Рішення

від 28.12.2010 по справі 4/157/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/157/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" грудня 2010 р.                                                 Справа №  4/157/10

Позивач       Публічне акціонерне товариство “КОМПАНІЯ “РАЙЗ”,

                     вул. Заболотного, 152, м. Київ, 03680,

                     поштова адреса: 19 км Старокиївського шосе, 52, Комінтернівський район,

                      м. Одеса, 65025 (Південна регіональна дирекція ПАТ “КОМПАНІЯ “РАЙЗ”),

Відповідач   Приватне підприємство “СЕМСЕР”,           

                     вул. Леніна, 54, с. Сирово, Врадіївський район, Миколаївська область, 56310

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача             – не з'явився  

Від відповідача          –не з'явився   

          СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в сумі 97920,40 грн., з яких:                     43688,00 грн. боргу, 19816,19 грн. пені за період з 30.09.08р. по 28.05.10р., 24653,38 грн. відсотків за користування чужими коштами, 9762,83 грн. збитків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач заявив позов і просить стягнути 97920,40 грн., з яких:                     43688,00 грн. боргу, 19816,19 грн. пені за період з 30.09.08р. по 28.05.10р., 24653,38 грн. відсотків за користування чужими коштами, 9762,83 грн. збитків, обґрунтовуючи свої вимоги умовами договору та ст.ст. 610-612, 625, 692-694, 712 ЦК України та ст. 218, 220, 224, 225, 229-232 ГК України.

          Відповідач позов не визнав, заявив клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахованих штрафних санкцій (детальніше викладено у відзиві).

Розглянувши матеріали справи, надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані не в повному обсязі, тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

 12 лютого 2008 року між  ЗАТ компанія «РАЙЗ»та відповідачем був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 8210-12.

18 травня 2010 року Закрите акціонерне товариство компанія «РАЙЗ»було перейменоване в публічне акціонерне товариство «КОМПАНІЯ «РАЙЗ», що підтверджується витягом із статуту, копією свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «КОМПАНІЯ «РАЙЗ».

Згідно п. 1.1 договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача відповідну продукцію, а відповідач   прийняти її і оплатити   вартість, а також відсотки за користування товарним кредитом, відповідно умов договору та додатків до нього.

На виконання своїх зобов'язань позивач здійснив поставку продукції за видатковими накладними № ВН-10015-01161 від 23.04.2008р. на загальну суму 6332,70 грн. , № ВН-10015-01471 від 13.05.2008р. на загальну суму 1647,11 грн., № ВН-10015-01973 від 25.06.2008р. на загальну суму 1973,24 грн. та видатковими накладними № ВН-10015-00110 від 19.02.2008р. на суму 5653374 грн., № ВН-10015-00125 від 21.02.2008р. на суму 25490,49 грн., № ВН-10015-01161 від 23.04.2008р. на  суму 6332,70 грн., а всього на суму 85357,23 грн.

Відповідач виконав зобов'язання по оплаті продукції, що була поставлена на умовах 100% передоплати згідно додатку № 1/2 до договору, оплативши 23 квітня 2008 року грошовими коштами на суму 2999,70 грн.

03 червня 2008 року, 26 червня 2008 року відповідач здійснив оплату грошовими коштами на суму 1647,11 грн., на суму 1973,24 грн. відповідно.

Заборгованість відповідача по оплаті продукції існувала з 15.05.2008р. по 03.06.2008р. (21 день) та становила 1647,11 грн.

Отже, зобов'язання по оплаті продукції, що була поставлена згідно додатків №№ 2,3 до договору, було виконано.

Вся остання продукція була надана відповідачу на умовах користування товарним кредитом, про що визначено в п.п. 2.7-2.12 договору, згідно яких відповідач повинен сплачувати 12.4% річних за користування товарним кредитом.

Позивач нарахував відповідачу 12.4 відсотків - 6568,83 грн. на загальну заборгованість в сумі 85357,23 грн., що існувала з 19.02.08р. по 30.09.08р.

Остаточно відповідач повинен був розрахуватись 30 вересня 2008 року, але не здійснив оплату продукції та відсотків за користування товарним кредитом.

В пункті 2.2 договору сторони визначили, що протягом строку дії договору грошові зобов'язання відповідача існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, підлягає сплаті на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долара США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати вартості товару покупцем ціни договору (її неоплаченої частини). При цьому, сторони узгодили, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений на день фактичної оплати вартості, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

З огляду на це та відповідно до п. 2.12 договору, згідно якого отримані грошові кошти спочатку зараховуються в погашення заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом, позивач розрахував борг станом на час подання позову в сумі 43688,00 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В пункті 7.3 договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені терміни договором вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, згідно якого відповідач сплачує за кожен день прострочення на користь позивача пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Позивач нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 30.09.08р. до 28.05.10р. пеню в сумі 19816,19 грн.

Відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України.

Між тим, частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних  санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В той же час, ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Виходячи  з  цього,  пеня,  встановлена   чинним законодавством або  договором,  підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання, але за 6 місяців та в межах строку позовної давності –1 рік, встановленого ст. 258 ЦК України для стягнення неустойки, штрафу, пені. При цьому, згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги (3 роки) вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки).

За цих обставин строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову щодо кожного дня окремо.

Враховуючи, що позов пред'явлено до суду 10.11.10р.,  то   заявлена пеня за період    з 30.09.08р. до 28.05.10р. задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно зі ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач нарахував відповідачу з 30.09.08р. до 28.05.10р. суму 24653,38 грн. відсотків за користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми згідно 7.5 договору.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

З викладеного слід, що зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).

За умовами пункту 7.4 договору відповідач повинен відшкодовувати збитки, завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановили розмір збитків позивача в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання відповідачем: 10% неоплаченої вартості продукції за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Отже , нараховані позивачем збитки   з 31.03.2009р. по 28.05.2010р. (14 місяців)  на суму 9762,83 грн. (42447,11 грн. * 10% = 4244,71 грн. + 4 244,71 грн. * 10% * 13 місяців = 5518,12 грн.), відповідають діючому законодавству, умовам договору і тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Заперечення відповідача враховані судом як підстава у частковій відмові в позові.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "СЕМСЕР" (вул. Леніна, 54, с. Сирово, Врадіївський район, Миколаївська область код 33588730) на користь публічного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ «РАЙЗ»(вул. Академіка Заболотного, 152, м. Київ код 13980201) 78104,21 грн., з яких 43688,00 грн. - борг, 24653,38 грн. - відсотки за користування чужими коштами, 9762,83 грн. –збитки, 781,40 грн. держмита та 188,33 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачеві.

На суму 19816,19 грн. –пені в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

   Суддя                                                                                              Т.М.Дубова

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України  та підписано суддею 30.12.2010р.