Рішення від 09.04.2025 по справі 400/4833/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2025 р. № 400/4833/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Буряченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Минералис», вул. Марка Кропивницького, 114/1, м. Миколаїв, 54009, до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, провизнання протиправними та скасування податковових повідомлень-рішень від 11.01.2023 №22214290704, №22314290704,за участю:

представника позивача: Катрич Є.О.,

представника відповідача: Радчич О.А.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Минералис» (далі позивач, ТОВ «Минералис») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Миколаївській області (далі відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми В4 № 22214290704 від 11.01.2023 року та форми В1 № 22314290704 від 11.01.2023 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він здійснював реальні господарській операції зі своїми контрагентами. ППР приймаються на підставі висновків, що зроблені під час перевірки, а отже право на включення сум ПДВ до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування не може ставитися в залежність від подій, що відбулися після проведення перевірки. Всупереч положенням Податкового кодексу України (далі ПК України), розгляд заперечень позивача до Акта перевірки у призначений на 24.02.2022 року на 14 год 30 хв не відбулось, і позивач не отримав жодної відповіді щодо розгляду заперечень.

Відповідач надав відзив на позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивач не надав контролюючому органу первинні документи (залізничні накладні) на перевезення вагонами мінеральних добрив у кількості 6010,995 т. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами.

У наданий позивачем товарно-транспортних накладних зазначено, що вантажні автомобілі з причепом / напівпричепом транспортували добрива в кількості більше 1003 т при максимальній вантажомісткості одного вантажного автомобіля 40 т, що свідчить про неможливість переміщення добрив в кількості 60000 т в орендовані складські приміщення позивача.

В усіх наданих ТТН зазначено однаковий час прибуття, відбуття, прибуття і вибуття, тобто час навантаження і розвантаження товару в різних пунктах призначення (складських приміщеннях) не може бути однаковим, оскільки відстань між складськими приміщеннями є різною та з урахуванням погодних умов, які також впливають на швидкість перевезення.

Платником податку не надано акти внутрішнього переміщення, заявки на переміщення, акти списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, відображення даних операцій в бухгалтерському обліку тощо, тому не можливо підтвердити доцільність та сам факт перевезення добрив з одного складського приміщення до іншого.

Повідомлення про втрату майна на тимчасово-окупованих територіях позивачем від правоохоронних органів до відповідача не надходили, а тому, враховуючи лист Міністерства фінансів України від 10.10.2022 року № 41010-0662/23254, не можливо підтвердити наявність товару, придбаного у ТОВ «Хім-Трейд» у жовтні 2021 року.

Позивачем порушено норм чинного податкового законодавства, а оскаржувані ППР прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповіді на відзив позивач підтвердив свої позовні вимоги.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2023 року № 22314290704 (форма «В1») у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 22794373,14 грн та застосування штрафної санкції в розмірі 11397186,57 грн;

- відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2023 року № 22214290704 (форма «В4») щодо зменшення розміру від`ємного значення суми з податку на додану вартість на 22636255,00 грн; від 11.01.2023 року № 22314290704 (форма «В1») у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 18778356,86 грн та застосування штрафної санкції в розмірі 9389178,43 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року у справі № 400/4833/23 скасовано в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 11.01.2023 року № 22314290704 (форма «В1») у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в розмірі 22794373,14 грн та застосування штрафної санкції в розмірі 11397186,57 грн.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Минералис» відмовлено.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Мадих О.В.

Ухвалою від 05.07.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.04.2025 року суд закрив підготовче провадження та ухвалив перейти до розгляду справи по суті.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити та наголосив, що позивачем порушені норми чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У період з 14.01.2022 року по 20.01.2022 року посадовими особами ГУ ДПС на підставі наказу від 31.12.2021 року № 2309-п та направлень на перевірку від 12.01.2022 року № 41/14-29-07-10, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Минералис» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 27.01.2022 року № 581/14-09-07-04/43308658 (далі та раніше за текстом Акт перевірки), висновками якого встановлено порушення ТОВ «Минералис»:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ним завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетно відшкодуванню за жовтень 2021 року на суму 41572730,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на 22636255,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДПС 11.01.2023 року складено податкові повідомлення-рішення:

- форми В4 № 22214290704, яким ТОВ «Минералис» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 22636255,00 грн;

- форми В1 № 22314290704, яким ТОВ «Минералис» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 41572730,00 грн та накладено штраф у розмірі 20786365,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування..

За змістом положень п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 ПК України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Як передбачає п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі ст. 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у низці постанов, до прикладу (але не виключно) у постановах від 24.01.2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 року у справі № 280/5058/18, від 26.02.2020 року у справі № 826/1308/18, від 06.05.2020 року у справі № 640/4687/19. Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 826/7423/16, № 803/1684/17, №826/25258/15, № 826/16272/13-а.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19 зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (п. 67 постанови).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41947222).

ТОВ «Минералис» до перевірки надано:

- договір ДГ-КАР-ХТ-22092 від 09.12.2020 року, укладений з ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД», відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати в обумовлені строки у власність покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього договору (товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

За цим договором постачається товар виробництва ТОВ «Азот», ПрАТ «Рівнеазот» та/або ПрАт «Севєродонецьке об`єднання Азот», ТОВ «Інфо Кар».

Постачальник здійснює поставку покупцю товару (партії товару), зазначеного в специфікації згідно правил «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Поставка здійснюється окремими партіями на підставі транспортної інструкції покупця, яка надається постачальнику в письмовій (електронній) формі. У випадку поставки залізним транспортом на умовах СРТ або FCA, кожна партія товару повинна бути кратної технічній нормі завантаження вагону, контейнера або цистерни.

При постачанні на умовах EXW покупець (одержувач) зобов`язаний перевірити кількість, якість та упаковку товару в місці поставки під час прийняття товару. Постачальник не несе відповідальність за недоліки товару щодо кількості, якості та упаковки товару, заявлені покупцем після поставки товару. При поставці на умовах FCA та СРТ товар вважається прийнятим по кількості відповідно до кількості, зазначеної в місті поставки в перевізних документах. Приймання товару покупцем (одержувачем) від перевізника здійснюється відповідно до правил, чинних на залізничному транспорті.

Ціна товару зазначається у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною. Загальна сума договору визначається як арифметична сума вартості товару, передбаченого в усіх специфікаціях, підписаних до договору. Загальна сума договору може змінюватись шляхом підписання сторонами додаткової угоди. Покупець зобов`язаний повністю оплатити товар, що підлягає поста відповідною специфікацією протягом трьох днів із дня підписання сторонами специфікації, якщо сторони не погодять інший строк оплати у самій специфікації;

- договір ДГ-КАС-ХТ-22604 від 27.01.2021 року, укладений з ТОВ «Хім-Трейд» на поставку добрив рідких азотних (КАС-32), умови якого є однотипними договором ДГ-КАР-ХТ -22092 від 09.12.2020 року;

- договір ДГ-КАС-ХТ-23520 від 31.05.2021 року, укладений з ТОВ «Хім-Трейд» на поставку добрив (селітри аміачної), умови якого є однотипними договором ДГ-КАР-ХТ-22092 від 09.12.2020 року;

- договір ДГ-КАР-ХТ-24031 від 04.08.2021 року, укладений з ТОВ «Хім-Трейд» на поставку добрив (карбаміду), умови якого є однотипними договором ДГ-КАР-ХТ-22092 від 09.12.2020 року;

- специфікації до договорів поставки за жовтень 2021 року від 16.06.2021 року № СП-АМС-ХТ-22091/6, від 21.07.2021 року № СП-АМС-ХТ-22091/7, від 18.09.2021 року № СП-АМС-ХТ-22091/8, від 31.05.2021 року № СП-АМС-ХТ-22091/9, від 07.10.2021 року № СП-АМС-ХТ-22091/10, від 08.10.2021 року № СП-АМС-ХТ-22091/11, від 07.10.2021 року № СП-КАР-ХТ-22092/8, від 19.08.2021 року № СП-КАР-ХТ-22092/7, від 03.09.2021 року № СП-КАС-ХТ-22604/3, від 16.06.2021 року № СП-КАР-ХТ-22092/6;

- видаткові накладні на оформлення придбання товару за жовтень 2021 року від 10.10.2021 року № РН-1010006, від 12.10.2021 року № РН-1012035, № 1012023, № РН-1012006, від 14.10.2021 року № РН-1014021, від 15.10.2021 року № РН-1015031, від 19.10.2021 року № РН-10190020, № РН-1019011, від 21.10.2021 року № РН-1021017, від 22.10.2021 року № РН-1022035, від 27.10.2021 року № РН-1027010, від 28.10.2021 року № РН-1028005, від 11.10.2021 року № РН-1011048, від 12.10.2021 року № РН-1012054, від 13.10.2021 року № РН-1013073, № РН-1013048, № РН1013029, від 14.10.2021 року № РН-1014035, № РН-1014040, від 17.10.2021 року № РН-1017007, від 18.10.2021 року № РН-1018044, від 19.10.2021 року № РН-1019034, № РН-1019040, № РН-1019058, від 20.10.2021 року № РН-1020011, № РН-10020049, від 21.10.2021 року № РН-1021019, № РН-1021051, від 22.10.2021 року № РН-1021051, від 27.10.2021 року № РН-1027024, від 31.10.2021 року № РН-1031011, від 08.10.2021 року № РН-1008045, від 09.10.2021 року № РН-1009017, № РН-1009024, № РН-1009045, від 10.10.2021 року № РН-1010005, від 12.10.2021 року № РН-1012018, від 13.10.2021 року № РН-1013015, № РН-1013016, від 16.10.2021 року № РН-1016015, від 09.10.2021 року № РН-1009026, № РН-1009050, від 10.10.2021 року № РН-1010022, № РН-1010010, від 11.10.2021 року № РН-1011030, № РН-1011006, від 12.10.2021 року № РН-1012007, від 15.10.2021 року № РН-1015033, від 16.10.2021 року № РН-1016016, № РН-1016042, від 17.10.2021 року № РН-1017005, № РН-1017023, від 18.10.2021 року № РН-1018003, від 19.10.2021 року № РН-1019021, № РН-1019039, від 21.10.2021 року № РН-1021043, від 22.10.2021 року № РН-1022004, № РН-1022014, № РН-1022039, від 25.10.2021 року № РН-1025021, від 27.10.2021 року № РН-1029009, від 31.10.2021 року № РН-1031006, від 08.10.2021 року № РН-1008023, від 09.10.2021 року № РН-1009039, від 08.10.2021 року № РН-1008024, від 09.10.2021 року № 1009048, від 13.10.2021 року № РН-1013061, від 10.10.2021 року № РН-1010011, від 12.10.2021 року № РН-1012081, від 13.10.2021 року № РН-1013077, від 11.10.2021 року № РН-1011054, від 12.10.2021 року № 1012057, від 18.10.2021 року № РН-1018043, від 25.10.2021 року № РН-1025051 на загальну суму 138970244,60 грн у т.ч. ПДВ 23161707,44 грн;

- залізничні квитанції від 08.10.2021 року (дата відправлення) № 63661201, № 51806289, від 11.10.2021 року № 62623459, № 52898897, від 12.10.2021 року № 5622979, від 13.10.2021 року № 56235955, від 10.10.2021 року № 52267135, № 52125654, від 14.10.2021 року б/к, від 17.10.2021 року № 61767364, № 63360945, № 618004554, від 15.10.2021 року № 67706705, № 60370673, № 69940404, № 68366913, від 17.10.2021 року № 67914937, № 60628971, № 61524534, від 19.10.2021 року № 53124962, № 52267036, № 50058296, від 10.10.2021 року № 50058296, від 09.10.2021 року № 67183087, № 53607230, від 21.10.2021 року № 668821842, від 22.10.2021 року № 52238185, від 18.10.2021 року № 60228335, від 15.10.20211 року № 67672337, від 12.10.2021 року № 52170933, від 16.10.2021 року № 24434904, від 18.10.2021 року № 66241670, від 17.10.2021 року № 61606554, від 08.10.2021 року № 62239287, від 10.10.2021 року № 53125720, від 15.10.2021 року № 62924378, від 12.10.2021 року № 52276227, від 09.10.2021 року № 52530417, від 10.10.2021 року № 60703469, від 09.10.2021 року № 52796570.

Згідно Акту перевірки, позивачем до перевірки не надано сертифікати походження/якості добрив від контрагентів-відправників (зазначених у накладних), або інші документи, які свідчать про фактичне виробництво товару, його придатність до використання та придбання по ланцюгу постачання.

Крім того, згідно наданих залізничних накладних перевезено мінеральних добрив було в кількості 2582,405 тонн, при цьому згідно наданих до перевірки видаткових накладних оформлено перевезення залізничним транспортом (вагонами) в кількості 8593,4 тонн. Тобто, відсутні первинні документи (залізничні накладні) на перевезення вагонами в кількості 6010,995 тонн.

До перевірки надано інвентаризаційні описи (основний склад, та в розрізі філій), однак, визначити фактичну наявність залишків мінеральних добрив на складських приміщеннях не можливо.

Згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Листом від 10.02.2022 року № 10/2-ю позивач подав до ГУ ДПС заперечення на Акт перевірки, до яких додав первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» на 486 арк., зокрема: видаткові накладні на отримання товару від ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД»; платіжні доручення; рахунки на оплату; товарно-транспортні накладні; залізничні накладні; специфікацію; свідоцтво про технічний стан вагонів; паспорти заводу-виробника та сертифікати якості.

Тобто, позивачем до перевірки надані усі документи, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій в повному обсязі.

Окрім того суд враховує, що ненадання до перевірки паспортів заводів виробників на товар, сертифікати походження, оскільки не свідчать про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товару стандартам та технічним умовам, а відтак не можуть бути визнані первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже дані документи не є обов`язковими і сама по собі їх наявність або відсутність не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 28.07.2022 року у справі № 804/4684/17, від 17.11.2020 року у справі № 804/542/16, від 18.12.2018 року у справі № 816/118/17.

Щодо зауважень до залізничних накладних суд зазначає, що залізнична накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 804/4787/16.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 804/644/16, від 26.07.2024 року у справі № 806/2353/16.

Твердження контролюючого органу щодо неможливості підтвердження руху ТМЦ спростовуються даними, зафіксованими у Акті перевірки. Зокрема, щодо того, що ТОВ «ХІМ-ТРАНС» придбаває послуги з оренди нежитлових приміщень, послуги з організації перевезення мінеральних добрив, послуги з організації перевезень вантажу залізничним транспортом, послуги зберігання товару, послуги зберігання майна, послу: зберігання вапняково-аміачної селітри, послуги із зберігання добрив рідких азотних, послуги по завантаженню в залізничний транспорт, оренда автомобіля тощо у сторонніх організацій.

В свою чергу, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому позивач, який не наділений правом контролювати сплату податків та подання податкової звітності своїм контрагентом, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

В українській судовій практиці, зокрема, з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини, використовується принцип індивідуальної відповідальності платника податків. Вищевказаний принцип міститься в постанові Верховного Суду України від 24.03.2023 року у справі № 280/4830/19.

Також суд відхиляє твердження контролюючого органу про неможливість визначення фактичної наявності залишків мінеральних добрив на складських приміщеннях ТОВ «Минералис», оскільки останні ґрунтується на припущеннях та є наслідком відмови відповідача від участі у інвентаризації, а не належних та допустимих доказах.

З урахуванням зазначеного, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Минералис» із контрагентом-постачальником ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» за жовтень 2021 року щодо придбання мінеральних добрив на загальну суму 302517663,50 грн, в т.ч. ПДВ 50419610,58 грн.

Також, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» (код ЄДРПОУ 41807321).

ТОВ «Минералис» до перевірки надано договір поставки від 01.01.2021 року № 0101-21, укладений з ТОВ «ЗЕРНО-СТОК», відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ЗЕРНО-СТОК») зобов`язаний у порядку, строк та на умовах, визначених договором і специфікаціями до нього, поставити та передати у власність покупця (ТОВ «Минераліс») товар (насіння для сівби; пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива; мінеральні добрива; надання послуг з перевезення, з навантаження-розвантаження, з просування товару), а покупець прийняти та оплатити цей товар.

Погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказується сторонами в специфікаціях до договору, які є невід`ємною його частиною.

Товар постачається на умовах FCA (склад постачальника), або DAP (склад покупця).

Покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у специфікації. Якщо в специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем за 10 днів до граничної дати його поставки (передачі покупцю або перевізнику).

Позивачем до перевірки надано додаткові угоди, укладені з ТОВ «ЗЕРНО-СТОК»: від 01.01.2021 року № 0101-21 щодо надання послуг ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» з перевезення товару (селітра аміачна); від 18.01.2021 року № 2 про надання послуг ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» з перевезення товару (селітра аміачна); від 19.01.2021 року № 3 про надання послуг ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» з перевезення товару (селітра аміачна і карбамід); від 20.01.2021 року № 4 про надання послуг ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» з перевезення товару (селітра аміачна і карбамід); від 21.01.2021 року № 5 про надання послуг ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» з перевезення товару (селітра аміачна і карбамід); від 22.01.2021 року № 6 про надання послуг ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» з перевезення товару (селітра аміачна і карбамід); від 25.01.2021 року № 7 про надання послуг ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» з перевезення товару (селітра аміачна і карбамід); від 26.01.2021 року № 8 про надання послуг ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» з перевезення товару (селітра аміачна і карбамід).

З наданих документів вбачається, що у період з 16.01.2021 року по 26.01.2021 року ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» на виконання умов договору від 01.01.2021 року № 0101-21 надано позивачу послуги з перевезення 60000 тонн добрив, зокрема: з населених пунктів Миколаївської області до смт Гребінки Київської області 28900 тонн; із смт Гребінки Київської області до населених пунктів Миколаївської області 31100 тонн.

Відповідно до Акта перевірки Акта наданих послуг від 31.01.2021 року № 13 ТОВ «ЗЕРНО-СТОК» надало позивачу послуги з перевезення 60000 тонн вантажу на загальну суму 21600000,00 грн, у т.ч. ПДВ 3600000,00 грн.

Оплата товару підтверджена платіжними дорученнями від 16.01.2021 року № 16, від 16.01.2021 року № 880, від 18.01.2021 року № 885, від 18.01.2021 року № 889, від 19.01.2021 року № 896, від 19.01.2021 року № 891, від 19.01.2021 року № 895, від 19.01.2021 року № 890, від 22.01.2021 року № 905, від 25.01.2021 року № 910, від 25.01.2021 року № 911, від 26.01.2021 року № 917 на загальну суму 21600000,00 грн.

До перевірки надано товарно-транспортні накладні від 16.01.2021 року № 16, від 18.01.2021 року № 18, від 19.10.2021 року № 19, від 20.01.2021 року № 20, від 21.01.2021 року № 21, від 22.01.2021 року № 22, від 25.01.2021 року № 25, від 26.01.2021 року № 26.

Посилання ГУ ДПС на наявність певних недоліків у наданих до перевірки ТТН суд відхиляє з огляду на те, що, як зазначалось виде, товарно-транспортні накладні не є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки не мають якогось значення для вирішення спору щодо наявності у позивача права на формування податкового кредиту за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, наявність належним чином оформлених первинних документів та підтвердження факту проведення повної оплати наданих послуг, суд робить висновок, що сума фактично сплаченого ПДВ в розмірі 3600000,00 грн правомірно відображена позивачем на підставі належним чином зареєстрованих податкових накладних в податковій звітності в складі податкового кредиту.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Минералис» (вул. Марка Кропивницького, 114/1, м. Миколаїв, 54009, код ЄДРПОУ 43308658) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми В4 № 22214290704 від 11.01.2023 року та форми В1 № 22314290704 від 11.01.2023 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Минералис» (вул. Марка Кропивницького, 114/1, м. Миколаїв, 54009, код ЄДРПОУ 43308658) судові витрати у сумі 26840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.12.2025 року.

Суддя О.В. Малих