Рішення

від 05.01.2011 по справі 20/1952-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/1952-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2011 р.Справа № 20/1952-10

За позовом  Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м.Хмельницький

до Приватного підприємства „Ден тал Плюс Поділля” м. Хмельницький

про стягнення 2761,61 грн.

Суддя   Гладій  С. В.

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: не з'явився

Суть спору: Позивач - міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький звернувся до господарського суду області з позовною заявою до відповідача - приватного  підприємства "Ден тал Плюс Поділля" м.Хмельницький  про стягнення 2761,61грн. в т.ч. 2576,87 грн. основного боргу, 70,72 грн. нарахувань інфляції, 34,87 грн. 3% річних, 79,15 грн. пені.

Ухвалою суду від 08 листопада  2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 20/1952-10

Позивач в судове засідання 05.01.2011р. не з'явився, його представник в попередньому судовому засіданні 21.12.2010р. подав заяву в якій повідомив, що відповідачем частково проведена оплата заборгованості на суму 593,97 грн. та уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 1982,90 грн., 70,72 грн. нарахувань інфляції, 34,87 грн. 3% річних та 79,15 грн. пені.

Відповідач в судове засідання 05.01.2011р. не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив на позов не подав, його представник в судовому засіданні 21.12.2010р. повідомив, що з позивачем частково розрахувався на суму 593,97 грн..

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

14.10.2008р. між Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький та ПП „Ден тал Плюс Поділля”  укладений договір на постачання теплової енергії №2038/565, згідно з яким позивач постачає відповідачу теплову енергію у відповідності до умов укладеного договору.

Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в Додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності Споживача тощо (п. 2.1. договору).

Споживач теплової енергії зобов'язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.2. договору).

Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором, повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (п. 4.2.1. договору).

Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється Споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (розділ 6 договору).

За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення (розділ 7 договорів).

Договір набуває чинності з 14.10.2008р. та діє до 14.10.2009р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (розділ 10 договору).

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Заяв про припинення дії договору від 14.10.2008р. або зміни його умов у 2008-2010рр. не надходило.

Щомісячно відповідачу направлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів. Зокрема, позивачем (міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго") виставлено рахунки №565 від 06.09.2010р. на суму 341,92грн., від 05.08.2010р. на суму 273,54грн., від 05.07.2010р. на суму 341,92грн., від 04.06.2010р. на суму 252,05грн., від 12.05.2010р. на суму 341,92грн., від 07.04.2010р. на суму 341,92грн., від 04.03.2010р. на суму 273,54 грн., від 05.02.2010р. на суму 341,92 грн., від 11.01.2010р. на суму 341,92 грн., від 02.12.2009р. на суму 341,92 грн., від 10.11.2009р. на суму 341,92 грн..   

Відповідач свої зобов'язання згідно договору належним чином не виконав. Станом на 01.10.2010р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2009р. по 01.10.2010р. становить 2576,87 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 593,97 грн. боргу.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 1982,90грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору, позивач нарахував 79,15грн. пені, 70,72грн. - інфляційних, 34,87грн. - 3% річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. п. 1, 2, 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Факт наявності основної заборгованості в сумі 2576,87 грн. підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме: договором, додатками №№ 1, 3 до договору від 14.10.08р. за №2038/565, рахунками №565, розрахунком позову тощо.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 593,97 грн. боргу.

На підставі викладеного, провадження у справі в частині стягнення 593,97 грн. заборгованості належить припинити.

Отже, на момент розгляду справи, заборгованість відповідача за теплову енергію складає 1982,90 грн.  

Згідно ст.230 ГК України передбачає обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен  день прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, сторонами в договорі на постачання електричної енергії передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення (розділ 7 договорів).

З'ясуванням матеріалів справи судом встановлено, що відповідач прострочив оплату використаної теплової енергії.  

Через несвоєчасне виконання зобов'язань позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за порушення термінів проведення розрахунків в сумі 79,15грн. за період з квітня 2010р. по вересень 2010р.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 70,72 грн., а також нарахував відповідачу 3% річних в сумі 34,87 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 2167,64 грн., з яких 1982,90 грн. - основної заборгованості, 79,15грн. - пені, 70,72 грн. - інфляційних, 34,87 грн. - 3% річних. Отже, позовні вимоги відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1.1 ст. 80, ст. 82-84, ст. 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м.Хмельницький до Приватного підприємства „Ден тал Плюс Поділля” м. Хмельницький про стягнення 2761,61 грн.  задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Ден тал Плюс Поділля” (м. Хмельницький, вул. Довженка,1 кв.142, код 36171277) на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м.Хмельницький, вул. Пересипкіна, б.5, код 03356571) 1982,90грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві гривни 90 коп.) основної заборгованості, 79,15грн. (сімдесят дев'ять гривень 15 коп.) пені, 70,72 грн. (сімдесят гривень 72 коп.) інфляційних, 34,87грн. (тридцять чотири гривни 87 коп.) 3% річних, 102,00грн. (сто дві гривни 00 коп.) державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 593,97 грн. заборгованості припинити.

                              Суддя                                                                      С.В. Гладій