Рішення

від 07.12.2010 по справі 39/77пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/77пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.12.10 р.                                                                                    Справа № 39/77пд                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                             Підченко Ю.О.

Суддів                                                            Сгара Е.В.

                                                            Іванченкової О.М.

За участю секретаря судового засідання  Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом:  приватного підприємства „Володимир”, м.Маріуполь

до першого відповідача: спільного українського-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛ -МАР”, м. Маріуполь

до другого відповідача Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк”, м.Київ

про розірвання іпотечного договору № 284 від 25.10.07р.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Баймухамедова О.І. – юрисконсульт

від першого відповідача: Тесля А.С. - юрисконсульт

від другого відповідача: Калашнік А.В. – заступник директора

            У зв'язку з складністю справи її розгляд  відбувся колегіально, у складі трьох судів, що відповідає вимогам статті 4-6 ГПК України.

             Під час  розгляду  спору провадження у справі зупинялося та поновлялося згідно вимог статті 79 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

          Приватне підприємство „Володимир” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до належних відповідачів у справі,  зокрема: першого відповідача - спільного українського-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛ-МАР”; другого відповідача - Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” про розірвання іпотечного договору № 284 від 25.10.07р., укладеного між приватним підприємством „Володимир” та акціонерним банком „Брокбізнесбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство  „Брокбізнесбанк”.

                   Перший відповідач повідомив суд про визнання ним  позову.

                 Другий відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що провадження у справі слід припинити за ознаками пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки:

·          з метою забезпечення кредитного договору №42-П-07/МО1 від 15.08.07р., укладеного між першим та другим відповідачами,  а також кредитного договору №52-П-07/МО1 від 25.10.07р., укладеного між другим відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Плутон Плюс”, 14 грудня 2007 року між другим відповідачем та позивачем  було укладено іпотечний договір №351;

·          28 листопада 2008 року між другим  відповідачем та позивачем укладено договір №1 про внесення змін до іпотечного договору №351 від 14.12.07р., предметом іпотеки якого є нерухомість – продовольчий універсам, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, 27/1.

·           у зв'язку з укладенням іпотечного договору №351 від 14.12.07р. до договору №1 від 28.11.08р. про внесення змін до нього, припинив свою дію договір №284 від 25.10.07р. Таким чином, не може бути розірваний договір, дія якого  було припинено, що підтверджується витягами із реєстру іпотек та заборон.  

                 До прийняття рішення у справі, позивач згідно статті 22 ГПК України уточнив підстави позову.           

                 До прийняття рішення у справі позивачем  надане клопотання в розумінні вимог ст.ст. 66, 67 ГК України щодо забезпечення позову, а саме: зобов'язати Підрозділ примусового виконання рішень відділу Державного виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області зупинити виконавче провадження ВП №18564577 щодо примусового виконання виконавчого напису №308, виданого 30.03.10р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тактаровим В.Б. про звернення стягнення на нежитлову будівлю, загальною площею 2487,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Донецька  область, м. Маріуполь, вул. Київська, буд. 27/1, та належить на праві власності приватному підприємству „Володимир”. Невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

  Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

На час подання заяви про забезпечення позову, тягар доказування покладається на особу, яка її подала. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до  вимог ст. 33 ГПК України та належністю їх до спору згідно ст.ст. 34, 36 ГПК України. Клопотання позивача не мотивоване посиланням на відповідні докази, що доводять необхідність вжиття заходів по забезпеченню позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та дійшов до висновку щодо їх необґрунтованості  з урахуванням наступного:

·          розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

·          забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

·          наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

·          імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів;

·          запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, і існує загроза його невиконання у майбутньому. Законодавець встановлює, що  приймаючи ухвалу про заборону суб'єкту господарювання вчинять певні дії, господарський суд повинен чітко визначити підстави застосування таких заходів.

Відповідно до вимог статті 66, 67 ГПК України застосування заходів забезпечення позову у справі – є правом суду, з урахуванням  наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Дійсно такий захід повинен забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Втім, під час розгляду  заяви позивача про забезпечення позову, суд забезпечує збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Тому, суд не вбачає клопотання позивача обґрунтованим, оскільки  у зв'язку з укладенням між сторонами іпотечного договору №351 від 14.12.07р. до договору №1 від 28.11.08р., про внесення змін до нього, припинив свою дію договір іпотеки №284 від 25.10.07р.  Таким чином, відсутні підстави для застосування таких заходів, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки  вказані обставини по суті є втручанням у господарську діяльність суб'єктів господарювання тощо.  Забезпечити позов це право, а не обов'язок суду.

                З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, вислухавши доводи позивача та першого відповідача, заперечення другого відповідачів, суд встановив:

         Позов  мотивовано тим, що  25.10.07р. між приватним підприємством „Володимир”, далі Іпотекодавець, та акціонерним банком  „Брокбізнесбанк” в особі  Донецької філії акціонерного банку „Брокбізнесбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк”, далі Іпотекодержатель,  було укладено договір №284, предметом якого відповідно до пункту 1.3 є  - об'єкт незавершеного будівництва ( універсам ступенем готовності 95%), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, будинок 27/1.

      Зазначений договір забезпечує вимоги Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, що випливають із кредитного договору про відкриття  кредитної лінії №42-П-07/МО1 від 15.08.07р. між Публічним акціонерним товариством „Брокбізнесбанк” та спільним Українсько - літовським  у формі товариства з обмеженою відповідальністю  „ ТЕЛ - МАР” з кредитного договору №52-П-07/МО1 від 25.10.07р., укладеного між Публічним акціонерним товариством „Брокбізнесбанк” та приватним підприємством „ Володимир”.

   В розумінні вимог статті 1 Закону України” Про іпотеку”  позивач є майновим поручителем, тобто особою, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язань  іншого боржника, що кореспондується з приписами статті 553 ЦК України.

                 Втім, 01.10.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю  „ ТЕЛ МАР” та Публічним акціонерним товариством „Брокбізнесбанк” було укладено договір №3 про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №42-П-07/МО1, яким було збільшено розмір річних відсотків до 12,5. Відсоткову ставку було збільшено і по кредитному договору, вказаному у пункті 1.12, а саме договору №52-П-07/Мо1 від 25.10.07р., укладеного між Іпотекодержателем – Публічним акціонерним товариством „Брокбізнесбанк” та боржником – приватним підприємством „Володимир”. Відповідачі вказані обставини до відома майнового поручителя – приватного підприємства „Володимир” не довели, та не провели погодження вказаних суттєвих умов договору іпотеки.

    Перелічені вище обставини є підставою для розірвання  іпотечного договору № 284 від 25.10.07р.,  в розумінні вимог ст. ст. 651, 652 ЦК України, укладеного між приватним підприємством „Володимир” та акціонерним банком „Брокбізнесбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство  „Брокбізнесбанк”, оскільки  на час його укладення були порушені вимоги: ст. 1,  ч. 2 ст. 7, 18, 19  Закону України „Про іпотеку”,   приписи ст. 559 ЦК України та ст. 42 ГК України.

              Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що  доводи викладені у позові є хибними, виходячи із наступного:

     За своєю правовою природою між сторонами було укладено кредитні  договори та договори іпотеки Закону України „ Про іпотеку” та Закону України „ Про банк та банківську діяльність”.

                  За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

·          а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

·          б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

·          в) законні презумпції ( частина п'ята  статті 35 ГПК України).

               Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.

               19 липня 2010 року господарським судом Донецької області  ухвалено рішення у справі № 28/66пд відповідно до якого було відмовлено у задоволенні позову спільного Українсько - літовського  у формі товариства з обмеженою відповідальністю  „ ТЕЛ- МАР” до  акціонерного товариства  „Брокбізнесбанк” в особі Донецької філії про розірвання кредитного договору №42-П-07/МО1 від 15.08.07р. Рішення  місцевого господарського суду залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.10р. Вказані факти є доведеними,  загальновідомими і не потребують доказуванню в розумінні вимог статті 35 ГПК України.

              Частиною четвертою статті 3 Закону України „ Про іпотеку” визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

                Підпунктом 7.3 пункту 7 іпотечного договору №284 від 25.10.07р. встановлено, що цей договір діє до повного виконання зобов'язань боржника за кредитним договором з урахуванням всіх змін та доповнень до нього або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

             Рішенням господарського суду Донецької області від 03.11.10р. у справі №37/194пд у задоволенні позову спільного Українсько - літовського  у формі товариства з обмеженою відповідальністю  „ ТЕЛ- МАР” до Публічного акціонерного товариства „ Брокбізнесбанк” про припинення зобов'язання, визначено кредитним договором №42-П-07/МО1 від 15.08.07р. було також відмовлено, що розглядається судом згідно відповідно до вимог статті 35 ГПК України.

             Позивач посилається на те, що другим відповідачем безпідставно було збільшено відсоткову ставку з 12% річних за користуванням отриманими кредитними коштами до 12,5% річних, про що свідчить укладений 01.10.08р. між банком та  першим відповідачем договір №3, про внесення змін до кредитного договору №42-П-07/МО1 від 15.08.07р. Позивач не був повідомлений належним чином про вказані обставини, і згоди на внесення змін до суттєвих умов договору не надавав.

              Однак, вказані факти не відповідають дійсності, так як при укладенні іпотечного договору №284 від 25.10.07р., другий відповідач та позивач дійшли згоди про суттєві умови договору. Так, відповідно до підпункту 1.1.1 та  підпункту 1.1.2 пункту 1.1  встановлено, що іпотечний договір №284 від 25.10.07р. забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випивають із кредитних договорів №42-П-07/МО1 від 15.08.07р. та №52-П-07/МО1 від 25.10.07р., та окремих договорів про внесення змін до них.

            Стаття 18 Закону України „ Про іпотеку” пред'являє  вимоги до змісту істотних умов іпотечного договору, де  у пункті 2 частини першої зазначено, що іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання, та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

             Відповідно до вимог  частини другої статті 18  Закону України „ Про іпотеку” передбачено, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачено іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей  про  зміну умов обстеження  нерухомого майна  іпотекою.

            Підпунктом 7.3 пункту 7  іпотечного договору №284 від 25.10.07р. встановлено, що цей договір діє до повного виконання зобов'язань боржника за кредитним договором,  із урахуванням  усіх змін та доповнень до нього.  Відповідно до вказаного підпункту договору №284 від 25.10.07р. встановлено, що цей договір діє до повного виконання зобов'язань боржника за кредитним договором з урахуванням всіх змін  та доповнень до нього.

          Спірний іпотечний договір №284 від 25.10.07р. містить всі суттєві умови в розумінні приписів ст.ст. 1, 7, 18 Закону України „ Про іпотеку” відносно: його  змісту та розміру основного зобов'язання, строку та порядок його виконання, посилання на правочин, у якому встановлено основне  зобов'язання та зміна його істотних умов,   опис предмет іпотеки, достатній для його ідентифікації, інші реєстраційна данні, відомості про іпотекодавця та іпотекодержателя, у тому числі чітке встановлення суми та надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання,  а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 1, 7, 18 Закону України „ Про іпотеку”,   ст. ст. 180,  181 ГК України.

             Вимоги позивача пов'язані з розірванням договору відповідно до вимог ст.ст. 651, 652 ЦК України  щодо істотної зміни обставин, якими він керувався під час укладення спірного договору іпотеки. Позивач посилається на значне зростання курсу долару США по відношенню до курсу гривні України, нестабільність балансу та неплатоспроможності системи України тощо.

              Такі доводи є помилковими, так як сторона, яка вимагає розірвати або змінити умови договору, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна доказати, що її вина в не усуненні причин, які призвели до зміни обставин, відсутня ( 614 ЦК України). Договір  може бути змінено або розірвано за рішенням суду, а зростання  курсу долару США є предметом іншого спору з урахуванням вимог статті 42 ГК України   та приписів ст. 16 ЦК України та  ст. 20 ГК України.

             Стаття 33  ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

              Позивачем не доведені підстави для розірвання спірного договору іпотеки. Відповідач надав суду докази  того, що сторонами було погоджено внесення змін до спірного договору,  і те що підстав для його розірвання не існує за законом.

   З урахуванням викладеного, у задоволенні позову приватного підприємства „Володимир” до належних відповідачів у справі,  зокрема: першого відповідача - спільного українського-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛ - МАР”; другого відповідача - Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” щодо розірвання іпотечного договору № 284 від 25.10.07р., укладеного між приватним підприємством „Володимир” та акціонерним банком „Брокбізнесбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство  „Брокбізнесбанк”, слід відмовити, як необґрунтовано  заявленого.

           Витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. відносяться на позивача у справі – приватне підприємство „ Володимир” згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

         Ствердження відповідача відносно обов'язкового  припинення провадження у справі  не гуртується на вимогам Господарського процесуального кодексу України.   Так, господарський суд на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору у наступних випадках:

ь          припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

ь          спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

              Припиняючи провадження у  справі, суд ухиляється від вирішення спору по суті, і відповідно, від здійснення правосуддя, що суперечить  статтям 124, 129  Конституції України, а тому результатом розгляду такого спору  відповідно до вимог статті 82 має бути задоволення або відмова у позові повністю або частково. Тому судом було розглянуто спір по суті та винесене рішення.

             У судовому засіданні, яке відбулося 07.12.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

              На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1,7, 18 Закону України „ Про іпотеку”, ст. 651, 652 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України,   ст. ст.   4-2, 4-3, 4-6, 22,  33, 34, 35, 36,  ч. 3 ст. 43, 49, 66, 67, 79,  82, 82-1, 84, ч.ч. 2, 3  ст. 85 ГПК України  суд,  

В И Р І Ш И В:

               1.  У задоволенні позову приватного підприємства „Володимир” до належних відповідачів у справі,  зокрема: першого відповідача - спільного українського-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛ- МАР”; другого відповідача - Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” щодо розірвання іпотечного договору № 284 від 25.10.07р., укладеного між приватним підприємством „Володимир” та акціонерним банком „Брокбізнесбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство  „Брокбізнесбанк” – відмовити.

    2.  Витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. відносяться на позивача у справі – приватне підприємство „Володимир”.

            3 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.   

Головуючий суддя                                                               Підченко Ю.О.                               

    Суддів                                                                           Сгара Е.В.

                                                                                        Іванченкової О.М.

Повний текст рішення  складено – 13.12.10р.