Рішення

від 14.12.2010 по справі 53/323-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

53/323-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р.                                                            Справа № 53/323-10

вх. № 10071/1-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А. 

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача -  Тарасенко О.В., за дов.

1-го відповідача - Івасішина Н.В., за дов.

2-го відповідача - не з*явився.

розглянувши справу за позовом ТОВ ВФ "Шакріз", м. Харків  

до  1. Харківська національна академія міського господарства , м. Харків

2. Харківська міська рада  

про визнання права власності та права користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ ВФ "Шакріз" про визнання права власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю літ.М-1, розташовану по вул.Шевченка, 233-А у м.Харкові, а також визнання за ТОВ ВФ "Шакріз" права користування земельною ділянкою пл.380,2 кв.м. необхідної для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі літ.М-1, розташованої по вул.Шевченка, 233-А у м.Харкові.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача в призначеному судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує частково, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з"явився,  письмовий відзив не подав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі   №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу,  наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої  кореспонденції, повернуті  органами зв'язку з позначками  “адресат  вибув”,  “адресат  відсутній”і  т.  п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового  процесу  про  вчинення   цим   судом   певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В 1994 році  позивачем за власні кошти було побудовано нежитлову будівлю  за призначенням як неопалювальний склад негорючих промислових матеріалів, розташований відповідно до технічного паспорту КП ХМБТІ під літ."М-1" по вул. Шевченка,233А у м. Харкові.

Однак у встановленому діючим законодавством України порядку право власності на об"єкт нерухомості  за позивачем не було зареєстровано.

Законами України «Про планування і забудову територій»та «Про основи   містобудування» визначається   певний   порядок   набуття   права   на будівництво, реконструкцію, тощо, об'єктів містобудування та набуття права на початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основи містобудування" державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування   нового   будівництва,   здійснення   реконструкції,   реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.

За ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" для зведення об'єктів будівництва, крім набуття речових прав на земельну ділянку, забудовник (підрядник) має отримати дозвіл міської ради на будівництво та дозвіл державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю (інспекція ДАБК) на виконання будівельних робіт. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції ДАБК.

Відповідних дозволів позивачем не було отримано.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України "Про містобудування" забороняється експлуатація неприйнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів.

Нормами ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України закріплено правові підстави виникнення права власності на новостворене нерухоме майно; на підставі затвердженого акту прийняття об'єкту до експлуатації або за рішенням суду - на об'єкти самочинного будівництва.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. за № 923 зазначена процедура здійснюється, зокрема, з метою перевірки комісією готовності об'єкту до експлуатації, та цим Порядком передбачено затвердження акту державної приймальної комісії відповідним органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Доказів отримання  затвердженого у встановленому порядку акту державної приймальної комісії Позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право  оренди  земельної  ділянки  посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Позивачем суду не надано правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, на якій збудовано спірний об'єкт нерухомості, що унеможливлює визнання за позивачем права власності на об'єкт самочинного будівництва відповідно до ст.376 ЦК України.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування, також до компетенції відповідних рад належить прийняття рішення введення в експлуатацію  закінчених  будівництвом  об'єктів  у  порядку,   встановленому законодавством та визнання права власності на це будівництво.

У випадку здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці, яка є в державній або комунальній власності, відповідний орган місцевого самоврядування повинен прийняти рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети.

Рішенням ХL сесії Харківської міської ради IV скликання від 28.09.2005 року № 188/05 затверджено "Порядок вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом".

Зазначений Порядок регулює процедуру вирішення питань, пов'язаних з самочинним будівництвом (реконструкцією) на території міста Харкова, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані об'єкти та будівництво яких розпочато самочинно.

Порядок поширюється на всі підприємства, установи та організації, всіх суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а також громадян, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво на території міста.

Також згідно приписів ст.1 ГПК України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

Позивачем суду не надано доказів порушення або оспорювання його прав і законних інтересів саме відповідачами  у справі.

Крім того, позивачем не надано суду доказів здійснення ним будівництва за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також не надано жодного нормативного обгрунтування вимоги щодо визнання за ТОВ ВФ "Шакріз" права користування земельною ділянкою площею 380,2 кв.м. необхідної для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі літ.М-1, розташованої по вул.Шевченка, 233-А у м.Харкові.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджуються наданими суду доказами, а тому  не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає залишає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,12, 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суддя                                                                                 Прохоров С.А.

рішення підписано судом 16.12.2010 року