Постанова від 01.12.2025 по справі 916/4765/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4765/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Таран С.В.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання (за доручення головуючого судді): Романенко Д.С.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" Субора Н.С.;

Від Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" - Лаврін О.В.;

Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Сидоренко Ю.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 (суддя Д`яченко Т.Г.)

у справі № 916/4765/24

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ "

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні первісного позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 48059047,63 євро (2140612458,20 грн),

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ"

до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору,

(суддя першої інстанції Д`яченко Т.Г., дата та місце ухвалення рішення: 06.08.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 у сумі 48059047,63 євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту (кредитною лінією) у сумі 43172000,00 євро (сорок три мільйони сто сімдесят дві тисячі євро 00 євроценти) та заборгованість за простроченими процентам станом на 25.10.2024 включно у сумі 4887047,63 євро.

В обґрунтування своїх позовних вимог Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" зазначило, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" 13.10.2021 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ, відповідно до якого з урахуванням двох траншів, первісний Відповідач отримав можливу максимальну суму по зазначеному кредитному договору в розмірі 45500000 євро. Проте сплату тіла кредиту та процентів первісний Позивач здійснював лише до лютого 2022 року, а потім жодних коштів не перераховував та почав порушення грошового зобов`язання.

25.02.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" було подано зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" про визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" в обґрунтування поданого зустрічного позову було зазначено, що через окупацію місцезнаходження підприємства первісний не має доступу до оригіналів документів. Кредитний договір і договори забезпечення підписані представниками сторін за довіреностями, копії яких не подано, а повноваження підписанта банку, на думку первісного Відповідача, були недостатні. Подані протоколи загальних зборів містять суттєві недоліки: відсутні прошивання, нумерація та підтверджені додатки з проєктами договорів, що не дозволяє вважати їх належним погодженням значного правочину, як того вимагають закон та Статут Товариства. Тому первісний Відповідач вважає кредитний договір і договори забезпечення укладеними з порушенням закону та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 первісну позовну заяву Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" про стягнення 48059047,63 євро задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" на користь Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 у сумі 48059047,63 євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту (кредитною лінією) у сумі 43172000,00 євро та заборгованість за простроченими процентам станом на 25.10.2024 включно у сумі 4887047,63 євро та витрати по сплаті судового збору у розмірі 847840 грн 00 коп. за подання позовної заяви та 1211 грн 20 коп. за подання заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" про визнання недійсним договору було відмовлено.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що первісним Позивачем було виконано зобов`язання щодо перерахування кредитних коштів позичальнику в передбаченому договором розмірі, проте, було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку первісного Відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 є обґрунтованими.

Разом з тим місцевий господарський суд у своєму рішенні дійшов висновку, що представники сторін мали належні повноваження на укладення кредитного договору та договорів забезпечення, а доводи зустрічного Позивача не підтверджені жодними належними доказами. Тому підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Не погоджуючись з таким рішенням 27.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025.

У своїй апеляційній скарзі Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає його ухваленим з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а висновки викладені в рішенні суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Первісний Відповідач зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з істотним порушенням принципів господарського судочинства, не забезпечивши Відповідачу рівних процесуальних можливостей та фактично позбавивши його права на збирання і подання доказів.

На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" починаючи з 24.02.2022 і дотепер, в його розпорядженні немає жодних документів, рахунків, виписок тощо, які б підтверджували правовідносини первісного Позивача та первісного Відповідача, окрім тих, які були долучені первісним Позивачем до позовної заяви, а відтак первісним Відповідач не може ні спростувати і підтвердити факт отримання кредиту.

Апелянт стверджує, що у зв`язку з відмовою місцевого господарського суду у призначенні експертизи та у витребуванні додаткових доказів, необхідних для перевірки достовірності наданих первісним Позивачем документів, первісний Відповідач був позбавлений можливості підтвердити чи спростувати зміст договору та справжність підписів, оскільки самостійно отримати відповідні документи він не міг. Суд розглянув справу виключно на підставі доказів однієї сторони, залишивши без реагування клопотання первісного Відповідача та не надавши належної оцінки його аргументам, що порушує принципи рівності, змагальності та обов`язку суду сприяти реалізації процесуальних прав сторін.

У своїй апеляційній скарзі первісний Відповідач стверджує, що суд першої інстанції розглядаючи зустрічний позов, дійшов висновку про недоведеність тверджень Апелянта щодо відсутності повноважень у підписантів Кредитного договору, однак зробив це за повного ігнорування клопотання про витребування доказів, без яких встановити такі обставини було неможливо. Апелянт не мав можливості самостійно отримати відповідні відомості від нотаріусів у зв`язку з дією ст. 8 Закону України "Про нотаріат", а частина необхідних доказів перебувала у розпорядженні первісного Відповідача, який їх не надав. Відмова суду у витребуванні доказів позбавила Апелянта єдиного реального процесуального способу підтвердження своїх доводів, що поставило його у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом, всупереч принципу рівності сторін. Таким чином на переконання Апелянта зустрічний позов було розглянуто за неповного з`ясування обставин та з порушенням змагальності, що свідчить про порушення його права на ефективний судовий захист.

Також Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні належно обґрунтованого його клопотання про відкладення розгляду справи, поданого у зв`язку з перебуванням представника на лікарняному, та проігнорував об`єктивну неможливість його участі в засіданні. За наявності визначеної резервної дати суд мав реальну можливість перенести розгляд, однак цього не зробив, чим порушив ст. 210, 218 Господарського процесуального кодексу України та позбавив Апелянта можливості реалізувати свої процесуальні права. Такі дії суперечать гарантіям статті 6 Конвенції та практиці ЄСПЛ щодо права бути почутим, що свідчить про грубі процесуальні порушення та ухвалення рішення за неповного з`ясування обставин справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 у справі №916/4765/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4765/24.

04.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4765/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто Апелянту.

22.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" надійшла заява про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій Апелянт надав докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 257985,60 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 у справі №916/4765/24; призначено розгляд справи №916/4765/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 на 01.12.2025 року об 11-00 год.

12.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Міжнародний резервний банк надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ".

У своєму відзиві, первісний Позивач вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" незаконною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Акціонерне товариство Міжнародний резервний банк зазначає, що Апелянтом не доведено неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції при ухваленні вказаного законного рішення.

Первісний Позивач у відзиві зазначає, що факт ліквідації АТ "МР БАНК" і відсутність доступу первісного Відповідача до рахунків не звільняє первісного його від обов`язку виконувати кредитні зобов`язання. Банківські реквізити для погашення заборгованості перебувають у публічному доступі на сайті Фонду гарантування вкладів, а первісний Відповідач мав можливість звернутися до банку із запитом щодо реквізитів та суми боргу, у тому числі електронно, проте цього не зробив. Позивач також наголошує, що Кредитний договір не передбачає залежності виконання зобов`язань від доступу до рахунків або виписок, а до лютого 2022 року первісний Відповідач здійснював платежі, що підтверджує відсутність перешкод у виконанні договору до цього моменту.

Акціонерне товариство Міжнародний резервний банк стверджує, що під час розгляду справи Банк надав суду копії довіреностей та протоколів зборів учасників первісного Відповідача, що підтверджують повноваження представників сторін на укладення та схвалення Кредитного договору та додаткових угод, а також часткове виконання первісним Відповідачем кредитних зобов`язань.

Первісний Відповідач не зазначив жодного чіткого аргументу та не надав жодного доказу на заперечення позову, посилаючись лише на сумніви щодо отримання кредиту та його сплати. Наявні докази підтверджують правочини та виконання зобов`язань, тому призначення експертизи для встановлення факту підписання або повноважень представників є необґрунтованим і спрямоване на затягування провадження.

Крім того, проведення технічної експертизи оригіналів документів може призвести до їх пошкодження або знищення, що унеможливить захист прав Банку та держави як його власника, а також порушить баланс між забезпеченням доказів та збереженням об`єктів доказування, що передбачено законодавством та практикою Верховного Суду.

Також Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" вважає зустрічний позов ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" необґрунтованим, оскільки він не містить доказів недійсності договору або перевищення повноважень представників. Банк надав належні докази повноважень сторін, зокрема протоколи загальних зборів ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" від 13.10.2021 та 26.10.2021, якими погоджено умови кредитної лінії та схвалено підписані договори, а також нотаріально посвідчені довіреності представників. Дії сторін (отримання кредиту, його використання, схвалення договорів) свідчать про реальний намір укласти і виконати правочин.

Разом з тим первісний Позивач зазначає, що жодних доказів недійсності Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 або перевищення повноважень представників первісним Відповідачем надано не було. Представник Банку діяв на підставі довіреності та рішень Банку, а представник ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" на підставі нотаріально засвідченої довіреності, що підтверджено відповідними витягами з Єдиного реєстру довіреностей. Крім того, Договір і Додаткові угоди були схвалені сторонами: Банк надав кредитні кошти, первісний Відповідач отримав їх і здійснив часткові платежі, що відповідає критеріям наступного схвалення правочину згідно зі ст.241 Цивільного кодексу України.

Протоколи загальних зборів ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" від 13.10.2021 та 26.10.2021 підтверджують погодження умов кредиту, включно з сумою, строком, цільовим призначенням і забезпеченням.

Банк стверджує, що погашення ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" кредитів на рефінансування яких надавався кредит, саме після отримання траншів, додатково свідчить про схвалення (прийняття до виконання) правочину

Також у своєму відзиві первісний Позивач зазначає, що згідно усталеної судової практики, факт перевищення повноважень представника сам по собі не свідчить про недійсність договору, якщо правочин схвалено особою, яку представляє такий представник, а сторона, яка його оскаржує, не довела недобросовісності або нерозумності дій контрагента.

Посилання заявника апеляційної скарги на нібито «позбавлення права на справедливий суд» є безпідставним. Справа розглядалася з 30.09.2024 по 06.08.2025 і неодноразово відкладалася за клопотанням первісного Відповідача. Заявник не вказав, у чому саме полягало порушення його прав і як відмова в черговому відкладенні розгляду вплинула на ухвалення рішення 06.08.2025. Таким чином, твердження про порушення права на справедливий суд не підтверджене належними доказами.

18.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Міжнародний резервний банк надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства Міжнародний резервний банк про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

19.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

21.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ".

Судова колегія залишила без розгляду зазначений відзив на апеляційну скаргу, з огляду на пропуск процесуального строку на його подання.

24.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

01.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

01.12.2025 у судове засідання, яке відбувалося в режимі відеоконференції з`явилися представники первісного Позивача, первісного Відповідача та третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які підтримали доводи викладені ними письмово.

В судовому засіданні 01.12.2025 колегія суддів, розглянула клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" про зупинення провадження у даній справі.

Представник первісного Відповідача підтримав зазначене клопотання, представники Первісного Позивача та Третьої особи заперечували проти його задоволення.

Судова колегія відмовила у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У пункті 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу установлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

З огляду на приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Апелянт просить зупинити провадження у даній справі, обґрунтовуючи це тим, що у справі №910/11728/25 Господарський суд міста Києва розглядає питання застосування мораторію за тим самим Кредитним договором між тими ж сторонами, і результати цього спору безпосередньо вплинуть на вирішення справи №916/4765/24 про стягнення заборгованості.

Судовою колегію встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 було відкрито провадження у справі № 910/11728/25 та прийнято позовну заяву до розгляду. У зазначеній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" просить суд:

- визнати відмову Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" за вих. № 10 10 від 25.09.2025 на Заяву за вих. №1/29-08 від 29.08.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021, який діє із змінами та доповненнями внесеними Додатковою угодою № 1 від 19,10.2021 та Додатковою угодою №2 від 28.10.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" та Акціонерним товариством "Сбербанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" безпідставною і незаконною;

- застосувати мораторій на нарахування та сплату грошового зобов`язання за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021, який діє із змінами та доповненнями внесеними Додатковою угодою № 1 від 19.10.2021 та Додатковою угодою №2 від 28.10.2021. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" та Акціонерним товариством "Сбербанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" з 29.08.2025.

Судова колегія зазначає, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 4-6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Тож, об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 910/11728/25 апеляційний суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №916/4765/24, адже наявні в матеріалах даної справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що клопотання первісного Відповідача не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судового рішення у справі № 910/11728/25 так і стосовно того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволять встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду, що суперечить вимогам п. 5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів зважує на те, що у разі зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених п.5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/5425/18).

Крім того, колегія суддів звертає увагу заявника, що відповідно до Розділу Глави 3 Господарського процесуального кодексу України, сторона має право звернутися до суду про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі згідно п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у судовому засіданні 01.12.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" було заявлено усне клопотання про призначення експертизи для з`ясування питання щодо підписання спірного Кредитного договору представником первісного Відповідача.

Судова колегія поставила на розгляд зазначене клопотання первісного Відповідача, представники первісного Позивача та Третьої особи заперечували проти задоволення заявленого клопотання.

Колегія суддів залишила без розгляду клопотання первісного Відповідача про призначення експертизи з наступних підстав.

Згідно з приписами ст.169 Господарського процесуального кодексу України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.267 Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача. Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст.267 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, законодавцем встановлено імперативні приписи, які зобов`язують Апелянта подавати будь-які клопотання, у тому числі про витребування доказів та призначення судової експертизи, саме разом з апеляційною скаргою у строки, обчислення яких пов`язується із поданням такої скарги.

Так колегія суддів зазначає, що скаржником клопотання про призначення експертизи разом з апеляційною скаргою не подавалося, а тому судом апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду дане питання не вирішувалось.

Відтак, Апелянтом клопотання про призначення експертизи заявлено після закінчення процесуального строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки, у межах яких учасники справи зобов`язані вчиняти процесуальні дії, встановлюються законом або судом.

Згідно з приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зауважує, що з апеляційною скаргою первісний Відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції 28.08.2025, шляхом її направлення до системи Електронний Суд.

В той же час, клопотання про призначення судової експертизи було заявлено Апелянтом лише 01.12.2025.

При цьому, скаржник не наводить жодних поважних причин, які зумовили пропуск такого строку, були об`єктивно непереборними та дійсно завадити скаржнику звернутись з такими клопотаннями протягом заявленого строку.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" про призначення по справі судової експертизи без розгляду.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників Сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи при безпосередньому дослідженні доказів, між Акціонерним Товариством "СБЕРБАНК", на цей час Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (далі за текстом Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" 13.10.2021 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ (далі за текстом Договір, Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. Договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в євро та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі зазначені в п. 1.5. договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни встановлені цим Договором та/або додатковими угодами до цього Договору та виконати інші умови цього Договору.

Ліміт кредитної лінії був визначений у розмірі 45500000 євро, встановлена фіксована процентна ставка з дати укладення договору і по 12.10.2024 рік включно у розмірі 5% (п`ять відсотків) річних. Останній день дії кредитної лінії 12.04.2028 (п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору).

Згідно з п. 1.5. Договору, Кредит надається для рефінансування заборгованості за кредитами, виданими АТ "Ощадбанк" та EURO BANK CYPRUS LTD.

Кредитування первісного Відповідача банківськими установами було зроблено з метою налагодження господарської діяльності щодо роботи вітрових електростанцій в Новотроїцькому районі Херсонської області. За домовленістю сторін комісія за надання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії, не передбачена і не сплачується (п. 5.1. Договору).

Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році для кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті (п.6.1. Договору).

В матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" № 235 від 19.10.2021, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" звернулося до АТ "Сбербанк" з питанням щодо укладення Додаткової угоди № 1 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 та надання першого траншу Кредиту у сумі 34 754 749,13 євро.

Листом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" № 247 від 28.10.2021, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" звернулося до АТ "Сбербанк" з питанням щодо укладення Додаткової угоди № 2 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 та надання другого траншу Кредиту у сумі 10 745 250,87 євро.

Згідно з Додатковою угодою №1 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021, первісний Позивач надав первісному Відповідачу транш кредиту в сумі 34754749 євро 13 євроцентів на строк з 19.10.2021 по 12.04.2028 По цій додатковій угоді з 28.11.2021 ліміт траншу кредиту мав зменшуватися щомісячно, кожного 28-го числа календарного місяця на 445000 євро 00 євроцентів (обов`язковий платіж).

Відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021, первісний Позивач надав первісному Відповідачу транш кредиту в сумі 10745250 євро 87 євроцентів. За даною додатковою угодою з 28.11.2021 ліміт траншу кредиту мав зменшуватися щомісячно, кожного 28- го числа календарного місяця на 137000 євро 00 євроцентів (обов`язковий платіж).

З метою забезпечення виконання первісним Відповідачем зобов`язань по Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ від 13.10.2021 було укладено Іпотечний договір від 18.10.2021, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижа О.В. та зареєстрований в реєстрі за №263,

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного Договору у відповідності до цього договору в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії номер 15-В/21/151/КЛ-КБ, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем « 13» жовтня 2021 року, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строк його дії (надалі - Основний договір), які (зобов`язання) перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним Основним договором, Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку майн зазначене в п.3.1. цього договору (надалі - Предмет іпотеки).

Згідно п. 3.2. Договору іпотеки, заставна вартість предмету іпотеки (на момент укладання договору) складає 2 222 955 600 грн 00 коп. Відносно всього майна, переданого в іпотеки приватним нотаріусом, накладено та внесено в реєстр заборона відчуження до виконання, припинення або розірвання договору іпотеки.

Також з метою забезпечення виконання первісним Відповідачем зобов`язань по Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ від 13.10.2021 було укладено Договір застави №15-В/21/151/КЛ-КБ-З-1 від 18.10.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижа О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №288, з метою забезпечення виконання Позивачем зобов`язань по кредитному договору, було передано в заставу майно, а саме система відеоспостереження (ст. 3 Договору іпотеки).

Згідно з п. 3.2. Договору застави загальна вартість предмета застави складає 1960300 грн 00 коп.

В матеріалах справи наявний Статут Акціонерного Товариства "Міжнародний Резервний Банк", який затверджений рішенням єдиного акціонера № 9 від 15.11.2021.

У відповідності до п.1.2. Статуту згідно з рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" та відповідно до внесених змін було змінено найменування банку на Акціонерне Товариство "Міжнародний Резервний Банк".

Згідно з п. 1.3. Статуту - Акціонерне товариство "Міжнародний Резервний Банк" є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства "СБРЕБАНК", Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", Закритого акціонерного товариства "ДОЧІРНИЙ БАНК СБЕРБАНК РОСІЇ", Закритого акціонерного товариства "СБЕРБАНК РОСІЇ", Закритого акціонерного товариства "БАНК НРБ", Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк НРБ Україна".

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 131 від 25.02.2022 було розпочато процедуру ліквідації Акціонерного Товариства "Міжнародний Резервний Банк" строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 та делегування повноважень ліквідатора Луньо Іллі Вікторовичу.

До матеріалів справи було надано також Статут "Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ", який було затверджено Загальними зборами учасників Товариства Протокол від 18 липня 2019 року.

Відповідно до статті 10.5. зазначеного Статуту, до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить:

10.5.16. прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу;

10.5.19. надання Генеральному директору попередньої згоди на вчинення правочинів, які не відображені в затвердженому Річному Бізнес Плані Товариства (укладення, зміну, розірвання договорів), а саме: придбання або відчуження основних фондів Товариства, отримання або надання кредитів/позик, надання майна Товариства в заставу/іпотеку, надання від імені Товариства поруки/гарантії, сума (вартість) якого (их, ї) дорівнює або перевищує 100000,00 (сто тисяч) доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій валюті відповідно до офіційного курсу обміну валют, затвердженого Національним банком України на дату вчинення відповідного правочину). Під правочином в цьому пункті розуміється один або серія (декілька) правочинів, що укладені між одними й тими ж сторонами або пов`язаними особами, мають аналогічний чи подібний предмет та стосуються одного чи подібного об?єкту (товару, робіт, послуг).

Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 179 від 14.03.2022 "Щодо заходів мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії Російської Федерації проти України" у зв`язку із військовою агресією РФ проти України, з метою забезпечення державної незалежності, національної безпеки, економічної безпеки України з метою мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії РФ проти України виконавча дирекція ФГВФО встановила певні умови для позичальників банків, які перебувають у процедурі ліквідації.

Пунктом 2 визначено період (строк) кредитних канікул з дати введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 до дати що настає через 3 місяці після завершення періоду воєнного стану в Україні, але не раніше 30.06.2022, або до іншого рішення виконавчої дирекції.

Пунктом 4 встановлено ставку процентів та період нарахування протягом кредитних канікул фіксована процентна ставка в розмірі 0,0001% річних за строковою та простроченою заборгованістю, нараховується з дати прийняття цього рішення відповідно до чинних умов договору. Пунктом 8 визначено, що застосування штрафних санкцій (пені, штрафів) не здійснюється впродовж кредитних канікул. Розмір комісій, передбачених кредитними договорами, договорами банківського рахунку встановлюється на рівні 1 (одна) копійка.

Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №671 від 01.09.2022 року «Щодо мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії російської федерації проти України та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчої дирекції ФГВФО» згідно пункту 12 визнано таким, що втратило чинність попереднє рішення №179 з дати набрання чинності цим рішенням. Тобто, з моменту його офіційного опублікування, що відбулось 01.09.2022.

Відповідно до виписки по особовому рахунку ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" № НОМЕР_1 за період з з 13.10.2021 по 13.06.2022 на зазначений рахунок було зараховано наступні платежі:

- 34 754 749,13 євро (видача кредиту згідно Кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року та заявки № 235 від 19.10.2021 (ДУ № 1 від 19.10.2021, ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ";

- 10745250,87 євро (видача кредиту згідно Кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року та заявки № 247 від 28.10.2021 (ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" ДУ № 2).

Також у даній виписці зазначено про сплату ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" відповідно кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 наступних платежів:

15.11.2021 - 137000,00 євро;

15.11.2021 - 445000,00 євро;

01.12.2021 - 445000,00 євро;

01.12.2021 - 137000,00 євро;

10.01.2022 - 137000,00 євро;

10.01.2022 - 445000,00 євро;

15.02.2022 - 331000,00 євро;

16.02.2022 - 251 000,00 євро.

Первісний Позивач надав розрахунок заборгованості ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" перед АТ "МР БАНК" за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року в якому зазначено, що сума процентів за користування Кредитною лінією, які нараховані, але не сплачені первісним Відповідачем, становить 4 8887 047,63 євро.

Також в матеріалах справи наявна копія довіреності від 24.03.2021 посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрована в реєстрі за №535, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" код ЄДРПОУ 39374562, в особі Генерального директора Стурена Карла Олоф Річарда, уповноважила ОСОБА_1 бути представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" в усіх установах, організаціях, банках та нотаріальних конторах України. Представник може укладати та підписувати будь-які цивільно-правові та господарські правочини (кредитні договори, гарантії, поруки, іпотечні та заставні договори, договори банківського вкладу тощо), вносити зміни або припиняти правочини, визначати їх умови, структуру та зміст. Також він уповноважений подавати та отримувати довідки, згоди, заяви та інші документи, здійснювати платежі та виконувати всі дії, необхідні для реалізації повноважень, без обмежень у межах законодавства України.

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру довіреностей № 45967347 від 18.10.2021 зазначена довіреність була зареєстрована в єдиному реєстрі довіреностей.

Також в матеріалах справи міститься довіреність від 11.06.2021, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрована в реєстрі за №2428, відповідно до якої Акціонерне товариство "СБЕРБАНК" ідентифікаційний код юридичної особи 25959784 в особі голови правління Князєвої Ірини Олексіївни уповноважила Ткачука Артема Олеговича представляти інтереси Банку в усіх відносинах із державними органами, нотаріусами, органами державної реєстрації, юридичними та фізичними особами, укладати та підписувати договори, додаткові угоди, здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі обтяжень рухомого майна, підписувати гарантії, акти, заяви та інші документи, а також вчиняти будь-які інші юридично значимі дії, пов`язані з реалізацією цих повноважень.

Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" від 13.10.2021, було погоджено відкриття банком Товариству кредитної лінії з лімітом 45500000 євро, передати банку в іпотеку майно визначене в протоколі, з метою забезпечення виконання Товариством свої зобов`язань, передати в заставу майно визначене в протоколі, надано особі - ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої та зареєстрованої в реєстрі за №535 Довіреності від 24.03.2021 повноваження на укладання та підписання Кредитного договору та договорів забезпечення та погоджено проекти договорів.

Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" від 26.10.2021, підписи на якому нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., схвалено вже підписані Договори про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 та договори забезпечення, які перераховані в відповідному рішенні, зазначеному в протоколі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частинами 1,2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як було встановлено судовою колегією між Акціонерним товариством "СБЕРБАНК", на даний час Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" 13.10.2021 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ (далі за текстом Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в євро та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі зазначені в п. 1.5. договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни встановлені цим Договором та/або додатковими угодами до цього Договору та виконати інші умови цього Договору.

Ліміт кредитної лінії був визначений у розмірі 45500000 євро, встановлена фіксована процентна ставка з дати укладення договору та по 12.10.2024 включно у розмірі 5% (п`ять відсотків) річних. Останній день дії кредитної лінії 12.04.2028 (п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору).

Для отримання кредитних коштів за зазначеним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" звернулося до АТ "Сбербанк" з листом № 235 від 19.10.2021, з питанням щодо укладення Додаткової угоди № 1 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 та надання першого траншу Кредиту у сумі 34 754 749,13 євро.

Додатковою угодою №1 від 19.10.2021 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року , первісний Позивач надав первісному Відповідачу транш кредиту в сумі 34754749 євро 13 євроцентів на строк з 19.10.2021. по 12.04.2028.

З часом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" листом № 247 від 28.10.2021, знову звернулося до АТ "Сбербанк" з питанням щодо укладення Додаткової угоди № 2 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року та надання другого траншу Кредиту у сумі 10 745 250,87 євро.

Додатковою угодою №2 від 28.10.2021 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року, первісний Позивач надав первісному Відповідачу транш кредиту в сумі 10745250 євро 87 євроцентів.

Надання зазначених траншів кредитних коштів первісному Позивачу підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" за період з 13.10.2021 по 13.06.2022, відповідно до якої, первісним Позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" наступні платежі: 34 754 749,13 євро (видача кредиту згідно Кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року та заявки № 235 від 19.10.2021 (ДУ № 1 від 19.10.2021, ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" та 10745250,87 євро (видача кредиту згідно Кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року та заявки № 247 від 28.10.2021 (ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" ДУ № 2).

Отже, загальна сума наданих первісним Позивачем кредитних коштів відповідно кредитного договору №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року становить 45 500 000,00 євро.

Виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому, може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. Вказана позиція неодноразово знаходила своє підтвердження у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21; від 09.02.2022 у справі № 161/5648/20; від 12.12.2024 у справі №298/825/15-ц.

Згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Пунктом 63 Положення визначено, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/ печатку банку.

Надані Позивачем за первісним позовом виписки по рахункам позичальника по даній справі відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі необхідні реквізити.

Виписки містять штамп Банку з датою посвідчення виписки, підпис особи, її прізвище та ініціали та її посаду. Тобто виписки містять дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у її складанні та є уповноваженою для їх формування і засвідчення. При цьому, наявність печатки Банку не є обов`язковим реквізитом.

Враховуючи наведене, судова колегія встановила, що первісний Відповідач отримав від первісного Позивача кредитні кошти у загальній сумі 45 500 000,00 євро, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язується здійснювати щомісячне, кожного 28 числа календарного місяця, часткове повернення банку заборгованості по кожному із траншів кредиту у терміни, зазначені у відповідних додаткових угодах до цього договору. Укладених згідно п. 4.2. розділу 4 цього договору.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 19.10.2021 до Договору, ліміт траншу кредиту мав зменшуватися щомісячно, кожного 28-го числа календарного місяця на 445000 євро 00 євроцентів (обов`язковий платіж).

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 28.10.2021 до Договору, ліміт траншу кредиту мав зменшуватися щомісячно, кожного 28- го числа календарного місяця на 137000 євро 00 євроцентів (обов`язковий платіж).

Апеляційний господарським судом встановлено, що первісний Відповідач частково виконав свої зобов`язання за Договором та здійснив на рахунок первісного Позивача наступні платежі:

·15.11.2021 137 000,00 євро;

·15.11.2021 445 000,00 євро;

·01.12.2021 445 000,00 євро;

·01.12.2021 137 000,00 євро;

·10.01.2022 137 000,00 євро;

·10.01.2022 445 000,00 євро;

·15.02.2022 331 000,00 євро;

·16.02.2022 251 000,00 євро.

Отже загальна сума сплачених первісним Відповідачем кредитних коштів складає суму у розмірі - 137000,00 євро + 445000,00 євро + 445000,00 євро + 137000,00 євро + 137000,00 євро + 445000,00 євро + 331000,00 євро + 251 000,00 євро = 2 328 000,00 євро.

Зазначене підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ", яка була досліджена судовою колегією.

Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що після 16.02.2022 первісний Відповідач припинив виконання своїх платіжних зобов`язань за Договором, нових платежів на користь первісного Позивача не здійснював.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Стаття 612 Цивільного кодексу України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип належного виконання полягає в тому, що воно має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).

Згідно ч 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням часткового виконання первісним Відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором, загальна заборгованість за виконанням основного зобов`язання за Кредитним договором №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року становить 43 172 000,00 євро.

Судовою колегією було встановлено, що відповідно до п.6.1. Договору проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році для кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті.

Згідно з п. 6.2. Кредитного договору у разі прострочення повернення будь-якої частини кредиту, проценти за користування неповерненим у визначені цим договором строки кредитом (проценти за неправомірне користування грошовими коштами) нараховуються та підлягають сплаті позичальником у розмірі у відповідності до п. 1.3. цього договору до дня фактичного повернення кредиту в повному обсязі в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.1.3. Кредитного Договору тип процентної ставки, яка застосовується в цьому Договорі: з дати укладення цього Договору і по « 12» жовтня 2024 року включно діє фіксована процентна ставка;

П.1.3.1. Кредитного договору встановлено, що розмір фіксованої процентної ставки за користування Кредитом в період з дати укладення цього Договору і по « 12» жовтня 2024 року включно складає: 5% (п?ять відсотків) річних;

Судова колегія встановила, що первісний Відповідач здійснив часткову оплату нарахованих процентів за користування кредитними коштами. На підтвердження часткової сплати процентів первісним Позивачем надано виписку з особового рахунку за період з 13.10.2021 по 13.06.2022.

Згідно з указаною випискою, 17.12.2021 первісним Відповідачем було сплачено: 17 451,09 євро та 56 441,25 євро.

Після 17.12.2021 жодних платежів щодо сплати процентів за Кредитним договором від первісного Відповідача не надходило, що не спростовано останнім

З початком повномасштабного вторгненням військ рф в Україну, з метою забезпечення стабільності економіки та функціонування банківської системи, ВР України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX. Даним законом внесені зміни в розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, пунктом 18 встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно рішення ФГВФО №179 від 14.03.2022 «Щодо заходів мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії російської федерації проти України» у зв`язку із військовою агресією рф проти України, з метою забезпечення державної незалежності, національної безпеки, економічної безпеки України з метою мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії рф проти України виконавча дирекція ФГВФО встановила певні умови для позичальників банків, які перебувають у процедурі ліквідації.

Пунктом 2 визначено період (строк) кредитних канікул з дати введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 до дати що настає через 3 місяці після завершення періоду воєнного стану в Україні, але не раніше 30.06.2022 року, або до іншого рішення виконавчої дирекції.

Пунктом 4 встановлено ставку процентів та період нарахування протягом кредитних канікул фіксована процентна ставка в розмірі 0,0001% річних за строковою та простроченою заборгованістю, нараховується з дати прийняття цього рішення відповідно до чинних умов договору. Пунктом 8 визначено, що застосування штрафних санкцій (пені, штрафів) не здійснюється впродовж кредитних канікул. Розмір комісій, передбачених кредитними договорами, договорами банківського рахунку встановлюється на рівні 1 (одна) копійка.

Рішенням ФГВФО №671 від 01.09.2022 «Щодо мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії російської федерації проти України та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчої дирекції ФГВФО» згідно пункту 12 визнано таким, що втратило чинність попереднє рішення №179 з дати набрання чинності цим рішенням. Тобто, з моменту його офіційного опублікування, що відбулось 01.09.2022 року.

У контексті наведеного судова колегія зазначає, що відповідно до умов Кредитного договору, укладеного між первісним Позивачем та первісним Відповідачем та рішень ФГВФО №179 від 14.03.2022 та №671 від 01.09.2022 , за період з 24.02.2022 по 01.09.2022 первісний Позивач мав право нараховувати первісному Відповідачу проценти за користування кредитними коштами за ставкою 0,0001%. Після закінчення зазначеного періоду, згідно з умовами Договору, до нарахування підлягають проценти за базовою ставкою у розмірі 5%.

Судова колегія, перевіривши поданий первісним Позивачем розрахунок заборгованості зі сплати процентів ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року, яким визначено заборгованість із прострочених процентів станом на 25.10.2024 у розмірі 4 887 047,63 євро, дійшла висновку, що цей розрахунок є арифметично правильним і відповідає встановленим обставинам справи. Первісний Відповідач не заявив жодних заперечень проти наведеного розрахунку та не подав власного контррозрахунку.

У зв`язку з викладеним колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог первісного Позивача про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 у сумі 48 059 047,63 євро, з яких: 43 172 000,00 євро - основна заборгованість за тілом кредиту, 4 887 047,63 євро - заборгованість із прострочених процентів станом на 25.10.2024 включно. Зазначені суми підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи Апелянта зводяться до сумнівів щодо наявності правовідносин між ним та первісним Позивачем за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021, мотивуючи це відсутністю у нього доступу до документів, що стосуються укладення та виконання зазначеного договору. У зв`язку з цим Апелянт зазначає, що не має можливості достеменно встановити факт отримання ним кредитних коштів у визначеному розмірі.

Судова колегія зауважує, що Апелянт не надав жодних доказів на підтвердження своїх тверджень, тоді як у матеріалах справи містяться документи, які підтверджують наявність договірних правовідносин між первісним Позивачем та первісним Відповідачем, зокрема такі як:

- Договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ від 13.10.2021 укладений між Акціонерним Товариством "СБЕРБАНК", на цей час Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ";

- Додаткова угода №1 від 19.10.2021 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021;

- Іпотечний договір від 18.10.2021;

- Договір застави №15-В/21/151/КЛ-КБ-З-1 від 18.10.2021;

- Додаткова угода №2 від 28.10.2021 до Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021;

- Лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" № 235 від 19.10.2021;

- Лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" № 247 від 28.10.2021;

- Виписки по особовому рахунку ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" № НОМЕР_1 за період з з 13.10.2021 по 13.06.2022.

Враховуючи наведене, судова колегія доходить висновку, що зазначені докази у своїй сукупності свідчать про наявність договірних відносин між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ", а саме Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021, а також підтверджують факт отримання первісним Відповідачем кредитних коштів за Договором, а отже доводи Апелянта в цій частині не приймаються судовою колегією з огляду на їх невідповідність встановленим обставинам.

Доводи Апелянта про неможливість виконання кредитних зобов`язань у зв`язку з початком ліквідаційної процедури АТ "МР БАНК» та недоступністю рахунків судовою колегією визнаються безпідставними, з огляду на наступне.

Початок ліквідації Банку не припиняє обов`язку позичальника виконувати взяті на себе зобов`язання сплачувати кредит. В аналогічній ситуації опинилися всі клієнти Банку, але це не звільнило їх від виконання своїх кредитних договорів.

Судова колегія зазначає, що реквізити для погашення заборгованості були у відкритому доступі на сайті ФГВФО, і первісний Відповідач мав можливість звернутися до Банку за інформацією про заборгованість у будь-який момент. Жодних доказів таких звернень Апелянт не надав.

Кредитний договір не містить обов`язку Банку надавати позичальнику виписки чи рахунки як підстави для сплати. Умови договору прямо визначають порядок і строки виконання зобов`язань, які не залежать від технічного доступу до рахунків.

Більше того судова колегія зауважує, що до лютого 2022 року Відповідач здійснював платежі, що підтверджує можливість і обов`язок їх здійснення.

Таким чином, посилання Апелянта на втрату доступу до рахунків і внутрішніх даних банку не звільняє його від виконання кредитних зобов`язань і не спростовує наявності заборгованості, розрахованої та підтвердженої кредитором.

Разом з тим судова колегія зазначає, що доводи первісного Відповідача є взаємно суперечливими. З одного боку він ставить під сумнів існування правовідносин за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13 жовтня 2021 року, а з іншого посилається на неможливість виконання своїх зобов`язань за цим договором у зв`язку з початком ліквідації АТ "Міжнародний резервний банк" та застосуванням заходів, що обмежили проведення активних операцій і призвели до відключення клієнтів Позивача від системи «клієнт-банк». Такі твердження первісного Відповідача свідчать про його непослідовну позицію, а відтак вона не може бути прийнята судом як обґрунтована.

Щодо доводів Апелянта, про порушення місцевим господарським судом норм ст. 210 та 218 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не відклав розгляд справи в судовому засіданні з підстав перебування представника Відповідача на лікарняному по догляду за дитиною, судова колегія зазначає наступне.

05.08.2025 до суду першої інстанції представником первісного Відповідача було подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи через перебування представника на лікарняному по догляду за дитиною.

Протокольною ухвалою від 06.08.2025 Господарський суд Одеської області відмовив в задоволенні клопотання представника первісного Відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи досить тривалий розгляд справи по суті.

Відповідно до п. п. 1,2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судова колегія зазначає, що з метою забезпечення принципу змагальності розгляд справи неодноразово відкладався судом першої інстанції за клопотаннями первісного Відповідача з різних підстав.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Також, колегія суддів зазначає, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, в матеріалах справи наявні усі необхідні докази та додаткові пояснення.

Зважаючи на тривалість розгляду справи в місцевому господарському суді, судова колегія зазначає, що первісному Відповідачу було надано достатній та розумний строк для реалізації процесуальних прав та формування позиції у справі.

З огляду на викладене та враховуючи, що відкладення розгляду справи є обов`язковим лише у разі неможливості її вирішення в поточному судовому засіданні, колегія суддів вважає доводи Апелянта у цій частині безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи Апелянта щодо порушення судом першої інстанції принципів змагальності та рівності сторін у зв`язку з відмовою у призначенні експертизи судова колегія відхиляє та зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" було відмовлено у задоволенні клопотання від 25.02.2025 про призначення експертизи у справі №916/4765/24 у повному обсязі з підстав, викладених у зазначеній ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.102 Господарського процесуального кодексу України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Почеркознавча експертиза, яку просив первісний Відповідач, є підвидом криміналістичної експертизи, що визначено в п.п.1.2.1. п.1.2. Розділу «І. Загальні положення» Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій Наказ Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) (далі - Інструкція). Відповідно до вимог п.1.7. Розділу «І. Криміналістичні експертизи» Методичних рекомендацій, для проведення почеркознавчої експертизи експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

Таким чином, у разі, якщо експертиза призначена судом, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд. Відбирання зразків для проведення почеркознавчої експертизи проводиться судом у випадку призначення ним експертизи. Відповідно для відібрання експерементальних зразків підпису у даному випадку в обов`язковому порядку повинна бути присутня особа, у якої відбираються такі зразки.

Суд першої інстанції критично оцінив можливість підписантів за Кредитним договором особисто надати зразки власних підписів для проведення зазначеної експертизи, з чим судова колегія погоджується з огляду на зазначені в тексті ухвали обставини.

Важливим є те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. При цьому, призначення експертизи в даному випадку не є обов`язком суду враховуючи наявність інших доказів.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Тобто, первісний Відповідач, як ініціатор проведення експертизи зобов`язаний був як у суді першої інстанції та і у суді апеляційної інстанції довести обставини, які однозначно підтвердять необхідність встановлення фактів саме за допомогою експертизи і неможливість їх встановлення в інший спосіб аніж проведення експертизи.

Твердження Апелянта, про сумнівність підписів у Кредитному договорі та Додаткових угод до нього, не підтверджено, окрім слів та спростовуються обставинами справи та наявними доказами в матеріалах справи.

На переконання колегії суддів, поданий обсяг доказів у справі без призначення експертизи дозволяє встановити факт укладення між сторонами Кредитного договору та Додаткових угод до нього.

Щодо проведення технічної експертизи судова колегія зазначає таке.

Відповідно до п. 4.11. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 Nє53/5 (надалі - Інструкція) при проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів щодо збереження наданих на експертизу об`єктів, аби не допустити їх знищення або пошкодження. Якщо за характером дослідження зберегти об`єкт неможливо, а в документі про призначення експертизи (залучення експерта) відсутній дозвіл на пошкодження (знищення) цього об`єкта, то на його пошкодження чи знищення має бути отримана письмова згода органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). у разі пошкодження чи знищення об`єкта в процесі дослідження до висновку експертизи вноситься про це відповідний запис. Пошкоджені під час дослідження об`єкти або їх залишки повертаються органу (особі), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Документальні матеріали, які були об`єктом дослідження, а також надані для порівняльного дослідження зразки позначаються відповідними штампами і після проведення експертизи (дослідження) повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Згідно приписів ч. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, експерт повинен забезпечити збереження об`єкта експертизи. Якщо експертне дослідження пов`язане з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи або зміною його властивостей:

1) призначений судом експерт має одержати на його проведення відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою;

2) залучений учасником справи експерт має повідомити відповідного учасника справи про наслідки проведення експертного дослідження, передбачені цим Кодексом, та одержати у такого учасника письмовий дозвіл на його проведення.

Судова колегія зауважує, що зазначена експертиза, може стати причиною пошкодження, чи знищення оригіналу документу.

Первісний Позивач як власник оригіналу цього документу заперечував проти знищення або пошкодження цих документів, оскільки це унеможливить доведення тих чи інших обставин у можливих майбутніх спорах, позбавить сторони процесуальних прав, зокрема у разі непогодження з висновком експерта щодо повторного та/чи додаткового дослідження і т.д.

Враховуючи зазначене вище нормативне процесуальне регулювання правовідносин реалізації волі власника документу як доказу у судовій справі на його знищення чи пошкодження, судом апеляційної інстанції береться до уваги таке.

Аналізувати та трактувати означені вище п.п. 1 і 2 ч. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України самостійно кожен окремо без відносно один до іншого, є неправильним.

Надаючи ж правовий аналіз означеним двом нормам процесуального закону, суд доходить висновку, що оскільки власник доказу повинен надати згоду експерту на знищення чи пошкодження досліджуваного документу, то відповідно його волевиявлення не може бути залишене без уваги судом навіть у тому випадку, коли така експертиза призначається судом. Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що згода суду на знищення чи пошкодження доказу не є абсолютною волею суду, а виключно наслідковою після отримання чи відмови у отриманні такої від власника документу.

Зважаючи на приписи ст.ст.228, 229 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що безпідставне призначення судової експертизи перешкоджає подальшому розгляду справи та дотриманню розумних строків для розгляду справи.

Також необґрунтоване призначення експертизи та, як наслідок, зупинення провадження у даній справі, однозначно призведуть до затягування строків розгляду спору, відповідно зумовлять перебування в стані невизначеності учасників процесу, що не узгоджується з положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі, обґрунтовано виходив з можливості розгляду та вирішення спору по суті на підставі наявних матеріалів справи.

Відтак, колегія суддів вважає, доводи Скаржника в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо зустрічних позовних вимог первісного Відповідача до первісного Позивача судова колегія зазначає наступне.

Частинами 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов`язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов`язань чи фактичним учиненням взаємнопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов`язків) його сторонами.

Стаття 204 Цивільного кодексу України унормовує презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Частинами другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до частини 2 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в редакції Закону № 159-IX від 03.10.2019 рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Тобто Законом надано право юридичній особі самостійно врегулювати це питання, шляхом включення відповідних положень до статуту товариства.

Відповідно до положень статті 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства з моменту вчинення цього правочину. До відносин щодо схвалення значного правочину застосовується також правило абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України.

Тож, вказаними положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У пунктах 155-160, 163-166 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17 вказано, що частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 27.04.2016 у справі №6-62цс16, від 12.04.2017 у справі №6-72цс17, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №668/13907/13.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана норма закріплює презумпцію правомірності правочину, за якої він вважається таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц дійшла висновку, що для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Як було встановлено судовою колегією, відповідно до статті 10.5. Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ", до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить:

10.5.16. прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу;

10.5.19. надання Генеральному директору попередньої згоди на вчинення правочинів, які не відображені в затвердженому Річному Бізнес Плані Товариства (укладення, зміну, розірвання договорів), а саме: придбання або відчуження основних фондів Товариства, отримання або надання кредитів/позик, надання майна Товариства в заставу/іпотеку, надання від імені Товариства поруки/гарантії, сума (вартість) якого (их, ї) дорівнює або перевищує 100000,00 (сто тисяч) доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій валюті відповідно до офіційного курсу обміну валют, затвердженого Національним банком України на дату вчинення відповідного правочину). Під правочином в цьому пункті розуміється один або серія (декілька) правочинів, що укладені між одними й тими ж сторонами або пов`язаними особами, мають аналогічний чи подібний предмет та стосуються одного чи подібного об?єкту (товару, робіт, послуг).

З наведеного вбачається, що укладення значних правочинів, а також отримання чи надання кредитів, позик, застав, порук або гарантій на суму від 100 000 дол. США та більше належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників і потребують їх попередньої згоди.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи міститься Протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" від 13.10.2021, яким було погоджено відкриття Банком для Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" кредитної лінії з лімітом 45 500 000 євро, передачу банку в іпотеку майна, визначеного у протоколі, з метою забезпечення виконання Товариством своїх зобов`язань, а також передачу в заставу іншого майна, зазначеного у протоколі. У цьому ж протоколі надано повноваження ОСОБА_1 , яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 24.03.2021, зареєстрованої в реєстрі за №535, на укладення та підписання Кредитного договору та договорів забезпечення і погоджено відповідні проєкти цих договорів, які додані до протоколу.

Разом з тим, судова колегія встановила, що Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" від 26.10.2021 було схвалено такі договори (правочини), укладені з АТ "СБЕРБАНК":

·Договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021;

·Іпотечний договір від 18.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижою О.В. та зареєстрований у реєстрі за №263;

·Договір застави №15-В/21/151/КЛ-КБ-З-1 від 18.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижою О.В. та зареєстрований у реєстрі за №288.

Підписи в зазначеному протоколі були нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстровані у реєстрі за № 2026, 2027, 2028, 2029.

Судовою колегією встановлено, що Кредитний договір від імені ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" підписано ОСОБА_1 , яка діяла на підставі довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрованої у реєстрі за №535. Інформація про дану довіреність та відповідного представника також зазначена в Протоколі загальних зборів учасників ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" від 13.10.2021.

Враховуючи зміст довіреності та зазначених вище протоколів загальних зборів учасників, судова колегія дійшла висновку, що Назаренко Тетяна Олексіївна була належним чином уповноважена на укладення та підписання відповідних договорів з Банком від імені ТОВ "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" на визначених у них умовах.

Щодо повноважень представника Банку, судова колегія зазначає, що підписантом за Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 з боку Банку був Ткачук Артем Олегович, на підтвердження його повноважень в матеріалах справи наявна довіреність від 11.06.2021, відповідно до якої Банком було уповноважено Ткачука Артема Олеговича зокрема на укладання з юридичними особами договорів щодо кредитування юридичних осіб у національній валюті України або в будь-якій іноземній валюті, а також договорів про внесення змін або доповнень до таких договорів.

Також судова колегія звертає увагу, що первісний Відповідач в рахунок виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, який він вважає підписаним з перевищенням повноважень представників сторін, здійснював перерахування на рахунок первісного Позивача такі платежі: 15.11.2021 137 000,00 євро та 445 000,00 євро; 01.12.2021 445 000,00 євро та 137 000,00 євро; 10.01.2022 137 000,00 євро та 445 000,00 євро; 15.02.2022 331 000,00 євро; 16.02.2022 251 000,00 євро. Крім того, 17.12.2021 ним також було сплачено проценти за кредитом у сумі 17 451,09 євро та 56 441,25 євро.

Такі дії первісного Відповідача, зокрема часткова оплата кредитних платежів та процентів за Кредитним договором, свідчать про подальше схвалення ним відповідного правочину та вказують на наявність реального наміру між сторонами на укладення і виконання цього Договору.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням Закону, судом не приймаються.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У цій справі Позивач за зустрічним позовом не довів та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження підстав для визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/15618/19, де окрім іншого також вказано на таке: "Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають Позивач та Відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри"."

У зв`язку з наведеним судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісним Відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами свою позицію щодо визнання недійсним Кредитного договору як такого, що укладеного з порушенням закону або з перевищенням повноважень представників сторін.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, належним чином з`ясував обставини, що мають значення для справи, а відтак належить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 у справі № 916/4765/24.

Суд апеляційної інстанції зазначає, твердження апеляційної скарги не спростовує висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, а отже, у даному випадку Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно з пунктом 1частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 у справі № 916/4765/24 залишається без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на Скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНДКРАФТ ТАВРІЯ" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 у справі № 916/4765/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 у справі № 916/4765/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 11.12.2025

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

С.В. Таран