Ухвала від 10.12.2025 по справі 910/3716/25

?

УХВАЛА

10 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3716/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.

секретар судового засідання - Кондратюк Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 (колегія суддів: Ходаківська І. П., Демидова А. М., Владимиренко С. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 (суддя Привалов А. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" до Державної податкової служби України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватного акціонерного товариства "СЕРІН-ЛІС" про припинення податкової застави,

за участі представників:

позивача - Нестерова Е. Г.,

відповідача - Клебана М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "КОМІНБАНК" (далі - АТ "КОМІНБАНК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про припинення податкової застави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявність обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно, а саме: ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 11,0090 га, кадастровий номер 2624055900:00:05:001:0105, за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, смт Делятин, вул. 16 липня, буд. 11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15181226240, набутого позивачем в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечних договорів від 09.02.2021 та від 12.07.2021, є перешкодою в здійсненні позивачем своїх прав як власника цього нерухомого майна, зокрема, щодо вільного розпорядження цим майном.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між Акціонерним товариством "Комерційний Індустріальний Банк", який змінив своє найменування згідно з рішенням акціонера від 27.09.2022 на АТ "КОМІНБАНК" та Приватним акціонерним товариством "СЕРІН-ЛІС" (далі - ПАТ "СЕРІН-ЛІС") в забезпечення виконання вимог, що випливають з договору від 09.02.2021 № 12/21 про відкриття мультивалютної відновлювальної лінії було укладено іпотечний договір від 09.02.2021, зареєстрований в реєстрі за № 92 (далі - іпотечний договір від 09.02.2021), предметом якого серед інших об`єктів виступав також ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 11,0090 га, кадастровий номер 2624055900:00:05:001:0105, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, смт. Делятин, вулиця 16 липня, буд. 11, що належав ПАТ "СЕРІН-ЛІС" на праві власності.

Крім того, АТ "КОМІНБАНК" та ПАТ "СЕРІН-ЛІС" в забезпечення виконання вимог, що випливають з договору від 12.07.2021 № 100/21 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за Програмою "доступні кредити 5-7-9%" було укладено інший іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 965 (далі - іпотечний договір від 12.07.2021), предметом якого також виступав ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 11,0090 га, кадастровий номер 2624055900:00:05:001:0105, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, смт. Делятин, вул. 16 липня, буд. 11, що належав ПАТ "СЕРІН-ЛІС" на праві власності.

19.03.2025 АТ "КОМІНБАНК" відповідно до умов розділу 6 "звернення стягнення на предмет іпотеки" іпотечних договорів від 09.02.2021 та від 12.07.2021, статті 37 Закону України "Про іпотеку", пункту 61 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було набуто право власності на нерухоме майно, а саме: ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 151812262409 (далі - нерухоме майно), передане ПАТ "СЕРІН-ЛІС в іпотеку відповідно до вищезазначених іпотечних договорів.

Проте, позивачу 24.03.2025 стало відомо, що стосовно нерухомого майна наявне обтяження - податкова застава, номер запису 52425793 на користь ДПС України згідно рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області про опис майна у податкову заставу від 10.05.2023 № 1594/09-19-13-15/13-08-01 та акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави від 06.11.2023 № 1/09/19-13-08/909.

Судами встановлено, що податкова застава на нерухоме майно була зареєстрована 07.11.2023, тобто після державної реєстрації 09.02.2021 та 12.07.2021 іпотеки банка на спірне майно.

Судами також встановлено, що до позивача (АТ "КОМІНБАНК") податкова застава не застосовувалася, отже, він не є боржником, за яким обліковується податковий борг.

При цьому позивач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, яке набуто ним в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, і його права на означене майно не оспорені та є дійсними.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що він є власником нерухомого майна, на яке відповідачем накладено податкову заставу у зв`язку із наявним у третьої особи податковим боргом.

Враховуючи, що вказане обтяження порушує права позивача на вільне володіння належному йому нерухомим майном, останній звернувся до суду першої інстанції з даним позовом для захисту свого порушеного права.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

22.05.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025, про задоволення позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, у якого виник та наявний податковий борг, тобто на майно ПАТ "СЕРІН-ЛІС" (третьої особи у справі).

При цьому суди вказали, що новий власник майна - АТ "КОМІНБАНК" не є боржником по сплаті податків, а тому процедура звернення стягнення на його майно в порядку, визначеному Податковим кодексом України (далі - ПК України), не може бути реалізована, оскільки позивач, який придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки, не замінює третю особу у справі у правовідносинах щодо погашення останньою заборгованості зі сплати податків.

Короткий зміст касаційної скарги

ДПС України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- від 31.08.2022 у справі № 921/574/20, де підтверджено, що територіальні органи ДПС хоча й утворені без статусу юридичної особи, але є органами державної влади та можуть виступати стороною в судовому процесі;

- від 01.07.2020 у справі № 804/4602/16, де зазначено, що податковий орган вправі застосовувати податкову заставу з огляду на несплату в установлений строк самостійно визначеної суми грошового зобов`язання та, відповідно, утворення податкової заборгованості;

- від 07.04.2021 у справі № 924/199/20, де вказано, що суд має право відмовити в задоволенні позову лише через те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту;

- від 19.01.2021 у справі № 813/3676/16, де встановлено, що за відсутності доказів державної реєстрації відступлення права вимоги за іпотечним договором суд не надає оцінку правомірності дій податкового органу щодо включення до податкової застави майна, яке перебуває в іпотеці, та звільнення його з податкової застави, а вказує на відсутність обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів особи.

Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що:

- ототожнення судами територіального органу ДПС із філією суб`єкта господарювання є юридично некоректним та призвело до незалучення належного відповідача;

- задовольняючи позовну вимогу, пов`язану із припиненням податкової застави, суд першої інстанції розглянув і припинив саме податкову заставу, не дослідивши момент її виникнення, правову природу та підстави застосування, а не застосував належний спосіб захисту, який передбачено ПК України у вигляді звільнення майна з податкової застави і виключення такого майна з акту опису.

Скаржник у поданій касаційній скарзі також посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 6 частини першої статті 310 ГПК України ГПК України, а саме: судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

За доводами скаржника, судами відкрито провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності, передбачених статтею 27 ГПК України. Оскільки рішення про опис майна у податкову заставу прийнято ГУ ДПС в Івано-Франківській області, спір повинен був розглядатися Господарським судом Івано-Франківської області, а не за місцезнаходженням ДПС України, яка не є належним відповідачем у справі.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу АТ "КОМІНБАНК" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що позивач як новий власник майна не є боржником по сплаті податків, а тому процедура звернення стягнення на його майно в порядку, визначеному ПК України, не може бути застосована. При цьому позивач зазначає, що відокремлений підрозділ ДПС України не може бути належним відповідачем у справі, оскільки не має статусу юридичної особи, а тому позивач правильно визначив відповідачем у справі ДПС України, а не Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі є вимоги АТ "КОМІНБАНК" як нового власника нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, до ДПС України про припинення податкової застави в порядку статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку з неможливістю належним чином реалізувати свої правомочності власника із користування та розпорядження відповідним майном.

Під час касаційного перегляду справи колегія суддів з`ясувала, що 31.08.2022 колегія суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла постанову у справі № 921/574/20, у якій зазначила про те, що виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", частини першої статті 45 та частини другої статті 4 ГПК України, статті 1 КУзПБ, а також враховуючи Положення про Державну податкову службу України та Положення про Головне управління ДПС у Тернопільській області, останнє є відокремленим підрозділом ДПС України, яке хоч і утворене без статусу юридичної особи, однак є органом державної влади (податковим органом, органом стягнення) та може бути стороною в судовому процесі.

Отже, за висновком зазначеної колегії суддів територіальні органи ДПС хоча й утворені без статусу юридичної особи, але є органами державної влади та можуть виступати стороною в судовому процесі.

Однак колегія суддів не погоджується з наведеним висновком щодо можливості участі територіальних органів ДПС, які утворені без статусу юридичної особи, в якості сторони у господарському процесі, з огляду на таке.

Так, частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 91 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Водночас частинами першою, другою, третьою, п`ятою статті 95 ЦК України унормовано, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що філії та представництва господарюючого суб`єкта, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у господарському процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво суб`єкта господарювання, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку із відсутністю сторони у господарському процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення господарського спору.

З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.

Аналогічний правовий висновок щодо процесуального статусу філій та представництв зроблений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 31.01.2024 у справі № 918/479/23.

Крім того, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.06.2021 у справі № 760/32455/19 вже звертала увагу, що: філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Юридична особа, хоча вона й є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність (див. постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23)).

Вирішуючи питання щодо належного складу сторін у даній справі, суди попередніх інстанцій, з посиланням на вищенаведений висновок Верховного Суду у справі № 918/479/23, виходили з того, що Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, не є самостійною юридичною особою, входить до складу ДПС України, а тому не може брати самостійно участь у справі як окремий самостійний суб`єкт господарювання.

Таким чином, як обґрунтовано вказали суди попередніх інстанцій, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, не може бути стороною у господарському процесі, а наведений скаржником у касаційній скарзі висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.08.2022 у справі № 921/574/20, зазначеному не відповідає та суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31.01.2024 у справі № 918/479/23.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з іншої палати, викладеного у постанові від 31.08.2022 у справі № 921/574/20, щодо можливості участі в якості сторони господарського процесу територіальних органів ДПС України, які утворені без статусу юридичної особи.

Окремо слід зазначити, що колегія суддів, здійснивши аналіз даних з бази Єдиного державного реєстру судових рішень, установила, що на цей час існує велика кількість господарських спорів у провадженні місцевих господарських судів у подібних спорах з аналогічно сформованими позовними вимогами. При цьому подібні справи перебувають на розгляді також у судах апеляційної інстанції та Касаційному господарському суді та можуть виникнути і в майбутньому (зокрема, але не виключно справи № 906/528/24, № 924/284/25, № 916/1567/22, № 916/1567/22, № 911/802/25, № 909/873/25, № 914/2703/25, № 910/6141/25, № 920/431/24, № 917/1533/22, № 925/1746/21 тощо). Тому судове рішення об`єднаної палати необхідне також для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.

За приписами частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначених процесуальним законом.

Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Положеннями частин першої, третьої і четвертої статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

Наведена норма процесуального права зобов`язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передати справу на розгляд об`єднаної палати. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Так, відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 910/3716/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав, викладених у цій ухвалі.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/3716/25 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач