Рішення

від 08.12.2010 по справі 43/241пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/241пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.12.10 р.                                                                                    Справа № 43/241пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства „Проектно-будівельна компанія „Гарний будинок”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Труа компані”,                       м. Маріуполь

про визнання недійсним пункту 8.2. договору №01/03 від 01.03.2007р.

За участю представників:

від позивача: Удод А.М. за довіреністю від 27.10.2010р.

від відповідача: представник не з'явився

Суд перебував у нарадчій кімнаті 08.12.2010р. з 10:50 год. до 11:10 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Проектно-будівельна компанія „Гарний будинок”,                    м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Труа компані”, м. Маріуполь про визнання недійсним пункту 8.2. договору №01/03 від 01.03.2007р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на сьогоднішній день в Україні не існує судової інстанції як арбітражний суд при торгово-промисловій палаті, тому пункт 8.2., як третейське застереження, не відповідає нормам діючого законодавства України.

Ухвалою суду від 19.11.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/41пд.

Відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалі від 19.11.2010р.

На адресу суду було повернуто поштове відправлення №08267960 адресоване відповідачу з відміткою органу поштового зв'язку „відсутня організація”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.  

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ „Труа компані” (замовник) та ПП „Проектно-будівельна компанія „Гарний будинок” (підрядник) був укладений договір №01/03 від 01.03.2007р., згідно якого підрядник зобов'язався виконати роботи з вогнезахистної обробки металевих конструкцій каркасу будівлі площею 2433 кв.м крамниці непродовольчих товарів ТОВ „Архан”, розташованого за адресою: пр. Генерала Данилова, Гірницький район, м. Макіївка, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Згідно пункту 7.1. договору, строк дії договору з моменту зарахування авансу на рахунок підрядник та до виконання сторонами зобов'язань за договором.

В ході судового розгляду справи позивач пояснив, що наразі договір діє.

Пунктом 8.2. сторони передбачили, що спори та розбіжності в рамках договору, врегулювання яких не досягнуто сторонами шляхом переговорів, передаються на розгляд Арбітражному суду при Торгово-промисловій Палаті м. Донецька.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що договір №01/03 від 01.03.2007р. за своєю правовою природою є договором підряду та повністю відповідає вимогам закону, що ставляться до такого виду договорів і дотримання яких закон пов'язує з чинністю останніх.

Договір №01/03 від 01.03.2007р. вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, підписаний уповноваженими особами, підпис яких засвідчений печатками.

Позивач посилається на те, що пункт 8.2. договору не відповідає нормам діючого законодавства України, а саме п.4 ст.179 Господарського кодексу України та ст.12 Закону України „Про третейські суди”, внаслідок чого може бути визнаний судом недійсним.

Оцінюючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Господарським кодексом України (ч.1, 2 ст.67, ч.4 ст.179) встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено у ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно листа Донецької торгово-промислової палати №2126/12.24-06 від 08.11.2010р. (а.с.20), в січні 2005р. Донецькою торгово-промисловою палатою був зареєстрований постійно діючий Третейський суд при Донецькій торгово-промисловій палаті, свідоцтво про реєстрацію №3 від 14.01.2005р. та при Донецькій торгово-промисловій палаті відсутній Арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті міста Донецька.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що визначаючи зміст пункту 8.2. договору №01/03 від 01.03.2007р., сторони передбачили право звернення до органу, який не існує.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочинів не повинен порушувати положень як законів, так і інших нормативно-правових актів, прийнятих на основі Конституції України.

Оскільки, правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, то завідомо на момент вчинення правочину об`єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов`язків (частина 5 статті 203 ЦК України).

У даному випадку пункт 8.2. договору №01/03 від 01.03.2007р. суперечить актам цивільного законодавства, оскільки Арбітражного суду при Торгово-промисловій Палаті м. Донецька не існує, тому пункт 8.2. є недійсним.

З огляду на викладене, позивач довів належним чином обставини, які зазначені в позовній заяві, підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст.215 ЦК України та конкретно визначені ст.203 ЦК України, наявні. За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно з приписами ч.5 ст.49 ГПК України

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 207 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                 ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Проектно-будівельна компанія „Гарний будинок”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Труа компані”,                       м. Маріуполь про визнання недійсним пункту 8.2. договору №01/03 від 01.03.2007р. задовольнити.

Визнати недійсним пункт 8.2. договору №01/03 від 01.03.2007р. „Спори та розбіжності в рамках договору, врегулювання яких не досягнуто сторонами шляхом переговорів, передаються на розгляд Арбітражному суду при Торгово-промисловій Палаті м. Донецька”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Труа компані” (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Рахімова, 164; ідентифікаційний код 31738042; р/р 2600501774727 у філії Укрексімбанк м. Маріуполь, МФО 335957) на користь Приватного підприємства „Проектно-будівельна компанія „Гарний будинок” (83114, м. Донецьк, пр. Панфілова, 6, кімн.18, 20; ідентифікаційний код 33221864; р/р 26001051702550 у Донецькому РУ Приватбанк, МФО 335496) витрати по сплаті державного мита у сумі 85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Зубченко І.В.                               

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 13.12.2010р.