Ухвала від 12.01.2026 по справі 925/1284/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12 січня 2026 року Справа № 925/1284/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від стягувача представник не з`явився,

від боржника представник не з`явився,

від товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім Груп Полімери» - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім

Полімери» про заміну сторони її правонаступником,

у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім

Полімери», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Купава Груп»,м. Канів,

Черкаської області,

про стягнення 2 582 843 грн.98 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року позов задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Купава Груп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» 992 512 грн. 60 коп. заборгованості, 413 533 грн. 86 коп. пені, 908 272 грн. 34 коп. 36% річних, 57 971 грн. 26 коп. інфляційних, 35 584 грн. 35 коп. судового збору та 27 554 грн. 39 коп. витрат на надання правничої допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 липня 2021року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Купава Груп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року у справі №925/1284/20 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року у справі №925/1284/20 залишено без змін.

16 вересня 2021 року на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 28 липня 2021 року видано відповідний наказ.

20 листопада 2025 року до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» про заміну сторони її правонаступником, у якій заявник просить суд замінити у справі №925/1284/20 позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Белтім Груп Полімери».

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 листопада 2025 року суд призначив розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» про заміну сторони її правонаступником у судовому засіданні на 15 год 30 хв 02 грудня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 грудня 2025 року суд призначив розгляд заяв товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» про заміну сторони її правонаступником у судовому засіданні на 14 год 00 хв 07 січня 2026 року.

У зв`язку з припиненням повноважень судді Кучеренко О.І. справу №925/196/25 передано на повторний автоматизований розподіл справ.

Відповідно до ст.ст. 6, 32 ГПК України вищезазначену справу 01 січня 2026 року передано на розгляд судді Васяновичу А.В.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2026 року справу №925/1284/20 прийнято до свого провадження, а розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» призначено в судовому засіданні на 15 год. 00 хв. 12 січня 2026 року.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії Белтім Полімери» про заміну сторони на його правонаступника, а також дослідивши докази, судом враховане наступне:

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 52 ГПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74, 75) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України.

Судом встановлено, що 14 листопада 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Белтім Груп Полімери» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги.

Умовами договору передбачено:

1.1. первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги, що виникли на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року у справі № 925/1284/20, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Купава Груп» на користь первісного кредитора: 992 512,60 грн основний борг; 413 533,86 грн пеня; 908 272,34 грн 36% річних; 57 971,26 грн інфляційні втрати; 35 584,35 грн судовий збір; 27 554,39 грн витрати на правничу допомогу. Загальна сума заборгованості складає 2 435 428,80 (два мільйони чотириста тридцять п`ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 80 копійок) грн.

1.2. за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника виконання рішення суду в повному обсязі, включаючи основний борг, штрафні санкції, судові витрати, а також усі права на примусове виконання рішення суду.

1.3. до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за рішенням суду в обсязі і на умовах, що існують на момент підписання цього договору, включаючи право на примусове виконання через органи державної виконавчої служби або приватних виконавців, за яким первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув усі права вимоги, що виникли на підставі вказаного рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 вказала, що незалежно від того, як сторони договору відступлення права вимоги охарактеризували (найменували) зобов`язання: як таке, що належить первісному кредиторові на підставі правочину, чи таке, що випливає із судового рішення, яким вирішено спір, пов`язаний з виконанням правочину, - ця обставина не змінює правової природи зобов`язання, у зв`язку із чим укладення договору цесії після ухвалення судового рішення так само має наслідком заміну сторони у матеріальних правовідносинах.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження.

Оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, а відступлення права вимоги допускається на будь-якій стадії судового процесу, то договір відступлення права вимоги кредитор може укласти і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір між сторонами матеріальних правовідносин (зобов`язання), до моменту виконання боржником зобов`язання або настання інших обставин, що є підставою для його припинення.

Під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може порушити межі судового розгляду і вийти за межі вирішуваного процесуального питання, констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним згідно з імперативним приписом закону або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

Судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі «Фуклев проти України» від 07 червня 2005 року).

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється. Разом з тим особа може бути замінена судом у порядку процесуального правонаступництва за статтею 52 ГПК України на будь-якій стадії процесу, якщо здійснюється провадження у справі за участі її правопопередника щодо майна чи активів (немайнових прав), набутих цією особою в порядку матеріального правонаступництва.

При цьому судом було враховано висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №34/425.

У своїй заяві товариство «Компанія Белтім Полімери», як на підставу звернення до суду посилається на ст. 52 ГПК України.

Доказів відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Водночас, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Волчлі проти Франції», від 08 грудня 2016 року у справі «ТзОВ «Фріда» проти України»).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне здійснити заміну сторони по справі (стягувача) товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Белтім Груп Полімери».

Керуючись ст. 52, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» задовольнити.

2. Замінити сторону по справі №925/1284/20 - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» (вул. Євгена Сверстюка, 2А, оф. 601, м. Київ, ідентифікаційний код 43436320) на товариство з обмеженою відповідальністю «Белтім Груп Полімери» (вул. Євгена Сверстюка, 2А, оф. 601, м. Київ, м. Київ, ідентифікаційний код 45725667).

3. Копію ухвали надіслати учасникам справи та товариству з обмеженою відповідальністю «Белтім Груп Полімери».

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович