Постанова від 10.12.2025 по справі 904/2170/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2170/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Дніпро"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дупляк С.А.) від 02.05.2025р. у справі № 904/2170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Дніпро"

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Баскетбол Інвестментс"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврейська лікарня Дніпра"

про стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Дніпро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Баскетбол Інвестментс" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврейська лікарня Дніпра" (далі - відповідач-2), у якій просить:

- розірвати договір суборенди землі від 26.09.2013 щодо суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:305:0103, площею 1,5942 та, укладений 26 вересня 2013 року між ТОВ "Баскетбольний клуб "Дніпро" та ТОВ "Юнайтед Баскетбол Інвестментс", право суборенди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 26 вересня 2013 року за номером запису 2656265;

- стягнути з ТОВ "Юнайтед Баскетбол Інвестментс" на користь ТОВ "Баскетбольний клуб "Дніпро" суборендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:305:0103, у розмірі 10 149 853,79 грн;

- стягнути з ТОВ "Єврейська лікарня Дніпра" на користь ТОВ "Баскетбольний клуб "Дніпро" плату за землю (суборендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:305:0103), у розмірі 6 437 783,70 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025р. у справі № 904/2170/25 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Дніпро" і додані до неї документи без розгляду, оскільки позивач об`єднав в одній позовній заяві вимоги не пов`язані між собою спільною підставою виникнення або поданими доказами, що свідчить про різну підставу виникнення позовних вимог.

Не погодившись з вказаною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Дніпро", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025р. у справі № 904/2170/25 та направити справу до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що у позовній заяві сформовано (об`єднано) позовні вимоги до Відповідача-1 (ТОВ "Юнайтед Баскетбол Інвестментс") та до Відповідача-2 (ТОВ "Єврейська лікарня Дніпра"), що випливають (виникли) з однорідних правовідносин, а саме щодо користування земельною ділянкою площею 1,5942 кадастровий номер - 1210100000:03:305:01:03 за період з 01.01.2017 року по 30.09.2024 року, що належить на праві оренди ТОВ "Баскетбольний клуб "Дніпро". При чому вимоги до ТОВ "Юнайтед Баскетбол Інвестментс" сформовані (заявлені) в рамках неналежного виконання умов Договору суборенди землі від 26.09.2013р., щодо суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:305:0103, площею 1,5942 га, що укладений між ТОВ "Баскетбольний клуб "Дніпро" та ТОВ "Юнайтед Баскетбол Інвестментс", а вимоги до ТОВ "Єврейська лікарня Дніпра" сформовані (заявлені) як до правонаступника ТОВ "Юнайтед Баскетбол Інвестментс" щодо фактичного користування (суборенди) земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:03:305:0103, площею 1,5942 га. Значний обсяг доказів, що були подані разом з позовною заявою вказують на можливість об`єднання позовних вимог, що виникли внаслідок порушення користування земельною ділянкою з боку відповідачів.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Дніпро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про розірвання договору суборенди землі від 26.09.2013 та стягнення з відповідачів плати за землю/суборендну плату за земельну ділянку.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що між ним та Дніпровською міською радою було укладено договір оренди землі від 19.04.2013 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:305:0103.

Позивачу стало відомо щодо проведення стосовно нього податковими органами перевірки, де встановлено факт недоплати орендної плати за вказану земельну ділянку. Також щодо позивача відкрито кримінальне провадження за фактом ухилення від сплати вказаних платежів.

26 вересня 2013 року між ТОВ "Баскетбольний клуб "Дніпро" (позивач) та ТОВ "Юнайтед Баскетбол Інвестментс" (відповідач-1) був укладений договір суборенди землі та така земельна ділянка позивачем передана відповідачу-1 в суборенду для розміщення спортивно-розважального центру.

У зв`язку із донарахуванням позивачу податкових зобов`язань за податковим повідомленням рішенням, в порядку досудового врегулювання спору та у зв`язку із порушенням умов договору відповідачем-1, позивачем було направлено на адресу ТОВ "Юнайтед Баскетбол Інвестментс" лист за вих. №20/03-1 від 20.03.2025 із проханням сплатити суму заборгованості з плати за суборенду землі на величину різниці між донарахованою контролюючим органом величиною зобов`язань та фактично внесеною платою за суборенду землі, у загальному розмірі 10 366 847,68 грн. Відповідач-1 не здійснив вказану оплату, що стало підставою для звернення до суду з вимогами до відповідача-1 про стягнення та розірвання договору суборенди внаслідок істотного порушення його умов.

Також, 22 липня 2022 року ТОВ "Єврейська лікарня Дніпра" (відповідач-2) набуло право власності на об`єкт незавершеного будівництва на спірній земельні ділянці на підставі договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, укладеного між ним та відповідачем-1.

Позивач вважає, що до відповідача-2 з набуттям права власності на вказаний об`єкт перейшло і речове право оренди земельної ділянки, яке зобов`язує здійснювати плату за його користування.

Позивач стверджує, що Дніпровською міською радою було прийнято рішення від 21.09.2022 №110/27 Про надання ТОВ "Єврейська лікарня Дніпра" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки по фактичному розміщенню незавершеного будівництва. Також даним рішенням договір оренди землі від 19.04.2013, вирішено припинити шляхом розірвання за взаємною згодою сторін, уклавши договір про розірвання цього договору оренди землі, а право користування ТОВ "Баскетбольний клуб "Дніпро" земельною ділянкою, визнати таким, що припинилось.

Після того, як позивачу стало відомо про донарахування товариству зобов`язань з плати за землю, зокрема за період фактичного користування ТОВ "Єврейська лікарня Дніпра" земельною ділянкою (з 22.07.2022р. по 30.09.2024), позивач направив на адресу ТОВ "Єврейська лікарня Дніпра" лист від 20.03.2025 вих. №20/03-2 із проханням сплатити суму заборгованості плати за суборенду землі, яка виникла за договором суборенди за весь час фактичного користування земельною ділянкою з 22.07.2017 по 31.03.2025, на банківський рахунок позивача. Вказана вимога не була задоволена відповідачем-2.

За наслідками дослідження вимог вказаного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги до відповідача-1 ґрунтуються на неналежному виконанні умов договору суборенди землі, укладеного між ним і позивачем, зокрема щодо несплати коштів за користування земельною ділянкою. Натомість вимоги до відповідача-2 грунтуються на фактичному користуванні відповідачем-2 тією ж земельною ділянкою після набуття права власності відповідачем-2 на об`єкт незавершеного будівництва, тобто у зовсім інший період та на інших правових підставах.

Таким чином, за висновками суду першої інстанції у даному випадку має місце об`єднання у межах однієї позовної заяви декількох вимог, які хоч і стосуються однієї земельної ділянки, однак не відповідають критеріям об`єднання, визначеним у ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, а саме - вони не пов`язані між собою спільною підставою виникнення та поданими доказами, і не є основною та похідною вимогою в розумінні цієї норми.

Однак колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої.

За змістом пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги:

1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними);

2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім цього не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті (об`єднані вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам).

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Водночас аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Отже, наявність підстав для роз`єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.

Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України.

Вказана правова позиція відображена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 серпня 2023 року по cправі № 910/21280/21.

Однак, позовні вимоги у даній справі не порушують вимог ч.ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України.

Зазначене не було враховано місцевим господарським судом, який, повертаючи позовну заяву та додані до неї документи на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України, та, не встановивши наявності підстав, визначених у частинах четвертій та п`ятій статті 173 ГПК України, зазначив про те, що вимоги до відповідачів є самостійними, передбачають необхідність дослідження різних обставин та можуть бути розглянуті в окремому судовому провадженні, їх розгляд не ставиться у залежність від задоволення чи відмови в задоволенні один одної.

Також, апеляційний суд не погоджується з висновками суду щодо непов`язаності заявлених вимог. Так позов мотивовано наявністю у позивача договору оренди спірної земельної ділянки та проведення перевірки податковим органом нарахування та сплати орендної плати на підставі вказаного договору. Перебування земельної ділянки у фактичному користуванні різних осіб у заявленому періоді, у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт незавершеного будівництва на спірній земельні ділянці свідчить про продовження одних правовідносин іншими. Також докази, якими обґрунтовано позовні вимоги стосуються частково усіх вимог та їх окремий розгляд потребуватиме повторного встановлення одних і тих самих обставин в певних частинах.

Висновки суду першої інстанції стосовно того, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та утруднить вирішення спору, а також значно ускладнить судовий розгляд і наслідком цього буде затягування вирішення спору по суті, апеляційний суд вважає безпідставними, так як застосована судом першої інстанції норма (пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України) не передбачає повернення позовної заяви з таких мотивів.

У контексті зазначеного апеляційний суд звертає увагу на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в пункті 9.5 постанови від 18.08.2023 у справі №910/21280/21, згідно з якою: "9.5. Також Суд зазначає, що на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали статтею 174 чинного ГПК України, на відміну від статті 63 цього Кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору. У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2019 у справі №910/9302/19, від 24.11.2020 у справі №910/3748/20, від 31.03.2021 у справі №910/16780/20, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21.".

Суд першої інстанції залишив поза увагою й те, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права (постанови Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21).

Вищенаведене свідчить про те, що суд першої інстанції безпідставно, без належного та достатнього мотивування, повернув позовну заяву згідно пункту 2 частини першої статті 174 ГПК України, що є підставою для скасування відповідної ухвали судом апеляційної інстанції, зокрема з огляду на необхідність забезпечити позивачу гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, чого суд першої інстанції не зробив через допущені ним порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід скасувати з подальшою передачею цієї справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснено, виходячи зі змісту норм статті 129 ГПК України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025р. у справі № 904/2170/25 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025р. у справі № 904/2170/25 - скасувати.

Справу № 904/2170/25 передати на розгляд Господарському суду Дніпропетровської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд