Рішення

від 14.12.2010 по справі 38/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/218

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.12.10 р.                                                                                    Справа № 38/218                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Сінтез ойл”, м.Донецьк

до відповідача:  Шахтарської районної ради, м.Шахтарськ

про стягнення суми основного боргу у розмірі 19 391,50грн., суми процентів 52 163,14грн., суми інфляційних збитків у розмірі 1396,19грн., суми пені у розмірі 1633,67грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Бутова Л.В.- за дов.№б/н від 01.01.2010р.

від відповідача: не з'явився

                                                                        У судовому засіданні оголошувалася

                                                            перерва з 24.11.2010р. по 14.12.2010р.

                                                                         згідно ст. 77 ГПК України

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Сінтез ойл”, м.Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до Шахтарської районної ради, м.Шахтарськ про  стягнення  суми основного боргу  у розмірі 19 571,50грн.,  суми процентів 52 843,05грн., суми інфляційних збитків у розмірі 1096,00грн., суми пені у розмірі 1648,83грн.

       В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки                     нафтопродуктів №0368-А6 від 19.01.2009р. з додатковими угодами до договору, специфікації до договору,  видаткові накладні, довіреності на отримання товару, копії банківських виписок, правовстановлюючі документи тощо.

09.11.2010р. відповідач  надіслав на адресу господарського суду телеграму, в якій просить суд відкласти розгляд справи. Телеграма судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

Позивач 12.11.2010р. надав суду супровідний лист №98-юр від 12.11.2010р., в якому просить залучити до матеріалів справи копії банківських виписок, які підтверджують оплату товару, отриманого Шахтарською районною радою Донецької області, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

24.11.2010р. відповідач надав суду відзив на позов №02-10-431/1 від 22.11.2010р., в якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною установою та всі його витрати забезпечуються за бюджетним розписом згідно бюджету, прийнятого рішенням районної ради через казначейську форму обслуговування. При цьому розпис затверджується керівниками місцевого фінансового органу. Витрати, передбачені затвердженим бюджетом району, розписуються за бюджетною класифікацією, яка визначається відповідним кодом, який визначає вид бюджетних призначень. Витрати, передбачені договором №0368-А6 від 19.01.2009р. були віднесені до коду 1135 бюджетної класифікації. Бюджетні зобов'язання за договором №0368-А6 від 19.01.2009р. зареєстровані в Управлінні державного казначейства України м.Шахтарська.

В грудні 2009р. фінансування управління Шахтарської РДА всупереч вимогам ст.78 ч.3 Бюджетного кодексу не виконало забезпечення бюджетних зобов'язань за наявності їх в бюджетному розписі, серед яких є і зобов'язання за договором №0368-А6 від 19.01.2009р., за кодом бюджетної класифікації 1135.

Фінансове управління Шахтарської РДА здійснило безпідставну зміну призначення витрат, направивши кошти на інші цілі 25.12.2009р.   

28.12.2009р. відповідач  звернувся до Шахтарського міськрайонного адміністративного суду з адміністративним позовом про незаконні неправомірні дії зазначених державних органів і їх посадових осіб, а саме на захист свого зобов'язального права по гарантуванню зокрема своїх зобов'язань за договором №0368-А6 від 19.01.2009р. Однак, адміністративний позов №2а-5961 на даний час не розглянуто.

Таким чином, відповідач у відзиві зазначив, що Шахтарська районна рада не порушувала договірних зобов'язань, а внаслідок дій вищевказаних осіб була позбавлена в даний час права виконати свої зобов'язання умисними діями відповідачів по справі                      №2а-5961.

Відповідач у відзиві просить зупинити  господарську справу №38/218 до розгляду адміністративної справи №2а-5961.

 Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

 09.12.2010р. позивач надав суду клопотання №109-юр від 09.12.2010р., в якому зазначив, що у зв'язку з уточненням суми основного боргу і відповідним перерахунком сум економічних санкцій ціна позову після перерахунку складає: сума основного боргу  19 391,50грн., інфляційні збитки  - 1396,19грн, пеня – 1633,67грн. та проценти – 52 163,14грн.

У клопотанні позивач просить суд, залучити до матеріалів справи уточнений розрахунок та копію рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2009р. по справі №32/218.

Клопотання та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

          Розгляд справи відкладався у зв'язку необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

 Перед початком розгляду справи по суті представників сторін  було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

 Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який залучено до матеріалів справи.

 Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Сінтез ойл” (за договором – постачальник, далі – позивач) та Шахтарською районною радою (за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір поставки нафтопродуктів №0368-А6 (далі – Договір), згідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у обумовлені строки у власність покупця товар – “нафтопродукти” в асортименті, в кількості і по цінам, передбаченим у специфікаціях до договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його у порядку і у строки, встановлені договором і специфікаціями до нього.

Асортимент, кількість, ціна кожної партії товару і строки визначаються сторонами у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною діючого договору (п.1.2).

Сума договору 16 800,00грн. і складається із суми специфікацій на партію товару. Допускаються зміни суми договору протягом строку дії договору по письмовій згоді сторін. (п.1.5).

У випадку якщо покупець по яким-небудь, незалежним від постачальника причинам, відмовляється підписувати надані постачальником специфікації до договору, документом, яким підтверджує узгодження сторонами суми поставки, асортименту, ціни, кількості і строків поставки є видаткова накладна на товар, складена на підставі довіреностей або акт прийому-передачі товару з зазначенням матеріально відповідних осіб які передають та приймають товар (п.1.6).

Розділом 2 договору сторони визначили умови передачі товару.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що приймання-передача товару здійснюється на АЗС постачальника (адреса АЗС зазначається у специфікаціях). Перехід права власності підтверджується випискою постачальником накладної на відпуск товару, покупець при цьому надає довіреність на узгоджену партію товару, а у випадку відсутності належним чином оформленої довіреності складається акт приймання-передачі товару і підписується матеріально відповідними особами сторін (п.2.1).

Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків.

Покупець здійснює розрахунок за отриманий товар у національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з моменту отримання партії товару. Момент отримання відповідає даті зазначеній у накладній постачальника  (п.3.1).

Датою здійснення оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.2).

Розділом 5 договору сторони визначили відповідальність сторін.

Так, у випадку несвоєчасної оплати товару (не виконання зобов'язань, визначених у п.3.1) покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період за який сплачується пеня від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки (п.5.1).

Розділом 7 договору сторони передбачили інші умови.

Так, пунктом 7.7 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару покупець додатково до суми боргу і пені сплачує постачальнику процент по невиконаним грошовим зобов'язанням у розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочки.

Відповідно до п.7.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р., а в частині взаєморозрахунків до моменту повного розрахунку сторонами.

 Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Додатковою угодою №2 від 22.06.2009р. до договору поставки нафтопродуктів №0368-А6 від 19.01.2009р. сторони виклали пункт 1.5 розділу 1 договору у наступній редакції: суму договору збільшити на 42 000,00грн.

Додаткова угода №2 від 22.06.2009р. є невід'ємною частиною договору поставки нафтопродуктів №0368-А6 від 19.01.2009р., підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Специфікаціями  до договору поставки нафтопродуктів №0368-А6 від 19.01.2009р. сторони визначили найменування, одиницю, кількість, ціну за одиницю виміру з ПДВ, вартість партії нафтопродуктів з ПДВ. Так, за специфікаціями загальна ціна продукції складає 40 439,50грн.

Специфікації  до договору поставки нафтопродуктів №0368-А6 від 19.01.2009р. є невід'ємними частинами договору, підписані сторонами та скріплені печатками підприємств у встановленому порядку.

На виконання умов договору поставки нафтопродуктів №0368-А6 від 19.01.2009р. позивачем відповідно до специфікацій до договору №0368-А6 від 19.01.2009р. були поставлені за період з 02.02.2009р. по 28.12.2009р.  відповідачу нафтопродукти (далі - товар) на загальну суму 40 439,50грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №02-02-13 від 02.02.2009р. на суму 2997,50грн., №02-21-9 від 27.02.2009р. на суму 5012,00грн., №03-12-3 від 17.03.2009р. на суму 5005,00рн., №05-13-8 від 21.05.2009р. на суму 2400,00грн., № 06-13-4 від 18.06.2009р. на суму 2640,00грн., №07-03-2 від 03.07.2009р. на 2040,00грн., №08-16-7 від 18.08.2009р. на суму 3800,00грн., №09-09-2 від 10.09.2009р. на суму 3900,00грн., №10-07-12 від 09.10.2009р. на суму 3750,00грн., №11-02-14 від 02.11.2009р. на суму 3800,00грн., №12-10-5 від 14.12.2009р. на суму  1470,00грн. №12-20-5 від 28.12.2009р. на суму 3625,00грн.

Відповідач отримав поставлену продукцію, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищезазначених видаткових накладних, скріпленого печаткою.  

Повноваження особи яка приймали поставлену продукцію з боку відповідача підтверджуються копіями довіреностей на отримання товару серія НБЄ №222834 від 02.02.2009р., серія НБЄ №222835 від 27.02.2009р.,  серія НБЄ №222837 від 17.03.2009р., серія НБЄ №222839 від 21.05.2009р., серія НБЄ №222841 від 18.06.2009р., серія НБЄ №222843 від 03.07.2009р., серія НБЄ №222846 від 18.08.2009р., серія НБЄ №222847 від 10.09.2009р.,  серія НБЄ №222848 від 09.10.2009р., серія НБЄ №222900 від 02.11.2009р., серія НБЄ №222842 від 14.12.2009р.,  серія НБЄ №222851 від 28.12.2009р. на ім'я Луц А.О., які містяться у матеріалах  справи.

Відповідач здійснив часткову оплату вищезазначеного товару на загальну суму 21 048,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться у матеріалах справи.

Оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем, у нього виникла заборгованість у розмірі 19 391,50грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 19 391,50грн., суму процентів 52 163,14грн., суму інфляційних збитків у розмірі 1396,19грн., та суму пені у розмірі 1633,67грн.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки                     нафтопродуктів №0368-А6 від 19.01.2009р. з додатковими угодами до договору, специфікації до договору,  видаткові накладні, довіреності на отримання товару, копії банківських виписок, клопотання від 09.12.2010р., уточнений розрахунок, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позов №02-10-431/1 від 22.11.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Дослідивши договір №0368-А6 від 19.01.2009р. суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором  поставки  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується  передати  у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору,  відповідач здійснює розрахунок за отриманий товар у національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з моменту отримання партії товару. Момент отримання відповідає даті зазначеній у накладній постачальника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені строки оплати товару поставленого за договором поставки нафтопродуктів №0368-А6 від 19.01.2009р. та не виконані зобов'язання щодо повної оплати товару.

Суд вважає, що оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався в повному обсязі за поставлені нафтопродукти на суму 19 391,50грн., то вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу  є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.1 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме: у випадку несвоєчасної оплати товару (не виконання зобов'язань, визначених у п.3.1) покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій у період за який сплачується пеня від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Позивач з посиланням на п. 5.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 09.01.2010р. по 07.06.2010р. в сумі 1633,67грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Суд перевіривши розрахунок пені наданий позивачем дійшов висновку, що нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам  ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України,  ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені в розмірі 1633,67грн. підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі  1396,19грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих інфляційних збитків суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 7.7 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару покупець додатково до суми боргу і пені сплачує постачальнику процент по невиконаним грошовим зобов'язанням у розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочки.

У відповідно з пунктом 7.7 договору та умовами статті 198 ГК України позивач наполягає на стягненні з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 52 163,14грн.

Згідно ч.3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються в випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За приписами ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплатити товару та сплатити процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, при несвоєчасній оплаті відповідачем продукції він зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами.

       Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснений розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштам за період з 09.01.2010р. по 01.10.2010р. у сумі 52 163,14грн.  

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих процентів суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для невиконання договірних зобов'язань в розумінні норм чинного законодавства України.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаною з нею адміністративної справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем не надано жодного доказу в його обґрунтування.     

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 198 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 526, 530, 536, 625, 655, 692, 712 ЦК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Сінтез ойл”, м.Донецьк до Шахтарської районної ради, м.Шахтарськ про  стягнення  суми основного боргу  у розмірі 19 391,50грн.,  суми процентів 52 163,14грн., інфляційних збитків у розмірі 1 396,19грн., суми пені у розмірі 1633,67грн., задовольнити.

Стягнути з Шахтарської районної ради, м.Шахтарськ (86200, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Крупської,1А, ЄДРПОУ 23985889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Сінтез ойл”, м.Донецьк (83016, м.Донецьк, вул.Кірова,45, ЄДРПОУ 35636403) суму основного боргу у розмірі 19 391,50грн.,  суму процентів 52 163,14грн., інфляційних збитків у розмірі 1 396,19грн., суму пені у розмірі 1633,67грн., державне мито у сумі 745,85грн. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.12.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 17.12.2010р.

Суддя                                                               Лейба М.О.