Рішення

від 16.12.2010 по справі 19/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.10                                                                                 Справа № 19/346.

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м.Київ

до Закритого акціонерного товариства "Завод металовиробів "Динамо", м.Луганськ

про стягнення 274231 грн. 93 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача –Юрченко А.В, довіреність № 7 від 01.12.2010.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 274231,93 грн.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.12.2010 № 7806051 правильною назвою відповідача є Закрите акціонерне товариство "Завод металовиробів "Динамо".

Позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного  представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлені про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірників всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

В судовому засіданні 16.12.2010 відповідач надав відзив на позовну заяву № 77 від 25.11.2010, в якому вважає вимоги позивача незаконними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є погашеними в розумінні ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". До того ж позивач звернувся до господарського суду після спливу встановленого законом строку позовної давності.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Закритим акціонерним товариством "Завод металовиробів "Динамо" (постачальник, відповідач) та Київським експериментальним заводом "Динамо" (покупець, позивач) 17.02.2006 був укладений договір № 1, за умовами якого постачальник зобов"язався виготовити та відвантажити покупцю, а покупець зобов"язується оплатити  та прийняти продукцію на загальну суму 400005 грн.

Відповідно до п.3 договору покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% протягом 5 днів після укладення договору шляхом перерахування грошових вимог на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату у сумі 400000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 3 від 17.02.2006 та № 4 від 06.03.2006 (а.с.10-11).

Згідно до п.4 договору продукція відвантажується постачальником кожного місяця по 2000 штук в місяць з березня 2006 до кінця року.

Відповідач, в свою чергу, здійснив лише часткову поставку продукції, що підтверджується накладною № 36 від 05.06.2006 (а.с.12).

В п.7 договору зазначено, що у разі не відповідності продукції вимогам по асортименту або якості, постачальник зобов"язується за свій рахунок здійснити її заміну або здійснити повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця на суму недопоставленої продукції.

Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2006 (п.9 договору).

10.11.2006 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1 від 17.02.2006, за умовами якої постачальник зобов"язався виготовити та відвантажити покупцю, а покупець зобов"язався оплатити й прийняти відповідну продукцію на загальну суму 121876,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди відповідач повинен був відвантажити товар до 31.12.2006, а строк дії договору пролонгований  до 31.12.2007.

Але відповідач взяті на себе зобов"язання виконав частково, що підтверджується накладною № 62 від 28.12.2006 та частково повернув попередню оплату позивачу у розмірі 140000,00 грн. (а.с.16, 21-23).

Позивач за видатковим накладними № РН-0000002 від 26.12.2006 та          № РН-0000002 від 12.01.2007 відвантажив відповідачу товар (а.с.14-15, 17-18), у зв"язку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 179942,21 грн., що підтверджується актом звіреня розрахунків від 21.07.2007 (а.с.19).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 59 від 26.03.2009 (а.с.20, 24-25), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивач здійснив інфляційні нарахування у розмірі 94289,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та відзиву відповідача, 10.11.2009 відносно Закритого акціонерного товариства "Завод металовиробів "Динамо" було порушено провадження у справі про банкрутство № 21/94б за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон-Сервіс" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В газеті "Голос України" № 47(4797) від 17.03.2010 було надано оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство відповідача, в якому запропоновано усім кредиторам надати свої заяви про визнання кредиторських вимог протягом тридцяти днів від дня публікації оголошення, а саме до 16.04.2010.

За змістом ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються та вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Тому суд погоджується з доводами відповідача, які обґрунтовані посиланням на процедуру банкрутства відповідача, оскільки вимоги утворились до дати порушення провадження у справі про банкрутство, а саме до 10.11.2009.

Згідно ухвали господарського суду від 13.07.2010 по справі № 22/9б(21/94б), якою затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство, позивач не звертався із заявою про визнання його вимог як конкурсного кредитора.

Відповідно до п.54 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом".

На підставі викладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 „Про внесення змін в Постанову Кабінету Міністрів від 21.12.2005 № 1258”. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах встановлено: для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів –за ставкою 236 грн.

Відповідно до листа Міністерства Фінансів України ДКУ ГУДКУ у Луганській області УДК у м.Луганську від 17.06.2010 № 04-05/4675 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зараховуються за наступними реквізитами: рахунок –31217264700006, банк –ГУДКУ в Луганській області, одержувач –УДК у м.Луганськ, МФО –804013, ОКПО –24046582, код бюджетної класифікації –22050003, символ звітності банку –264.

Тобто помилково сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп. за платіжним дорученням № 618 від 19.11.2010 підлягають поверненню, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп. підлягають стягненню в доход Державного бюджету України.

У судовому засіданні 16.12.2010 були оголошені  вступна  та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3.Стягнути з Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м.Київ, Московський проспект, б.16, код 21477746 в доход Державного бюджету України на   р/р 31217264700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м.Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ Державній податковій інспекції у Оболонському районі м.Києва.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м.Київ, Московський проспект, б.16, код 21477746 помилково сплачені 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені за платіжним дорученням    № 618 від 19.11.2010.

Повернення коштів здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду та оригіналу платіжного доручення № 618 від 19.11.2010, який видати з матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України     рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 21.12.2010.

Суддя                                                                                      Т.В.Косенко