Постанова

від 22.12.2010 по справі 10/290-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/290-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2010 року                                    Справа №  10/290-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:  

позивача –не з'явився; про час  та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.32, т.2);

відповідача –Любарський А.Є., довіреність № б/н  від 01.10.10;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-впроваджувальної компанії “Технополіс”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 року                                    

у справі №  10/290-10                            

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат”, м.Київ

до  товариства з обмеженою відповідальністю науково-впроваджувальної компанії “Технополіс”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 342 072,28 грн. та розірвання договору

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-впроваджувальної компанії “Технополіс”, м.Дніпропетровськ

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат”, м.Київ

про визнання недійсним пункту договору

В судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).         

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області 26.10.23010р. (суддя Кощеєв І.М.) по справі № 10/290-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат”, м.Київ (далі –ТОВ “Побужський феронікелевий комі бант”) до товариства з обмеженою відповідальністю науково-впроваджувальної компанії “Технополіс”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ НВК “Технополіс”) про стягнення 342 072,28 грн. та розірвання договору та за зустрічним позовом ТОВ НВК “Технополіс”, М.Дніпропетровськ до ТОВ “Побужський феронікелевий комбінат” про визнання недійсним пункту договору первісний позов було задоволено частково, розірвано договір № 1-10/06-08 від 10.06.2008р., укладений між ТОВ НВК “Технополіс” та ТОВ “Побужський феронікелевий комбінат”; стягнено з відповідача на користь позивача 164 305 грн. 20 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 38 229 грн. 48 коп. –5% річних, 2110 грн. 35 коп. витрат по держмиту, 139 грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог –відмовлено; в задоволенні зустрічної позовної заяви – відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній поставці продукції, в частині відмови в позові по нарахуванню пені –закінченням строків позовної давності для цього виду відповідальності; в частині відмови в задоволенні зустрічного позову –відсутністю правових підстав для його задоволення.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ НВК “Технополіс” м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи. що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

          - господарським судом було прийнято рішення по вимогам, які не були доведені позивачем, оскільки останнім не доведено, які комплектуючі крану не були поставлені або на яку суму не були виконані роботи; крім того, вимога позивача ґрунтувалась лише на копії накладній № 10 від 10.09.2009р. на суму 610 800 грн., але судом не були враховані доводи відповідача проте, що зазначену накладну з його боку не було підписано жодним працівником, й даний доказ, на його думку, є підробним;

          - крім того, господарський суд на обґрунтування рішення посилається на лист відповідача № 1-05/11 від 05.11.2008р. про визнання вини за не поставку товару в строк, але не звернув уваги на пояснення відповідача, що згідно усної домовленості сторін позивач погодився на продовження строку виконання відповідачем зобов'язання та на момент поставки товару –крану, будь-яких заперечень щодо комплектності останнього у позивача не виникло;

          - також господарським судом не було задоволено клопотання відповідача про виклик в судове засідання для дачі пояснень ТОВ ТПФ “Укрвнешторг”, оскільки зазначене підприємство було фактичним виконавцем зобов'язань за укладеним сторонами договором по поставці та відвантаженню крану.

          У відзиві на апеляційну скаргу  позивач по справі –ТОВ “Побужський феронікелевий комбінат” проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

25.11.2010р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому останній просив залучити до участі у справі в якості третьої особи –ТОВ ТПФ “Укрвнешторг”, а також скасувати ухвалу господарського суду від 03.11.2010р. про відхилення зауважень на протокол.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

10.06.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю науково - впроваджувальною компанією “Технополіс”(“постачальник” за договором, відповідач по справі, скаржник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат”(“покупець” за договором, позивач по справі) було укладено договір № 1-10/06-08, згідно з умовами якого  “постачальник” зобов'язався поставити у власність “покупця” козловий кран по узгодженому габаритному кресленні, а “покупець” прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі обладнання, номенклатура, кількість і вартість якого вказані в специфікації, оформленої у вигляді додатку до договору, що є невід'ємною його частиною ( п. 1.1. договору ) (а.с.11-16, т.1).

            Договір набирає чинності з дня підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п.10.1 договору).

            Відповідно до п. 3.1 договору, ціна обладнання за одиницю і по позиціям вказується в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору. Ціна обладнання приймається на базисних умовах, викладених в специфікаціях (а.с.14, .1).

             У специфікації № 1, яка є додатком до договору № 1 зазначено найменування обладнання –кран козловий у кількості 1 штука, загальною вартістю з ПДВ –763 500 грн.

             Згідно з п. 1  специфікації № 1 –поставка включає транспортування, проект реконструкції, комплектацію, монтаж і пуск-наладку козлового крану.

             Умови оплати, відповідно до п. 2 специфікації № 1: 60 % - передплати; 30 5 по факту поставки металоконструкцій крану і 10 % - по закінченню виконання пуско-налагоджувальних робіт.

Пунктом 3 специфікації № 1 передбачено, що строк виконання поставки –протягом 75 календарних  днів з дати 60 % передоплати.

Поставка обладнання здійснювалась на умовах франко-склад товариства з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат”( п. 4 специфікації ).

            Згідно з п.4.1 договору умови, строки поставки обладнання і, в разі необхідності, перелік вантажовідправників, вантажоотримувачів та виготовлювачів вказуються в додатках до договору.

            Розрахунками по даному договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок “постачальника” на умовах, обумовлених в специфікації, оформленої у вигляді додатку до договору, що є невід'ємною його частиною (п.6.1. договору).

Попередня оплата в розмірі 458 100 грн., що становить 60 % вартості обладнання, була перерахована на рахунок ТОВ НВК „Технополіс" - 24.06.2008 р. (а.с.17, т.1).

Крім цього, 18.07.2008 р. позивач сплатив відповідачу 230 000 грн. (платіжне доручення № 2049 від 18.07.2008 р.), 03.09.2008 р. –45 000 грн. (платіжне доручення № 404 від 03.09.2008 р.) та 09.06.2009 р. –30 400 грн., що в сумі становить 305 400 грн. (а.с.18-20, т.1).

Отже, всього на виконання умов укладеного договору позивачем було перераховано 763 500 грн., що підтверджується вищенаведеними матеріалами справи, не спростовується відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Враховуючи умови договору, зокрема п.3 специфікації до нього, строк виконання обов'язків по постачанню відповідачем –75 календарних днів з дати 60% передоплати, тобто, обчислюється з 24.06.2008р. (за платіжним дорученням № 1804  від 24.06.2008р. сплачено 458 100 грн., тобто 60% вартості поставленої продукції), а поставка повинна бути здійснена відповідно до 08.09.2008р.

Докази визнання недійсним, розірвання, зміни в встановленому законом порядку договору відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій сторонами відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Докази здійснення поставок продукції згідно з умовами договору та в повному обсязі, як в межах строків поставок, так і в подальшому, відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій скаржником відповідно до ст.33 ГПК України.

Відповідно до накладної № 10 від 10.09.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Побужський феронікелевий комбінат” отримало від товариство з обмеженою відповідальністю науково - впроваджувальна компанія “Технополіс” на виконання умов договору № 1-10/06-08 від 10.06.2008 р. –комплектуючи крана козлового ККС на суму 610 800 грн. (а.с.134, т.1).

Докази повернення відповідачем отриманих грошових сум в якості передоплати, всього на суму 763 500 грн. або 152 700 грн. заборгованості відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій скаржником відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.  

30.10.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією, яка містила вимогу про поставку продукції до 14.11.2008р. або у випадку не поставки –повернення суми боргу. Факт отримання вказаної претензії підтверджується листом відповідача від 05.11.2008р. (а.с.21, 22, т.1), яким відповідач пропонував продовжити строки поставки до 20.12.2008р. Натомість, докази здійснення поставок продукції саме в строки до 20.12.2008р. відсутні, скаржником не надано згідно зі ст.33 ГПК України.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частинами 1, 2 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

Отже, факт порушення зобов'язання відповідачем в частині повної та своєчасної поставки продукції на суму 152 700 грн. мав місце, що підтверджується вищенаведеними обставинами та поданими доказами.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до правильного висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині розірвання договору через порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної поставки продукції, також господарський суд дійшов до правильного висновку щодо стягнення 152 700 грн. заборгованості і заборгованості з урахуванням індексу інфляції на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки після 14.11.2008р. зазначений борг трансформувався в грошове зобов'язання, всього сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 164 305 грн. 20 коп. (з вересня 2009 року по травень 2010р.). Крім цього, колегія суддів бере до уваги, що фактично отримання 152 700 грн. відповідачем, тобто проведення всього розрахунку, згідно з п.2 специфікації № 1 та умовами договору передбачено лише по закінченню пуско-налагоджувальних робіт, чого зроблено не було, докази протилежного відсутні, не надавались судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Щодо стягнення 5% річних за користування грошовими коштами, то з урахуванням того, що позивач претензією від 30.10.2008р. після 14.11.2008р. у випадку не поставки продукції в повному обсязі на суму передоплати, заявив вимогу про повернення 733 100 грн., то такі вимоги слід визнати обґрунтованими в сумі 38 229 грн. 48 коп. (із розрахунку 3% річних з 08.09.2008р. по 09.06.2009р., виходячи із суми 733 100 грн. передоплати; а з 10.09.2009р. по 29.06.2010р., виходячи із суми передоплати 152 700 грн.; а з 09.06.2009р. по 10.09.2009р. виходячи із суми 763 500 грн.).

Нарахування 5% річних, а не 3% річних (ч.2 ст.625 ЦК України) за користування грошовими коштами здійснюється на підставі п.9.1 договору, оскільки сторони передбачили, що неврегульовані сторонами спори підлягають вирішенню на підставі законодавства України, чим фактично погодились із застосування майнової відповідальності на підставі п.67 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженої постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, яка є чинною на теперішній час у відповідності зі ст.271 ЦК України та згідно з постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. “Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”.

Щодо вимог в частині стягнення пені на суму 139 537 грн. у відповідності з п.7.3 договору за прострочення поставки, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду щодо застосування строків позовної давності згідно зі ст.ст.258, 267 ЦК України, оскільки про її застосування зроблено письмову заяву відповідачем (а.с.113, т.1), а ці вимоги заявлені за період з 30.04.2008р. по 29.06.2010р., тоді як ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.60 ГПК України відповідачем було подано до господарського суду зустрічну позовну заяву, яку було прийнято господарським судом до розгляду (а.с.66-67, т.1). Згідно з прохальною частиною зустрічної позовної заяви, відповідач просив визнати недійсним п.7.3 договору, укладеного між сторонами, оскільки пеня, як вид майнової відповідальності  застосовується лише до грошових зобов'язань, тоді як п.7.3 договору сторонами передбачили цей вид відповідальності відповідача за прострочення поставки.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, оскільки Цивільним кодексом України, що діє в редакції з 01.01.2004р. закріплений в якості однієї з загальних засад цивільного законодавства принцип свободи договору (ст.3 ЦК України), а у відповідності до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, виходячи із ст.ст.3, 6, 627 ЦК України сторони можуть на власний розсуд погодити в договорі не тільки збільшення розміру неустойки, встановленої законом (ч.2 ст.551 ЦК України), але й визначити інші види майнової відповідальності за договором у випадку порушення зобов'язань сторонами.

Щодо клопотання скаржника про залучення третіх осіб до участі у справі, то зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки укладений між сторонами по справі договір не містить будь-яких умов щодо виконання зобов'язань відповідача третіми особами, також жодним доказом по справі відповідно до ст.33 ГПК України скаржник не довів, що існують будь-які правовідносини між позивачем та третьою особою.

Відповідно до ст.528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Отже, право регрес них вимог відповідача до третіх осіб не впливає на права та обов'язки сторін за договором № 1-10/06-08.

Щодо вимог скаржника скасувати ухвалу господарського суду від 03.11.2010р. про відхилення зауважень на протокол, то в цих вимогах апелянта слід відмовити, оскільки згідно з ч.1 ст.106 ГПК України зазначені ухвали місцевого господарського суду не підлягають оскарженню в апеляційному порядку, а апеляційну скаргу на цей процесуальний документ не подано взагалі, отже, здійснити відмову в прийнятті апеляційної скарги згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України не вбачається за можливе.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010р. по справі № 10/290-10 –залишити без змін; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-впроваджувальної компанії “Технополіс”, м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко

Дата підписання 27.12.2010р.

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                          О.О.Головіна