Рішення

від 14.01.2008 по справі 4893-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4893-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

14.01.2008Справа №2-15/4893-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехмаркет» (84313, Донецька обл.. м. Краматорськ, вул.. Південна, 17, ідентифікаційний код 32496157)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНРО» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Загородна, 19, ідентифікаційний код 32362016)

Про стягнення 268654,40 грн.

                                                                                                      Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Ковальова І.О., довіреність б/н від 14.04.2007 р., у справі

Від відповідача – Бєлік І.В., довіреність б/н від 03.05.2007 р., у справі

  Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройтехмаркет» звернулося з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНРО» про стягнення 268654,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт за договором підряду № 11 від 01.09.2004 р.,  в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 155316,00 грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехмаркет» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання 41564,05 грн. інфляційних втрат, 61662,04 пені, 10112,31 грн. 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.08.2007 р. провадження у справі було зупинено, по справі призначено комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.12.2007 р. провадження у справі було поновлено у зв'язку з поверненням матеріалів справи з експертної установи.

          Представник позивача у судовому засіданні надав письмові пояснення, в яких погодився з висновком судової експертизи.

Представник відповідача письмових пояснень по суті експертного висновку суду не надав.

14.01.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 286289,58 грн., в тому числі 180705,40 грн. основного боргу, 73464,65 грн. інфляційних втрат, 16353,35 грн. пені, 15766,18 грн. 3% річних.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача надав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, по справі оголошувалася перерва.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.09.2004 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройтехмаркет» (Підрядник) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАНРО»  (Замовник) (відповідач) був укладений договір підряду №11. (а.с. 11-14)

Пунктом 1.1 Договору передбачено Замовник доручає та оплачує, а Підрядник в межах договірної ціни виконує на власний ризик власними та залученими силами та засобами етап робіт, у відповідності з графіками здійснення робіт та кошторисами, обробні роботи в квартирах жилої п'ятиповерхової будівлі, здати в обумовлені строки виконані роботи Замовнику, усуває протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкта недоробки, які обумовлені неякісним виконанням робіт.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що договірна ціна етапу робіт, дорученого для виконання Підряднику, визначається у відповідності з проектно-кошторисною документацією.

Згідно до пункту 2.3.5. Договору перегляд договірної ціни та порядку оплати обґрунтовується розрахунками та оформлюється сторонами шляхом складання додаткових угод.

Розрахунки з Підрядником за виконаний етап робіт здійснюється шляхом передплати 100% на розрахунковий рахунок Підрядника. (пункт 4.1 Договору)

Акт здачі-приймання виконаного етапу робіт готує Підрядник та узгоджує обсяги виконаних робіт з представником Замовника. (пункт 4.2 Договору)

Строк дії Договору обумовлений пунктом 10.1 Договору та становить з моменту підписання сторонами до виконання ними своїх зобов'язань по етапам робіт у відповідності з Графіками здійснення робіт та кошторисами. Після підписання сторонами Акту здачі-приймання етапу робіт та розрахунків з Підрядником за виконаний етап робіт Договір припиняє дію.

На виконання умов Договору позивачем були складені локальний кошторис 2-1-1 відомість ресурсів на будівельно-монтажні роботи.

 На виконання умов Договору Підрядником виконано робіт на загальну суму 434247,60 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами Актами приймання виконаних підрядних робіт за вересень, жовтень, грудень 2004 року, доданими до матеріалів справи.

Вищезазначені акти знайшли своє підтвердження як в податковому так і в бухгалтерському обліку позивача, а саме в журналі-ордері №6, головній книзі за період з вересня по грудень 2004 р.

Вказані висновки знайшли своє підтвердження в експертному  висновку № 37 (а.с. 2-32 Т.3).

Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором щодо оплати виконаних позивачем робіт за Актом № 8 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2004 р. від 25.12.2004 р., в результаті чого за ним склалася заборгованість  за виконані роботи у розмірі 155316,00 грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехмаркет» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Як вбачається з експертного висновку частина робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройтехмаркет», не відповідає роботам, зазначеним в актах виконаних робіт та кошторисній  документації. Так, фактична вартість виконаних робіт по розрахунку експерта складає 459637,00 грн.

Вказане послужило підставою того, що 14.01.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 286289,58 грн., в тому числі 180705,40 грн. основного боргу, 73464,65 грн. інфляційних втрат, 16353,35 грн. пені, 15766,18 грн. 3% річних.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно до пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Сторонами були підписані відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт без будь-яких заперечень.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройтехмаркет» виконано своє зобов'язання за договором,  здійснені роботи на загальну суму  434247,60 грн., що підтверджено підписаними сторонами актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт.

Суд не може прийняти посилання позивача на той факт, що фактично було виконано робіт на суму 459637,00 грн., оскільки вказане не знаходить свого підтвердження в актах та кошторисній документації.

А оскільки документами, які підтверджують виконання робіт, та є підставою для здійснення розрахунків, є акти виконаних підрядних робіт, у суду відсутні правові підстави погоджуватися з висновком експерта, що вартість фактично виконаних робіт складає 459637,00 грн. Більш того, експертом у висновку зазначено, що частина виконаних робіт не відповідає роботам, зазначеним в актах виконаних робіт та кошторисній документації.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНРО» за виконані роботи, яка підтверджена документально,  становить саме 155316,00 грн. Вказане також підтверджено експертним висновком № 37.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати виконаних позивачем робіт у розмірі 155316,00 грн. по  Акту № 8 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2004 р. від 25.12.2004 р., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Крім того, суд критично ставиться до посилання відповідача на той факт, що ним було сплачено заборгованість по Акту № 8 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2004 р. від 25.12.2004 р.  зокрема платіжними дорученнями № 4 від 06.10.2005 р. (а.с. 3 Т.2), від 08.09.2005 р. (а.с. 4 Т.2), № 5 від 01.11.205 р. (а.с. 162 Т.2), оскільки в жодному з цих платіжних документів відсутнє посилання на Акт № 8 від 25.12.2004 р. або  Договір підряду №11 від 01.09.2004 р.

Таким чином,  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості  у розмірі  155316,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 73464,65 грн. інфляційних втрат та 15766,18 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання. (згідно заяві про зміну позовних вимог)

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що сума інфляційних втрат у розмірі 73464,65 грн. підлягає частковому зменшенню, оскільки розрахована на заборгованість у розмірі 180705,40 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість у розмірі 155316,00 грн., сума інфляційних втрат повинна бути розрахована саме із розрахунку зазначеного розміру заборгованості та становить за період з січня 2005 р. по листопад 2007 р. 63213,61 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНРО».

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНРО» 3% річних за період з 01.01.2005 р. по 30.11.2007 р. у розмірі 15766,18 грн. підлягають зменшенню, оскільки розраховані на заборгованість у розмірі 180705,40 грн. Оскільки судом  встановлена та підтверджена матеріалами справи заборгованість у розмірі 155316,00 грн., сума 3% річних повинна бути розрахована саме із розрахунку зазначеного розміру заборгованості та становить за період з 01.01.2005 р. по 30.11.2007 р. 13582,70 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНРО».

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16353,35 грн. пені.

Щодо вказаних позовних вимог представником відповідача було заявлено клопотання про застосування судом строків позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак статтею 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Так пунктом 1 частини 2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог  про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Пунктом 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

          Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення штрафних санкцій лише 02.04.2007 р. (про що свідчить штамп канцелярії господарського суду на позовній заяві), тобто після спливу строку позовної давності.

          Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Вказана заява була зроблена відповідачем у судовому засіданні 15.01.2008 р..          Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНРО»  пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 16353,35 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господрського процесуального кодексу України 16.01.2007 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 22, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНРО» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Загородна, 19, ідентифікаційний код 32362016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехмаркет» (84313, Донецька обл.. м. Краматорськ, вул.. Південна, 17, ідентифікаційний код 32496157, р/р 26003053600241 в ФКБ «Приватбанк» м. Краматорськ, МФО 335548)  155316,00 грн. заборгованості, 63213,61 грн. інфляційних втрат, 13582,70 грн. 3% річних, 2321,12 грн. державного мита та 95,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.