Постанова від 10.12.2025 по справі 914/1276/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/1276/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТрепаблік»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 (головуюча - Скрипчук О. С., судді: Кравчук Н. М., Матущак О. І.) і рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2025 (суддя Коссак С. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТрепаблік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: (1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар»; (2) Підприємство з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна»

про зобов`язання здійснити гарантійний ремонт автомобіля

(за участю представників: позивача - Смолинець Я.І., відповідача - Кічурка А.О., третьої особи - 2 - Самсонович О.А.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. 19.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТрепаблік» (далі - ТОВ «!ФЕСТрепаблік», позивач) за договором купівлі-продажу № SC-1820 придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-КАР» автомобіль Toyota GDJ150 AT Diesel (Land Cruiser Prado 150) 2019 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 (далі - автомобіль).

2. За умовами договору від 19.08.2019 № SC-1820 гарантійні зобов`язання виконуються продавцем при своєчасному проходженні технічного обслуговування на СТО продавця та експлуатації транспортного засобу у відповідності із правилами, вказаними в сервісній книжці.

3. На виконання умов договору № SC-1820 ТОВ «!ФЕСТрепаблік» здійснювало технічне обслуговування купленого автомобіля виключно на СТО продавця, а саме у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант» (далі - ТОВ «Діамант», відповідач) на підставі договору від 08.12.2023 № 151906.

4. 08.11.2023 вступив у дію додаток до акта виконаних робіт з технічного обслуговування № 150071 від 08.11.2023 для автомобіля, яким визначаються умови та обмеження Програми подовженої гарантії від TOYOTA (надалі - Програма подовженої гарантії, Програма).

5. У зв`язку із повідомленням позивача про некоректну роботу автомобіля відповідач здійснив діагностичні роботи щодо автомобіля, що підтверджується актом виконаних робіт від 08.12.2023 № 151906. Після виконаної роботи зауважень та пошкоджень автомобіля не виявлено.

6. 15.01.2024 ТОВ «!ФЕСТрепаблік» звернулося до ТОВ «Діамант» з метою ремонту автомобіля згідно з умовами чинного Гарантійного терміну за Програмою подовженої гарантії.

7. За результатами проведення спеціалістами дилерського центру відповідача діагностики автоматичної коробки передач (АКП) автомобіля виявлено сліди перегріву фрикційних дисків автоматичної трансмісії. ТОВ «Діамант» повідомило ТОВ «!ФЕСТрепаблік» про необхідність здійснити ремонт АКП (заміна фрикційних дисків автоматичної трансмісії) за рахунок покупця.

8. 20.02.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою щодо проведення гарантійного ремонту автомобіля згідно умов Гарантійного терміну за Програмою подовженої гарантії, оскільки ремонт АКП згідно з абзацом 7 підпункту 2.4 пункту 2 додатку входить до переліку компонентів, вузлів та агрегатів автомобіля, на які поширюються умови Програми подовженої гарантії. У відповідь відповідач повідомив, що підстави для проведення гарантійного ремонту відсутні.

9. За висновком проведеної у справі комплексної судової інженерно-технічної експертизи (висновок експерта від 11.02.2025 №3677-Е): (1) причиною виходу із ладу АКП автомобіля є руйнування фрикційних накладок та перегрівання дисків муфт «СІ» та «С2»; (2) установити причини виходу із ладу АКП автомобіля не видається можливим.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

10. ТОВ «!ФЕСТрепаблік» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Діамант» про зобов`язання здійснити безоплатний ремонт автомобіля.

11. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що до поломки АКП автомобіля призвело неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з діагностики та обслуговування АКП відповідно до акта виконаних робіт від 08.12.2023 № 151906, тоді як ремонт АКП входить до переліку компонентів, вузлів та агрегатів автомобіля, на які поширюються умови Програми подовженої гарантії.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Господарський суд Львівської області рішенням від 11.06.2025, яке залишив без змін Західний апеляційний господарський суд постановою від 10.09.2025, в позові відмовив.

13. Суди обох інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в сукупності, констатували не виникнення у відповідача зобов`язання з проведення гарантійного ремонту автомобіля у спірному випадку, оскільки умовами Програми подовженої гарантії не встановлено додаткові гарантійні зобов`язання на заміну фрикційних дисків АКП автомобіля. Окрім цього до умов Програми подовженої гарантії застосовуються обмеження, передбачені сервісною книжкою, серед яких зокрема визначено, що гарантійні зобов`язання виробника не розповсюджуються на заміну фрикційних дисків АКП.

14. Суди також зазначили, що позивач не довів і порушення своїх прав внаслідок неналежної діагностики та обслуговування відповідачем АКП автомобіля, оскільки у справі відсутні докази існування причинно-наслідкового зв`язку між заявленою ним несправністю автомобіля та діями/бездіяльністю відповідача.

Касаційна скарга

15. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. Суди попередніх інстанцій порушили статті 86, 104, 237 ГПК України, не врахувавши висновки Верховного Суду у постановах від 29.05.2024 у справі № 910/10957/20, від 07.11.2023 у справі № 911/1954/22, від 25.03.2025 у справі № 902/521/24, від 23.11.2023 у справі № 910/11043/22, від 15.07.2025 у справі № 910/11371/18 щодо критеріїв оцінки судом доказів та встановлення фактичних обставин справи; постановах від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23 щодо оцінки змісту експертного висновку як доказу.

17. Унаслідок неврахування висновку Верховного Суду у постанові від 10.04.2025 у справі № 916/1781/20 суд першої інстанції не застосував закріплену в статті 218 Господарського кодексу України концепцію «презумпції вини».

18. Суди не дослідили зібраний у справі доказ, а саме: відеозапис «IMG 6341.MP4», який вказував на необхідність повної діагностики транспортного засобу, обов`язковість якої з технічної сторони підтверджено висновком проведеної у справі судової експертизи.

Позиція інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу

19. Відповідач вважає, що касаційна скарга є безпідставною, не ґрунтується на наявних у справі доказах та не спростовує висновків судів попередніх інстанцій по суті спору. Тому рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

20. ТОВ «Тойота-України» зазначає, що доводи касаційної скарги не містять питань права та правозастосування, а зводяться до вимог про переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, тому є безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Позиція Верховного Суду

21. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля № SC-1820 ТОВ «!ФЕСТрепаблік» здійснювало технічне обслуговування автомобіля у ТОВ «Діамант» на підставі укладеного з останнім договору від 08.12.2023 № 151906.

23. 08.12.2023 відповідач здійснював діагностичні роботи щодо автомобіля, що підтверджується актом виконаних робіт № 151906. Після виконаної роботи зауважень та пошкоджень автомобіля не виявлено.

24. 15.01.2024 ТОВ «!ФЕСТрепаблік» звернулося до ТОВ «Діамант» з метою ремонту автомобіля згідно з умовами гарантійного терміну за Програмою подовженої гарантії. За результатами проведення діагностики АКП автомобіля відповідач виявив сліди перегріву фрикційних дисків автоматичної трансмісії та повідомив ТОВ «!ФЕСТрепаблік» про необхідність здійснити ремонт АКП (заміна фрикційних дисків автоматичної трансмісії) за рахунок покупця.

25. ТОВ «!ФЕСТрепаблік» вимогу про здійснення безоплатного ремонту АКП автомобіля мотивує тим, що відповідач неналежним чином виконав обов`язки з гарантійного обслуговування автомобіля, надав позивачу неякісні послуги за актом від 08.12.2023 № 151906, що і призвело до руйнування фрикційних дисків АКП. Отже, відповідач безпідставно відмовився проводити гарантійний ремонт автомобіля за Програмою продовженої гарантії.

26. Пунктом 1 частини 1 статті 708 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право, серед іншого, вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення.

27. Згідно зі статтею 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

28. Суди встановили, що на момент виникнення спірних правовідносин на автомобіль діяли умови Програми подовженої гарантії від TOYOTA, які передбачають додаткові гарантійні зобов`язання, що розповсюджуються виключно на компоненти, вузли та агрегати автомобіля, перелічені в Програмі, на умовах, встановлених цією Програмою та сервісною книжкою в частині, що не суперечить умовам Програми.

29. Згідно з пунктом 2.1. Програми дилер (відповідач) зобов`язується здійснювати ремонт автомобілів (їх компонентів/вузлів/агрегатів, перелічених у додатку) за Програмою подовженої гарантії у суворій відповідності до умов такої Програми. У пункті 2.4. Програми наведено чіткий перелік компонентів, вузлів та агрегатів автомобіля, на які поширюються додаткові гарантійні зобов`язання.

30. Згідно з абзацом 7 підпункту 2.4 пункту 2 Програми, на який посилався позивач в якості підстави позову, виробник встановлює додаткові гарантійні зобов`язання на, зокрема АКП: 1. Корпус коробки передач або трансмісії; 2. Шестерні та вали; 3. Селектори; 4. Соленоїди; 5. Електронні актуатори; 6. Блок клапанів; 7. Масляний насос; 8. Охолоджувач масла; 9. Електронний блок керування; 10. Маточини; 11. Підшипники та втулки; 12. Сальники і прокладки; 13. Привід та троси передач; 14. Гідротрансформатор; 15. Важіль вибору передач.

31. Отже, серед наведеного переліку компонентів АКП автомобіля відсутні фрикційні диски автоматичної трансмісії.

32. Відповідно до 4.1. Програми зобов`язання виробника за Програмою подовженої гарантії розповсюджуються виключно на усунення недоліків, спричинених дефектами матеріалів або виробництва чи складання, тому до них застосовуються усі виключення, обмеження та особливі умови, передбачені сервісною книжкою, які прямо не суперечать положенням цього Додатку. У пункті 5.2. сервісної книжки прямо передбачено, що гарантійні зобов`язання не розповсюджуються на заміну фрикційних дисків автоматичної трансмісії.

33. Згідно з п. 4.2. Програми додатково до виключень та обмежень, передбачених сервісною книжкою, дія Програми подовженої гарантії не розповсюджується, зокрема якщо частина, компонент, вузол чи агрегат не передбачений у переліку, визначеному п. 2.4. цього додатку (підпункт 4.2.1.).

34. Відтак, правильними є висновки судів про те, що умови Програми подовженої гарантії не встановлюють додаткові гарантійні зобов`язання виробника на заміну фрикційних дисків автоматичної трансмісії. У зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність у відповідача обов`язку зі здійснення гарантійного ремонту автомобіля у спірному випадку.

35. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, надали оцінку встановленим у справі фактичним обставинам та зібраним доказам, у тому числі висновку судової експертизи, за правилами статей 86, 104 ГПК України, дійшовши мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на не доведення позивачем обставини порушення його прав, у тому числі внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з діагностики та обслуговування автомобіля.

36. Оскаржуючи судові рішення з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач у касаційній скарзі (пункт 16 постанови) вдається до цитування численних висновків Верховного Суду, які за своїм змістом є загальними вимогами процесуального законодавства, зокрема щодо оцінки доказів, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування. При цьому Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у мотивувальних частинах постанов Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

37. Верховний Суд зауважує, що суть доводів позивача, які підкріплені відповідним цитуванням загальних висновків Верховного Суду, не стосується питань права або правозастосування, а зводиться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших фактичних обставин справи. Втім, зазначене виходить за межі визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

38. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

39. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

40. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Отже, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»).

41. Верховний Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

42. Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника в пункті 17 постанови на неправильне застосування судами статті 218 Господарського кодексу України, які зводяться до цитування окремих абзаців мотивувальної частини постанови Верховного Суду у справі № 916/1781/20, у якій вирішувався спір про стягнення збитків, тобто у правовідносинах, очевидно не подібних тим, що мали місце між сторонами даного спору.

43. При цьому колегія суддів наголошує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

44. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

45. Таким чином, визначений скаржником виключний випадок для касаційного перегляду судового рішення не підтвердився.

46. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів.

47. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

48. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

49. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи відповідача зводяться до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

50. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

52. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

54. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТрепаблік» залишити без задоволення

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 і рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2025 у справі № 914/1276/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.