Рішення

від 21.12.2010 по справі 2343-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2343-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.12.2010Справа №2-16/2343-2010

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сталкер» (49033, Дніпропетровськ, вул. 152-ї дивізії, буд.3 кім.518, ідентифікаційний код 35341507)

До відповідача   Державного  підприємства  «Керченський судноремонтний завод» (98300, м. Керч, вул. Кірова, б.22, ідентифікаційний код 01124997)

Про стягнення 43 179,48 грн.

Суддя ГС АР Крим  М.О.Білоус

Представники:

Від позивача – Підгорний О.В. – представ., дов. від 14.05.2010р.;

Від відповідача –  не з'явився  (телеграма)

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сталкер» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Керченського судноремонтного заводу в особі відособленого структурного підрозділу «Ливарний цех» про стягнення  43 179, 48грн., в тому числі заборгованість за поставлений товар за договором купівлі-продажу №110901 від 11.09.2008р. у розмірі  34 800,00 грн., а  також  інфляційних втрат у розмірі 7163,86 грн. та  3% річних у розмірі 1215,62 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

16 листопада 2010 року на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої   позивач збільшив  розмір  інфляційних втрат  на 1399,60 грн. та  3% річних на 700,77 грн., а усього  сума збільшення   складає  2100,37 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду  ( а.с.88)

Відповідач проти позову заперечував, з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву від 07.06.2010р., від 23.11.2010р.,  зокрема, звертав увагу суду, що позивач не надав доказів вручення відповідачеві рахунків на сплату товару, а тому підстави та строк для сплати суми боргу не наступив. При цьому, вказував, що відсутній документально підтверджений факт передачі та отримання відповідачем  продукції в рамках укладеного договору (а.с.30-32, 104-107)

Ухвалою ГС АР Крим від 10.06.2010р. провадження у справі зупинялось   до заміни  ДП «Керченський судноремонтний завод» його правонаступником  внаслідок реорганізації підприємства ( а.с.63-64).

Ухвалою ГС АР Крим від 26.01.2010р. провадження у справі було   поновлено з урахуванням заяви позивача для з'ясування судом стану реорганізації відповідача (а.с.80-81).

Ухвалою ГС АР Крим від 30.11.2010р.  в порядку статті 24 ГПК України  у справі  був замінений неналежний  відповідач – Керченський судноремонтний завод в особі відособленого структурного підрозділу «Ливарний цех» на належного відповідача - Державне підприємство «Керченський судноремонтний завод» (а.с.118-120).

В цій ухвалі  судом також було розглянуто клопотання відповідача в порядку статі 79 ГПК України та враховуючи, що відповідач не надав  документів, пов'язаних з реорганізацією ДП «Керченський судноремонтний завод», а перетворення  юридичної  особи має наслідком  заміни  сторони матеріального правовідношення та процесуальне правонаступництво  можливо на   будь-якій стадії судового процесу у порядку ст..25 ГПК України, а тому клопотання відповідача не було задоволено.

В процесі розгляду справи за клопотанням позивача була винесена ухвала  в порядку ст.. 38 ГПК України.

На виконання вимог суду, від державного реєстратора  Керченської міської ради надійшла реєстраційна справа  ДП «Керченський судноремонтний завод». Вказана справа була оглянута судом у судовому засіданні 14.12.2010 р.

Позивач  у судове засідання  21.12.2010р.  з'явився,  надав на виконання ухвали суду докази направлення уточненої позовної заяви на адресу відповідача, а  також вказував, що підтримує свої  збільшені позовні вимоги у сумі 45 279,85 грн.

Відповідач  жодного разу не забезпечив явку свого представника в судові засідання, незважаючи на те, що про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином – рекомендованою поштою за  адресою державної реєстрації.

20.12.2010р. на адресу суду від відповідача надійшла повторна телеграма про  відкладення розгляду справи у зв'язку з  неможливістю забезпечити явку представника до суду у зв'язку з находженням у службовому відрядженні.  Також вказував  на неотримання  уточненого позову у зв'язку з чим не має можливості надати письмовий відзив.

Розглянувши вказану телеграму, суд  не вбачає підстав для її задоволення, так як стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, в матеріалах справи є відзив на позовну заяву від 29.11.2010р., в якому  у переліку додатків вказана, зокрема, заява позивача про збільшення позовних вимог від 16.11.2010р. ( а.с. 107)

Таким  чином,  посилання  відповідача щодо неотримання  уточненої позовної заяви є хибними та спростовується матеріалами справи.

При цьому, суд враховує, що відповідач  неодноразово направляв аналогічні телеграми, які розглядалися судом та задовольнися з метою не допущення порушень прав відповідача на судовий захист.

Ухвалою ГС АР Крим від 14.12.2010р. явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що  матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

  Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи,  заслухавши пояснення  позивача, суд

                                            ВСТАНОВИВ :

11.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталкер» (Продавець) та Відособленим структурним  підрозділом  «Ливарний цех» Керченського судноремонтного заводу  (Покупець) був укладений договір  купівлі – продажу  № 110901,  згідно п. 1.1 якого Продавець   зобов'язується  поставити, а Покупець прийняти та сплатити кокс  на умовах, викладених нижче. (а.с.5)

Відповідно до п.2.1. Договору загальна  приблизна сума договору складає 34 800,00 грн.

Згідно  з п.2.2. Договору оплата за товар проводиться Покупцем шляхом попереднього перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку на передплату до здійснення поставки.

У разі відпустки товару, за бажанням Продавця, без попередньої оплати, оплата проводиться за фактично поставлений товар, відповідно  витратної накладної або рахунка –фактури, які є невід'ємною частиною  Договору, протягом  10 банківських днів від дати поставки.

Датою поставки  Товару вважається дата, яка вказана у видаткових накладних. (п.2.4. Договору)

Згідно з п.3.1. Договору  сторони несуть відповідальність на невиконання або неналежне виконання Договору у відповідності  з діючим законодавством  України.

Договір  вступає в силу  з моменту його підписання  обома сторонами та діє до 31.12.2008р., проте в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань  за вказаним договором.

Позивачем приймались міри  досудового врегулювання спору, зокрема,  15.04.2010р. на адресу директора ДП «Керченський судноремонтний завод» була направлена претензія на  загальну суму 204 512, 40 грн., яка включає в себе заборгованість за  п'ятьма договорами, які  були укладені  між сторонами, в тому числі  суму за договором № 110901 від 11.09.2008р.

Проте, вказана претензія була залишена поза увагою, а неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором від 11.09.2008р. № 110901 стало підставою для звернення в суд за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши умови договору №110901 від 11.09.2008р, правовідносини, які виникли між сторонами в процесі його виконання, суд  дійшов наступного висновку.

Відособлений структурний підрозділ «Ливарний цех» Керченського судноремонтного заводу, виступаючи як  Покупець, був створений наказом директора Керченського СРЗ від 13.11.1998р. за № 489А та заснований на державній власності  і входить до складу Керченського судноремонтного заводу.

Відповідно до п.3.1. Положення,  Ливарний цех є відособленим структурним підрозділом Керченського СРЗ без права юридичної особи. (а.с.112-115)

Згідно з п.5.1.3. Договору, начальник цеху має право  укладати господарські  договори у межах повноважень, визначених дорученням Керченського СРЗ.(а.с.115)

В матеріалах справи є довіреність вих.. № 19/14 від 03.01.2008р., яка видана від імені  директора заводу Кузьмина В.М.  на  ім'я   начальника відособленого структурного підрозділу Дабрундашвили А.О.  для  представництва  інтересів КРЗ, у тому числі на укладення договорів.

Таким чином, умови договору відповідають нормам  цивільного законодавства, зокрема загальним положенням про купівлю – продаж  та вказаний договір був підписаний з боку відокремленого підрозділу відповідача відповідно до Положення, згідно з дорученням, а тому підлягає виконанню обома сторонами.

          З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Товариством  з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сталкер» був поставлений відповідачу товар – кокс КЛ 2  на підставі   видаткової накладної  №  PH –  0000316  від 11.09.2008р. на суму   34 800,00 грн. (  а.с. 6)  

Зазначений товар був отриманий представником відповідача, повноваження якого підтверджуються відповідною довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей серії НБЛ  № 012788 від 05.09.2008 р.,  заповненою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р.(а.с.7).

Разом з тим, дослідивши довіреність серії НБЛ  №012788 від 05.09.2008  на отримання товару, судом встановлено, що   у переліку найменування цінностей вказаний кокс кількістю тридцать тон,  у той же час, по видатковій накладній відповідачем був отриманий  кокс у кількості 8 тон.

Судом було досліджено, що  відокремленим структурним підрозділом відповідача  була виписана одна  довіреність  на отримання товару - коксу, у загальній кількості 30 тонн, який  був отриманий частинами, що відображено у видаткових накладних,  які є невід'ємною частиною   договорів № 100901 від 10.09.2008р.,  № 110901 від 11.09.2008р.,  № 090901 від 09.09.2008р. та   отриманий товар не перевищує  кількість та  цін, які вказаних у договорах.

Таким чином,  вказана довіреність  на отримання товарно – матеріальнх цінностей за кількісними показниками не суперчить  видатковим накладним, зокрема, накладній   №  PH –  0000316  від 11.09.2008р. на суму   34 800,00 грн., оскільки не перевищує ціни за вказаним договором купівлі – продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1. ст. 692  Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший  строк оплати товару.

Але, відокремлений структурний підрозділ відповідача, в порушення норм діючого законодавства та умов договору, не розрахувався з позивачем за отриманий товар, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 34 800,00  грн.

При цьому, суд враховує підписаний між позивачем та ВСП «Ліварний цех» КСРЗ акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2010р.  на суму  204 512,08 грн., в якому, відображена загальна сума боргу за  п'ятьма  поставкам, в тому числі  по спірному договору.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що станом  на 23.11.2010р. з  Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців на  ДП «Керченський судноремонтний завод», в якій міститься запис № 12 про внесення відомостей щодо закриття відокремленого  підрозділу юридичної особи станом на 24.03.2010р., що підтверджується довідкою ( а.с. 99-102)

Судом також за клопотанням позивача, згідно ст. 38 ГПК України, від державного реєстратора м. Керчі була витребувана реєстраційна справа, з якої вбачається, що згідно наказу  ДП «Керченський судноремонтний завод» № 119 від 03.03.2010 р. були ліквідовані всі відособлені структурні підрозділи та відповідне повідомлення  про закриття  ВСП «Ливарний цех» КСРЗ на адресу державного реєстратора було спрямоване 24.03.2010 р.  (а.с.143)

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.  Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Згідно статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Таким чином, філії здійснюють представництво інтересів юридичної особи, яка несе відповідальність за зобов'язаннями своєї філії.

Статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, встановлено, що цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організації. В даному випадку, зобов'язання відповідача по оплаті виникають із дій його філії з прийняття та сплати товару.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сталкер» в частині стягнення основної  суми заборгованості, яка виникла у відособленого структурного підрозділу відповідача  за договором   купівлі – продажу № 110901 від 11.09.2008р.  у розмірі 34 800,00 грн. підлягає стягненню з ДП «Керченський судноремонтний завод», як  юридичної особи, яка несе зобов'язання, які виникли внаслідок дій його філії.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача, доданий до позовної заяви  та до заяви про збільшення позовних вимог щодо  стягення інфляційних витрат  за період з  у  загальному розмірі 8 653,46 грн    та 3% річних  у сумі 1 916,39 грн.,  обчислений позивачем правомірно та підлягає  стягненню разом з основною сумою  боргу.

Отже, позовні вимоги ґрунтуються на положеннях норм чинного законодавства України,  підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзивах  на позов від 07.06.2010р. та від 29.11.2010 р., не можуть бути прийняті судом до уваги у зв'язку з наступним.

Зокрема, твердження відповідача ґрунтуються на відсутності  рахунків на сплату товару, всупереч пункту 2.2.договору, а тому строк для сплати суми боргу  не настав.

Проте, відповідач  не враховує друге речення вказаного пункту договору, яким передбачено, що у  разі відпустки товару, за бажанням Продавця, без попередньої оплати, оплата проводиться за фактично поставлений товар, відповідно  витратної накладної або рахунка –фактури, які є невід'ємною частиною  Договору, протягом  10 банківських днів від дати поставки.

Саме за накладною відокремлений структурний підрозділ відповідача через свого представника отримав  від позивача кокс  на суму 34 800,00 грн., що цілком відповідає положенням п.1.1., п.1.2., 2.2.  договору.

Таким чином, між сторонами відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України відбулась  купівля – продаж товару, яка повинна бути сплачена відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України та умов п.2.2. договору.

Також,  поставку товару неможна розцінювати як  позадоговірну, через відсутність у видатковій накладній  №  PH –  0000316  від 11.09.2008р. посилання на договір,  з огляду на таке.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський обілк та фінансову  звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

До обов'язкових реквізитів належить:  назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, посилання в первинних документах  на договір  не є обов'язковим.

Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України в своїх постановах  від 12.11.09 р.  у справі  № 4/111, від 21.07.10 р. у  справі № 39/193, від 09.11.2010 р. у справі № 2-31/5390-2009.

Видаткова накладна, що міститься в матеріалах справи відповідає вказаним вище положенням, а сума та товар, визначений  в ній співпадає з предметом  та сумою договору.

Отже, заперечення відповідача щодо відсутності поставки товару в рамках договору  є безпідставними.

Натомість, відповідачем взагалі не оспорується факт поставки та отримання товару від позивача товаро – матеріальних цінностей, а матеріали справи не  містять будь –яких доказів того, що між сторонами існує інший  договір, ніж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи.

Тим більше, що відповідач,   у відповідності до приписів статі 33  ГПК України, не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався та доказів, що між сторонами є якась інша домовленність.

Також всупереч вказаної норми відповідач не надав суду доказів сплати суми боргу за отриманий ще у вересні 2008 р. товар.

Разом з тим, суд також приймає до уваги, що  ТОВ «Сталкер» до своїх пояснень  на відзив відповідача,  надав копію іншого  договору купвілі – продажу № 040901 від 04.09.2008р., який був укладений між тими ж сторонами, що й у дійсній справі, також  копію рахунку від 04.09.2008р. № СФ-0000398, копію видаткової  накладної  від 04.09.2008р. № РН 0000303, та  банківські виписки, які свідчать про повну сплату відповідачем суми саме  за договором купівлі – продажу.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що у вересні 2008 р. між сторонами існували правовідносини з купівлі - продажу товару за декількома договорами за відсутності попередьої оплати товару, сплата за який повинна була відбутися  на підставі видаткової накладної на протязі 10 банківських днів від дати поставки товару ( п.2.2. договору) та загальним положенням  Цивільного кодексу про купілвю – продаж,  але,  відповідач тривалий час ухиляється від обов'язку  щодо його сплати.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши  та оцінивши обставини справи, а також  наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що  збільшені позовні вимоги ТОВ «Сталкер»  підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому   з Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» слід стягнути 45 279,85 грн., у тому числі суми основного боргу  у розмірі 34 800,00 грн., інфляційних втрат у сумі  8 653,46  грн   та 3% річних  у сумі 1 916,39  грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державне  підприємство «Керченський судноремонтний завод» (98300, м. Керч, вул. Кірова, б.22, ідентифікаційний код 01124997)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сталкер» (49033, Дніпропетровськ, вул. 152-ї дивізії, буд.3 кім.518, ідентифікаційний код 35341507) 45 279,85 грн., у тому числі суми основного боргу  у розмірі 34 800,00 грн., інфляційних втрат у сумі  8 653,46  грн   та 3% річних  у сумі 1 916,39  грн.,  а також 452,79 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.