким чином, вказані свідки, кожен окремо, зазначають, що їм відомо про факт передачі ОСОБА_7 поліцейському коштів в розмірі 10000 гривень, про що ОСОБА_7 повідомив іншим свідкам одразу після того, як поліцейські поїхали з місця події.

Вказані показання узгоджуються із діями зафіксованими на відеозаписі, зокрема передачею свідком ОСОБА_8 гаманця ОСОБА_7 , відрахуванням ОСОБА_7 певної кількості купюр та передачі їх Обвинуваченому, а також повернення інших купюр до гаманця.

Суд вважає, що вказані докази не спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10 , який не бачив факту передання коштів Обвинуваченому, оскільки на відеозаписі не зафіксована наявність цього свідка в службовому автомобілі в момент передачі купюр, а перед початком спілкування Обвинуваченого із ОСОБА_7 ОСОБА_10 , вийшов із автомобіля, що також підтверджується його показаннями, який зазначив, що він знаходився на вулиці та не чув розмову між ОСОБА_7 та Обвинуваченим.

При цьому Суд бере до уваги, що спілкування поміж свідками та Обвинуваченим відбувалось не тільки в автомобілі, але й на вулиці, що підтверджується показаннями Обвинуваченого, ОСОБА_7 та першою фразою ОСОБА_7 , після наближення до службового автомобіля: «Я ж нічого не зробив, я не сідав за кермо».

Таким чином, частина спілкування не зафіксована на відеозапис, в зв`язку із чим Суд вважає, що невідповідність частини показань свідків зафіксованим не відеозаписі подіям не впливає на об`єктивність таких показань, зокрема в частині показань ОСОБА_7 про здійснення ним дзвінка ОСОБА_8 , а також щодо першої пропозиції про надання 5000 гривень.

Суд критично ставиться до показань Обвинуваченого щодо передачі йому вітальних листівок, оскільки перед передачею купюр в розмові між Обвинуваченим та ОСОБА_7 неодноразово йшла мова про передачу 10000, в телефонній розмові із ОСОБА_16 Обвинувачений питав, чи можна про шось говорити із ОСОБА_7 , а в момент діставання ОСОБА_7 купюр із гаманця та їх перерахування Обвинувачений перебував на сусідньому сидінні та спостерігав за діями ОСОБА_7 .

Таким чином, Суд вважає, що зазначеними доказами Прокурором поза розумним сумнівом доведено, що єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в суді це версія, що Обвинувачений прийняв пропозицію та одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду для себе в сумі саме 10000 гривень.

В зв`язку із викладеним, Суд відхиляє доводи Захисника щодо недоведеності факту передачі коштів.

Відповідно до частини другої статті 242 КПК України слідчий абопрокурор зобов`язанізабезпечити проведенняекспертизи щодо 1)встановлення причинсмерті; 2)встановлення тяжкостіта характерутілесних ушкоджень; 3)визначення психічногостану підозрюваногоза наявностівідомостей,які викликаютьсумнів щодойого осудності,обмеженої осудності; 4)встановлення вікуособи,якщо ценеобхідно длявирішення питанняпро можливістьпритягнення їїдо кримінальноївідповідальності,а іншимспособом неможливоотримати цівідомості; 6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Таким чином, вирішення питання щодо відповідності грошових купюр не відноситься до випадків, в яких призначення експертизи є обов`язковим. Відповідно, наявність висновку експертизи не є обов`язковим доказом для доказування обставин, що досліджуються у кримінальному провадженні за ознаками статті 368 КК України.

В зв`язку із викладеним та з урахуванням досліджених доказів Суд вважає також необгрунтованими доводи Захисника щодо недоведення факту передачі грошових коштів через відсутність висновків експертиз.

V.3 щодо невчинення ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 дій щодо складення протоколів про вчинення адміністративних правопорушень.

Згідно із показаннями ОСОБА_7 , поліцейський, схожий на Обвинуваченого, повідомляв свідкові, що стосовно останнього будуть складені протоколи за статтею 124 та 130 КУпАП. Гроші він передавав, щоб стосовно нього не складались протоколи про адміністративне правопорушення та не повідомлялось до ВСП.

Також про мету передачі коштів зазначено в заяві ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення, згідно із якою працівники поліції намагались скласти стосовно нього протоколи про адміністративне правопорушення за статтями 124 та 130 КУпАП та він надав кошти в сумі 10000 гривень за нескладення відповідних протоколів ( пункт ІІІ.2.14 цього Вироку).

Вказані показання узгоджуються із показаннями ОСОБА_13 , яка пояснила, що, зі слів чоловіка, він передавав гроші саме за нескладення протоколів.

На відеозаписі зафіксовано, як поліцейські повідомляють ОСОБА_7 про примусову евакуацію автомобіля на штрафмайданчик та зазначають про наявність такої процедури. ОСОБА_7 неодноразово надає пояснення поліцейським, що він не керував автомобілем, а тому просить не складати документи.

При цьому Суд бере до уваги, що первинне спілкування поміж Обвинуваченим та ОСОБА_7 , почалось поза межами автомобіля, що підтверджується, в тому числі і показаннями Обвинуваченого.

Суд враховує, що спілкування Обвинуваченого та ОСОБА_7 відбувалось в зв`язку із зіткненням належного ОСОБА_7 автомобіля із парканом, а також факт перебування ОСОБА_7 , в стані алкогольного сп`яніння.

При цьому Обвинувачений надав показання, що під час спілкування із ОСОБА_7 , він намагався встановити факт керування останнім автомобілем останнім.

Вказані показання також узгоджуються із інформацією Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Івано-Франківській області, відповідно до якої Обвинувачений 27 березня 2024 року в період часу з 14.43.18 по 14.50.01 5 разів здійснював перевірку особи « ОСОБА_7 , 1988 року народження» ( пункт ІІІ.2.13 Вироку).

Суд вважає, що зазначеними доказами Прокурором поза розумним сумнівом доведено, що єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в суді це версія, що прийняття пропозицію та одержання Обвинуваченим неправомірної вигоди здійснювалось з метою невчинення Обвинуваченим в інтересах ОСОБА_7 дій, а саме нескладення протоколів про адміністративне правопорушення за статтями 124 та 130 КУпАП, згідно із якими передбачена відповідальність за:

-порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна;

-керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння

V.4 щодо використання ОСОБА_5 наданого йому службового становища.

Відповідно до частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складаєтьсяпротоколуповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються судом, протоколи про правопорушення за статтями 124, 130 цього Кодексу мають право складати уповноважені нате посадовіособи органів Національної поліції.

Відповідно до посадової інструкції Обвинуваченого він, серед іншого, має право складати, у межах компетенції, протоколи про адміністративні правопорушення.

Таким чином, до повноважень Обвинуваченого належить вирішення питання щодо складення або нескладення протоколів про адміністративне правопорушення за ознаками статей 124 та 130 КУпАП, в зв`язку із чим Суд вважає доведеною бездіяльність Обвинуваченого в частині нескладення стосовно ОСОБА_7 протоколів про адміністративні правопорушення саме із використанням наданого Обвинуваченому службового становища.

Встановлення Обвинуваченим відсутності факту керування ОСОБА_7 автомобілем не спростовує факту нескладення протоколів із використанням службового становища та наявності у Обвинуваченого правових підстав для складення протоколів, в зв`язку із чим Суд відхиляє доводи Захисника щодо відсутності в діях Обвинуваченого складу кримінального правопорушення через відсутність підстав для складення стосовно ОСОБА_7 протоколів про адміністративні правопорушення.

Крім того, Суд звертає увагу, що, згідно із показаннями Обвинуваченого, він дійшов висновку про невчинення ОСОБА_7 , будь -яких порушень до телефонної розмови із ОСОБА_16 , однак в подальшому Обвинувачений вчиняв активні дії, спрямовані на прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди.

V.5 щодо прямого умислу

Із суб`єктивної сторони, злочин, передбачений частиною першою статті 368 КК України, може бути вчинений лише з прямим умислом.

Інтелектуальний момент умислу вчинення злочину, передбаченого частиною першою 368 КК України, характеризується тим, що винна особа, знаючи обсяг та особливості своєї компетенції як сукупності прав та обов`язків, усвідомлює, що приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду без законних на те підстав, а також те, що її дії є кримінально караними. Крім цього, розуміє, що використовує свої повноваження, авторитет чи становище для вчинення дій в інтересах третьої особи, яка запропонувала чи пообіцяла йому надати неправомірну вигоду або надала її. Тобто винна особа має чітку уяву про вчинюване нею діяння, а також про те, що воно суперечить положенням чинного законодавства та є кримінально караним.

Вольова ознака умислу визначається бажанням вчинення конкретної дії чи бездіяльності, тобто винна особа прагне одержати неправомірну вигоду навіть за умови відсутності законних на те підстав.

Як встановлено в ході розгляду справи, Обвинувачений знає та розуміє, що до його компетенції належить складення протоколів про адміністративні правопорушення. Під час спілкування із ОСОБА_7 . Обвинувачений розуміє, що останній пропонує йому неправомірну вигоду, зокрема каже: «10 тисяч підійде?… ну я віддячу, 10 тисяч підходе?».

Після цих висловлювань ОСОБА_7 . Обвинувачений не відмовляється від пропозиції, а цікавиться, кого знає ОСОБА_7 , після чого здійснює телефонну розмову із такою людиною, в ході якої питає: «то, що з ним ( ОСОБА_7 ) можна говорити щось?».

Після завершення телефонної розмови саме Обвинувачений починає спілкування із ОСОБА_7 та питає: «ну кажіть, що там», на що ОСОБА_7 знову повторює цифру 10. В подальшому Обвинувачений бачить, як ОСОБА_7 дістає із гаманця купюри, відраховує частину з них, яку передає в руки саме Обвинуваченому.

В зв`язку із викладеним, за результатом розгляду справи, Суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 , одержуючи від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 10000 гривень, в повній мірі усвідомлював, що вони становлять собою неправомірну вигоду за невиконання ним дій, пов`язаних із невчиненням стосовно ОСОБА_7 дій, а саме нескладення протоколів про адміністративні правопорушення за статтями 124 та 130 КУпАП та бажав діяти саме таким чином.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 діяв з прямим умислом, а тому в його діях наявні ознаки суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого частиною першою статті 368 КК України.

V.6 щодо відповідності об`єкту посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченому злочину

Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України, є відносини, які забезпечують реалізацію публічними службовими особами владних повноважень та використання їх службового становища і пов`язаних із ними можливостей на засадах непідкупності та неупередженості. Такі відносини очевидно порушуються у випадку, коли службова особа, діючи з метою власного збагачення, використовує своє становище (владу) не в інтересах служби, а в приватних інтересах осіб, які оплачують таку її поведінку.

У цій справі обвинувачений одержав неправомірну вигоду за невчинення дій щодо реалізації своїх повноважень як інспектора поліції щодо складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд вважає необхідним зазначити, що поліція відповідно до Закону України «Про національну поліцію» служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Статтею 23 Закону визначено, серед іншого, такі повноваження працівника поліції як: 1)здійснення превентивної та профілактичної діяльність, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; 3) вжиття заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припинення виявлених адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. У цьому контексті той факт, що складення або нескладення працівниками поліції протоколів про адміністративні правопорушення пов`язується з отриманням ними неправомірної вигоди, становить серйозну загрозу для правової системи та суттєво підриває цю довіру. Такі прояви дискредитують загалом авторитет правоохоронних органів, формуючи у суспільстві уявлення про поліцію як про корумповану структуру та зменшуючи віру громадян у можливість об`єктивного, незалежного й чесного розслідування злочинів та забезпечення громадянам безпеки.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що вчинені обвинуваченим дії спричиняють шкоду відносинам з приводу неупередженого виконання функцій представника влади, що відповідає ознакам безпосереднього об`єкту злочину, передбаченого частиною першою статті 368 КК України.

Таким чином, за результатами оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, прийшов до висновку щодо доведеності поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_5 усіх ознак складу інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною першою статті 368 КК України та його винуватості у вчиненні цього злочину за ознаками прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища

VІ. Формулювання обвинувачення,визнаного Судомдоведеним

ОСОБА_5 , обіймаючи посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, будучи працівником правоохоронного органу, службовою особою, а також суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, діючи всупереч інтересам служби, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, 27 березня 2024 року близько 14 годині 52 хвилин, перебуваючи на вулиці Степана Бандери в селі Черніїв Івано-Франківської області, біля будинку № 52 у приміщенні службового автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_2 , незаконно прийняв пропозицію та одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду для себе в розмірі 10000 ( десять тисяч) гривень за невчинення ним в інтересах ОСОБА_7 дій з використанням наданого йому службового становища, а саме: нескладення стосовно ОСОБА_7 , протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 130 кодексу України про адміністративні правопорушення та нескерування цих протоколів до суду для розгляду по суті з метою уникнення ОСОБА_7 адміністративної відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 368 КК України, а саме прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища

IV.Мотиви призначення покарання

Суду надані наступні документи, що характеризують особу та впливають на вирішення питань щодо призначення покарання

-інформація щодо відсутності судимостей у Обвинуваченого;

-службова характеристика Обвинуваченого, який зарекомендував себе позитивно, як професіонал, грамотний, дисциплінований, добросовісний, виконавський працівник;

-інформація медичного директора КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я», згідно із якою Обвинувачений до цього закладу не звертався і допомогу не отримував;

-актовий запис про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_23 , батьком якого є Обвинувачений;

-рішення суду від 26 березня 2025 року у справі № 352/419/25, яким розірвано шлюб між Обвинуваченим та його дружиною;

-згідно із досудовою доповіддю орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення від відбування з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання обов`язків, передбачених частиною третьою статті 76 КК України.

Відповідно до частини другої статті 50 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначення покарання Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, який згідно зі статтею 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, оскільки проживає а місцем своє реєстрації, займається підприємницькою діяльності та має на утриманні неповнолітнього сина.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, в обвинувальному акті не зазначені, а також сторони не посилались на такі обставини в дебатах.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При обранні конкретного виду покарання суд враховує, що санкцією частини першої статті 368 КК України передбачено такі альтернативні основні види покарання, як штраф, пробаційний нагляд та позбавлення волі.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує позитивні характеристики особи Обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має міцні соціальні зв`язки, займається підприємницькою діяльністю та має на утриманні неповнолітнього сина, однак, враховуючи суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, а також особливу цінність та важливість суспільних відносин, які були поставлені обвинуваченим під загрозу та яким була завдана шкода внаслідок їх вчинення, а також відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, Суд вважає, що призначення покарань у вигляді штрафі або пробаційного нагляду буде недостатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд не погоджується із висновком досудової доповіді про можливість виправлення ОСОБА_5 без позбавлення волі, оскільки персоналу органу пробації не вдалось встановити ставлення ОСОБА_5 до інкримінованого йому правопорушення, планів обвинуваченого на майбутнє та/або готовності до зміни способу життя в зв`язку із неявкою ОСОБА_5 .

Відповідно до санкції частини першої статті 368 КК України прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища карається позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років.

Враховуючи особу обвинуваченої, який не судимий раніше, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також одиничний епізод кримінального правопорушення, Суд вважає, що достатнім для досягнення мети покарання, в цій конкретній справі буде призначення покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, а саме 2 років позбавлення волі.

щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням

Відповідно достатті 75 КК Україниякщо суд, крім випадків засудження, серед іншого, за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до примітки до статті 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються, серед іншого, кримінальні правопорушення, передбачені статтею 368 цього Кодексу.

ОСОБА_5 вчинив корупційне кримінальне правопорушення, в зв`язку із чим щодо нього відсутні підстави прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому Суд не вирішує по суті пропозицію досудової доповіді посадової особи органу пробації про застосування статті 76 КК України.

Щодо додаткового стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Санкцією частини першої статті 368 КК України передбачене призначення додаткового обов`язкового покарання у вигляді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до частини першої статті 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Враховуючи, що злочин, передбачений частиною першою статті 368 КК України, вчинений обвинуваченим шляхом зловживання спеціальним статусом поліцейського, тобто представника влади, Суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 додаткового обов`язкового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах та органах державної влади строком на 2 роки.

V.Щодо речових доказів

Сторонами обвинувачення та захисту не надано Суду рішення про визнання доказів речовими доказами, в зв`язку із чим рішення щодо речових доказів Судом не приймається

VI.Щодо запобіжного заходу

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28 квітня 2025 року у справі № 344/7514/25 стосовно Обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави - 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на нього на строк до 23 червня 2025 року обов`язків.

01 травня 2025 року Обвинуваченим внесені кошти в сумі 45420 гривень на виконання застосованого запобіжного заходу.

Таким чином, на цей час стосовно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до частини одинадцятої статті 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому після припинення дії цього запобіжного заходу.

В зв`язку із викладеним, до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави підлягає залишенню без змін, а після набрання вироком законної сили, у випадку незвернення застави в дохід держави, застава підлягає поверненню Обвинуваченому.

VII.Щодо процесуальних витрат

Під час проведення досудового розслідування проводилась експертизи, витрати на проведення якої складають 3979,5 гривень.

У відповідності до частини першої статті 122 Кримінального процесуального кодексу України витрати, пов`язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини другої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В зв`язку із викладеним, витрати на проведення під час досудового розслідування експертизи підлягають стягненню з ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 381-382 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 , громадянина України,РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та органах державної влади на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах та органах державної влади ОСОБА_5 обчислювати відповідно до вимог частини третьої статті 55 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , громадянина України,РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку в законну силу залишити без змін - застава

Повернути ОСОБА_5 , громадянину України,РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу, внесену 01 травня 2025 року на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду від 28 квітня 2025 року у справі № 344/7514/25 на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду в розмірі 45420 (сорок п`ять тисяч чотириста двадцять) гривень, за квитанцією № 0.0.4342507845.1

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової експертизи № СЕ-19/109-25/17-ВЗ від 29 січня 2025 року в розмірі 3979 ( три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до пункту 15статті 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_24