Рішення

від 20.12.2010 по справі 5230-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5230-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2010Справа №2-30/5230-2010

За позовом Виробничого кооперативу «Скіф-88» (ідентифікаційний код 13776966) м. Сімферополь, вул. Павленко, 44 (Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Промислова, 1).

До відповідача Фірми «Саторі» (ідентифікаційний код 025144639), м. Сімферополь, вул.  Б.Куна, 5а-58 (м. сімферополь, вул. Куйбишева, 91, кв. 71; м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15).

Про стягнення 80000,00грн.          

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача –  Бордачева В.О., представник за дов. від 18.10.2010р. № 141, у справі.

Від відповідача – не з'явився.

 Суть спору: позивач - Виробничий кооператив «Скіф-88» (ідентифікаційний код 13776966) м. Сімферополь звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Фірми «Саторі» (ідентифікаційний код 025144639), м. Сімферополь про стягнення неустойки за неповернення орендованого майна за договором оренди від 29.12.2008р. по вул. Ж.Дерюгіної, 15 в м. Сімферополі у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, станом на 15.10.2010р. у розмірі 80000,00грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо повернення орендованого майна після припинення договору оренди від 29.12.2008р., внаслідок чого, на підставі ст. 785 ЦК України позивач просить стягнути з  Фірми «Саторі» неустойку за період з 15.03.2009р. по 15.06.2010р. у розмірі 80000,00грн.

23 листопада 2010 року позивач надав пояснення до позову, в якому більш докладно зазначив період стягнення неустойки з відповідача: з 15.12.2009р. по 15.10.2010р. (за 10 місяців) в сумі 80000,00грн.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував усно.

Надав в матеріали справи заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення по справі № 5002-22/5536.1-2010 про перегляд рішення господарського суду по справі № 2-22/4761-2009.

Заявлене клопотання залишено без задоволення, оскільки є безпідставним та не підтверджено письмовими доказами.

На день розгляду справи письмового відзиву та документів, які неодноразово витребувалися ухвалами господарського суду АР Крим від 28.10.2010р., від 09.11.2010р., від 23.11.2010р. та від 07.12.2010р. надано не було.

В судове засідання 20.12.2010 р. представник відповідача не з'явився, про дату та час судового засідання був сповіщений під розписку в судовому засіданні 07.12.2010 р. (а.с. 75). Про причини неявки суд не сповістив.

Статтею 22 ГПК України передбачений обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Участь в судовому засіданні представників на підставі ст. 22 ГПК України це право сторони. Представник відповідача своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався.

Крім того, суд звертає увагу, що встановлений ст. 69 ГПК України двомісячний строк розгляду справи спливає 27.12.2010р., а на день розгляду справи від сторін заяв про продовження строку не надходило, тому суд не вбачає можливості продовжувати розгляд справи.

Оскільки представник відповідача без поважних причин не з'явився в судове засідання, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, присутнього у попередньому судовому засіданні, суд –

в с т а н о в и в:

29 грудня 2008 року між Виробничим кооперативом "Скіф-88" (Сторона 1) та Фірмою "Саторі" (Сторона 2) був укладений договір оренди (а.с. 17-21).

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст. 283 Господарського кодексу України (далі – ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Сторона 1 передає в оренду Стороні 2 майданчик з навісом площею 1000 кв. м. за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, з використанням його за призначенням.

Орендоване майно було передано Фірмі «Саторі» на підставі акту прийому-передачі від 29.12.2008р. (а.с. 22).

Відповідно до пункту 3.1  та 3.2 договору оплата користування об'єктом встановлюється з розрахунку 4,0грн. за один кв.м. на місяць, у тому числі ПДВ. Загальна сума оплати в місяць 4000,00грн., в тому числі ПДВ. Сторона сплачує щомісячно, починаючи з 01.01.2009 р. передоплатою з 1-го по 10-е число 2000,00грн. та з 10-го по 25-е число 2000,00грн. наступного місяця відповідно до цього договору

Договір оренди (найму) укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Строк дії договору встановлений сторонами в розділі 4 договору, зокрема п. 4.1 встановлює, що даний договір діє з 01.01.2009 р. по 30.06.2009р.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що сторона 1 має право відмовитись від цього договору та вимагати повернення об'єкту, якщо сторона 2 не вносить плату за об'єкт протягом 1 місяця.

Листом від 03.03.2009р. Виробничий кооператив «Скіф-88» сповістив відповідача про те, що Фірмою «Саторі»  не внесена своєчасно (до 25.02.2009р.) частина орендної плати в сумі 2000,0 грн. за лютий місяць 2009 року та попередив, що в разі несплати заборгованості, ВК “Скіф –88” вимушений буде припинити дію договору оренди, у тому числі й з наслідком як-то звільнення Фірмою “Саторі” орендованих територій та знесення самовільно побудованих будівель (а.с. 23).

Господарським судом Автономної Республіки Крим розглядалася справа №2-22/4761-2009 за позовом фірми «Саторі», м. Сімферополь до Виробничого кооперативу «Скіф – 88», м. Сімферополь про визнання недійсним договору та стягнення 20000,0 грн. та за зустрічним позовом Виробничого кооперативу «Скіф – 88», м. Сімферополь до фірми «Саторі», м. Сімферополь про розірвання договору оренди та звільнення майна.

Рішенням від 10.02.2010 р. в задоволенні первісного позову було відмовлено в повному обсязі, зустрічний позов задоволено частково, зобов'язано фірму «Саторі» звільнити орендоване майно у вигляді майданчика з навісом площею 1000 кв. м. по вул. Ж. Дерюгіної, 15 в м. Сімферополь, яка за схематичним планом КРП “Сімферопольське МБРТІ” визначена літ. “Х-1”, “Л-1”, “Ф-1”з бетонованим майданчиком. В задоволенні вимог ВК «Скіф – 88» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати відмовлено. (а.с. 38-42)

Вищевказане рішення господарського суду АР Крим від 10.02.2010 р. у справі № 2-22/4761-2009 було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду  від 24.06.2010 р. (а.с. 31-37).

Під час розгляду справи № 2-22/4761-2009 судом встановлений факт припинення дії договору оренди з 10 березня 2009 року в зв'язку з невнесенням орендної плати, через що Фірму “Саторі” і зобов'язано звільнити орендоване майно у вигляді майданчика з навісом площею 1000 кв. м. по вул. Ж. Дерюгіної, 15 в м. Сімферополь, яка за схематичним планом КРП “Сімферопольське МБРТІ” визначена літ. “Х-1”, “Л-1”, “Ф-1”з бетонованим майданчиком.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже судом вважається доведеним факт припинення дії договору оренди від 29 грудня 2008 року укладеного Виробничим кооперативом "Скіф-88" та Фірмою "Саторі" на день розгляду даної справи.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 6.11 договору в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як свідчать матеріали справи, на день розгляду справи відповідач не звільнив орендовані приміщення.

Згідно з частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Обов'язки наймача у відносинах найму не обмежуються строком дії договору найму та існують після його припинення. Стаття 758 Цивільного кодексу України зобов'язує наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ.

Пунктом 6.11 договору оренди від 29.12.2008 р. також передбачений обов'язок орендаря – фірми «Саторі» повернути майно позивачу в тому ж стані, в якому воно було передано з урахуванням нормального ізносу.

Частина 2 ст. 758 Цивільного кодексу України встановлює законну неустойку за несвоєчасне повернення наймачем речі, одержаної в найм. Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення неустойки в сумі 80000,0 грн. за час прострочення за період з 15.03.2009 р. по 15.06.2010 р. та з 15.06.2010 р. по 15.10.2010 р.

Так, позивач просить стягнути з Фірми "Саторі" неустойку за неповернення майна за період з 15.03.2009 р. по 15.06.2010 р., за 15 місяців.

Місячний розмір орендної плати за договором від 29.12.2008 р. складає 4000,00 грн. За заявлений період з 15.03.2009 р. по 15.06.2010 р. розмір неустойки становить 120000,00 грн. (4000,00 грн. х 15 х 2).

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до господарського суду АР Крим з позовом до фірми «Саторі» про стягнення неустойки в сумі 48000,0 грн. за період з 15.03.2009 р. по 15.06.2010 р., яка стягнена рішенням господарського суду АР Крим по справі № 5002-7/3156-2010 від 26.08.2010 р. Рішення залишено в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 р.

Проте, під час розгляду справи № 5002-7/3156-2010 судом встановлено, що за період з 15.03.2009 р. по 15.06.2010 р. неустойка становить 120000,0 грн., однак оскільки позивачем заявлено до стягнення 48000,0 грн., судом стягнено в межах вимог, заявлених позивачем.

В позові, який розглядається в даній справі, позивач також скористався своїм правом на стягнення неустойки частково за період з 15.03.2009 р. по 15.06.2010 р. в сумі 48000,0 грн., яка не була заявлена позивачем та не стягувалася судом раніше.

Крім того, позивач просить стягнути на його на користь неустойку за період з 15.06.2010 р. по 15.10.2010 р. в сумі 32000,0 грн. (4000,0 грн. х 2 х 4).

Усього за підрахунком позивача стягненню підлягає 80000,0 грн. законної неустойки на підставі ст. 758 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки доказів звільнення приміщення відповідач по справі суду не надав, суд вважає, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача законної неустойки в сумі 80000,0 грн. обґрунтований.

При цьому суд не погоджується з посиланням позивача на те, що право на неустойку було встановлено рішенням господарського суду по справі № 5002-7/3156-2010 р.

Згідно зі ст. 35 ГПК України преюдиційними, тобто такими, що не потребують доказування є факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони

Між тим, посилання позивача на те, що саме рішенням по справі № 5002-7/3156-2010 встановлено його право на неустойку є оцінкою доказів, а не фактом, який не потребує  доказування у даній справі. Право на нарахування та стягнення неустойки встановлено ч. 2 ст. 551, ст. 758 Цивільного кодексу України.

Що стосується посилань відповідача на перегляд в порядку ст. 112 – 114 ГПК України за нововиявленими обставинами рішення господарського суду АР Крим по справі № 2-22/4761-2009, то суд вважає за необхідне зазначити.

Як слідує з матеріалів справи, фірма «Саторі» зверталася до господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 10.02.2010 р. по справі № 2-22/4761-2009. Заява прийнята до провадження, з присвоєнням справі № 2-22/5536.1-2010.

Ухвалою від 14.12.2010 р. суд відмовив в задоволенні заяви фірми «Саторі» в порядку ст. 112 – 114 ГПК України. (а.с. 78 – 82).

Доказів оскарження вказаної ухвали в матеріалах справи немає. Пояснень з цього приводу позивачем чи відповідачем не надано.

Проте, суд зазначає, що в разі скасування рішення господарського суду АР Крим по справі № 2-22/4761-2009, відповідач по даній справі – фірма «Саторі» має право вернутися до господарського суду із заявою в порядку ст. 112 ГПК України для перегляду даного рішення за ново виявленими обставинами.

На день розгляду справи на 20.12.2010 р. підстав для зупинення провадження у даній справі у суду немає.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20 грудня 2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 21 грудня 2010 р.

Керуючись ст. 49, 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фірми «Саторі», м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 91, кв. 71 (м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15) (ідентифікаційний код 25144639, банківські реквізити не зазначені) на користь Виробничого кооперативу «Скіф-88» м. Сімферополь, вул. Павленко, 44 (ідентифікаційний код 13776966, банківські реквізити не зазначені) 80000,00грн. неустойки, 800,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.