Ухвала від 01.12.2025 по справі 910/9007/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.12.2025Справа № 910/9007/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1

до ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3,

Представники:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

УСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4 пені, ІНФОРМАЦІЯ_5 штрафу, ІНФОРМАЦІЯ_3 процентів за користування коштами попередньої оплати (з урахуванням прийнятої і розглянутої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за державним контрактом № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - Контракт), яке полягає у не здійсненні поставки товару. Правовий наслідок у вигляді процентів за користування коштами попередньої оплати за порушення відповідачем обов`язку щодо строку поставки, щодо якого позивач заявив вимогу про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3, встановлений Контрактом, а саме є підпунктом 4 пункту 7.2 розділу 7.

18 березня 2025 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 пені, ІНФОРМАЦІЯ_8 штрафу, ІНФОРМАЦІЯ_9 процентів за користування коштами.

Північний апеляційний господарський суд (постанова від 28.05.2025) залишив без змін рішення першої інстанції.

09 вересня 2025 року Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 в частині вирішення спору про стягнення процентів за користування коштами, передав справу № 910/9007/24 на новий розгляд в цій частині. Верховний Суд у постанові зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій про зменшення процентів за користування коштами попередньої оплати не мотивовані.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подало клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/12753/25 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання недійсним підпункту 4 пункту 7.2 державного контракту № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно з яким у разі порушення виконавцем зобов`язань щодо строків поставки товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки товару до дня виконання виконавцем обов`язку щодо поставки товару, визначеного згідно з абз. 1 п. 3.3 цього контракту.

Позивач заперечив проти зупинення. Позивач вважає, що вирішення спору щодо стягнення процентів не потребує встановлення жодних інших обставин, а вирішення справи № 910/12753/25 жодним чином не вплине на вирішення цієї справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Вирішуючи клопотання суд виходить з такого.

Основний перелік законодавчо визначених підстав виникнення цивільних прав і обов`язків закріплений у ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, яка відображає загальний принцип приватного права, за яким суб`єктам цивільних відносин дозволено все, що не заборонено законом або йому не суперечить. Вагому роль у цьому переліку займає така підстава як договір, що є найбільш поширеним юридичним фактом виникнення цивільних прав і обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договору як юридичному факту властиві такі ознаки:

- в договорі виявляється воля не однієї особи, а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному;

- договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб`єктів. У зв`язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо.

У зв`язку з цим ст. 204 ЦК України проголошує презумпцію правомірності правочину, яка полягає у тому, що усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами й обов`язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати їх прав і перешкоджати здійснювати їх обов`язки.

Водночас, така презумпція може бути спростована, і одним із способів такого спростування є визнання правочину недійсним (оспорюваний правочин). Визнання договору недійсним є самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16 ЦК України), яке здійснює суд в межах спору про чинність такого правочину.

Недійсним правочином є дії суб`єктів цивільного права, які спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, але не породжують бажаних сторонами юридичних наслідків через невідповідність здійснених дій вимогам закону, за винятком наслідків їх недійсності.

Отже, ухвалене рішення у спорі про дійсність підпункту 4 пункту 7.2 державного контракту № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6 матиме преюдиційне значення для вирішення справи № 910/9007/24, оскільки визначатиме можливість настання цивільних прав і обов`язків за цією частиною Контракту. У межах справи № 910/9007/24 ці обставини (відповідність здійснених дій сторонами вимогам закону) не досліджуються і висновки з цього приводу судом не можуть бути надані, оскільки вони є окремим предметом спору.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/9007/24 до вирішення справи № 910/12753/25. Встановлення дійсності пункту правочину є самостійним предметом спору з самостійними підставами, ці обставини неможливо встановити при вирішенні справи № 910/9007/24, оскільки вони мають характер окремого позову.

А тому наведене свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/12753/25

Керуючись статтями 182, 227, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Зупинити провадження у справі № 910/9007/24 до вирішення справи № 910/12753/25.

Ухвала набрала законної сили 01.12.2025.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 15.12.2025.

Суддя С. А. Ковтун