Рішення

від 21.12.2010 по справі 5792-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5792-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

21.12.2010Справа №2-22/5792-2010

за позовом –   ТОВ «ЕЛО ЛТД», м. Київ, вул. Воровського, 33

до відповідача – ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39

про стягнення 8738,49 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідача –  не з'явився

Обставини справи:

Позивач – ТОВ «ЕЛО ЛТД» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8738,49 грн., у тому числі: 8000,00 грн. основного боргу, 248,00 грн. збитків від інфляції, 3% річних – 162,41 грн., 328,08 грн. штрафу, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 8000,00 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, 21.12.2010 року до суду надійшла телеграма, відповідно до якої позивач просить суд розглянути справу за наявними у справі матеріалами по причині неможливості забезпечити своєчасну явку представника позивача в судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином -  рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

На підставі витратних документів ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів» отримало від ТОВ «ЕЛО Лтд» товар - плівку поліпропіленову, на загальну суму 20759,44 грн., а саме: за видатковою накладною №ЄЛ-09/0395 від 28.09.2009 року на суму 15028,68 грн. товар відповідно до довіреності №241 від 28.09.2009 року отримала Лущенко Г.І. За отриманий за даною накладною товар відповідач кошти перерахував неповністю, станом на 19.11.2010 року сума заборгованості складає - 2269,24 грн.; за видатковою накладною №ЄЛ-11/0327 від 30.11.2009 року на суму 5730,76 грн., товар відповідно до довіреності №416 від 30.11.2009 року отримала Лущенко Г.І. Станом на 19.11.2010 року за отриманий за даною накладною товар відповідач кошти не перерахував, сума заборгованості складає 5730,76 грн.

Отже, загальна сума боргу склала 8000,00 грн.

Враховуючи, те, що між сторонами договір поставки укладений не був, позивач 05 березня 2010 року направив на адресу відповідача вимогу щодо оплати товару № 49 від 01.03.2010 року.

Вказана вимога була отримана відповідачем 10.03.2010 року, однак відповідач у семиденний строк кошти за отриманий товар в повному обсязі не перерахував.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, станом на 19 листопада 2010 року відповідач не виконав перед позивачем свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару, борг відповідача перед позивачем складає 8000,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність чи відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів сплати заборгованості в сумі 8000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 248,00 грн. збитків від інфляції, 3% річних – 162,41 грн., 328,08 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд погоджується з розрахунком 3% річних та збитків від інфляції, здійснених позивачем відповідно до приписів статей 530, 625 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 328,08 грн. штрафу суд вважає вказану вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

За своєю правовою природою сума штрафу, розрахована позивачем на підставі загальної норми Господарського кодексу України, статті 231, є пенею.

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Види забезпечення виконання зобов'язання визначені статтею 546 Цивільного кодексу України. Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Однак, слід звернути увагу на те, що первинні документи, якими є накладні, а.с. 5-7, не містять будь-яких посилань на укладення між сторонами договору (угоди) з визначенням забезпечення виконання зобов'язання, як то встановлено ст. 547 Цивільного кодексу України.

Більш того, сторонами й не заперечувався той факт, що договір контрагентами у письмовій формі не укладався, поставка здійснювалась за відповідними накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Іншого письмового правочину щодо встановлення забезпечення виконання зобов'язання за спірними поставками позивачем також надано не було.

Зазначені обставини виключають можливість застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені (штрафу).

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, рахунок № 26008054904529 в КРУ ПАТ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 36394250) на користь  ТОВ «ЕЛО ЛТД» (м. Київ, вул. Воровського, 33, рахунок № 26006001301470 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 19241539) заборгованість в сумі 8410,41 грн., у тому числі: 8000,00 грн. основного боргу, 248,00 грн. збитків від інфляції, 3% річних – 162,41 грн.

3.          Стягнути з ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, рахунок № 26008054904529 в КРУ ПАТ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 36394250) на користь  ТОВ «ЕЛО ЛТД» (м. Київ, вул. Воровського, 33, рахунок № 26006001301470 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 19241539)  98,17 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, рахунок № 26008054904529 в КРУ ПАТ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 36394250) на користь  ТОВ «ЕЛО ЛТД» (м. Київ, вул. Воровського, 33, рахунок № 26006001301470 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 19241539)  227,14 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням чинності.

6.          В задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 328,08 грн. штрафу (пені) – відмовити.

Повне рішення складено 21.12.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.