Постанова

від 20.12.2010 по справі 2-а-5016/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

        ПОСТАНОВА

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

20 грудня 2010 р.                      Справа № 2-а-5016/10/0270

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Мегасервіс"   

до:   Державної податкової інспекції у м. Вінниці  

про: визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мегасервіс" (далі - ТОВ "Мегасервіс") до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання дій протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю дій податкового органу, які полягають у невизнанні, як податкової звітності, податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року. На думку позивача, вказані дії ДПІ у м. Вінниці суперечать вимогам податкового законодавства та окремим наказам Державної податкової адміністрації України, а відтак є протиправними.

Позивач в судове засідання не з'явився надавши  до початку судового засідання  клопотання від 20.12.2010 року про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач також не з'явився в судове засідання, проте надав суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача в письмовому провадженні.

На підставі викладеного, та виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України,  суд вважає за можливе провести розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ "Мегасервіс" зареєстроване, як юридична особа, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії А 00 № 144633 від 13.06.2001 р. (а.с. 10).

Згідно з довідкою Головного управління статистики Вінницької області серії № 1666 від 20.09.2007 року (а.с. 12), ТОВ "Мегасервіс" включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код - 31542956, керівник – ОСОБА_1, місцезнаходження: м. Вінниця,       вул. 600-річчя, 17.

З матеріалів справи вбачається, що товариство взяте на податковий облік у ДПІ       м. Вінниці 14.06.2001 року (а.с. 13).

20.07.2010 року позивачем до ДПІ у м. Вінниці подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року.

20.07.2010 року ДПІ у м. Вінниці направило позивачу лист (а.с. 8) про невизнання поданої декларації з податку на додану вартість, як податкової звітності. Дане рішення податковий орган мотивував тим, що позивач, подаючи податкову звітність, не знаходився за своєю юридичною адресою.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України "Про держану податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно із п.п. 3, 4 статті 11 Закону України "Про держану податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова  особа  платника податків).

Відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон), прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову  декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не  визнана таким контролюючим органом як податкова  декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію  разом  зі  сплатою  відповідного штрафу;

- оскаржити рішення  податкового  органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 4.8 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року (далі - Методичні рекомендації), за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер, що проставляються на полях, визначених затвердженими формами податкової звітності, як основного документа, так і додатка до нього.

Згідно із п.4.5 Методичних рекомендацій, якщо надана органу державної податкової служби платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом державної податкової служби  як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов’язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов’язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад,   документи,   залиті   чорнилом  або  іншою  рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана не платником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу органу державної податкової служби, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом державної податкової служби  такої податкової звітності відповідно до норм Закону.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків.  На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп “ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання”.

Структурним підрозділом органу державної податкової служби, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп.  4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону 2181).

Зі змісту листа ДПІ у м. Вінниці від 20.07.2010 року (а.с. 8), судом встановлено, що підставою для відмови у прийняті податкової декларації було те, що позивач, подаючи податкову звітність, не знаходився за своєю юридичною адресою.

Суд вважає, що зазначений висновок відповідача, як підстава для відмови у прийняті  податкової декларації, є помилковим з огляду на наступне.

Із вище досліджених довідки ЄДРПОУ та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи – ТОВ "Мегасервіс" (а.с. 10, 12), судом встановлено юридичну адресу позивача: вул. 600-річчя, буд. 17, м. Вінниця.

Висновок відповідача щодо незнаходження ТОВ "Мегасервіс" за своєю юридичною адресою суперечить діям ДПІ у м. Вінниці, згідно із яким остання листування з товариством вело саме за його юридичною адресою: вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця. При цьому позивач кореспонденцію отримує.

Тому, доводи відповідача, які обґрунтовують відмову у прийняті податкової декларації, оцінюються судом критично і не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, підстава для відмови у прийнятті податкової декларації, яку зазначив відповідач у листі, не є підставою для невизнання податкової декларації в контексті вищезазначених положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України       № 166 від 30.05.1997 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за N 250/2054, та Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів  громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративному судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій ДПІ у м. Вінниці щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Мегасервіс" за червень 2010 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати противними дії Державної податкової інспекції м. Вінниці, що полягають у невизнанні податкової декларації з податку на додану вартість товариств з обмеженою відповідальністю "Мегасервіс"  за червень 2010 року, як податкової звітності.

Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Мегасервіс" 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.) сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                 Загороднюк Андрій Григорович

20.12.2010