Рішення

від 27.12.2010 по справі 15/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.10                                                                                 Справа № 15/74

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС», смт. Біловодськ Луганської області

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажник», смт. Біловодськ Луганської області

про стягнення 26 008 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Старецький В.В., адвокат, довіреність № б/н від 15.11.2010;

від відповідача –представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 26 008 грн. 00 коп.

Позивач в минулому судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, де просив стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 16 008 грн. 00 коп. Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора.

Явка учасників процесу не визнавалася обов'язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Отримання ухвал відповідачем (уповноваженим представником) підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верес»10.09.2010 перерахувало відповідачу у справі 10 000 грн. 00 коп. та 27.09.2010 –16 008 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 10.09.2010 № 283 та від 27.09.2010 № 301.

Позивач вказує, що перерахував кошти у вказаних сумах помилково.

Доказів укладення між сторонами договору, на підставі якого здійснено перерахування вказаних коштів, сторонами суду не надано.

Відповідач 01.12.2010 частково повернув позивачу грошові кошти у сумі

10 000 грн. 00 коп. При цьому, у призначенні платежу вказано «Повернення безпідставно отриманих грошей, згідно позовної заяви від 01.11.2010».

Позивач неодноразово вимагав від відповідача повернення грошових коштів, що підтверджується, зокрема, вимогою від 12.10.2010 №2.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи що між сторонами не було укладено письмового договору, слід вважати, що відповідач одержав кошти без достатніх правових підстав.

Станом на час розгляду справи відповідачем вказана сума не повернута позивачеві.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідач необґрунтовано не повернув позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.

Згідно п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»від 16 березня 1995 року N 227/95 установлено,  що  підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на  їх  рахунки  кошти.  При  виявленні  фактів такого порушення з керівника  підприємства  і  головного  бухгалтера  стягується до Державного  бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати  безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, у разі безпідставного отримання коштів та неповернення їх платнику у 5-денний строк, одержувач цих коштів є таким, що не виконав зобов'язання встановлене актом законодавства (Указом Президента) з перерахування коштів. Отже, особа, що не виконала грошове зобов'язання з перерахування коштів є боржником, та відповідно не перерахована вчасно сума вважається боргом.

Посилання відповідача на те, що 16 008 грн. 00 коп. сплачено позивачем за надані послуги з перевезення відхиляються судом з наступних підстав.

В призначенні платежу за платіжним дорученням від 27.09.2010 № 301 на суму 16 008 грн. 00 коп. вказано «за будівельно-монтажні роботі відповідно до рахунку № б/н від 27.09.2010».

Отже, вказане платіжне доручення не може бути належним доказом оплати послуг з перевезення, оскільки призначення платежу за ним є «за будівельно-монтажні роботі відповідно до рахунку № б/н від 27.09.2010».

Крім того, доказів укладення між сторонами договору про виконання будівельно-монтажних робіт або будь-яких інших первинних документів щодо виконання робіт, на підставі яких здійснено перерахування заявлених до стягнення коштів, відповідачем  суду не надано.

За викладених обставин позовна вимога про стягнення 16 008 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до  ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати з державного мита в сумі 160 грн. 08 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  145 грн. 26 коп. покладаються на відповідача (пропорційно первісно заявлених вимог). Так, враховуючи положення пункту 38 розділу V Інструкції про порядок справляння державного мита (затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993), при зменшенні позовних вимог внесене мито позивачу не повертається.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажник», смт. Біловодськ Луганської області, вул. Гуньяна, б. 61, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31230746, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС», смт. Біловодськ Луганської області, вул. Леніна, б. 124, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21794429: грошові кошти у сумі

16 008 грн. 00 коп.; витрати зі сплати державного мита у сумі 160 грн. 08 коп.  та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  145 грн. 26 коп. Наказ видати.

В судовому засіданні 27.12.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.12.2010.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко