Ухвала від 22.12.2025 по справі 916/1117/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

22 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1117/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025

по справі №916/1117/25

за позовом: Заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, м. Одеса

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідачів:

1) Концерну «Військторгсервіс», м. Київ

2) Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», м.Одеса

3) Виробничо-комерційної фірми «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса

про визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Концерну «Військторгсервіс», м.Київ, Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», м. Одеса, Виробничо-комерційної фірми «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк про:

- усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом визнання недійсним договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 01.01.2025 № ВКС-1618, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та ВКФ «Віта-авто»;

- усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом зобов`язання ВКФ «Віта-авто» звільнити приміщення Г1 в будівлі літ. Г площею 12,3 кв.м за адресою: вул. Боровського, 32, м. Одеса;

- усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом визнання недійсним договору з надання послуг по розміщенню транспортних засобів № ВКС 1617 від 01.01.2025, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та ВКФ «Віта-авто»;

- усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом зобов`язання ВКФ «Віта-авто» звільнити територію за адресою: м. Одеса, вулиця Боровського Миколи, 32, від розміщеного транспорту у кількості 14 одиниць.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 вирішено:

« 1.Закрити провадження у справі №916/1117/25 у частині позовної вимоги заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну «Військторгсервіс», Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», Виробничо-комерційної фірми «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом зобов`язання Виробничо-комерційної фірми «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звільнити приміщення Г1 в будівлі літ. Г площею 12,3 кв.м. за адресою: вул. Боровського Миколи, 32, м. Одеса.

2. Позовну заяву заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну «Військторгсервіс», Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», Виробничо-комерційної фірми Віта-авто у формі товариства з обмеженою відповідальністю про усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом визнання недійсним договору № ВКС 1618 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 01.01.2025, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та Виробничо-комерційною фірмою «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном, шляхом визнання недійсним договору з надання послуг по розміщенню транспортних засобів № ВКС 1617 від 01.01.2025, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та Виробничо-комерційною фірмою Віта-авто у формі товариства з обмеженою відповідальністю; усунення перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом зобов`язання Виробничо-комерційної фірми «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звільнити територію за адресою: м. Одеса, вулиця Боровського Миколи, 32, від розміщеного транспорту у кількості 14 одиниць - задовольнити повністю.

3. Усунути перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом визнання недійсним договору № ВКС1618 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 01.01.2025, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та Виробничо-комерційною фірмою «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

4. Усунути перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом визнання недійсним договору з надання послуг по розміщенню транспортних засобів № ВКС 1617 від 01.01.2025, укладеного між Концерном «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та Виробничо-комерційною фірмою «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

5. Усунути перешкоди у здійсненні Міністерством оборони України права користування та розпорядження державним нерухомим майном шляхом зобов`язання Виробничо-комерційної фірми «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звільнити територію за адресою: м. Одеса, вулиця Боровського Миколи, 32, від розміщеного транспорту у кількості 14 одиниць.

6. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

7. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми «Віта-авто» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.»

17.11.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Концерну «Військторгсервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/1117/25.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1117/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді: Поліщук Л.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2025 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 року апеляційну скаргу Концерну Військторгсервіс, м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/1117/25 залишено без руху та зобов`язано скаржника, зокрема, надати докази, які підтверджують право Михайленка Костянтина Леонідовича звертатися від Концерну "Військторгсервіс", м.Київ до суду апеляційної інстанції в порядку самопредставництва, докази сплати судового збору у розмірі 18 168 грн, докази направлення копії апеляційної скарги всім сторонам у справі та зазначити інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/1117/25.

Відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІКС).

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 року надіслано Концерну Військторгсервіс до електронного кабінету 25.11.2025 о 14:00, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа в кабінет електронного суду від 26.11.2025 року.

Водночас, станом на 22.12.2025 року, тобто, більше 20 днів з моменту постановлення відповідної ухвали, від скаржника до суду не надійшло жодних заяв чи клопотань про усунення недоліків, а саме, не надано суду доказів, які підтверджують право Михайленка Костянтина Леонідовича звертатися від Концерну "Військторгсервіс", м.Київ до суду апеляційної інстанції в порядку самопредставництва, докази сплати судового збору у розмірі 18 168 грн, докази направлення копії апеляційної скарги всім сторонам у справі та клопотання з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/1117/25

У статті 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині 3 передбачено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Тобто, відповідно до зазначених приписів чинного процесуального кодексу, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, про що повідомляє відповідну особу і надає строк для виправлення недоліків. Якщо особа, яка подала скаргу у встановлений строк, виправить недоліки, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо ж особа, яка подала апеляційну скаргу, в установлений судом апеляційної інстанції строк, не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків, така апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду.

За змістом наведених норм закону повернення заяви (в тому числі й апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали суду, але ухилилась від виконання вимог, зазначених у ній.

У розумінні вищенаведених положень процесуального законодавства України апеляційний господарський суд, вирішуючи (після закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги, встановленого судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху) питання про відкриття апеляційного провадження або про повернення апеляційної скарги, має дослідити, зокрема, обставини виконання заявником апеляційної скарги вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, та передусім встановити, чи виконав заявник апеляційної скарги вимоги цієї ухвали, зокрема, встановити той факт, чи подав він документи/докази, вимоги щодо надання яких містила ухвала про залишення апеляційної скарги без руху.

Пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України Про доступ до судових рішень, у відповідності до ч. 1, 3 ст. 4 якого судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Тобто, скаржник, проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі Делкурт проти Бельгії, від 17 січня 1970 року, п. 25, Серія А № 11; п. 27 рішення Суду у справі Пелевін проти України, no. 24402/02, від 20.05.2010 року).

Суд зазначає, що право на доступ до суду,не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. п. 22 - 23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі Мушта проти України від 18.11.2010 року).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд апеляційної інстанції також враховує висновки Європейського суду з прав людини, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України та Трух проти України).

За приписом ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, апелянт повинен проявляти зацікавленість щодо поданої ним апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до загальних норм процесуального Кодексу права та обов`язки сторін є рівними і сторони спору мають право на справедливий суд, а й обов`язок сприяти суду у справедливому розгляді справи шляхом добросовісної поведінки та надання доказів.

Добросовісність учасників судового процесу, зокрема, полягає, у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

В даному випадку при застосуванні норм процесуального законодавства ключовим є наявність у апелянта сукупності недоліків при зверненні з апеляційною скаргою, а не тільки незазначення ним інших підстав для можливості вирішення судом питання поновлення пропущеного строку, коли суд апеляційної інстанції відмовляє у прийнятті апеляційної скарги за нормами ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.

Тому, виходячи з вищевикладеного, оскільки апелянтом станом на момент постановлення даної ухвали не виконано вимоги суду апеляційної інстанції, викладені в ухвалі від 24.11.2025 про залишення без руху апеляційної скарги, яка отримана ним 25.11.2025, будь-яких клопотань та заяв суду не надійшло, беручи до уваги, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню. Подібна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/4805/24 від 06.06.2025, у справі № 920/722/25 від 20.11.2025, у справі №910/4431/13 від 21.04.2025.

Керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Повернути без розгляду апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс», м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/1117/25.

Матеріали справи повернути Господарському суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Л.В. Поліщук

І.Г. Філінюк