Постанова від 04.12.2025 по справі 902/560/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/560/20(940/227/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Крижанівська О.М., Ковальчук Ю.М.,

відповідача-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Фермерського господарства "Ланецького" арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 (колегія суддів у складі: головуючий - Тимошенко О.М., Юрчук М.І., Миханюк М.В.)

у справі №902/560/20(940/227/20)

за позовом Фермерського господарства "Ланецького"

до 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2

про визнання недійсним договору поруки

в межах справи №902/560/20

про банкрутство Фермерського господарства "Ланецького"

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/560/20 про банкрутство Фермерського господарства "Ланецького" (далі - ФГ "Ланецького", боржник).

2. Зокрема, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.11.2022, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023, відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" (далі - ТОВ "Фінінтелект-Плюс"); задоволено заяву Приватного підприємства "Експертне агентство" (далі - ПП "Експертне агентство"); відкрито провадження у справі про банкрутство боржника за заявою ПП "Експертне агентство"; визнано вимоги ініціюючого кредитора - ПП "Експертне агентство" в розмірі 2913807,47 грн боргу, 24810,00 грн судового збору, 58500,00 грн авансування на депозитний рахунок суду грошової винагороди арбітражного керуючого; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника Голубенко Олену Василівну тощо.

3. Постановою Верховного Суду від 06.04.2023 касаційну скаргу ТОВ "Фінінтелект-Плюс" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.11.2022 у справі №902/560/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.06.2023, крім іншого, відкрито провадження у справі №902/560/20 про банкрутство ФГ "Ланецького" за заявою ТОВ "Фінінтелект-Плюс". Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Томашука М.С.

5. Також в межах справи №902/560/20 розглядається справа №902/560/20(940/227/20) за позовом ФГ "Ланецького" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки.

6. Позов мотивовано тим, що 01.11.2015 ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у борг 290000 доларів США, а в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики того ж дня ОСОБА_2 з ФГ "Ланецького" уклали договір поруки №2, відповідно до умов якого ФГ "Ланецького" взяло на себе зобов`язання відповідати перед ОСОБА_2 за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором позики.

7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що голова господарства ОСОБА_1 , укладаючи договір поруки діяв у власних інтересах; перевищив надані йому повноваження під час його укладення; збори засновників фермерського господарства не приймали рішень про надання згоди на укладення такого правочину (підтверджено рішенням суду), тощо. При цьому, заборгованість за оскаржуваним договором поруки №2 внесена до реєстру вимог кредиторів ФГ "Ланецького".

8. До Господарського суду Вінницької області 14.07.2025 від представника позивача надійшла заява про відмову від позову. Представник позивача просив господарський суд прийняти відмову від позову, закрити провадження у справі №902/560/20(940/227/20) та зазначав, що обізнаний з процесуальними наслідками відмови від позову.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025 прийнято відмову позивача від позову. Провадження у справі №902/560/20(940/227/20) закрито.

10. Ухвала мотивована тим, що заява про відмову від позовних вимог подана уповноваженим представником позивача та з урахуванням змісту вказаної заяви відсутні підстави вважати, що такі дії суперечать інтересам позивача.

11. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025 скасовано. Справу направлено до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду.

12. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, обмежившись посиланням на надане позивачу процесуальним законодавством право відмовитись від позову та встановивши повноваження заявника вчиняти відповідні дії від імені позивача, не надав оцінки наслідкам розгляду цієї справи безпосередньо для боржника та його кредиторів.

13. Суд апеляційної інстанції зауважує, що оцінюючи заяву представника позивача про відмову від позову, поданого в межах справи про банкрутство, на предмет суперечності такої заяви інтересам особи, яку представляє представник, суд має також враховувати дотримання балансу публічного та приватного інтересу в контексті процедури банкрутства щодо такого позивача.

14. Суд апеляційної інстанції вважає, що звернення представника боржника з заявою про відмову від позову в межах справи про банкрутство в подальшому може вплинути на розмір кредиторських вимог, що не було враховано місцевим господарським судом. При цьому, суд хоч і зазначив про те, що заявник у заяві про відмову від позову зазначив про обізнаність та розуміння наслідків відмови від позову та наслідки закриття провадження по справі, які передбачені ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), однак не врахував, що відмова від позову може вплинути на фінансовий стан боржника.

15. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що заява про відмову від позову подана безпосередньо у судовому засіданні та інші учасники справи про її розгляд повідомлені не були, тому суд був позбавлений можливості з`ясування думки усіх учасників справи, зокрема апелянта, щодо заявленої позивачем заяви. Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про неврахування судом прав та інтересів усіх учасників справи при розгляді заяви про відмову від позову.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

16. Ліквідатор ФГ "Ланецького" арбітражний керуючий Томашук М.С. (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025 залишити в силі.

17. У касаційній скарзі скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

18. Так, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 17.04.2019 у справі №925/2151/14, від 08.10.2020 у справі №910/5084/16, в ухвалі від 15.10.2025 у справі №902/1572/23(902/1359/24) щодо застосування ч. 3 ст. 231 ГПК України у подібних правовідносинах.

19. Скаржник з посиланням на вимоги п. 1 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 191 ГПК України зауважує, що положеннями процесуального законодавства України передбачено безумовне право позивача відмовитися від своїх позовних вимог.

20. Крім того, на думку скаржника, враховуючи актуальні правові позиції Верховного Суду, правові підстави для задоволення позовної заяви відсутні, у зв`язку з чим ФГ "Ланецького" було подано суду першої інстанції заяву про відмову від позову.

21. Скаржник зазначає, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) ліквідатор, приступивши до виконання своїх повноважень та, серед іншого, проаналізувавши обставини відкритих судових справ за участі боржника, дійшов висновку, що за відсутності позитивних перспектив вирішення, подальший розгляд справи призведе лише до затягування провадження у справі про банкрутство та збільшення витрат процедури банкрутства, що не відповідає інтересам кредиторів.

22. Скаржник звертає увагу на те, що під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025, арбітражним керуючим було повідомлено суд апеляційної інстанції, що ліквідатор ФГ "Ланецького" - арбітражний керуючий Томашук М.С. підтримує заяву про відмову від позову у справі, подану попереднім керівником боржника Чапалюком Р.М.

23. Також скаржник зауважує на тому, що рішенням комітету кредиторів ФГ "Ланецького" від 04.11.2025 доручено ліквідатору ФГ "Ланецького" з метою недопущення затягування розгляду справи №902/560/20 оскаржити до Верховного Суду постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025, якою скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025 про прийняття відмови позивача від позову у справі, що підтверджується електронною копією протоколу засідання комітету кредиторів. Таке рішення мотивоване, зокрема тим, що розгляд позовної заяви у цій справі немає позитивних перспектив і в результаті призведе лише до затягування провадження у справі про банкрутство та збільшення витрат процедури банкрутства.

24. Скаржник вважає, що оскільки заява про відмову від позову підтримана ліквідатором позивача та комітетом кредиторів боржника, обізнаних із наслідками відповідної процесуальної дії, а зазначена відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого положеннями ст. 14 ГПК України, то наявні усі правові підстави для скасування постанови господарського суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали господарського суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025.

26. У відзиві вказано, що суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що звернення представника боржника в межах справи про банкрутство в подальшому може вплинути на розмір кредиторських вимог, що не було враховано місцевим господарським судом. При цьому, суд хоч і зазначив про те, що заявник у заяві про відмову від позову зазначив про обізнаність та розуміння наслідків відмови від позову та наслідки закриття провадження по справі, передбачених ч. 3 ст. 231 ГПК України, однак не врахував, що відмова від позову, з урахуванням ч. 3 ст. 231 ГПК України, може вплинути на фінансовий стан боржника.

27. На думку ОСОБА_1 , подаючи заяву про відмову від позову, чинний станом на час її подання директор ФГ "Ланецького" Чапалюк Р.М. діяв не з метою правильного вирішення спору, а задля досягнення сторонніх цілей - зокрема, доведення ФГ "Ланецького" до банкрутства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України з урахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького".

29. Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

30. Згідно з ч.ч. 1-3, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

31. За змістом п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

32. Наслідки відмови позивача від позову наведені в ч. 3 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

33. Разом з тим, згідно зі ст.ст. 2, 14, 43 ГПК України суд здійснює правосуддя на засадах, зокрема, диспозитивності, змагальності сторін та недопустимості зловживання процесуальними правами. Ці засади вимагають від суду не лише формального врахування волевиявлення сторін, а й перевірки того, чи не спрямовані процесуальні дії на порушення прав інших учасників справи або на досягнення цілей, несумісних із завданнями судочинства.

34. У постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №925/2151/14 та від 08.10.2020 у справі №910/5084/16, на які посилається скаржник, сформульовано висновок, що підставами для відмови у прийнятті відмови позивача від позову є: 1) обмеження представника відповідної сторони у повноваженнях на вчинення такої процесуальної дії; 2) суперечність дій законного представника інтересам особи, яку він представляє. Такі висновки, на які посилається скаржник, залишаються актуальними й у цій справі.

35. Водночас як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, відмова від позову має не лише процесуальні, але й матеріально-правові наслідки у вигляді неможливості звернутися до суду з тотожним позовом вдруге. Тому суд під час розгляду заяви про відмову від позову повинен з`ясувати дійсні обставини, які спонукали позивача до такого кроку.

36. Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач-1 стверджував про те, що відмова від позову порушує права як самого позивача так і відповідача-1.

37. Крім того, Верховний Суд зауважує, що оцінюючи заяву представника позивача про відмову від позову, поданого в межах справи про банкрутство позивача, на предмет суперечності такої заяви інтересам особи, яку представляє представник, суд має також враховувати дотримання балансу публічного та приватного інтересу в контексті процедури банкрутства щодо такого позивача (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №924/1277/20(924/636/21), від 24.11.2024 у справі №924/159/14(924/175/23)).

38. Отже, під час розгляду заяви про відмову від позову, суд повинен перевірити можливість впливу закриття провадження у справі на правове становище позивача, який є боржником у справі про банкрутство.

39. Враховуючи викладені вище норми процесуального закону, Верховний Суд зазначає, що зазначеними нормами ГПК України передбачено право позивача, як учасника справи, з урахуванням приписів цього Кодексу та керуючись наявною у нього метою, вільно обирати вид власної процесуальної поведінки, в тому числі шляхом відмови від позову на будь-якій стадії судового процесу.

40. Водночас, враховуючи вагомість процесуальних та матеріально-правових наслідків відмови від позову як неможливість звернутися до суду з тотожним позовом вдруге, а також з метою запобігання здійснення зловживання процесуальними правами, вчинення іншими особами умисних дискредитуючих дій, обов`язковою передумовою прийняття такої відмови судом є роз`яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій, а також ретельної/якісної перевірки дійсної відсутності в діях позивача порушень закону чи прав, свобод або інтересів третіх осіб, зокрема учасників справи з огляду на необхідність дотримання балансу публічного та приватного інтересу в контексті процедури банкрутства щодо позивача.

41. Відповідно до ст. 1 КУзПБ банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки". При цьому головна мета процедур банкрутства полягає в захисті прав кредиторів юридичної особи, яка опинилася в скрутному фінансовому становищі.

42. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що у цій справі позивач, щодо якого відкрито справу про банкрутство, звернувся із позовом до відповідачів про визнання договору поруки недійсним. Позов мотивовано тим, що 01.11.2015 ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у борг 290000 доларів США. У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики того ж дня ОСОБА_2 з ФГ "Ланецького" уклали договір поруки №2, відповідно до умов якого ФГ "Ланецького" взяло на себе зобов`язання відповідати перед ОСОБА_2 за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором позики.

43. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що голова господарства ОСОБА_1 укладаючи договір поруки діяв у власних інтересах; перевищив надані йому повноваження під час його укладення; збори засновників фермерського господарства не приймали рішень про надання згоди на укладення такого правочину (підтверджено рішенням суду), тощо.

44. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що заборгованість за оспорюваним договором поруки №2 внесена до реєстру вимог кредиторів ФГ "Ланецького".

45. Так, у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №902/560/20 про банкрутство ФГ "Ланецького" зроблено висновок, що результат вирішення справи №940/227/20 (нині №902/560/20(940/227/20)) впливає на вирішення питання щодо існування заборгованості боржника перед ТОВ "Браїлівське" на підставі договору поруки №2.

46. Отже, у справах, пов`язаних із процедурою банкрутства боржника, реалізація позивачем права на відмову від позову має оцінюватися не ізольовано, а з урахуванням впливу цієї дії на права та інтереси кредиторів і на формування реєстру вимог кредиторів, що узгоджується з цілями КУзПБ та принципом недопустимості зловживання процесуальними правами.

47. Відповідно до змісту ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.07.2025, місцевий суд, приймаючи відмову позивача від позову, обмежився констатацією того, що заява подана керівником ФГ "Ланецького" Чапалюком Р.М., повноваження якого підтверджені даними Єдиного державного реєстру, та зазначенням про відсутність підстав вважати, що дії керівника суперечать інтересам позивача. Будь?якого аналізу наслідків відмови від позову для боржника та його кредиторів ухвала не містить.

48. При цьому місцевий суд не врахував установлену у справі обставину про те, що заборгованість за спірним договором поруки включена до реєстру вимог кредиторів ФГ "Ланецького", а спір про дійсність цього договору має безпосередній вплив на обсяг та правову підставу таких вимог, що вже було вказано Верховним Судом у постанові від 28.07.2022 у справі №902/560/20.

49. Крім того, заява про відмову від позову надійшла до господарського суду в день судового засідання - 14.07.2025, а інші учасники справи також не брали участі в засіданні. За таких обставин суд першої інстанції був фактично позбавлений можливості з`ясувати позицію інших учасників щодо заявленої відмови та оцінити, чи не веде вона до порушення їхніх прав.

50. За наведених обставин висновок суду першої інстанції про прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі ґрунтується лише на перевірці повноважень керівника боржника, без належної ретельності й розумної обачності при оцінці можливих наслідків такої відмови для боржника, його кредиторів та інших учасників справи. Такий підхід не узгоджується ані з принципами господарського судочинства, ані з наведеними вище висновками Верховного Суду у справах про банкрутство.

51. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про передчасність ухвали місцевого суду від 14.07.2025 та наявність підстав для її скасування і направлення справи для продовження розгляду, оскільки господарський суд апеляційної інстанції, аналізуючи заяву про відмову від позову, обґрунтовано виходив з того, що у межах справи про банкрутство боржника суд зобов`язаний враховувати баланс публічного та приватного інтересу, у тому числі інтересів кредиторів, а також вплив відмови від позову на фінансовий стан боржника та структуру його зобов`язань.

52. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що закриття провадження у справі №902/560/20(940/227/20) у зв`язку з відмовою позивача від позову позбавляє боржника можливості отримати судове рішення по суті вимог щодо дійсності договору поруки, який слугував підставою для формування значної частини кредиторських вимог, і тим самим може вплинути на фінансовий стан боржника та права інших кредиторів.

53. При цьому, суд апеляційної інстанції не позбавив позивача права скористатися своїм процесуальним правом на відмову від позову у майбутньому. Оскаржувана постанова лише констатує, що в конкретних обставинах, за відсутності належного з`ясування позиції усіх учасників справи та аналізу впливу відмови на їхні права, ухвала про закриття провадження виявилася передчасною.

54. Отже, апеляційний господарський суд діяв у межах повноважень, визначених ст.ст. 275, 280 ГПК України, усунувши допущені місцевим судом порушення норм процесуального права, які перешкоджали подальшому розгляду спору по суті.

55. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду у справах №925/2151/14, №910/5084/16, №902/1572/23(902/1359/24), слід зазначити таке. Зазначені постанови дійсно підтверджують, що право позивача відмовитися від позову є проявом принципу диспозитивності, а суд у першу чергу повинен перевірити повноваження особи, яка подає відповідну заяву, та відсутність суперечності її дій інтересам особи, яку вона представляє. Однак, ці висновки не виключають обов`язку суду здійснювати належний контроль за можливими зловживаннями процесуальними правами та впливом відмови від позову на права інших учасників справи, зокрема, у справах про банкрутство.

56. Ототожнення диспозитивності з "безумовним" характером права на відмову від позову, яке не потребує жодної перевірки з боку суду, суперечить як загальним засадам господарського судочинства (ст. 2 ГПК України), так і наведеній вище практиці Верховного Суду щодо необхідності належної ретельності та розумної обачності суду при прийнятті відмови від позову.

57. Інші доводи касаційної скарги стосуються відсутності, на думку скаржника, перспектив задоволення позову з огляду на рішення у справі №143/1269/17, подальше визнання боргу ФГ "Ланецького" у справі про банкрутство та наявність інших судових рішень, якими фактично підтверджено дійсність договорів позики та поруки.

58. Верховний Суд відхиляє наведені доводи скаржника, оскільки такі доводи можуть мати значення для оцінки обґрунтованості позовних вимог і можуть бути предметом дослідження суду першої інстанції при розгляді спору по суті, у тому числі під час вирішення питання про те, чи підлягає позов задоволенню чи відмові. Водночас завданням суду касаційної інстанції у цій справі є перевірка законності саме ухвали про закриття провадження у зв`язку з відмовою від позову, а не попереднє вирішення спору щодо дійсності договору поруки.

59. Також Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що відмову від позову підтримано ліквідатором боржника та комітетом кредиторів (протокол від 04.11.2025), оскільки вказане рішення комітету кредиторів ухвалено вже після постановлення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 09.10.2025 і, відповідно, не могло бути враховане цим судом при перегляді ухвали суду першої інстанції. Оцінюючи законність судового рішення, суд касаційної інстанції виходить із тих фактичних обставин, які були встановлені та досліджені судами на момент його ухвалення (ст. 300 ГПК України).

60. Посилання скаржника на те, що закриття провадження у цій справі не порушує прав відповідача?1, оскільки він не позбавлений можливості звернутися до суду з власним позовом, саме по собі не спростовує висновків апеляційного суду. Можливість ініціювання нового провадження іншою особою не усуває негативних наслідків закриття вже відкритої справи для боржника і кредиторів у межах справи про банкрутство.

61. Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника з правовою оцінкою, наданою судом апеляційної інстанції, та до пропозиції по суті замінити цю оцінку висновками скаржника щодо перспектив позову й доцільності його подальшого розгляду. Такі доводи спрямовані на підміну меж касаційного перегляду, визначених ст. 300 ГПК України, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права у розумінні ч. 2 ст. 287, ст.ст. 308, 312 ГПК України.

62. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування або зміни у межах, визначених ГПК України, не встановлено, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови в оскаржуваній частині.

64. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

65. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Фермерського господарства "Ланецького" арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 у справі №902/560/20(940/227/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков