Постанова

від 20.12.2010 по справі 2а-15541/10/4/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2010 р.

Справа №2а-15541/10/4/0170

о 14:35

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Комунального підприємства с. Геройське          

до   Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим              

про визнання необгрунтованими та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Комунальне підприємство с. Геройське (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК (далі - відповідач) про визнання необґрунтованим та скасування податкового повідомлення-рішення №0002531502/0 от 26.11.2010 року.

Позов мотивовано порушенням порядку застосування і розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон №2181).

Ухвалами суду від 03.12.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Сторони повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, явку представників в судове засідання не забезпечили.

Представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача також направив заяву заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити, вказав, що кошти, які перераховував позивач на погашення поточних податкових зобов'язань зараховувались відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд керуючись статтею 122 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 30688897, перебуває на податковому обліку в Сакській ОДПІ.

Посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку з питань сплати позивачем податку на додану вартість за червень 2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 18.11.2010 року №1823/15-02/30688897 (а.с. 6), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 щодо термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за червень 2010 року.

За даними акту перевірки суми податкового зобов'язання, самостійно задекларовані позивачем за даний період сплачені із порушенням законодавчо встановленого терміну сплати сум податку. При цьому із порушенням таких термінів, де період затримки складає 56 і 89 календарних днів, погашені податкові зобов'язання на суму 824,27 грн. і 3324,20 грн. відповідно.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі вказаного акту прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість на суму 830,11 грн. (за ставкою 20%).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає податкові декларації у місячний податковий період, тому для обчислення граничних строків сплати податку слід застосувати граничні строки подання податкової декларації, визначені пп. “а” пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181.

З метою дослідження правильності сплати позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість, судом досліджено документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податку і дані облікової картки платника податку, яка ведеться в податковому органі.

Судом встановлено, що в податковій декларації з податку на на додану вартість позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 5816,00 грн. (а.с. 12). За даними акту перевірки вказане податкове зобов'язання погашено платіжними дорученнями від 24.09.2010 року №135 на суму 824,27 грн. та від 27.10.2010 року №152 на суму 3324,20 грн.

Разом із тим вказані платіжні доручення в графі призначення платежу містять позначку «податок на додану вартість за серпень (вересень) 2010 року» (а.с. 9, 10).

Податкове зобов'язання за червень 2010 року погашено позивачем за платіжним дорученням №95 від 23.07.2010 року (а.с. 8), в якому вказано призначення платежу - сплата ПДВ за червень 2010 року.

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням  податкових зобов’язань, що  здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

За таких обставин спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним і скасувати повністю.

Враховуючи, що позивач помилково заявив вимогу про визнання його необґрунтованим і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд вважає можливим стягнути на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

В судовому засіданні 20.12.2010 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 24.12.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.11.2010 року №0002531502/0 про визначення Комунальному підприємству с. Геройське (ідентифікаційний код 30688897) податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 830,11 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства с. Геройське 3,40 грн. судових витрат.  

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання її копії.  Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.      

Суддя                                                                Циганова Г.Ю.