Постанова

від 21.01.2008 по справі 8/355-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2008 р.                                                          

Справа № 8/355-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,

судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за

участю представників сторін:

позивача - Афанасієв Р.В., Верем*юк А.В.

1-го відповідача -  не

з*явився

2-го відповідача - Євсєєв В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го

відповідача (вх. № 3441С/3-7) на рішення господарського суду Сумської

області від 05.10.07 р. по справі № 8/355-07

за позовом ВАТ

Бурякорадгосп "Шевченківський", с. Храпівщина

до 1) ПП ОСОБА_1, смт. Великий Октябрь

2) ТОВ "ЮВС", м. Київ

 про

стягнення 685865,48 грн.

встановила:

У вересні 2007 році позивач звернувся до господарського суду

Сумської області з позовною заявою  про

стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 завданої шкоди в сумі 296 грн.10 коп.

та стягнення з ТОВ «ЮВС» боргу в сумі 600 504 грн. 58 коп., пені в сумі 85 064

грн. 80 коп.

       Позивач доповнив

позов вимогою про стягнення з ТОВ «ЮВС»збитків у вигляді упущеної вимоги в сумі

186112 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.10.2007 р. по

справі № 8/355-07(суддя - Кіяшко В.І.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з

другого відповідача  заборгованість у

сумі 871681,38 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 8716,81 грн. та

118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

а  з першого відповідача стягнуто суму

завданої шкоди -296,10 грн., з посиланням на невиконання  другим відповідачем зобов'язань по оплаті,

чим позивачу завдані збитки у вигляді упущеної вигоди, а  втрата /нестача/ цукрового буряку

підтверджується накладними.

Другий відповідач з рішенням суду першої інстанції не

погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та

провадження у справі припинити, всі судові витрати покласти на позивача,

посилаючись на те, що договором № 43/02 від 20.03.2006 р.  передбачено передання 3000 тон цукрового

буряку на суму 630000 грн., яка повністю оплачена, підстав для стягнення

заборгованості на суму 630000 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань не було, позивач також не мав права на відшкодування збитків у

вигляді упущеної вигоди на суму 186112 грн. Другий відповідач зазначає, що

посилання позивача про відшкодування заподіяної шкоди, яка виникла в наслідок

недбалого перевезення та втрати частки буряків при транспортуванні їх з поля до

переробного пункту, на суму 296,10 грн. є безпідставними, так як ОСОБА_1 не

перевозив цукрові буряки, а їх перевозив ПП ОСОБА_2.

Другий відповідач вважає, що при розгляді справи господарським

судом  порушені  норми ст. ст. 15, 58 ГПК України, оскільки

було об'єднано дві самостійні не пов'язані одна з іншою позовні вимоги та

порушені правила територіальної підсудності.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити рішення

суду першої інстанції в силі, а апеляційну скаргу -без задоволення,

посилаючись  на те, що відповідно до умов

укладеного між сторонами договору № 43/02 від 20.03.2006 р. про купівлю-продаж

цукрових буряків передбачалась мінімальна кількість продукції у розмірі 3000

тон, тобто договором передбачалась поставка більшої кількості продукції з

зазначеної площі, остаточна сума договору визначається на підставі актів або

видаткових накладних на передачу продукції. Позивач вважає, що другим

відповідачем не виконано зобов'язання по сплаті заборгованості у сумі 600 504,58

грн., завданих позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди, сплаті пені.

Стосовно посилань другого відповідача на безпідставне об'єднання в

одному провадженні вимог договірного та позадоговірного характеру, позивач

вважає, що всі вимоги, об'єднані судом в межах провадження по справі, пов'язані

між собою та мають договірний характер. Позивач вважає необґрунтованим

посилання  другого відповідача про

безпідставне стягнення заподіяної шкоди на суму 296,10 грн., що виникла

внаслідок недбалого перевезення, так як 

даний факт підтверджується товарно-транспортними накладними з вказівкою

прізвища та ініціалів перевізника, а саме: ОСОБА_1, який і здійснював

перевезення.

Позивач вважає, що суд 

правомірно вирішив питання про підсудність справи, оскільки відповідно до

ч. 3 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів

розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за

вибором позивача.

        Представник першого

відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був

повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши

представників позивача та другого відповідача 

встановила, що між  позивачем та

другим відповідачем був укладений договір № 43/02 від 20.03.2006 р.

купівлі-продажу цукрових буряків, згідно з п. 1.1. якого позивач  зобов'язується виростити в 2006 році цукрові

буряки та передати їх у власність другому відповідачу, а другий відповідач

зобов'язується  прийняти  та оплатити 

за встановленими цінами відповідно до умов договору.  У пункті 1.2. 

договору зазначається , що вся продукція з визначених 200 га площі має

бути передана покупцю, а мінімальна кількість продукції, яку продавець  мав поставити покупцю , відповідно до п. 1.3.

договору, становить 3000 тон., тобто договором 

передбачається поставка більшої кількості продукції з зазначеної площі .

Відповідно до п. 5.1 договору 

ціна на продукцію, складає 210 грн. за тону, в тому числі ПДВ 35 грн.,

без урахування цукристості, остаточна сума сплати, відповідно до п. 5.3 і 1.3

договору, визначається на підставі актів прийому-передачі та /або/ видаткових

накладних на передачу продукції. Пунктом 5.4 договору передбачено, що

розрахунок за отриману продукцію здійснюється до 31.12.2006 р.

     Згідно з умовами

договору позивач, починаючи з 15.09.2006 р. до 11.11.2006 р., здійснював

поставку вирощених буряків  на при

заводський бурякопункт ТОВ «ЮВС»і за вказаний 

період здійснив поставку буряків в загальні заліковій вазі 10.079.742 на

загальну суму 2.116.745,83 грн., що підтверджується прийомними квитанціями,

товаротранспортними накладними, актами лабораторного аналізу кожної партії

буряків, довіреністю ТОВ»ЮВС»№ 774458 на отримання 10080 тон. цукрового буряку,

податковими накладними за 01.09.06., 30.09.06., 31.10.06., 13.11.2006 р. Всі

зазначені буряки були прийняти ТОВ»ЮВС»без жодних претензій.

Суд першої інстанції 

обґрунтовано встановив, що протягом 2005-2007 років між позивачем та

другим  відповідачем  здійснювалися розрахункові відносини, в тому

числі і з урахуванням заборгованості 

другого відповідача  за поставлені

буряки.

    Таким чином ,

заборгованість  другого відповідача перед

позивачем  за договором № 43/02

купівлі-продажу цукрових буряків від 20.03.2006 р. складає 600504,58 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та

вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться .

     Як свідчать матеріали

справи за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

    Відносини по поставці

регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу

України.

     Відповідно до ст. 9 ЦК України законом

можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері

господарювання, тобто підприємницькі 

відносини регулюються 

Господарським кодексом України.

    Отже, при застосуванні

норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального

закону перед законом загальним, в першу чергу застосовуються норми ГК України,

як спеціальне законодавство, а  у випадку

не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються

норми  ЦК України.

         Відповідно ст. 712

ЦК України за договором поставки продавець /постачальник/, який здійснює

підприємницьку діяльність, зобов'язується 

передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання

його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,

сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується

прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

       Згідно зі ст. 265

Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник

зобов'язується   передати /поставити/ у

зумовлені строки /строк/ другій стороні -покупцеві товар, а покупець

зобов'язується прийняти  вказаний товар і

сплатити за нього певну грошову суму.

        В порушення умов

правочину  другий відповідач не

здійснив  оплату вартості  отриманої продукції  в повному обсязі, доказів оплати за продукцію

не надав.

  Посилання другого

відповідача на те, що позивач самовільно, поза умовами вказаного договору,

поставив 10079,742 тон на непогоджену з відповідачем суму 2116746 грн. 08 коп.

спростовується матеріалами справи, зокрема умовами зазначеного договору, у тому

числі п.1.2. зазначається, що вся продукція з визначених 200 га  площі має бути передана покупцю, а мінімальна

кількість продукції, яку продавець мав 

поставити покупцю, відповідно до п. 1.3. договору, становить 300 тон,

тобто договором передбачається поставка більшої кількості продукції з

зазначеної прощі, частковою оплатою продукції та її прийняттям без зауважень, а

договором передбачено, що остаточна сума сплати визначається на підставі актів

прийому-передачі або у видаткових накладних на передачу продукції. Посилання

другого відповідача на те, що постачання продукції здійснювалось по іншим

договорам не підтверджується матеріалами справи, наданий договір  № 71/02-КП від 25.09.2005 р. укладався  на продукцію вирощену у 2005р., інших

договорів другий відповідач не надав.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо

стягнення з другого відповідача заборгованості у сумі 600504,58 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : сплата

неустойки.

   Суд першої інстанції

встановив, що пунктом п. 7.3 договору сторони встановили відповідальність за

неналежне виконання своїх обов'язків, у вигляді пені в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ від суми невиконання зобов'язань за кожний день такого не

виконання  та стягнув пеню в сумі 85064,80

грн. за період з 01.01.07 р. до 10.09.07, тобто за 8 місяців.   

    При цьому суд першої

інстанції не врахував приписів  п. 6 ст.

232 ГК України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, 

коли зобов'язання мало бути виконано.

     В зв'язку з чим судова

колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції що до стягнення пені

у сумі 85064,80 грн. та вважає, що стягненню підлягає пеня за шість місяців у

сумі  52111, 43 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору № 43/02 купівлі-продажу цукрових

буряків від 20.03.2006 р., за порушення умов договору винна сторона відшкодовує

іншій стороні завдані збитки, в тому числі втрачену вимогу та не отриманий  прибуток в порядку, передбаченому чинним

законодавством, та понесені затрати, пов'язані з невиконанням чи неналежним

виконанням стороною своїх зобов'язань незалежно від стягнення  неустойки.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, якщо б при

своєчасному поверненні боргу другого відповідача в сумі 600504 грн.. позивач

міг би посіяти ріпак ще на площі в 219,46 га, враховуючи врожай цього від року

, а також відповідні затрати, позивач додатково отримав би чистого прибутку на

суму 186112 грн. Зазначені розрахунки упущеної вимоги позивач підтверджує

звітом про хід збирання врожаю та проведення 

інших польових робіт форма № 7-сг, розрахунком очікуваних затрат по

вирощуванню ріпаку, заключним звітом про підсумки сівби під урожай 2007 р.

форма № 4 сг, податковими накладними .

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є

господарською санкцією, а ч. 1 ст. 218 ГК України передбачено, що підставою

господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є

вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник в господарських відносин,

який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення

господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права

або інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною,

втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управлена

сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил

здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають

відшкодуванню особою, яка припустила господарського правопорушення включаються,

в тому числі неодержаний прибуток /втрачена вигода/, на який сторона, яка

зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання

зобов'язання другою стороною.

Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової

чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй

сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення.

Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності

за загальним правилом є: протиправність поведінки особи; шкода як результат

протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і

збитками; вина особи, що заподіяла збитки.

Відповідно до п. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих

порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні упущеної вигоди

/неодержаних доходів/ враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті дані, які

безпосередньо підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших

цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором, нічим не

підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги не беруться.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого

тривали противоправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів,

які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції,

що до стягнення з другого відповідача 

збитків, оскільки позивачем не було доведено  належними засобами доказування наявності всіх

умов, необхідних для застосування цивільно-правової (господарсько-правової)

відповідальності, а саме - не довів факту нанесення збитків у вигляді упущеної

вигоди, причинного зв'язку між поведінкою відповідача та збитками, які, на

думку позивача, йому було спричинено, не довів розміру збитків, а також не

довів вини відповідача у заподіянні збитків.

В зв'язку з чим рішення суду в частині стягнення збитків у сумі

186112 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги -залишенню без задоволення.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на підставі усної

домовленості між позивачем і  першим

відповідачем відповідно до п. 3.1.3. договору № 43/02 купівлі-продажу цукрових

буряків від 20.03.2006 р. першим відповідача -підприємцем ОСОБА_1 за рахунок

залучених ним вантажних автомобілів, здійснював перевезення цукрових буряків.

Факт такого перевезення підтверджується товаротранспортними накладними №

6025904, № 6025903 від 16.09.07 р. та інш. Під час такого перевезення ,

приватним підприємцем ОСОБА_1 було частину вантажу втрачено, чим було заподіяно

шкоду позивачу на суму 296 грн.10 коп., яка стягнута з першого відповідача.

Посилання другого відповідача на порушення норм процесуального

права, а саме що при розгляді справи 

судом  порушені  норми ст. ст. 15, 58 ГПК України, оскільки

було об'єднано дві самостійні не пов'язані одна з іншою позовні вимоги та

порушені правила територіальної підсудності необґрунтоване, так як суд  правомірно вирішив питання про підсудність

справи, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за

участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за

місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Тем більш, що спір

безпосередньо пов'язаний з діяльністю відособленого підрозділу ТОВ «ЮВС»-

Віринського цукрового заводу.

Таким чином, рішення господарського суду частково відповідає

вимогам норм матеріального права і підлягає зміні, керуючись  ст.ст. 9, 526, 6121, 623, 712 ЦК України,

ст.ст. 193, 217, 218, 224, 225, 232, 265 ГК України, ст.ст. 101-105 ГПК України

колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.10.2007 р. по

справі № 8/355-07 змінити.

Рішення суду в частині стягнення пені в сумі 32935,37 грн. та

збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 186112 грн., держмита у сумі 2290,47

грн. скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В іншій частині залишити рішення без змін.

Стягнути з ВАТ Бурякорадгосп «Шевченківський», с. Храпівщина

(Сумська область, Сумський район, с. Храпівщина, вул. Шевченко, 2-А, р/р

26006301704108 в СЦВ «ПІБ», МФО 337278, код 00386991)  на користь 

ТОВ «ЮВС», м. Київ (м. Київ, вул. Киквідзе, 18-а, р/р 26008169127001 в

РЦ КБ «Приватбанк», МФО 320649, код ЗКПО 22950883) -  1145 грн. 23 коп. держмита по скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Сумської області.

         Головуючий суддя                                                                   

Могилєвкін Ю.О. 

                                 Судді                                                                   

Пушай В.І. 

Плужник О.В. 

Повний текст постанови підписаний 21.01.2008 р.