Вирок від 12.12.2025 по справі 164/1993/25

Справа № 164/1993/25

п/с 1-кп/164/263/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2025 року Сел. Маневичі

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12025035540000090 від 4 серпня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Колки Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, пенсіонера, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, -

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

малолітній потерпілий ОСОБА_5 , його законний представник ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 3 серпня 2025 року близько 16 години, перебуваючи поблизу магазину «Чайна», що по вул. 100 річчя Маневич у сел. Маневичі Камінь Каширського району Волинської області, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи протиправний та незаконний характер своїх дій, суспільно небезпечні наслідки свого діяння та свідомо бажаючи їх настання, в ході конфлікту, що виник раптово, наніс один удар кулаком правої руки в ліву вилично привушну ділянку обличчя малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого завдав йому фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданніобвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, суду дав показання про те, що 3 серпня 2025 року близько 16 години, як зазначено в обвинувальному акті, він перебував поблизу магазину «Чайна» в сел. Маневичі. За певний період часу до цього йому хтось вдома розбив віконні шибки і, подумавши, що то могли бути хлопці, які проїжджали повз на велосипеді, висловив свої претензії, після чого, внаслідок конфлікту, наніс одному удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя. У вчиненому щиро розкаюється, просив у судовому засіданні вибачення у потерпілої сторони та просив суд суворо не карати.

Позиція потерпілої сторони.

Законний представник малолітнього ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що знає про обставини кримінального правопорушення лише зі слів свого малолітнього сина ОСОБА_5 . Він їй розповідав, що 3 серпня 2025 року він разом зі своїм другом каталися на велосипедах по сел. Маневичі і коли проїжджали повз магазин «Чайна» до них із незрозумілих причин почав прискіпувалися обвинувачений ОСОБА_3 . Виник конфлікт, під час якого обвинувачений наніс малолітньому один удар кулаком в ліву ділянку обличчя. Доповнила, що син дуже переживав із цього приводу, бо отримав психологічну травму. Щодо міри покарання покладалася на розсуд суду, так як їй було важливо, щоб ОСОБА_3 вибачився перед її сином.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого кримінального правопорушення повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими, а тому суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, що відповідає вимогам ч.3 ст. 349 КПК України.

Таким чином суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачений ч.1 ст. 126 КК України, завдавши фізичного болю умисним завданням удару, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд вважає, що обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є його щире каяття, оскільки обвинувачений вибачився перед малолітнім потерпілим та його законним представником, як до початку судового розгляду, так і в судовому засіданні.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та в присутності дитини.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

При призначенні покарання суд керується положеннями ст.50, ст.65 КК України в силу яких суд зобов`язаний призначаючи покарання врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання з тим, щоб особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, було призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, як цією особою, так і суспільними спостерігачами, які оцінюють співмірність вчиненого діяння та покарання.

При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й має реалізувати принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально вольову владну діяльність суду з вирішення визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує, що обвинувачений вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

Суд також враховує поведінку обвинуваченого після вчинення проступку та під час судового розгляду, умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, його негативну характеристику за місцем проживання, де зазначено, що ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності.

Поза увагою суду також не залишається те, що кримінальне правопорушення вчинено щодо малолітньої дитини та в присутності малолітньої дитини, що може негативно вплинути на їх емоційний та життєвий досвід, так як являють собою особливо соціально вразливу групу.

Прокурор у судових дебатах просила суд призначити обвинуваченому покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з огляду на те, що інші види покарання громадські чи виправні роботи до обвинуваченого ОСОБА_3 не можуть бути застосовані, так як він є пенсіонером та ніде не працює.

Захисник просив призначити його підзахисному покарання у виді штрафу, однак у меншому розмірі - 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд погоджується із думкою сторони обвинувачення і вважає доцільним призначення ОСОБА_3 покарання у виді максимального розміру штрафу і вважає, що такий вид покарання та максимальний розмір сприятиме виправленню обвинуваченого, а також запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим засудженим, так і іншими особами.

Речові докази, витрати на залучення експертів відсутні, запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази, витрати на залучення експертів відсутні, запобіжний захід не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Маневицького районного суду ОСОБА_1