Постанова

від 22.12.2010 по справі 38/205-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/205-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2010 року                                    Справа №  38/205-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:  

позивача – Китаєва Ю.В., довіреність № б/н  від 22.04.10;

відповідача –  Гаврилова О.В., юрисконсульт, довіреність № 1017  від 01.11.10;

відповідача –Воронський О.Ф., начальник відділу, довіреність № 1016  від 01.11.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу концерну “Укргаз”, м.Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 року                                    

у справі №   38/205-10                           

за позовом  концерну “Укргаз”, м.Київ

до  публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 1 572 129 грн. 64 коп.  

          В судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                             

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2010р. (суддя Бондарєв Е.М.) по справі № 38/205-10 за позовом концерну “Укргаз” м.Київ до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз”, м.Дніпропетровськ (далі –ПАТ “Дніпропетровськгаз”) про стягнення 1 572 129 грн. 64 коп. заборгованості за договором доручення в задоволенні позову було відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з позовом; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.256, 257, 261, 267, 512, 513 ЦК України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку позивач по справі –концерн “Укргаз” м.Київ, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, зокрема:

          - господарський суд помилково дійшов висновку про те, що договірні відносини між сторонами існували до 31.12.2006р., оскільки докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про продовження договірних відносин у 2007 році;;  

          - господарським судом безпідставно не надано оцінки факту підписання між сторонами акту звірки станом на 31.10.2009р., що свідчить про переривання строків позовної давності;

          - господарським судом всупереч ч.3 ст.82 ГПК України не було надано жодної правової оцінки наданим до справи доказам, обґрунтованості позовних вимог.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач по справі –ПАТ “Дніпропетровськгаз” проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Ще раз наголошує про застосування до спірних відносин загального строку позовної давності.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

22.05.2006р. між концерном "Українські розподільчі газові мережі" (далі - довіритель), правонаступником якого є - Концерн "Укргаз", та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - повірений), правонаступником якого є - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпропетровськ було укладено договір доручення № 72/06 (далі - договір доручення) (а.с.8-10, т.1).

Договір доручення вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до - 31.12.06р. (пункти 9.1, 9.2 договору доручення).

Відповідно до п. 1.1 договору доручення, довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя здійснити пошук споживачів природного газу та укласти з ними договори купівлі-продажу природного газу. Під “споживачами” в цьому договорі розуміються промислові споживачі та госпрозрахунковий компобут.

Пунктом 2.1.5 договору сторони визначили, що підтвердити виконання зобов'язань за цим договором “повірений” зобов'язаний шляхом передачі “довірителю” реєстру укладених договорів К-П та звіту про виконання доручення в строк, зазначений в п.5.1 договору.  

Згідно п.п.2.1.8., 2.1.9 договору доручення повірений зобов'язався виконати всі обов'язки, передбачені цим договором,  особисто, без залучення інших юридичних осіб,  отримувати від споживачів плату за проданий за договорами купівлі-продажу природний газ та передати її довірителю протягом 3-х банківських днів з моменту такого отримання.

Пунктом 5.1 договору доручення передбачено, що повірений до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов'язаний подати довірителю письмовий звіт про виконання доручення.

Згідно п. 2.1.7 договору повірений зобов'язався передати довірителю все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

23.05.2006р. до договору № 72/06 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 (а.с.11-12, т.1), відповідно до якої сторони внесли зміни в редакцію п.п.2.1.4, 5.2 договору.

27.10.2006р. до вказаного договору було укладено додаткову угоду № Ѕ, відповідно до якої було внесено зміни до п.2.1.4 (а.с.13, т.1).

Поясненнями обох сторін, надані в судових засіданнях, підтверджується, що додаткова угода № 3 до вказаного договору не укладалась, докази протилежного відсутні.

Натомість, сторонами було укладено дві додаткових угоди № 5 від 01.02.2007р. та 01.03.2007р. (а.с.14, 15, т.1), якими вносились зміни до преамбули договору № 72/06 та до п.2.1.4 цього ж договору.

25.12.2006р. між сторонами була укладена додаткова угода № 4 згідно з п.1.5 якої п.9.2 договору доручення №72/06 від 22.05.2006р. викладено в наступній редакції: "9.2. Цей договір діє до 31.12.2007р.". Проте в п.3 додаткової угоди № 4 зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з 01.01.2007р. та діє протягом строку дії договору доручення №72/06 від 22.05.2006р.

Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки п.1.5 додаткової угоди № 4 сторони вже досягли згоди щодо строків дії договору № 72/06 0 до 31.12.2007р., то у господарського суду Дніпропетровської області були відсутні підстави вважати, що в подальшому, наступними пунктами додаткової угоди № 4, зокрема, п.3 сторони знов повертаються до попередньої редакції п.9.2 договору № 72/06 (строк дії до 31.12.2007р.).

Отже, п.3 додаткової угоди № 4 до договору № 72/06 сторони визначили, що додаткова угода № 4 діє з 01.01.2007р. та протягом дії договору № 72/06 –до 31.12.2007р.

Пунктом 6.2 договору № 72/06 сторони передбачили, що обов'язки за договором, а саме, щодо передання “повіреним” “довірителю” всього одержаного за договором в зв'язку з виконанням доручення, повинно бути виконано протягом та після закінчення дії договору К-П, тобто договорів, укладених зі “споживачами”.

Оскільки договір доручення № 72/06 було укладено на строк до 31.12.2007р., то апеляційний господарський суд вважає, що всі обов'язки “повірений” мав виконати саме до 31.12.2007р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом 31.08.2010р., тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 262 ЦК України встановлено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Враховуючи викладене, висновок господарського суду щодо пропуску строків позовної давності позивачем є помилковим, таким, що не відповідає матеріалам, обставинам справи.

При цьому, суд має право відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску строків позовної давності, якщо вимоги позивача є обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, а представником відповідача в своїх поясненнях підтверджується, що на виконання умов договору доручення повірений здійснив реалізацію природного газу споживачам у період з червня 2006 року по березень 2007 року в об'ємі 53 949,863 тис. куб.м. на загальну вартість 44 363 962, 26 грн. та в свою чергу перерахував на поточний рахунок довірителя 42 774 771, 83 грн., що підтверджується копіями звітів повіреного про виконання доручення за договором доручення від 30.06.06р., 31.07.06р., 31.08.06р., 30.09.06р., 31.10.06р., 30.11.06р., 31.12.06р., 31.01.07р., 28.02.07р., 01.03.07р., 31.03.07р., 30.04.07р., актами виконаних робіт (а.с.17-38, т.1).

Зазначені звіти та акти було підписано обома сторонами та засвідчено печатками обох сторін без будь-яких зауважень щодо якості, вартості, кількості наданих послуг та природного газу, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

З урахуванням проведених оплат за договором № 72/06, між сторонами виникла заборгованість на суму 1 572 129 грн. 64 коп., що підтверджується наданими на вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду відповідно до ст.38 ГПК України додаткових доказів (ухвала суду апеляційної інстанції від 01.12.2010р.), платіжними документами, розрахунком позивача, актом звірки станом на 31.12.2007р., актом звірки станом на 31.10.2009р. (а.с.39, т.1), не спростовано відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Додаткові докази, витребувані судом апеляційної інстанції (ухвала від 01.12.2010р.) залучаються до справи у відповідності до ст.ст.38, 101 ГПК України та п.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/366 зі змінами та доповненнями), як так і, що приймаються без обмежень, встановлених ст.101 ГПК України.

Докази визнання недійсним договору № 72/06, додаткових угод до нього, їх розірвання, зміни в встановленому законом порядку відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи відповідно до ст.33 ГПК України.

Докази перерахування 1 572 129 грн. 64 коп. відповідачем відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1006 ЦК України регламентовано обов'язки повіреного, та одним із цих обов'язків зазначена норма встановлює обов'язок негайно передати довірителеві все одержане в зв'язку з виконанням доручення.

За цих підстав вимоги позивача слід визнати обґрунтованими та позов задовольнити.

Крім цього, колегія суддів вважає, що позивач є належним позивачем, виходячи з наступного.

01.03.2010р. між Концерном "Укргаз" (далі - первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН" (далі - новий кредитор) було укладено договір №ВП01/03-10 від 01.03.2010р. про відступлення права вимоги згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги боргу, належне підвісному кредиторові у відповідності із Договором доручення №72/06 від 22.05.2006р., укладеного між Концерном "Укргаз" та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в сумі 1 572 129, 64 грн. (а.с.83-84, т.1).

21.07.2010р. між Концерном "Укргаз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон" укладено угода про розірвання договору №ВП01/03-10 від 01.03.2010р. про відступлення права вимоги згідно з пунктом 2 якої сторони домовилися, що з моменту набуття чинності цією Угодою всі зобов'язання сторін, які виникли на підставі договору №ВП01/03-10 від 01.03.2010р. про відступлення права вимоги, вважаються припиненими з дати укладення такого договору. Право вимоги боргу, яке випливає з договору доручення №72/06 від 22.05.2006р. належить Концерну "Укргаз", як правонаступнику Концерну "Українські розподільчі газові мережі" і може бути пред'явлене в порядку, передбаченому законодавством України (а.с.82, т.1).      

Докази визнання недійсними зазначених вище угод, їх розірвання, зміни  в встановленому законом порядку відсутні, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи.

Факт правонаступництва концерном “Укргаз” прав та обов'язків концерну “Українські розподільчі газові мережі” не спростовується, відповідно, визнається, підтверджується статутом позивача, змістом додаткової угоди № 5 від 01.02.2007р. (а.с.15, 40-58, 82, т.1).

Щодо факту порушення справи про банкрутство по відношенню до відповідача, то колегія суддів зазначає, що вимоги позивача є такими, що виникли після порушення провадження у справі № Б24/235/05, тобто, є поточними.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду слід скасувати, апеляційну скаргу та позов –задовольнити.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу концерну “Укргаз”, м.Київ –задовольнити.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2010р. по справі № 38/205-10 –скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз”, м.Дніпропетровськ на користь концерну “Укргаз” м.Київ 1 572 129 грн. 64 коп. основного боргу, 15721 грн. 30 коп. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 7860 грн. 65 коп. витрат по держмиту, за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів згідно зі ст.ст.116-118 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко

Дата підписання 27.12.2010р.