Ухвала від 11.12.2025 по справі 916/4856/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" грудня 2025 р. Справа № 916/4856/24(916/4866/25)

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

дослідивши зареєстровану 09.12.2025 р. за вх. № 2-1931/25

заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест

про забезпечення позову

розглядаючи справу № 916/4856/24/(916/4866/25)

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест (65000,Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76; код ЄДРПОУ 39497560)

до відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 )

про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5142/2021/2876853 від 26.10.2021 та витребування в межах справи № 916/4856/24 про банкрутство ТОВ «Хорсагро Інвест»

встановив:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ „Хорсагроінвест, визнано грошові вимоги ТОВ „Грейнсвард до ТОВ „Хорсагроінвест в сумі 1 299 376,53 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ „Хорсагро Івест розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.

22.11.2024р. було опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі ТОВ „Хорсагроінвест № 74675.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у попередньому засіданні визначено вимоги кредиторів до товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест а саме, товариство з обмеженою відповідальністю „Грейнсвард з вимогами до боржника в сумі 1 299 376,53 грн. та 24 224,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 визнано вимоги ПАТ „Українське Дунайське Пароплавство до товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагроінвест в сумі 1 723 620,81грн. та 4 844,80 грн. судового збору.

Постановою господарського суду Одеської області від 03.07.2025 визнано банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.

05.12.2025р. товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу між Товариством з обмеженою відповідальністю Хорсагро Інвест та ОСОБА_1 № 5142/2021/2876853 від 26.10.2021, оформлений у сервісному центрі МВС 5142 та витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хорсагро Інвест (65000, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, б. 76, код ЄДРПОУ: 39497560) транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , колір білий.

09.12.2025р. товариство з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест звернулось до суду із заявою (вх. №2-1931/25) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , колір білий.

Відповідно до протоколів передачі справи раніше визначеному складу суду позовній заяві та заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/4856/25(916/4866/25) та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

В обґрунтування поданої заяви ліквідатор Боржника, арбітражний керуючий Комлик Ілля Сергійович, вважає, що наявні підстави вважати, що транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , колір білий, що є предметом оспорюваного договору, за час розгляду спору може бути відчужений третій особі або іншим шляхом відбудеться унеможливлення виконання рішення суду.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв`язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

В силу приписів частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Поряд із наведеним, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зауважено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

В свою чергу, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом (п. 1).

У частині третій ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Згідно із ст. 61 Кодексу ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:

приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;

аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

формує ліквідаційну масу;

заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом тощо.

Аналізуючи заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

На поштову адресу розпорядника майна ТОВ Хорсагро Інвест арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича надійшла відповідь (№31/30/15/121зі/08202499? 2024 від 18.12.2024) від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

З відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях стало відомо про зареєстровані та у подальшому перереєстровані 4 транспортні засоби ТОВ Хорсагро Інвест в межах трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, зокрема, транспортний засіб марки транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску. Дата реєстрації 07.04.2020. В подальшому 26.10.2021 на підставі договору купівлі продажу укладеному в ТСЦ транспортний засіб був перереєстрований на іншу фізичну особу.

Розпорядником майна ТОВ Хорсагро Інвест арбітражним керуючим Комликом Іллєю Сергійовичем був поданий запит про надання інформації арбітражному керуючому вих. № 02-68/4147 від 07.01.2025 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях з проханням надати відомості та документи на їх підтвердження щодо зазначеного правочину.

Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях листом № 31/30/15/1502-2025 від 24.01.2025 (49785) надав відповідь розпоряднику майна ТОВ Хорсагро Інвест арбітражному керуючому Комлику Іллі Сергійовичу про перереєстрацію транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску VIN: НОМЕР_3 на ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5152/2021/2876853 від 26.10.2021, оформленого у сервісному центрі МВС 5142 (далі також Договір, Оскаржуваний договір).

Ліквідатор банкрута зазначає, що даний правочин Боржником був здійснений на підставі Рішення директора ТОВ Хорсагро Інвест № 2 від 20.10.2021, відповідно до якого директор ТОВ Хорсагро Інвест вирішив продати транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER 150, 2019 року випуску, VIN: НОМЕР_5 , який належить ТОВ Хорсагро Інвест, визнати доцільним і схвалити вчинення ТОВ Хорсагро Інвест крупного правочину з продажу авто ОСОБА_3 за 170 000 грн. На його думку ТОВ Хорсагро Інвест недобросовісно відчужило транспортний засіб без належної економічної мети, з наявністю значних грошових зобов`язань ТОВ Хорсагро Інвест перед кредиторами на момент укладання договору, час виконання яких настав.

26.03.2024 ОСОБА_1 відчужив спірний транспортний засіб ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №5147/2024/4401816, оформленого у сервісному центрі МВС 5147, за 100 000 грн.

Отже, у момент існування боргу перед кредиторами у справі № 916/4856/24 в межах сумнівного періоду, встановленого ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, за 3 роки до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, товариство-боржник здійснив відчуження наявного у його власності транспортного засобу за ціною, яка є нижчою за ринкову.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми цього Кодексу мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Кодексом України з процедур банкрутства, як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі про банкрутство та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, ліквідатора так і за ініціативою суду. Разом з тим загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може ускладнити ефективний захист порушених прав учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до ст.136 ГПК України.

Ліквідатор банкрута зазначає, що відчуження майна відбулось у період існування прострочених грошових зобов`язань ТОВ Хорсагро Інвест, що в свою чергу може свідчити про протиправну поведінку боржника, що спрямована на ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами, у зв`язку із відчуженням майна за заниженою ціною на користь третіх осіб.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено правовий висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12 липня 2022 року по справі № 910/8482/18 (910/4866/21) зазначає, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові 7 квітня 2023 року по справі № 910/15043/21 (910/10070/22) зазначив, що "за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків Відповідачу-2, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам".

Отже, суд погоджується, що до закінчення судового розгляду справи за позовом ліквідатора ТОВ Хорсагро Інвест існують ризики у подальшому неможливості повернення до ліквідаційної маси боржника певного майна та отримання задоволення вимог кредиторів.

Ліквідатор ТОВ Хорсагро Інвест, звертаючись із вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування майна на користь боржника (у ліквідаційну масу), просить суд у якості заходу забезпечення позову накласти арешт на спірний транспортний засіб (тобто, транспортний засіб, що є предметом договору купівлі-продажу).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем (ліквідатором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №911/3871/17.

Суд приходить до висновку, що накладення арешту на спірне майно є адекватним та достатнім заходом забезпечення позову у контексті позовних вимог, сприятиме збереженню вказаного транспортного засобу та унеможливить його відчуження під час розгляду справи, проте не є надмірним заходом по відношенню до відповідача (власника) у справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії".

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши норми діючого законодавства та дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою, оскільки невжиття такого заходу може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення заявлених вимог, а тому заява ліквідатора про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до частини шостої статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.136,137,140,232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву (зареєстрована 09.12.2025 за вх. № 2-1931/25) товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест про забезпечення позову у справі № 916/4856/24/(916/4866/25) задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2019 року випуску, номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , колір білий.

Стягувачем за ухвалою є: товариство з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест (65000,Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76; код ЄДРПОУ 39497560).

Боржником за ухвалою є: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 ).

У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 23 жовтня 2025 року та у відповідності до ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження.

Суддя Гут Сергій Федорович