Рішення

від 23.12.2010 по справі 5594-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5594-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2010Справа №2-7/5594-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим  у складі судді Дворного І.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом – Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління»   (98604, АР Крим, м. Ялта, вул.. Горького, 30  ідентифікаційний код 03348324)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль-98» (98640, АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул.. Ленінградська, 38  ідентифікаційний код 22289679).

Про усунення перешкод в користуванні спорудами та знесення самочинно  побудованої будови.

За участю представників:

Від позивача -  Дорошенко О.Ф., довіреність № 2892 від 24.11.2010р.

Від відповідача – Куршевий М.А., довіреність б/н від 03.12.2010р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу  України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернулось до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль-98» про спонукання відповідача за власний рахунок знести самовільно побудоване капітальне приміщення із каменю з літньою площадкою, загальною площею 218,5 кв. м, на північ від буни №11 безпосередньо на набережній берегоукріплювальних споруд в смт. Гурзуф, що використовується під кафе «Комета» відповідно до прикладеної схеми їх розміщення. Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача відновити ділянку набережної на північ від буни №11 берегоукріплювальних споруд в смт. Гурзуф, що використовувалась під кафе «Комета», у її первинний стан і повернути КРП «Протизсувне управління» у приданому для експлуатації вигляді.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 07.12.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав, викладених в ухвалі Господарського суду АР Крим від 07.12.2010р.  розгляд справи відкладений, про що сторони також були поінформовані належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно -  капітальне приміщення з каменю з літньою площадкою, загальною площею 218,5 кв. м, було збудоване позивачем самовільно на берегоукріплювальних спорудах (набережній в смт. Гурзуф), які віднесені до власності Автономної Республіки Крим та перебувають на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління».

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, мотивуючи заперечення тим, що приміщення з каменю є кафе «Блинная», яке було придбане у власність за договором купівлі-продажу  від 30.05.2002 р., а вказаний позивачем майданчик до кафе є земельною ділянкою, яка була передана відповідачеві в оренду Гурзуфською селищною радою за договором оренди від 07.06.2002 р. З урахуванням цього, відповідач вважає, що правові підстави для зобов'язання його знести приміщення відсутні.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Кримського Республіканського підприємства "Протизсувне управління" Підприємство входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, знаходиться в сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим, що є органом управління майном, та є правонаступником державного підприємства “Кримське республіканське протизсувне управління” на підставі Постанови Ради міністрів АР Крим від 23.11.2005 р. №540.

Предметом діяльності підприємства, згідно з пунктом 2.2 Статуту, є: виконання робіт по боротьбі з зсувами та абразійними явищами Чорноморського та Азовського узбережжя Автономної Республіки Крим, у курортних містах, селищах міського типу та інших населених пунктах Автономної Республіки Крим, а також проведення заходів щодо збереження будівель і споруд на зсувних, зсувонебезпечних та абразійних територіях.

Як закріплено пунктом 5.2 Статуту, майно Підприємства входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, і закріплюється за ним на праві господарського відання Органом управління.

Постановою Ради Міністрів АР Крим №68 “Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, схильних до впливу негативних природних процесів”(п. 7.1) Кримському республіканському підприємству приписано укладати довгострокові договори з організаціями на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, що знаходяться на його балансі, та фінансування робіт з капітального ремонту та відновлення незалежно від джерела фінансування їх будівництва.

Згідно з Додатком 3 до Постанови Верховної Ради АР Крим від 15.03.2000 р. №982-2/2000 “Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим” берегоукріплювальні споруди ММЦ “Гурзуф” (м. Ялта, смт. Гурзуф) є власністю Автономної Республіки Крим та перебувають на балансі КРП "Протизсувне управління".

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач посилається на те, що проведеним обстеженням  було встановлено, що на північ від буни № 11 на набережній ТОВ «Грааль-98» побудоване одноповерхове капітальне приміщення з літнім майданчиком розміром 23, 0 х 9, 5 метрів, яке використовується під кафе «Комета». У зв'язку з наведеним збудоване відповідачем приміщення та майданчик позивач  вважає самовільним .

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа – позовної заяви, обов'язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

У той же час, матеріали справи свідчать, що в поданому КРП «Протизсувне управління» відсутні належні та допустимі докази, які б безумовно підтверджували викладені в позові обставини.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2010 р. представниками КРП «Протизсувне управління» був складений акт, у висновку  якого зазначено, що збудовані на берегоукріплювальних спорудах в смт. Гурзуф капітальна будівля та літній майданчик, що використовуються під кафе «Комета» є самовільною будівлею, збудованою без узгодження з КРП «Протизсувне управління» за рахунок зменшення території набережної, яка є елементом гідротехнічної споруди (а. с. 12).

Зазначений акт підписаний начальником відділу КРП «Протизсувне управління» та гідротехніком відділу натуральних спостережень КРП «Протизсувне управління». Отже, вказаний акт був складений позивачем в односторонньому порядку, без повідомлення відповідача про складання відповідного акту, що в свою чергу, позбавило його права висловити свої зауваження та оспорити акт.

Крім того, суд також не може погодитися з визначенням позивачем спірного майна в якості самочинно збудованого.

Так, поняття та наслідки здійснення особою самочинного будівництва визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Проте, матеріали справи свідчать, що спірне майно не є самочинно збудованим, оскільки було придбано відповідачем на підставі цивільно-правової угоди та розташовано на відведеній для відповідної мети земельній ділянці.

Так, 10.07.2001 р. між Фондом комунального майна та Крайниковою Оленою Петрівною був укладений договір купівлі продажу цілісного майнового комплексу кафе «Блинная», розташованого за адресою: м. Ялта , смт. Гурзуф, набережна ім.. А.С. Пушкіна б/н. (а. с. 41- 45).

30.05.2002 р. ТОВ «Грааль-98» придбало у власність  кафе «Блинная»  за договором купівлі-продажу з Крайниковою О.П. (а. с. 63), який був посвідчений приватним нотаріусом Сотніковим В. П. Отже, вказаний договір відповідно до Додатку 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав «Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно» є документом, що підтверджує право власності відповідача на спірну нерухомість.

Більш того, придбаний відповідачем за цим договором об'єкт був зареєстрований в Ялтинському бюро технічної інвентаризації 20.06.2002 р. (а. с. 64).

Крім того, земельна ділянка, що використовується у якості літнього майданчика для кафе «Комета», була передана в оренду ТОВ «Грааль-98» за договором від 07.06.2002 р.

Відповідно до пункту 2.1 Договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування літнього майданчику за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О. С. Пушкіна, в районі ресторану «Комета».

Вказаний договір був укладений строком на 10 років, зареєстрований в книзі записів договорів оренди земельних ділянок 14.06.2002 р. за №40.

Позивачем не надано доказів припинення, розірвання або визнання недійсним вказаних договорів, всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим посилання позивача на приписи статті 376 Цивільного кодексу України, як на одну з підстав позовних вимог, є неспроможними, оскільки під час розгляду справи встановлено, що капітальне приміщення набуто у власність за договором купівлі-продажу, а земельну ділянку зайнято на підставі договору оренди землі, а отже капітальна будівля та літній майданчик не підпадають під поняття самовільного будівництва.

Суд вважає за доцільне зауважити, що статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пункту 1 статті  321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, враховуючи закріплені чинним законодавством України приписи про непорушність права власності, вимоги позивача про знесення приміщення кафе та відновлення ділянки набережної у придатний для використання стан задоволенню не підлягають.

Отже, правові підстави для задоволення позову відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        (підпис)                                  І. І. Дворний

Рішення підписано 27.12.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.