Рішення

від 20.12.2010 по справі 5684-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5684-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2010Справа №2-24/5684-2010

 За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво» (98600, м.Ялта, вул.. Київська, 1)

До  відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн» (98650, м.Ялта, смт.Масандра, вул.Стахановська, 18, корп.2, кв.1 // 98650, м.Ялта, смт.Масандра, вул.Стахановська, 18, корп.2, кв.6)

Про стягнення 34 429,26грн.                                                                                         

                                                                                    Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Раєвська Л.П., представник за довіреністю від 19.11.2010р. №9, паспорт.

Від відповідача – не з'явився.

           Обставини справи:

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Браво» з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн» про стягнення 34 429,26грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 02.10.2010р.  між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду. Сума по договору складає 28131,00грн. та у зв'язку із скритим характером деяких робіт остаточна сума договору може уточнюватись.

14.10.2009р.  платіжним дорученням №152 від 15.10.2009р. позивач сплатив відповідачеві суму робіт у розмірі 28 131,00грн. Проте відповідач (підрядчик) станом на день подачі позову роботи по ремонту даху не виконав.

Позивач зазначає, що на даний момент втратив інтерес до виконання умов договору та має намір повернути сплачені кошти, з посиланням на приписи ст..526, 610 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позивач вважає, що за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 34 429,26грн., у тому числі:28 131,00грн. – суми основної заборгованості; 758,38грн. – 3% річних; 2 859,73грн. – розмір пені та 2 680,15грн. – сума інфляції.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Позивачем було представлено пояснення по справі, відповідно до яких він наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, у відзиві на позов повідомив про те, що визнає факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 28 131,00 грн. Також просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені,  3% річних та інфляційних втрат. Однак при цьому необгрунтував необхідність відмови у позові у даній частині.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, оригінали документів були досліджені у судовому засіданні, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю представника відповідача.

 Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

 Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представника позивача, суд –

                                                         ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

02.10.2009 р.  між відповідачем  по справі   ( підрядник ) та позивачем ( Замовник  )  було укладено договір підряду   б/н.

Відповідно до п. 1.1 вказаного  Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується провести власними силами роботи з  ремонту покрівлі будівлі. Замовник зобов'язався прийняти і сплатити закінчену роботу.

Сума договору складає 28 131,00 грн. в зв'язку зі скритим характером деяких робіт остаточна сума договору може уточнюватися по фактичним обсягам робіт.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору строк виконання робіт – 25.11.2009 р.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору замовник проводить передоплату у розмірі 100% , остаточна оплата проводиться поетапно за фактично виконану роботу шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підрядника вартості проведених робіт відповідно до Акту приймання – здачі не пізніше 15 – ти днів з дня здачі – приймання робіт з врахуванням коефіцієнтів, що застосовуються на момент укладення договору.

У виконання вищевказаних умов договору позивачем було перераховано на користь відповідача передоплату у розмірі 28 131,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №152 від 15.10.2009 р. ( а. с. 10 ).

Відповідно до п. 2.1.1 вказаного договору підряду підрядник зобов'язався провести роботи у відповідності до   вимог замовника і встановлених норм та правил.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до п. 3.1 вищевказаного договору робота приймається у відносності до підписаного сторонами акту приймання – здачі робіт по формі 2.

Відповідно до п. 3.2 замовник зобов'язався прийняти виконанні роботи на протязі  3 – х днів з моменту їх завершення.

Однак в супереч вимогам вищевказаного договору, відповідач 25.11.2009 р. роботи з ремонту покрівлі будинку не виконав.

В зв'язку з вказаним, позивач направив відповідачу лист вих.. №36 від 22.12.2009 р., відповідно до якого вимагав від відповідача приступити до виконання робіт, передбачених вищевказаним договором підряду і передати виконані роботи за актом приймання – передачі. ( а. с. 19 ).  

Оскільки відповідач не здійснив роботи з покрівлі будинку, позивач знов направив йому лист вих.. №3 від 04.02.2010 р., відповідно до якого вимагав від відповідача здійснити до 22.02.2010 р. передбачені договором підряду роботи. У разі невиконання робіт у вказаний строк позивач просив відповідача повернути сплачені грошові кошти у розмірі 28 131,00 грн. ( а. с. 21 ).

Однак відповідач на вказаний  лист не відповів та передбачені договором підряду роботи не виконав.

Відповідно до ст.  849 Цивільного кодексу України  якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Відповідно до ст.. 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.  

Відповідач, в супереч вимогам ст.. 33 ГПК України, доказів повернення позивачу отриманої  передоплати у розмірі 28 131,00 грн. суду не представив.

Вимоги позивача в даної частині визнаються відповідачем, що підтверджується. Зокрема, наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 01.12.2010 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення передоплати у розмірі 28 131,00 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2859,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 2680,15 грн. і 3% річних у розмірі 758,38 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 вищевказаного договору підряду за несвоєчасне закінчення робіт підрядник сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми невиконаних робіт за кожен день прострочки.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 26.11.2009 р. по 26.05.2010 р., тобто розраховує пеню з наступного дня коли роботи повинні бути виконані – 25.11.2009 р.   

З вказаним суд не може погодитися в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.  

Вищевказана норма визначає важливу умову виконання зобов'язання - строк (термін) виконання. Зазначена умова відповідно до положень ЦК не є істотною, оскільки зобов'язання і без визначеного строку (терміну) виконання будуть дійсними, але є важливою для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти запропоноване виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.

У вищевказаній нормі застосовуються поняття "строк" та "термін" виконання. Строк в розумінні вказаної  норми є періодом часу, зі спливом якого має бути здійснене виконання зобов'язання.

Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події.

25.11.2009 р. відповідачем роботи дійсно не були виконані, однак, як вже вказувалося вище, позивач у листі вих. № 3 від 04.02.2010 р. виставив відповідачу вимогу здійснити роботи у новий строк – 22.02.2010 р., а в разі невиконання робіт у вказаний строк, повернути отримані гроші, чого відповідачем зроблено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України  якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Оскільки роботи 22.02.2010 р. відповідачем виконані не були, то відповідач повинен був в семиденний строк з вказаної дати повернути отримані грошові кошти у розмірі 28 131,00 грн. позивачу, чого ним зроблено не було.

В зв'язку з вказаним суд дійшов висновку,  що розрахунок пені слід починати з 02.03.2010 р.

При таких обставинах розмір пені за період з 02.03.2010 р. по 26.05.2010 р. складає 1342,96 грн.

При таких обставинах в частині стягнення пені у розмірі 1516,77 грн. у позові необхідно відмовити.

Також позивач   просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2680,15 грн. та 3% річних у розмірі 758,38 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок вказаних сум позивач розпочинає з 26.11.2009 р., однак, як вже вказувалося вище, розрахунок треба розпочинати з 02.03.2010 р.

При таких обставинах, розмір інфляційних втрат за період з 02.03.2010 р. по  20.11.2010 р. складає 1219,17 грн.

З урахуванням вказаного, у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1460,98 грн. у позові необхідно відмовити.  

Також розмірі 3% річних за період з 02.03.2010 р. по 20.11.2010 р. складає 608,09 грн.

З урахуванням вказаного, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 150,29 грн. необхідно відмовити.   

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам,  відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено про те, що повний текст рішення буде складено 27.12.2010 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  27.12.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                     ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн» (98650, м.Ялта, смт.Масандра, вул.Стахановська, 18, корп.2, кв.1 // 98650, м.Ялта, смт.Масандра, вул.Стахановська, 18, корп.2, кв.6, ЗКПО 33385872 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво», 98600, м. Ялта, вул.. Київська, 1, а/с 176, ( р/р 2600801734598 в ЯФ УЕІБ, МФО 324786, ЗКПО 32290015 ) заборгованість у розмірі 28 131,00 грн., пеню у розмірі 1342,96 грн., трьох відсотків річних у розмірі 608,09 грн.,  інфляційні  втрати у розмірі 1219,17 грн.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн» (98650, м.Ялта, смт.Масандра, вул.Стахановська, 18, корп.2, кв.1 // 98650, м.Ялта, смт.Масандра, вул.Стахановська, 18, корп.2, кв.6, ЗКПО 33385872 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво», 98600, м. Ялта, вул.. Київська, 1, а/с 176, ( р/р 2600801734598 в ЯФ УЕІБ, МФО 324786, ЗКПО 32290015 )    державне мито у розмірі 313,01 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 214,56 грн.

4.          В частині стягнення пені у розмірі 1516,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 1460,98 грн. та 3% річних у розмірі 150,29 грн. у позові відмовити.

     Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.