Рішення

від 20.09.2006 по справі 12/490-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/490-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" вересня 2006 р.                                                     Справа № 12/490-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської  Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Климчук А.В. - дов. від 22.03.06р. (приймав участь 11.09.06)

від відповідача Маловічко В.Ю. - дов. від 12.05.06р.

11.09.06 прийняли участь Омельчук В.К. - директор СТОВ "Павелки"  та  Путій М.В. - голова спілки співвласників.   

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Соха" (м. Житомир)  

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дари ланів" (м. Андрушівка)

про усунення перешкод у користуванні майном

У відповідності до ч.4 ст.69ГПК України спір вирішено у більш тривалий строк, ніж предбачено ч.1 цієї статті.

В судовому засіданні, згідно ст.77ГПК України, оголошувалась перерва з 11.09.06  до 17:20год. 20.09.06р

Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Соха" подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дари ланів"  про усунення перешкод у користуванні майном- великою рогатою худобою, що знаходиться в с. Павелки та с. Гарапівка Андрушівського району Житомирської області.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує.

На вимогу суду, в порядку ст. 30 ГПК України, в судовому засіданні давали пояснення представник управління агропромислового розвитку Андрушівської районної державної адміністрації, представник   СТОВ „Павелки”, голова спілки співвласників.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника СТзОВ "Павелки", дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказав в позовній заяві позивач, 12 квітня 2005 року адміністрацією СТзОВ „Дари ланів” було неправомірно захоплено належне позивачу майно, що знаходиться в с. Павелки та в с. Гарапівка Андрушівського району,  виставлено охорону біля майна та повідомлено адміністрацію позивача в усній формі, що сільськогосподарську діяльність у вказаних населених пунктах буде проводити саме відповідач.

Директором ТзОВ НВФ „Соха” було подано заяву до Андрушівського районного відділу внутрішніх справ щодо незаконих дій працівників СТзОВ „Дари ланів”, на що було отримано відповідь від 29.04.05 про встановлення факту самоправства в діях службових осіб СТзОВ „Дари ланів” (а.с.9 т.1).

Пізніше позивачем було отримано Постанову Андрушівського РВ УМВС України в Житомирській області  про відмову в порушені кримінальної справи  від 23.04.05, де, на думку позивача, було зафіксовано самоправство з боку співробітників СТзОВ  „Дари ланів” (а.с.10 т.1).

В підтвердження факту захоплення та недопущення працівників ТзОВ НВФ „Соха” до майна, позивач надав доповідні комірника с. Гарапівка від 01.06.05 , від 09.06.05, від 10.06.05 Гончарука В.М. (а.с.11,12,14 т.1); доповідні працівника позивача Сеніча М.В. від 11.06.05,  від 13.06.05, 15.06.05, 17.06.05, 20.06.05, 21.06.05, 27.06.05 (а.с.15-21 т.1); акт від 28.06.05 про недопущення працівників ТзОВ НВФ „Соха” до майна (а.с.22 т.1); відповідь Андрушівського РВ УМВС в Житомирській області адвокату Климчуку А.В. про належність ВРХ Ковальчуку О.М.(а.с.23 т.1); акт державного виконавця від 10.06.05 про недопущення на територію, де знаходилось майно боржника ТзОВ НВФ „Соха” ( а.с.13т.1).

10.05.05 ТзОВ НВФ „Соха направило лист СТзОВ „Дари ланів”  з вимогою повернути майно (а.с.24 т.1), яке останній, на думку позивача, утримував незаконно .

Позивач вказав, що відповідач, наряду з іншим майном, захопив велику рогату худобу, яку ТОВ НВФ "Соха" орендував у жителів села Павелки та Гарапівка згідно Акту від 13.03.04р. (а.с. 25).

Позивач вважає, що відповідачем порушуються його права щодо вільного користування  і розпорядження  майном та просить усунути перешкоди у користуванні ним.

Відповідач заперечує проти позовних вимог .

Представник відповідача вказав, що ТзОВ „Дари ланів” майно не захоплювало, а господарську діяльність на території сіл Павелки та Гарапівка здійснює у відповідності до укладених договорів оренди, схову, безоплатного користування  майном, укладених між спілкою співвласників та СТзОВ „Дари ланів”.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає на підставі слідуючого.

На виконання Указу Президента України від 03.12.99 № 1529 „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” було реорганізоване КСП „Павелківсько-Гарапівське” і створене СТзОВ „Павелки”, про що свідчить протокол № 1 зборів  уповноважених членів Павелківсько-Гарапівського КСП від 20.01.2000р. (а.с.78-84 т.2).

Як вбачається з матеріалів справи, спілкою співвласників бувшого КСП „Павелківсько-Гарапівське” засновникам СТзОВ „Павелки” було передано матеріальні цінності, основні засоби, в тому числі і велику рогату худобу для здійснення  сільськогосподарської діяльності (а.с.80 т.1).

31 березня 2005 року відбулися загальні збори співвласників майна реорганізованого КСП „Павелківсько-Гарапівське”, на яких було вирішено розірвати договори оренди на земельні паї та майно зі СТзОВ „Павелки”, оскільки останнє не проводить сільськогосподарську діяльність і укласти договори зі СТОВ „Дари ланів” (а.с.66-68 т.1, 59-62 т.2).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують  цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме  договору № 3 міни майна (купівлі-продажу), що являється складовою частиною майнових паїв співвласників майна колишнього КСП "Павелківсько-Гарапівського Андрушівського району Житомирської області від 13.04.05 (а.с.73-77 т166-70 т2), який  був укладений  між співвласниками майна КСП „Павелківсько-Гарапівське” (майнодавець) та СТзОВ „Дари ланів” (майнокористувач) останньому було передано майно, визначене у Додатку №2 до цього договору (а.с. 79-80 т1, 71-72 т.2), що залишене в якості резерву майнового  пайового фонду, реорганізованого КСП „Павелківсько-Гарапівське Андрушівського району( а.с.63-68 т1, 59-62 т.2).

Згідно додатку № 2 до договору № 3  СТзОВ „Дари ланів”  було передано, зокрема,   поголів'я основного стада продуктивної і робочої худоби  (а.с. 78,79 т.1, 71-71а т.2).

З огляду на викладене, відповідач правомірно користується  майном, в тому числі і  поголів'ям основного стада продуктивної і робочої худоби.   

Відповідно до ст.  32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких  господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Надані позивачем доповідні працівників ТзОВ "Соха"  суд не розцінює як  докази неправомірного володіння (захоплення) майном відповідачем, оскільки  вони  складені в односторонньому порядку та особами, які знаходились в трудових відносинах з позивачем.

Посилання позивача на лист та Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи також не можна розцінювати  як доказ  захоплення господарства.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили,  є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Як вбачається з Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.04.05 (а.с.10 т.1), в діях службових осіб відсутній склад злочину, передбачений статею 365 КК України -  перевищення влади або службових повноважень,  тобто умисне  вчинення службовою особою дій,  які явно виходять за межі  наданих їй   прав  чи  повноважень,  якщо  вони  заподіяли  істотну  шкоду охоронюваним законом правам та  інтересам  окремих  громадян,  або державним   чи  громадським  інтересам,  або  інтересам  юридичних осіб.

Як вбачається з листа, надісланого позивачу Андрушівським РВ УМВС (а.с.9 т.1) в  діях, службових осіб вбачається склад злочину передбачений ст. 356 КК України - самоправство, тобто    самовільне,   всупереч   установленому законом  порядку,  вчинення  будь-яких  дій,  правомірність   яких оспорюється  окремим громадянином або підприємством,  установою чи організацією,  якщо  такими  діями  була  заподіяна  значна  шкода інтересам  громадянина,  державним  чи  громадським  інтересам або інтересам власника. Позивачу рекомендовано в порядку ст. 27 КПК України в приватному порядку звернутись до суду.

Відповідно до ст. 27 КПК, справи про злочини, передбачені ст. 356 КК України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.

Відповідно до ст. 15 КПК України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як  за вироком суду й  відповідно до закону.

Отже належним доказом,  самоправства зі сторони службових осіб та захоплення майна  може бути вирок суду, який в матеріалах справи відсутній.

Слід зазначити, що акт  від 13.03.04 суд також не розцінює як належний доказ  захоплення відповідачем  ВРХ, оскільки  всупереч ст.ст. 180, 184 ЦК України в ньому не визначені індивідуальні або родові ознаки  тварин, що були предметом передачі від СТОВ "Павелківське" до  ТОВ НВФ "Соха".

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що  позовні вимоги позивача є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на  позивача.

Керуючись ст. 22, 33, 34, 35,  49,69, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -позивачу

3-відповідачу