Постанова

від 07.09.2010 по справі 2а-9737/10/16/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.09.10

Справа №2а-9737/10/16/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді  Александрова О.Ю.,

при секретарі Габрись П.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Крим»

про стягнення адміністративно – господарських санкцій у розмірі 8263,00 грн.,

за участю представників:

від позивача – не з’явився;  

           від  відповідача – не з’явився;  

Суть спору: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Крим» адміністративно – господарських санкцій у розмірі 8263,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання, яке відбулось 07.09.2010 року, не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення № 14489903, заперечення на позовну заяву, а також клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про час, дату та місце судового розгляду, достатність доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

                                                     ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Крим» зареєстровано у якості юридичної особи Совєтською районною державною адміністрацією АР Крим 18.12.1998 року, про що свідчить довідка Головного управління статистики в АР Крим № 05.3-8.1/1270 від 17.05.1998 року.

Порядок, підстави та умови  участі суб’єктів господарювання  в реалізації державний гарантій  для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875 (далі – Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9  статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному  підприємстві за  кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 314 (далі Положення № 314)  робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої  площі  на  підприємстві  (об'єднанні),  в  установі та організації незалежно від форм власності  та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,   громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для  інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до  1  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та  дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу  зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.  

В силу викладеного суд приходить до висновку, що відповідно до норм, визначених у Положенні № 314, робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда. В силу чого стає очевидним, що підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні № 314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Судом встановлено, що 18.06.2010 року посадовими особами Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів було проведено перевірку відповідача щодо виконання ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». В результаті перевірки встановлено, що на підприємстві працює 19 осіб,  жодному з них  не встановлена інвалідність відповідно до чинного законодавства. Проте, з огляду на загальну кількість робочих місць на підприємстві, кількість працюючих осіб, яким встановлена інвалідність, повинна складати 1 особу.

Результати перевірки зафіксовані в Акті від 18.06.2010 року.

Таким чином, відповідач відповідно до частини 19 Закону повинен сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати  на відповідному підприємстві за кожне не створене робоче місце.

Судом встановлено, що в 2009 році середньорічна заробітна плата на підприємстві  становить 8263,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2009 рік в кількості 1 особи у зв’язку з чим, приймаючи до уваги визначену ним середньорічну заробітну плату штатного працівника за 2009 рік у розмірі 8263,00  грн., враховуючи, що середньооблікова кількість штатних працівників становить більше ніж 15 осіб, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 8263,00 грн. адміністративно-господарських санкцій, тобто  середню річну заробітну плату на зазначеному  підприємстві, є обґрунтованими.

При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення  у  судовому порядку.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2009 році однієї особи, якій відповідно чинного законодавства встановлена інвалідність, та сплати адміністративно – господарських санкцій у розмірі 8263,00 грн.

Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

                                                             ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Крим» (97200, АР Крим, Совєтський район, с. Дмитрівка, пров. Білоруський,2; р/р 26002119339 в «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 380805, ЄДРПОУ 30197944) на користь Державного бюджету Совєтського району (р/р 31210230700290 в УДК В АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЕДРПОУ 34740431) 8263,00 грн. заборгованості зі сплати адміністративно – господарських санкцій.

          У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

  Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

Суддя                                                                          Александров О.Ю.