Постанова

від 23.01.2008 по справі 20/252-21/153

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/252-21/153

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 січня 2008 р.                                                                                    № 20/252-21/153  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиТОВ Кредитно-фінансова компанія “Спільне Українсько-Британське підприємство “Єврокрим”         

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.10.2007

у справі№20/252-21/153 господарського суду Полтавської області       

за позовомПриватного підприємства “Фірма Віст”

доТОВ Кредитно-фінансова компанія “Спільне Українсько-Британське підприємство “Єврокрим”

простягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача:Буртовий М.В. –за довіреністю від 14.01.2008р.

відповідача:Куліш С.М. –за довіреністю від 01.10.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.09.2007р. (суддя Тимченко Б.П.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 2458,81грн. заборгованості, 24,58грн. витрат по сплаті державного мита та 2,12грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. (судді Писана Т.О. – головуючий, Андрейцева Г.М., Мостова Г.І.) рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2007р. змінено та викладено п. 2 резолютивної частини рішення в новій редакції: стягнуто з ТОВ Кредитно-фінансова компанія “Спільне Українсько-Британське підприємство “Єврокрим” на користь приватного підприємства “Фірма Віст” 5118,02грн. боргу за поставлений товар за договором №3-06 від 23.01.2006 року, 24882грн. боргу за сервісне обслуговування за договором №3-06 від 23.01.2006 року, 105857грн. боргу за поставлений товар згідно актів приймання-передачі від 01.09.2006 року та від 11.09.2006 року, 4284,37грн. пені, 9661,52грн. інфляційних збитків, 3117,12грн.  3% річних та  судові витрати: 1521,42грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 113,84грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2007р. залишено без змін.          Стягнуто з відповідача на користь позивача 764,60грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити і залишити без змін постанову апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.01.2006р. між ТОВ кредитно-фінансовою торгівельною компанією “Спільне українсько-британське підприємство “Єврокрим” (замовник) та ПП “Фірма ВІСТ” (виконавець) було укладено договір №3-06, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання на складання долотної програми по бурінню свердловини №203 на Західно-Радченківській площі, поставку доліт, відповідно до вказаної програми та здійснення сервісного супроводу відпрацювання поставлених долот.

За умовами п.2.3 даного договору він вступає в силу з дня його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Вказаний договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками і його дійсність сторонами не оскаржувалась.

Згідно п.п.3.1, 3.4 договору №3-06 вартість доліт, які поставляються, погоджується сторонами в специфікації (додаток №3 до договору), а в разі зміни асортименту (доліт, що поставляються) ціна погоджується шляхом підписання додаткової угоди. Вартість робіт по сервісному супроводу відпрацювання доліт, погоджена сторонами, складає 30000грн. (у тому числі податок на додану вартість).

Відповідно до п.5.2 договору позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з сервісного супроводу поставлених доліт, що полягав у: контролі за роботою доліт; коригуванні (за необхідності та погодженні з відповідачем) роботи доліт; сприянні виконанню показників буріння, закладених в долотній програмі; контролі і аналізі результатів робіт доліт; оперативних заходах по підвищенню показників роботи доліт.

Судами встановлено, що позивач розробив долотну програму - додаток 2 та специфікацію до договору - додаток 3, які підписані уповноваженими представниками сторін.

Згідно специфікації до договору - додаток 3, позивачем поставлялось 21 долото, 7 калібраторів, 2 бурові головки загальною вартістю (включаючи сервісне обслуговування - 30000грн.) 710275грн., що підтверджується накладними № 13 від 10.05.2006 року, № 18 від 30.06.2006 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 10.05.2006 року та 30.06.2006 року.

Також сторони у справі 10.06.2006 року уклали додаткову угоду до договору №3-06, відповідно до якої, у зв'язку з зміною ціни доліт заводами-виробниками, сторони дійшли згоди щодо зміни ціни на долота, при загальній збільшеній вартості поставки на 24428грн. (у тому числі податок на додану вартість). Водночас, додатковою угодою встановлено, що вартість сервісних послуг по підготовці долотної програми та відпрацюванню доліт складає 24882грн. (у тому числі податок на додану вартість).

Відповідно до виписок з банківського рахунку позивача відповідачем було перераховано позивачу за поставлений товар 702447,19грн. Тобто, обов'язок за договором  щодо оплати отриманого товару згідно специфікації відповідачем виконано не в повному обсязі, в зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в розмірі 5118,02грн. Вимога позивача про сплату вказаного боргу відповідач не виконав.

Оскільки ні договором №3-06 від 26.01.2006 року, ні додатковою угодою від 10.06.2006 року сторонами не встановлено строку оплати послуг по підготовці програми, позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру №35 від 18.10.2006 року на оплату послуг та Листом від 13.11.2006 року (вих.№151) направив відповідачу вимогу про оплату послуг по сервісному супроводу в розмірі 24882грн. Дана вимога позивача також залишилась без виконання.

Між сторонами у справі виникли відносини поставки доліт на підставі акту від 01.09.2006 року прийому-передачі долота 215,9 ЕНР51 НТКРR та акту від 11.09.2006 року прийому-передачі долота 8 1/2 ТС11КРR, які підписані представниками сторін та скріплені печатками.  

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що для оплати поставлених доліт (товар) позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № 33 від 01.09.2006 року на суму 46757грн. та № 34 від 11.09.2006 року на суму 59100грн., а також в порядку ст. 530 ЦК України 14.11.2006 року позивачем було надіслано відповідачу лист № 148 від 16.10.2006 року з вимогою здійснити оплату виставлених рахунків. Однак, зазначена вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин є обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 5118,02грн. за отриманий товар згідно договору №3-06, оскільки у додатковій угоді від 10.06.2006 року сторони узгодили нову вартість доліт та колібратора.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач свої обов'язки щодо надання послуг по підготовці долотної програми виконав належним чином.

Висновок місцевого господарського суду про невиконання позивачем свого обов'язку по сервісному обслуговуванню та технічному нагляду за роботою поставлних ним доліт суд апеляційної інстанції спростував з посиланням на п. 6.3 договору № 6-03. Так, даним пунктом договору передбачено, що у випадку виникнення ускладнень чи аварії при проведенні робіт по бурінню свердловини № 203, пов'язаних з поставкою Виконавцем доліт неналежної якості, останній за власний рахунок здійснює заміну долота на якісне. Питання щодо відшкодування збитків в зв'язку з ускладненням чи аварією, що буде мати місце у даному випадку, розглядається компетентною комісією за участю уповноважених представників Замовника, Виконавця та  Підрядника, який здійснює буріння зазначеної свердловини. Висновки комісії оформлюються відповідним Протоколом і є обов'язковими для Сторін - Замовника, Виконавця чи  Підрядника.

Отже, відповідно до умов Договору № 3-06 будь-які претензії щодо збитків завданих поставкою доліт неналежної якості повинні розглядатися спеціальною комісією, результати роботи якої оформлюються спеціальним Протоколом.

При цьому суд встановив факт відсутності такого Протоколу, а тому будь-які заперечення відповідача проти якості поставленого позивачем товару (долота) не можуть бути прийняті з огляду на недотримання встановленого договором порядку їх фіксації та заявлення. Відтак, суд апеляційної інстанції відхилив зазначені в рішенні суду першої інстанції посилання на акт обстеження результатів роботи долота 8 1/2  ТD41АКРR, серійний № 11473 та акт перевірки технологічного режиму роботи долота 8 1/2 ТD41АКРR, серійний № 11473. Окрім того, щодо висновків даних актів спеціальні дослідження не проводились, а також вимог до позивача про заміну долота неналежної якості заявлено не було.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем відповідно до матеріалів справи визнано сам факт надання позивачем послуг сервісного обслуговування, а вимоги  щодо неналежної якості таких послуг відповідачем належними доказами не підтверджені.

З огляду на викладене, колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо задоволення вимоги позивача про стягнення вартості сервісних послуг в розмірі 24882грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 105857грн. вартості поставлених згідно Акту приймання-передачі від 01.09.2006 року та Акту приймання-передачі від 11.09.2006 року доліт, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Враховуючи наведені законодавчі положення та матеріали справи, дії сторін по передачі відповідачу доліт 215,9 ЕНР51 НТКРR та 8 1/2  ТС11КРR відповідно до Акту приймання-передачі від 01.09.2006 року та Акту приймання-передачі від 11.09.2006 року, оцінені господарським судом апеляційної інстанції як такі, що свідчать про виникнення у відповідача зобов'язання перед позивачем по сплаті вартості цих долі у сумі 105857грн.

Також колегія вважає обґрунтованим та  правомірним висновок апеляційного суду про стягнення пені в розмірі 4284,37грн. згідно п.6.2 договору № 3-06; 14585,98 грн. інфляційних збитків та 3781,99 грн. 3% річних на підставі ст.625 ЦК України та з урахуванням встановлених обставин справи. Вмотивованим та таким, що ґрунтується на матеріалах справи є висновок апеляційного суду про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних за поставлені долота за актами приймання-передачі від 01.09.2006 року та 11.09.2006 року з 23.11.2006 року по 25.07.2007 року в сумі 7778,38 грн. та 2370,51 грн. відповідно.

За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція переглядає у касаційному порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам  чинного  законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. у справі  №20/252-21/153 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

      А.Уліцький