Рішення

від 27.12.2010 по справі 4777-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4777-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.12.2010Справа №2-15/4777-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер»  (02156, м. Київ,            вул. Братиславська, 8; 99029, м. Севастополь, проспект Генерала Острякова, 57, кв. 4; ЄДРПОУ 35369606)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Адора-1» (95040, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 4; 99011, м. Севастополь, вул. Генерала Петрова, 20; ЄДРПОУ 35983197)

Про стягнення 24 558,82 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Жиркіна О.С., представник, довіреність від 10.08.2010

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер»   звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адора-1» про стягнення 20452,80 грн. заборгованості, 2594,27 грн. пені, 1118,29 грн. індексу інфляції, 393,46 грн. 3% річних, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.09.2010 позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.09.2010 вжито заходи до забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Адора-1» в межах заявленої до стягнення суми – 24558,82 грн., розташовані на р/р №26009055073401 в Севастопольському відділенні ВАТ «Сведбанк» м. Києва, МФО 300164, ІПН 359831901091.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.09.2010 матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адора-1» про стягнення 24 558,82 грн. надіслано за територіальною підсудністю до господарського суду АР Крим, у зв'язку з тим, що відповідно до довідки Головного управління статистики в АР Крим, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адора-1» є: АР Крим, м. Сімферополь,             вул. Елеваторна, 4.

28.09.2010 матеріали справи надійшли до господарського суду АР Крим, справа передана на розгляд судді Іщенко І.А.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.10.2010 справу прийнято до провадження суддею Іщенко І.А. із привласненням справі №5002-15/4777-2010.

02.12.2010 до суду від представника позивача надійшов розрахунок позовних вимог, згідно якого позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 20452,80 грн. заборгованості, 2594,27 грн. пені, 1136,87 грн. індексу інфляції, 556,63 грн. 3% річних, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5   цього кодексу в цій частині,  відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні 27.12.2010 представник позивача представив суду розрахунок пені, відповідно до якого зменшив суму пені до 2 078,99 грн.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

25.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адора-1» (Покупець) укладено|ув'язнений| договір купівлі-продажу №25/03 (далі – Договір), (а.с.14-15).

Згідно пункту 1.1 Договору, продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар – скляний посуд, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, оплата послуг покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування коштів на р/р продавця протягом 10 календарних днів після отримання товару та переходу права власності на нього.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожен день прострочення платежу.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними №БР-0000191 від 26.03.2010 на суму 29 617,27 грн. та №БР-0000267 від 26.04.2010 на суму 31 635,53 грн. (а.с.16-19).

29.06.2010 позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості за отриманий товар у розмірі 20 452,80 грн. та пені.  Однак, відповідач дану вимогу не виконав (а.с.98-99).

Відповідно до виписки ПАТ «ТММ-Банк» по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер», відповідач сплатив позивачу:

·          9 000,00 грн. 12.04.2010;

·          10 000,00 грн. 02.06.2010;

·          21 800,00 грн. 17.06.2010 (а.с.104-106).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за поставлений товар, у розмірі 20 452,80 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №25/03 від 25.03.2010 щодо оплати вартості поставленого товару, отже сума заборгованості у розмірі 20 452,80 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1 136,87 грн. індексу інфляції та 556,63 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 136,87 грн. індексу інфляції та 556,63 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2 594,27 грн. пені.

У судовому засіданні 27.12.2010 представник позивача представив суду розрахунок пені, відповідно до якого зменшив суму пені до 2 078,99 грн., у зв'язку з неправильним періодом її розрахунку.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожен день прострочення платежу.

Приписами пункту 6 статті 231 ГК України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».  

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Отже, сума пені у розмірі 2 078,99 грн. підлягає стягненню з відповідача. Щодо задоволення позивних вимог про стягнення пені у розмірі 515,28 грн. суд відмовляє, оскільки вона не підтверджується матеріалами справи та визнана судом необґрунтованою.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя по справі №5020-6/036 від 14.09.2010 накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми у розмірі 24 558,82 грн., однак, судом задоволені позовні вимоги на суму             24 225,29 грн. Враховуючи, що чинним Господарським процесуальним кодексом України на передбачено несення змін в ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає за необхідне скасувати ухвалу господарського суду міста Севастополя по справі №5020-6/036 від 14.09.2010 про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського  процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адора-1» (95040, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 4; 99011, м. Севастополь, вул. Генерала Петрова, 20; ЄДРПОУ 35983197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер»  (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8; 99029, м. Севастополь, проспект Генерала Острякова, 57, кв. 4; ЄДРПОУ 35369606) 20452,80 грн. заборгованості, 2 078,99 грн. пені, 1 136,87 грн. індексу інфляції та 556,63 грн. 3% річних, 242,27 грн. державного мита та 232,80 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні позовних вимог про стягнення 515,28 грн. пені відмовити.

4.          Скасувати ухвалу господарського суду міста Севастополя по справі №5020-6/036 від 14.09.2010 про вжиття заходів до забезпечення позову, якою накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Адора-1» в межах заявленої до стягнення суми – 24558,82 грн., розташовані на р/р №26009055073401             в Севастопольському відділенні ВАТ «Сведбанк» м. Києва, МФО 300164,                        ІПН 359831901091.

5.          Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування|  законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 27.12.2010.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.