Рішення

від 27.12.2010 по справі 20/140(19/73)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

27.12.10

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

"23" грудня 2010 року                                                                      Справа № 20/140 (19/73)

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

  за позовом:          приватного підприємства «Кримінтертрейд»

                                 99007, вул. Чапаєва, 10А, м. Севастополь;

до відповідача:   державного підприємства «Холминське лісове господарство»

                             15331, вул. Леніна, 60,смт. Холми, Корюківський р-н,Чернігівська обл.;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:       фізична особа - підприємець ОСОБА_1

                             АДРЕСА_1.;

предмет спору:  стягнення 17000,00 грн.;

за участю представників сторін:

позивача: Дудкін І.А.- директор;

відповідача: Кубрак О.В. довіреність № 1374 від 30.11.2010 року;

відповідача: Нечаєва Г.Ф. довіреність № 1373 від 30.11.2010 року;

третьої особи: не з’явився;

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Кримінтертрейд»звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до державного підприємства «Холминське лісове господарство», третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача: фізична особа –підприємець ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 17000,00 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010 року провадження у справі було зупинено, копії матеріалів справи № 19/73 направлені до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області для здійснення перевірки.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Чернігівської області від 15.11.2010 року за №02-01/205 у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді Кочергіної Л.Р., справу № 19/73 передано судді Цимбал-Нарожній М.П.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.11.2010р. провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 30.11.2010р., після чого розгляд справи відкладався до 07.12.2010 р. та 23.12.2010р..

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судові засідання не з’явилась, представника не направила.

Відповідач проти позову заперечує повністю та зазначає про відпуск лісо продукції як безпосередньо директору підприємства так і представнику позивача Коваленку С.Г., що на його думку підтверджується також листом позивача від 22.02.2008р. про отримання ним продукції та подальше її викрадення.

В судовому засіданні 23.12.2010р. позивачем заявлено письмове клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи стосовно перевірки товаро-транспортних накладних №3115 та №3116.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Враховуючи обставини справи, суд відхилив клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, як недоцільне.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення  для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідачем 05.07.2007р. виставлено позивачу рахунок-фактуру №168 на купівлю техсировини соснової сухостійної, довж. 4м.

ЧП «Кримінтертрейд»на підставі рахунку здійснено передоплату ДП «Холминське лісове господарство»за платіжним дорученням №53 від 06.07.2007р. в сумі 17000,00грн..

Виходячи з викладеного, між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання на підставі здійсненої передоплати щодо поставки товару.

За юридичною природою усний договір між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу, а тому до нього застосовуються норми глави 54 ЦК України.

Як зазначає відповідач у своїх запереченнях на позов, ним було поставлено позивачу товар за товаро-транспортними накладними № 3115 від 16.07.2007р., №3116 від 16.07.2007р. за довіреністю серії ЯКО №183480 від 10.07.2007р., за товаро-транспортними накладними №3460 від 10.08.2007р., №3461 від 10.08.2007р., №3899 від 31.08.2007р., за довіреністю серії ЯКО №183481 від 01.08.2007р.

Позивач заперечує проти отримання по даним накладним товару та просить стягнути з відповідача 17000,00грн. збитків.

Враховуючи зміст положень ч.2 ст.9 ЦК України, ст.7, ч.2 ст.175 Господарського кодексу України, особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, згідно ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Визначення, умови та порядок відшкодування збитків передбачено зокрема, ст.. 22, 623, 614 ЦК України та ст.ст. 224-229 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з положеннями ст. ст. 224, 225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачені матеріали тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст.614 ЦК, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом.

Отже, для правильного вирішення спору щодо стягнення збитків господарському суду необхідно встановити наявність вини відповідача.

Враховуючи виставлений відповідачем рахунок №168 від 05.07.2007р. на проплату техсировини сухостійної, позивачем здійснено передоплату в сумі 17000грн., що підтверджується платіжним дорученням №53.

В результаті проведеної оплати, у відповідача виник обов’язок поставити оплачену техсировину.

Враховуючи, що позивач заперечує проти отримання продукції та відсутність письмової угоди між сторонами, до спірних відносин застосовуються положення ст. 530 ЦК України.

Стаття 530 ЦК України  передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а  якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач не звертався з вимогою до відповідача щодо поставки оплаченої техсировини, а відтак у господарського суду відсутні підстави для стягнення збитків, оскільки відсутня одна з обов’язкових умов відповідальності - вина відповідача.

Лист позивача від 30.10.2008р. з вимогою повернути передоплату в сумі 17000,00грн. не є належним доказом звернення з вимогою про поставку продукції.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи наявний лист позивача, де директор останнього зазначив, що отриманий з ДП «Холминський лісгосп»лісоматеріал в подальшому в результаті шахрайських дій був викрадений та ведеться слідство.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про відмову з задоволенні позову.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладають на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                    М.П. Цимбал-Нарожна

17.0

Повний текст рішення підписано 24 грудня 2010 року.

  Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна