Рішення від 24.11.2025 по справі 910/3027/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2025Справа № 910/3027/24 (904/1518/24)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу "Самара" (51040, Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, буд. 120)

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Коновальця, 36-б)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, корпус 8Б, оф. 103)

про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги

В межах справи № 910/3027/24

За заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (ідентифікаційний код 41264766)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Зінченко Г.В. - представник

Від відповідача 1 Шутов О.О. - представник

Від відповідача 2 Даніліна Н.С. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3027/24 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2024.

05.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Самара" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", в якому просить визнати недійсним договір №2302/К/3 від 31.08.2020, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. за реєстровим № 2124, в частині відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 203 від 16.08.2006, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловим комплексом "Самара", посвідченим приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Мазай І.П. за реєстровим № 1066, зазначеним в додатку № 1 до договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за спірним договором про відступлення прав вимоги було передано право грошової вимоги, якої у відповідача-1 не існувало на момент укладення договору, оскільки іпотечний договір був укладений не з відповідачем-1, а з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

Правовими підставами позову заявник зазначає, серед іншого, статті 203, 215, 216, 512, 514 Цивільного кодексу України.

Разом із позовною заявою також надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталії Вікторівни належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було внесено запис - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61124166 від 25.10.2021 щодо нерухомого майна, а саме польового стану, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Могилів, вул. Центральна, буд. 120.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 07.05.2024.

26.04.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли відзив відповідача 1 на позов та клопотання про передачу справи до розгляду в межах провадження у справі №910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

30.04.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли від відповідача 2 відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2024 справу № 904/1518/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Самара" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.05.2024 матеріали справи № 910/3027/24 (904/1518/24) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2024 прийнято справу № 904/1518/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Самара" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги до розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", підготовче засідання призначено на 24.07.2024.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.2024 задоволено клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Лозовського Володимира Миколайовича про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.2024 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 09.09.2024.

У судовому засіданні 09.09.2024 було оголошено перерву до 04.11.2024.

04.11.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2024 розгляд справи відкладено на 23.12.2024.

16.12.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача 1 щодо пояснень позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2024 розгляд справи відкладено на 03.03.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2025 розгляд справи відкладено на 28.04.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2025 розгляд справи відкладено на 07.07.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу "Самара" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до судового розгляду по суті на 22.09.2025.

У судовому засіданні 22.09.2025 оголошено перерву до 24.11.2025.

У судовому засіданні 24.11.2025 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів щодо задоволення позову заперечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено кредитний договір №203, відповідно до якого банк надає позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти з лімітом кредитування - 35000,00 дол. США, стоком дії 36 місяців, датою повернення 15.08.2009 р., на споживчі потреби, з процентною ставкою 13,80 % річних.

16.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Самара», як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір №203, посвідчений приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Мазай І.П. за реєстровим №1066.

Відповідно до п.1.1. іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №203 від 16.08.2006, укладеним між іпотекодержателем та ОСОБА_2 (позичальником).

Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником, надавши кредитні кошти в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до листа Національного банку України № 55-012/237-1097 від 25.01.2010 ліцензію у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» було відкликано.

30.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. зареєстрованим в реєстрі за № 2258, відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників. Дельта Банку переходить відступасться) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обоє язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Внаслідок укладення 30.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" договору про передачу активів та кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку в рахунок погашення заборгованості, до відповідача перейшли права вимоги до боржників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" за кредитним договором № 203 від 16.08.2006, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпромбанк" та ОСОБА_2 та за іпотечним договором №203, укладеним 16.08.2006 між ТОВ «Український промисловий банк», як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Самара», як іпотекодавцем, який, посвідчений приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Мазай І.П. за реєстровим №1066.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією гарантування прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк".

В межах процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», 31.08.2020 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» укладено договір № 2302/К/3 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. за реєстровим № 2124.

Відповідно до п. 1 договору про відступлення за цим договором банк відступає Новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів зазначених в додатку №1 до цього договору, надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.

Як слідує із додатку №1 до договору відступлення, до нового кредитора перейшли права вимоги, зокрема за кредитним договором № 203 від 16.08.2006, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 , а також за укладеним в забезпечення вказаного кредитного договору іпотечним договором № 203 від 16.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Самара», посвідченим приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Мазай І.П. за реєстровим №1066.

Предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором є нерухоме майно, а саме польовий стан, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Предмет іпотеки належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності САА 538747 , виданого Зорянською сільською радою на підставі рішення №30 від 13.05.2006.

При цьому, як зазначає позивач, положення договору про відступлення не містять інформації про те, на підставі яких документів права вимоги, зазначені в додатку №1 до цього договору, належать Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", а отже не можливо встановити обсяг прав вимоги, які перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» в результаті укладення оспорюваного правочину.

Не зважаючи на вказане, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» вимогою про усунення порушень основного зобов`язання №1580 від 19.01.2022 заявив про свій намір реалізувати свої права Іпотекодержателя за іпотечним договором № 203 від 16.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Самара», посвідченим приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Мазай І.П. за реєстровим №1066, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, зокрема способами, передбаченими ст. 36 - 38 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, зважаючи на те, що положення договору про перехід права вимоги за вищевказаним договором іпотеки порушують права позивача, останній звернувся до суду з позовом про визнання недійсним оспорюваного договору про відступлення права вимоги в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором № 203 від 16.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Самара», посвідченим приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Мазай І.П. за реєстровим №1066, зазначеним в додатку № 1 до договору.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.

З огляду на положення статті 4 ГПК, статей 15, 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем.

Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу майнових прав наголосила, що оспорювання ланцюга договорів купівлі-продажу майнових прав (або інших правочинів) не є ефективним способом захисту (близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 23.02.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Отже, задоволення заявленої позовної вимоги про визнання недійсним договору № 2302/К/3 про відступлення права вимоги від 31.08.2020 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. за реєстровим № 2124 в частині відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 203 від 16.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Самара», посвідченим приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Мазай І.П. за реєстровим №1066, зазначеним в додатку № 1 до договору не призведе до поновлення прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

Так, у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 (пункти 58, 59) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами, зокрема, статті 16 ЦК України, не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання договору. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав. Водночас згідно з абзацом другим частини другої статті 20 ГПК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність.

Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56).

У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках:

кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак вказане не означає, що позивач зобов`язаний використати цей спосіб захисту.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Відсутність порушення прав і законних інтересів позивача за договором про відступлення права вимоги, дійсність якого він оскаржує, є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 3 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 13 травня 2021 року у справі № 910/6393/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 серпня 2023 року у справі № 592/7979/18, від 26 січня 2022 року у справі № 750/13341/19).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, обраний позивачем, як власником нерухомого майна, спосіб захисту своїх прав є неналежним та неефективним, оскільки визнання недійсним договору про відступлення права вимоги не призведе до поновлення прав позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та наведені норми, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.12.2025.

Суддя П.П. Чеберяк