Постанова

від 23.12.2010 по справі 14/154-пд-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/154-ПД-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р. Справа № 14/154-ПД-10

           Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Бахчеван Х.М.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 23.12.2010 року:

від позивача: Вахтерова О.М., за довіреністю;

від відповідачів: Виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області –Позняков С.І., за довіреністю;

Новокаховської міської ради –Позняков С.І., за довіреністю;

Приватного підприємства „Лєда” –не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новокаховського міського відділу з питань надзвичайних ситуацій м. Нова Каховка Головного управління МНС України в Херсонській області

на рішення господарського суду Херсонської області від 12.10.2010 року

по справі № 14/154-ПД-10

за позовом Новокаховського міського відділу з питань надзвичайних ситуацій м. Нова Каховка Головного управління МНС України в Херсонській області

до відповідачів: Виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області

Новокаховської міської ради

Приватного підприємства „Лєда”

про визнання незаконним рішення та договору

В судовому засіданні 23 грудня 2010 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Новокаховський міський відділ з питань надзвичайних ситуацій м. Нова Каховка Головного управління МНС України в Херсонській області (далі –позивач, Новокаховський  МВ ГУ МНС України в Херсонській області) звернувся з позовом до виконавчого комітету Новокаховської міської ради  Херсонської області, Новокаховської міської ради Херсонської області про визнання незаконним рішення Новокаховської міської ради Херсонської області від 21.11.2006 року № 206 „Про прийняття до міської комунальної власності нерухомого майна колишньої пожежної частини приладобудівного заводу „Сокіл” та про визнання незаконним договору № 150 від 01.12.2006 року, яким частину адміністративно –побутових приміщень та будівлю бази газодимозахисної служби передано в строкове платне користування  приватному підприємству „Лєда” з правом приватизації.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням прав та законних інтересів позивача, яке відбулося внаслідок прийняття спірного об'єкту до міської комунальної власності відповідно до оскаржуваного рішення від 21.11.2006 року № 206 та послідуючої передачі об'єкту в оренду ПП „Лєда” з правом приватизації.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 30.07.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 14/154-ПД-10, залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Приватне підприємство „Лєда”.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.10.2010 року по справі № 14/154-ПД-10 (суддя Гридасов Ю.В.) в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведенням позивачем порушення його прав власності, оперативного управління, господарського відання щодо спірного майна, тоді як відповідно до свідоцтва про право власності від 01.12.2006 року та витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 01.12.2006 року власником комплексу будівель і споруд пожежного депо ППЧ – 36, які розташовані за адресою: м. Нова Каховка Херсонської області, пр –т Перемоги № 1-а, є територіальна громада м. Нова Каховка.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що: - судом не враховано положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 99 „Про передачу до власності міст об'єктів соціально – економічної інфраструктури, що перебувають у загальнодержавній власності”; - спірне майно колишньої пожежної частини № 36 за своїм визначенням не підпадало під перелік, викладений у пункті 1 Указу Президента України від 12.03.1994 року № 84/94, тому суд безпідставно послався на акт № 07.10.1994 року як на доказ щодо передачі спірного майна до комунальної власності; - висновок суду щодо недоведення позивачем порушення оскаржуваним рішенням Новокаховської міської ради від 21.11.2006 року № 206 прав позивача є помилковим.

У відзиві на апеляційну скаргу Новокаховська  міська рада не погоджується з доводами апеляційної скарги, вказує, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши оцінку всім доказам у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Новокаховської міської ради Херсонської області від 21.11.2006 року № 206 „Про прийняття до міської комунальної власності нерухомого майна колишньої пожежної частини приладобудівного заводу „Сокіл”, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 99, листа Херсонської обласної державної адміністрації від 08.09.2006 року № 120-7/1115-15/58, керуючись ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, вирішено прийняти до міської комунальної власності нерухоме майно колишньої пожежної частини приладобудівного заводу „Сокіл”, розташоване за адресою: м. Нова Каховка Херсонської області, пр –т Перемоги № 1-а, що складається з будівлі пожежного депо (триповерховий блок з адміністративно –господарським приміщенням на першому та другому поверхах та житловою частиною на третьому поверсі), одноповерховий гараж з побутовими приміщеннями, добудовані гаражні бокси на 4 автомобілі, учбово –тренувальна і спостережна вежа та будівлі бази газодимозахисної служби.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до додаткових доказів, наданих позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції (15 додатків до клопотання від 07.12.2010 року –копія інвентарної картки, акт передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, копія інвентарної картки № 3 обліку основних засобів, копія спільного наказу МНС України та МВС України від 07.02.2003 року № 35/106 і т. інше), в зв'язку з організаційно –штатними заходами щодо реорганізації, Новокаховський міський відділ з питань надзвичайних ситуацій міста Нова Каховка ГУ МНС України в Херсонській області є юридичною особою, на балансі якої знаходиться спірне майно –нерухоме майно колишньої пожежної частини № 36 Приладобудівного заводу „Сокіл”, розташоване за адресою: м. Нова Каховка пр –т  Перемоги 1-а.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських структур.

Згідно з наявним в матеріалах справи листом Фонду державного майна України від 21.04.2008 року № 10-15-5807 нерухоме державне майно –„Пождепо” (колишня ППЧ -36), відповідно до Єдиного реєстру об'єктів держаної власності, перебуває на балансі Новокаховського районного відділу ГУ МНС України в Херсонській області; орган управління –Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.04.2010 року по справі № 13/19-0-10 відмовлено в позові Головного управління Міністерства  з надзвичайних ситуацій України в Херсонській області  про визнання незаконним рішення Новокаховської міської ради № 206 від 21.11.2006 року з тих підстав, що судом встановлено, що правом оперативного управління спірним майном наділено Новокаховський відділ з питань надзвичайних ситуацій м. Нова Каховка.

Згідно ч.1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до суду для захисту свого інтересу, надавши допустимі та належні докази на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням Новокаховської міської ради від 21.11.2006 року № 206 „Про прийняття до міської комунальної власності нерухомого майна колишньої пожежної частини приладобудівного заводу „Сокіл”  інтересів позивача.

Таким чином, викладене спростовує висновок місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні від 12.10.2010 року щодо недоведення позивачем порушення його прав або інтересів.

Як вже вказувалось раніше, рішення Новокаховської міської ради від 21.11.2006 року № 206 „Про прийняття до міської комунальної власності нерухомого майна колишньої пожежної частини приладобудівного заводу „Сокіл” мотивовано положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 99, листом Херсонської обласної державної адміністрації від 08.09.2006 року № 120-7/1115-15/58 та ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Згідно з преамбулою Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” від 03.03.1998 року, цей Закон визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 4 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої статті 2 цього Закону; органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону. Передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом. Пропозиції щодо передачі об'єктів з державної у комунальну власність, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються з: органом, уповноваженим управляти державним майном, або відповідною самоврядною організацією; органом, уповноваженим управляти державними корпоративними правами, - щодо акцій (часток, паїв), що належать державі; державним органом приватизації; підприємством - щодо передачі структурних підрозділів підприємства та окремого індивідуально визначеного майна, закріпленого за таким підприємством, а також з трудовим колективом підприємства - щодо майна, закріпленого за таким підприємством, об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів такого підприємства.

Колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження дотримання Новокаховською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення  від 21.11.2006 року № 206 вимог Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” щодо встановленого порядку передачі спірного об'єкту нерухомого майна з державної у комунальну власність.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Викладене є підставою для визнання незаконним рішення Новокаховської міської ради від 21.11.2006 року № 206 „Про прийняття до міської комунальної власності нерухомого майна колишньої пожежної частини приладобудівного заводу „Сокіл”.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним договору № 150 від 01.12.2006 року, то колегія суддів зауважує, що заявлена вимога не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ст. 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин може бути визнано судом недійсним.

На підставі вищевказаного, рішення суду від 12.10.2010 року підлягає скасуванню як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права –ст. 15 Цивільного кодексу України, Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” та неправильним застосуванням норм процесуального права  - ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України при оцінці доказів.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 12.10.2010 року по справі № 14/154 ПД-10 –скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Новокаховської міської ради Херсонської області № 206 від 21.11.2006 року „Про прийняття до міської комунальної власності нерухомого майна колишньої пожежної частини приладобудівного заводу „Сокіл”.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                 Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                О.Т. Лавренюк