Рішення

від 23.12.2010 по справі 1872-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1872-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2010Справа №2-7/1872-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС і К» (95050, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 2А; 95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 14а)

До відповідача  Добровської сільської ради (97571, Сімферопольський район, с. Добре, вул. 40 років Перемоги, 11)

За участю Сімферопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури Автономної Республіки Крим (95034, м. Сімферополь, вул. Дзержинського, 6)

Про визнання протиправним та скасування пункту рішення.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача –   Юдаков В. В., предст., дов. б/н від 23.02.2010 р.

Від відповідача    –   Юршина М. О. – предст., дов. №53 від 15.11.2010р.

Від прокуратури – не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС і К» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 7 рішення 26 сесії 5 скликання Добровської сільської ради від 11.11.2009 року в частині спонукання позивача сплатити втрати сільськогосподарського виробництва у розмірі 52 865,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірним пунктом рішення його було зобов'язано оплатити втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі 52 865,00 грн. протягом 2 місяців з моменту прийняття рішення, у той час як підстави для такого обов'язку у ТОВ «СВС і К» відсутні. Так, позивач зазначає, що відповідно до статті 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, у той час як відведена позивачеві земельна ділянка не використовувалася у сільськогосподарському виробництві як основний засіб виробництва, а тому мала кваліфікуватися за видом угідь не як рілля, а як перелоги.

Ухвалою ГС АР Крим від 27.04.2010 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової ґрунтознавчої експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

-          до якої категорії земель мала бути віднесена земельна ділянка площею 0,3928 га в с. Перевальне по вул. Береговій, проект землеустрою з відведення якої Товариству з обмеженою відповідальністю «СВС і К» був затверджений рішенням 26 сесії 5 скликання Добровської сільської ради від 11.11.2009 року?

-          до якого виду та підвиду відноситься земельна ділянка площею 0,3928 га в с. Перевальне по вул. Береговій, проект землеустрою з відведення якої Товариству з обмеженою відповідальністю «СВС і К» був затверджений рішенням 26 сесії 5 скликання Добровської сільської ради від 11.11.2009 року?

-          чи виконувала функцію основного засобу в сільськогосподарському виробництві земельна ділянка площею 0,3928 га в с. Перевальне по вул. Береговій, проект землеустрою з відведення якої Товариству з обмеженою відповідальністю «СВС і К» був затверджений рішенням 26 сесії 5 скликання Добровської сільської ради від 11.11.2009 року?

-          чи виконує вищевказана земельна ділянка таку функцію на теперішній час?

-          на підставі яких даних і чи вірно визначений бал боніту земельної ділянки площею 0,3928 га в с. Перевальне по вул. Береговій, проект землеустрою з відведення якої Товариству з обмеженою відповідальністю «СВС і К» був затверджений рішенням 26 сесії 5 скликання Добровської сільської ради від 11.11.2009 року?

-          чи вірно визначений розмір втрат сільськогосподарського виробництва, визначений в пункті 7 рішення 26 сесії 5 скликання Добровської сільської ради від 11.11.2009 року, з урахуванням даних по виду та підвиду земельної ділянки та балу боніту? Якщо ні, то який розмір втрат має бути визначений?

Після надходження до суду висновку експерта ухвалою ГС АР Крим від 08.11.2010 р. провадження у справі було поновлено.

Представник прокуратури у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слуханням справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

11.11.2009 р. Добрівською сільською радою Сімферопольського району було прийнято рішення «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «СВС і К» для комерційного використання (під розміщення автокемпінгу та кафе) в с. Перевальне, вул. Берегова, на території Добрівської сільської ради Сімферопольського району», яким був затверджений відповідний проект землеустрою з відведення позивачеві в оренду земельної ділянки площею 0,3928 га по вул. Береговій в с. Перевальне, затверджена нормативна грошова оцінка ділянки та передано в оренду вказану ділянку строком на 5 років.

Пунктом 7 цього рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС і К» зобов'язано:

- використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням;

- сплатити втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі 52 865,00 грн. протягом двох місяців з моменту прийняття цього рішення;

- до використання земельної ділянки приступити після укладення договору оренди землі та проведення його державної реєстрації.

ТОВ «СВС і К» звернулося до суду з позовом про визнання вказаного пункту недійсним, оскільки вважає, що в даному випадку відсутні підстави для покладання на землекористувача обов'язку по відшкодуванню втрат сільськогосподарського виробництва.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 9 статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Суд зазначає, що умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначені статтею 207 Земельного кодексу України.

Вказаною нормою закріплено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У даному випадку має застосовуватися саме частина 2 статті 207 Земельного кодексу, яка визначає умови відшкодування втрат сільськогосподарських угідь, з аналізу якої вбачається, що відповідні втрати мають відшкодовуватися у випадку вилучення сільськогосподарських угідь, які виконують функцію основного засобу виробництва в сільському господарстві.

Крім того, з пункту 1 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1279, вбачається, що відшкодуванню підлягають втрати, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства.

З метою встановлення, чи виконувала відведена позивачеві в оренду земельна ділянка функцію основного засобу в сільськогосподарському виробництві  судом була призначена землевпорядна експертиза.

За результатом проведеного дослідження експертом було зазначено, що земельна ділянка являє собою порушену територію. Більша частина ділянки зайнято котлованом, навколо якого наявний вал, створений ґрунтом з котловану, та двома ґрунтовими дорогами.

Експерт зазначив, що досліджувана земельна ділянка за генетичними ознаками є алювіальним луговим карбонатним слабогумусованим піщано-середньосугліністим ґрунтом на шаровому алювії. В теперішній час досліджувана ділянка не придатна для сільськогосподарського використання, потребує агротехнічної рекультивації, після чого для бонітування ґрунтового покрову ділянки потребується проведення нових ґрунтових досліджень.

Наявність староорного обрію в ґрунтовому покрову непорушеної частини ділянки, що займає вузькі смуги вздовж меж земельної ділянки свідчить про те, що раніше ця частина ділянки піддавалася орній обробці та виконувала функцію основного засобу  в сільськогосподарському виробництві. На теперішній час непорушена частина ділянки являє собою переліг.

Встановити, що порушена частина ділянки була ріллям, експерту не вдалося у зв'язку з відсутністю агротехнічного паспорту, необхідного при передачі земельної ділянки в оренду та в якому повинний відображатися стан ґрунтового покрову на момент передачі в оренду.

У висновку також вказано, що наявність заростей трав'янистих рослин, чагарників та дерева горіха, посередньо вказує на те, що вищевказана земельна ділянка тривалий час не оброблялася та не виконувала функцію основного засобу в сільськогосподарському виробництві.

У суду відсутні підстави не довіряти зазначеному висновку експерта, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання свідомо помилкового висновку по експертизі.

З урахуванням цього, суд зазначає, що земельна ділянка площею 0,3928 га в с. Перевальне по вул. Береговій, проект землеустрою з відведення якої Товариству з обмеженою відповідальністю «СВС і К» був затверджений рішенням 26 сесії 5 скликання Добровської сільської ради від 11.11.2009 року, станом на момент прийняття спірного рішення не виконувала функцію основного засобу в сільськогосподарському виробництві.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що в статті 207 Земельного кодексу України, яка власне й стала підставою прийняття спірного пункту 7 рішення, йдеться мова саме про втрати сільськогосподарських угідь, тобто про ті випадки, коли внаслідок (саме внаслідок) вилучення земельної ділянки для потреб, не пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом, земельна ділянка втратить ті властивості та якості, які характерні для ділянок сільськогосподарського призначення. При цьому, відповідні якості мають бути властиві земельній ділянці саме на момент передачі ділянки особі, позаяк умовою відшкодування землекористувачем таких втрат є наявність безпосереднього зв'язку між вилученням ділянки для подальшого використання не за призначенням та майбутніми втратами.

Крім того, суд також враховує позицію експерта, викладену у відповідному висновку. Так, експертом було зазначено, що у зв'язку з тим, що умови відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва включають в себе втрати сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища), а також втрати, спричинені обмеженням прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, виключенням з господарського обігу, а земельна ділянка площею 0,3928 га в с. Перевальне по вул. Береговій на момент передачі в оренду та раніше як основний засіб сільськогосподарського виробництва не використовувалася, та, відповідно, наявність та розмір втрат сільськогосподарського виробництва визначити не надається можливим.

З урахуванням цього, суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування статті 207 Земельного кодексу України, оскільки на момент прийняття спірного рішення про передачу земельної ділянки в користування позивачеві, вказана ділянка не використовувалася для ведення сільського господарства, а тому вилучення ділянки не призвело до втрати якихось сільськогосподарських властивостей ділянки у зв'язку з їх відсутністю на момент передачі.

Таким чином, суд вважає, що спірний пункт 7 рішення 26 сесії 5 скликання Добровської сільської ради від 11.11.2009 року в частині спонукання відповідача оплатити втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі 52 865,00 грн. протягом 2 місяців з моменту прийняття рішення суперечить статті 207 Земельного кодексу України та Постанові Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1279.

Суд не може прийняти посилання прокуратури на те, що передана позивачеві земельна ділянка є ділянкою сільськогосподарського призначення, а рішенням Добровської сільської ради від 11.11.2009 р. було змінене її цільове призначення, оскільки у даному випадку йдеться мова не про зміну цільового призначення земельної ділянки (чи необхідність такої зміни), а про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених погіршенням стану ділянки при передачі її в користування, у той час, як зазначено вище, у даному випадку відсутній факт такого погіршення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним земельним законодавством України не передбачено, що зміна цільового призначення земель в обов'язкову порядку є безумовною підставою для сплати землекористувачем якихось витрат, оскільки відшкодуванню підлягають лише втрати сільськогосподарських угідь як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві.

У той же час, суд зазначає, що ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах  повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним  є  невідповідність його  вимогам  чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який  видав  цей  акт.

У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування  з  мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним  зверненням до суду (частина  друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», у частині десятій статті 59 якого  визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування  з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За таких обставини, враховуючи, що спірним пунктом 7 рішення 26 сесії 5 скликання Добровської сільської ради від 11.11.2009 р. на позивача неправомірно був покладений обов'язок по відшкодуванню втрат сільськогосподарського виробництва при відсутності достатніх на це підстав, суд вважає, що порушені права Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС і К» підлягають судовому захисту шляхом визнання недійсним спірного пункту рішення в частині спонукання позивача сплатити втрати сільськогосподарського виробництва у розмірі 52 865,00 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення 26 сесії 5 скликання Добровської сільської ради від 11.11.2009 року в частині спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС і К» (95050, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 2А; 95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 14а, ідентифікаційний код 34835789) сплатити втрати сільськогосподарського виробництва у розмірі 52 865,00 грн.

3.          Стягнути з Добровської сільської ради (97571, Сімферопольський район, с. Добре, вул. 40 років Перемоги, 11, ідентифікаційний код 04368263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС і К» (95050, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 2А; 95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 14а, ідентифікаційний код 34835789) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        (підпис)                                  І. І. Дворний

Рішення підписано 27.12.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.