Рішення

від 14.12.2010 по справі 43/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/229

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.12.10 р.                                                                                    Справа № 43/229                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства „Максим”, м. Донецьк

до відповідача: Приватного виробничо-торгівельного підприємства „Вілма”,                    м. Артемівськ

про стягнення суми основного боргу у розмірі 30533,64грн., 3% річних у розмірі 1545,92грн., суми інфляційних втрат у розмірі 2228,96грн.

Представники сторін:

від позивача: Шатнаві Г.В. за довіреністю від 08.10.2010р.

від відповідача: представник не з'явився

Суд перебував у нарадчій кімнаті 14.12.2010р. з 10:10год. до 10:25год.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Максим”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного виробничо-торгівельного підприємства „Вілма”, м. Артемівськ про стягнення суми основного боргу у розмірі 30533,64грн., 3% річних у розмірі 1540,40грн., суми інфляційних втрат у розмірі 2228,96грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір підряду №25/09С від 25.09.2007р., платіжні доручення №346 від 26.09.2007р. у сумі 50000грн., №352 від 01.10.2007р. у сумі 20000грн., акти прийомки виконаних робіт за листопад 2007р. №1 у сумі 30845,70грн., №2 у сумі 5820,66грн., лист-вимогу №9 від 06.02.2009р., банківську виписку за 21.05.2008р.

Ухвалою суду від 10.11.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/229.

Позивач 08.12.2010р. надав суду уточнення до позовної заяви, в яких вказав, що загальна сума позову становить 34308,52грн., збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних та просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1545,92грн.

Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене, заява позивача приймається судом і справа розглядається з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог.

Відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 10.11.2010р., 23.11.2010р.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №14/4-23/619 від 12.10.2010р. відповідач – юридична особа Приватне виробничо-торгівельне підприємство „Вілма”, ідентифікаційний код 24458651, зареєстроване за адресою: 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Лева невського, 117/24, на яку направлялись ухвали суду.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.  

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством „Максим” (замовник) та Приватним виробничо-торгівельним підприємством „Вілма” (підрядник) був укладений договір підряду №25/09С від 25.09.2007р.

За умовами договору підрядник зобов'язався виконати будівельні роботи з обробки фасаду за системою Ceresit, замовник зобов'язався прийняти фактично виконані роботи та оплати їх вартість (пункт 1.1. договору).

Загальна ціна робіт за договором визначається згідно договірної ціни та кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1. договору).

Вартість робіт на момент укладання договору складає 160грн. за 1 кв.м, в т.ч. ПДВ, є динамічною та переглядається сторонами при зміні об'ємів та видів робіт при зміні проекту (пункт 2.2. договору).

За згодою сторін передплата складає 100% від вартості матеріалів та 30% від вартості робіт (пункт 2.3. договору).

Поточні та остаточні розрахунки за договором здійснюються замовником за фактично виконані роботи протягом 7 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.2.1., 3.2.3. договору підрядник зобов'язується своєчасно, якісно та у відповідності до затвердженої кошторисної документації виконувати роботи, вказані в пункті 1.1. договору; виготовити акт виконаних робіт та передати його для підписання уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 поточного місяця.

Строк виконаних робіт згідно графіку виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору (пункт 4.1. договору).

Договір може бути розірвано лише за згодою сторін (пункт 9.1. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 9.5. договору).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання договору, платіжними дорученнями №346 від 26.09.2007р. у сумі 50000грн., №352 від 01.10.2007р. у сумі 20000грн. позивач перерахував відповідачу 70000грн.

Відповідач не подав суду заперечень щодо отримання ним від позивача цих грошових коштів та доказів виконання робіт в об'ємі який би покрив їх.

Згідно актів прийомки виконаних робіт за листопад 2007р. №1 у сумі 30845,70грн., №2 у сумі 5820,66грн. відповідачем було виконано роботи вартістю 36666,36грн.

Як стверджує позивач та, що підтверджується матеріалами справи, в подальшому, відповідач не виконував для позивача підрядних робіт та згідно банківської виписки за 21.05.2008р. повернув позивачу 2800грн., у зв'язку з неможливістю виконання договору №25/09С від 25.09.2007р.

На думку позивача, дії відповідача свідчать про його відмову від подальшого виконання робіт та, як наслідок про закінчення строку дії договору, враховуючи пункт 9.5. договору.

Відповідач твердження позивача не спростував. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що наразі строк дії договору закінчився, як наслідок на теперішній час відповідачем безпідставно набуті грошові кошти у сумі 30533,64грн. (70000 – 36666,36 - 2800 = 30533,64).

Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази, що спростовують висновок суду матеріали справи не містять.

За приписами ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта господарювання без достатніх на те підстав.

Згідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Термін “майно” в контексті частини 1 статті 1212 ЦК України включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 ЦК, але й гроші (грошові кошти).

Оскільки, позивачем профінансовано виконання відповідачем робіт у сумі 70000грн., вартість виконаних робіт склала 36666,36грн. та відповідачем повернуто позивачу 2800грн., оскільки, строк дії договору закінчився, то наразі у відповідача відсутні будь-які правові підстави набуття та збереження грошових коштів у розмірі 30533,64грн.

Позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу №9 від 06.02.2009р., в якій він просив відповідача перерахувати йому грошові кошти в сумі 30533,64грн. Наразі відповідачем грошові кошти у сумі 30533,64грн. позивачу не повернуті.

Згідно з приписом частини 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У статті 536 ЦК визначено:

“1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства”.

Визначені у статті 536 ЦК України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами, а їх безпідставне набуття чи збереження боржником може бути наслідком подій, поведінки самого стягувача чи третіх осіб, а не лише результатом протиправних дій самого боржника.

З огляду на викладені приписи статей 536, 1212 та 1214 ЦК України, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання процентів як плати за користування відповідачем його грошовими коштами з урахуванням інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у сумі 1545,92грн. обчислені за період з 23.03.2009р. по 29.10.2010р. та інфляційні втрати у сумі 2228,96грн. за індексом інфляції у період з березня 2009р. по вересень 2010р.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що зазначений порядок нарахування відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначено кількість днів заявленого періоду. За розрахунком суду сума 3% річних складає 1470,63грн.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судові засідання не з`явився, правом на захист не скористався, проти доводів позивача не заперечив та заявлені вимоги не спростував.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу (безпідставно отриманих грошових коштів) у розмірі 30533,64грн., 3% річних у розмірі 1540,40грн., суми інфляційних втрат у розмірі 2228,96грн., підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати, а саме державне мито, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 536, 625, 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 6, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Максим”, м. Донецьк до Приватного виробничо-торгівельного підприємства „Вілма”, м. Артемівськ про стягнення суми основного боргу у розмірі 30533,64грн., 3% річних у розмірі 1545,92грн., суми інфляційних втрат у розмірі 2228,96грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виробничо-торгівельного підприємства „Вілма” (84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Леваневського, 117/24; ідентифікаційний код 24458651; п/р 26007043082300 у АКІБ „УкрСиббанк” м. Донецька, МФО 351005) на користь Приватного підприємства „Максим” (83000, м. Донецьк, пр. Дзержинського, 28; ідентифікаційний код 25099287; п/р 26009049457101 в ДФ АБ „Брокбизнесбанк”,                   м. Донецьк, МФО 335678) безпідставно отримані грошові кошти у сумі 30533,64грн., 3% річних у сумі 1470,63грн., інфляційні втрати у сумі 2228,96грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 342,39грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,53грн.

В позовних вимогах про стягнення 3% річних у сумі 75,29грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Зубченко І.В.                               

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 20.12.2010р.