Постанова

від 12.09.2006 по справі 42/493-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/493-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 вересня 2006 р.                                                                                   № 42/493-05  

Вищий  господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого Т.Б. Дроботової –головуючого,

суддів :С.В. Бакуліної,Л. І.  Рогач

за участю представників:

позивача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

відповідача            не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКрасноградської міжрайонної державної податкової інспекції  у Харківській області

на  постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р.

у справі№42/493-05

господарського суду Харківської області

за позовомКрасноградської міжрайонної державної податкової інспекції  у Харківській області

доПриватного аграрного орендного підприємства “Зоря”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаВідділ державного казначейства Красноградського району Харківської області

простягнення 25200 грн.

ВСТАНОВИВ:

Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція  у Харківській області звернулася до господарського суду Харківської області з позовом  до Приватного аграрного орендного підприємства “Зоря” про стягнення простроченої заборгованості  перед державою за кредитами залученими під державні гарантії в сумі 25200,00 грн.

Вимоги позивача обґрунтовано невиконанням відповідачем умов кредитних угод, в зв'язку з чим у Приватного аграрного орендного підприємства “Зоря” відповідно до пункту 4 статті 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р.  №2542-ІІІ утворилася прострочена заборгованість за бюджетними позичками перед державним бюджетом, органом стягнення якої є органи державної податкової служби згідно статті 24 Закону України “Про державний бюджет України на 2005р.” від 23.12.2004р. №2285-ІV.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.02.2006р.(суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. (судді: Олійник В.Ф. - головуючий, Кравець Т.В., Твердохліб А.Ф.), в позові відмовлено.

Судові рішення вмотивовані відсутністю належних та допустимих доказів у підтвердження позовних вимог, зокрема, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано доказів того, що відповідачем отримана під державні гарантії амінна сіль на суму 25200,00 грн., не надано копії кредитної угоди, хоча така витребувалась судом, а також не надано доказів того, що саме відповідач має заборгованість перед державою за амінну сіль.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція  у Харківській області звернулася до Вищого господарського суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у даній справі, в якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення та  прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування апеляційною інстанцією пункту 4 статті 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р.  №2542-ІІІ, статті 24 Закону України “Про державний бюджет України на 2005р.” від 23.12.2004р. №2285-ІV, пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Сторони у справі не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні касаційної інстанції

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117  Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи  перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Відділення Державного казначейства в Красноградському районі Харківської області 08.08.2005р. направило до   Красноградської   МДПІ   подання, в якому просить допомоги щодо стягнення з Приватного аграрного орендного підприємства “Зоря” заборгованості перед державним бюджетом за амінну сіль під урожай 1999р. в сумі 25200,00 грн., що підтверджується доданим до подання  актом звірки взаєморозрахунків між ВАТ “Красноградський комбінат хлібопродуктів” та відповідачем станом на 09.11.2000р. Окрім цього, листом від 28.11.2005р. Відділення Державного казначейства повідомило, що амінна соль видавалась відповідачу безпосередньо ВАТ “Красноградський комбінат хлібопродуктів”, однак договору між Відділенням Державного казначейства в Красноградському районі Харківської області та Приватним підприємством “Зоря” укладено не було.

Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 29.09.2003р. по справі № Б-23/71-02 Відкрите акціонерне товариство "Красноградський комбінат хлібопродуктів" ліквідовано.

Як вбачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту звірки взаєморозрахунків від 09.11.2000р. між ВАТ “Красноградський комбінат хлібопродуктів”" та підприємством "Зоря" станом на 01.01.2000р. за отримані в 1994-1999р.р. товарно-матеріальні ресурси відповідач має заборгованість перед ВАТ “Красноградський комбінат хлібопродуктів” в сумі 25200,00 грн. за амінну сіль 1999р.

Суди на підставі копій листів відповідача на адресу ВАТ “Красноградський комбінат хлібопродуктів” та пояснювальної записки головного бухгалтера відповідача, доданих до матеріалів справи, дослідили, що у 1999 році підприємство "Зоря" отримало амінну сіль від Державної акціонерної компанії "Хліб України" згідно договору доручення від 02.06.1999р. з ВАТ “Красноградський комбінат хлібопродуктів” у відповідності до Постанови КМУ № 1338 від 25.08.1998р., на суму 25200,00грн. та повинно було розрахуватись зерном озимої пшениці урожаю 1999р., оскільки ВАТ “Красноградський комбінат хлібопродуктів” було боржником підприємства "Зоря" за насіння гібридної кукурудзи на суму 35945,39 грн., то відповідачем було направлено листи про зарахування заборгованості за амінну сіль в сумі 25200,00 грн. в рахунок заборгованості за кукурудзу.

Апеляційною інстанцією встановлено, що згідно акту звірки взаєморозрахунків між відповідачем та ВАТ “Красноградський комбінат хлібопродуктів” від 13.06.2000р. останній має заборгованість перед відповідачем в сумі 7612,24 грн. Наявність заборгованості ВАТ “Красноградський комбінат хлібопродуктів” перед відповідачем підтверджується також копіями листів СУ УМВДУ в Харківській області від 15.11.2000р., з яких зазначено, що в ході попереднього слідства по кримінальній справі відносно посадових осіб ВАТ “Красноградський комбінат хлібопродуктів” було встановлено, що відповідач недоотримав кукурудзу на загальну суму 19640,00 грн.

Листом Харківського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" 29.10.2001р. на адресу відповідача підтверджено, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 25.08.1999р. на підставі Договору відповідач отримав амінну сіль, яка є власністю Харківського обласного підприємства ДАК "Хліб України", і заборгованість за вказану амінну сіль становить 3762,00 грн.

Станом на 01.01.2002р. згідно доданого до матеріалів справи балансу підприємства відповідача, а саме розшифровки код 530 "Кредиторська заборгованість", заборгованість відповідача перед Відкритим акціонерним товариством “Красноградський комбінат хлібопродуктів” та Державною акціонерною компанією "Хліб України" відсутня.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем не надано доказів того, що амінна сіль на суму 25200,00 грн. відповідачем отримана безпосередньо від держави, не надано копії кредитної угоди, а також не надано доказів того, що саме відповідач має заборгованість перед державою за амінну сіль, є правомірним.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено в позові.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої заявником апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням статті 105 Господарського процесуального кодексу України  та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Наведені скаржником доводи стосуються обставин справи та оцінки доказів встановлених судами попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування  апеляційним господарським судом норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції  у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. та рішення господарського суду Харківської області від 03.02.2006р. у справі 42/493 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий                                                                                         Т. Дроботова

Судді:                                                                                                    С. Бакуліна

                                                                                                    Л. Рогач