Рішення

від 11.12.2007 по справі 6/576

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/576

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  6/576

11.12.07

За позовом Закритого акціонерного товариства "Девон"

До відповідача 1Акціонерного комерційного банку "Базис"

До відповідача 2Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна"

Про стягнення 60160000 грн. та визнання дій неправомірними

                    Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:           

Від позивача                 не з'явились

Від відповідача 1          не з'явились

Від відповідача 2          Пелипенко О.С. (за дов. № 06-01/2167 від 23.10.2007)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство «Девон»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного комерційного банку (далі –АКБ) "Базис" про визнання дій останнього неправомірними,  стягнення збитків в сумі 50160000 грн. та моральної шкоди в сумі 10000000 грн., а також до акціонерного банку "ІНГ Банк України" про визнання неправомірними дій останнього та зобов'язання скасувати арешт  рахунків позивача, відкритих у цьому банку, накладених на підставі постанови старшого державного виконавця Державної виконавчої служби в Печерському районі міста Києва від 17.08.2006.

          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача-1, які пов'язані з безпідставним та необґрунтованим залученням позивача до участі у розгляді справи в суді між відповідачем-1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Сахалінське", та неправомірних дій відповідача-2 щодо арешту коштів позивача останньому була заподіяна матеріальна та моральна шкода.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду № 46/419-06 від 18.09.2006, якою, на його думку, встановлено неправомірність дій відповідача 1.

          Вимоги про стягнення  збитків в сумі 50160000 грн. мотивовані приписами ст. 155 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, яка, на його думку, є актом цивільного законодавства, а тому, в силу ст. 8 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України (аналогія закону), може бути застосована до спірних правовідносин.

          Відповідач-1 позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на те, що відсутні підстави для відшкодування моральної та майнової шкоди, звернення до суду є правом особи і не може бути підставою для відповідальності, позивачем не доведено понесення збитків.

          Відповідач-2 відзиву та письмових пояснень по суті спору суду не надав.

          Ухвалою суду від 12.10.2006 порушено провадження у справі № 6/576.

Одночасно з поданням позову позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках відповідача-1, відкритих у банківських установах, а також просить заборонити відповідачу-2 приймати на виконання документи, стягувачем за якими є відповідач-1, а боржником –позивач.

          Ухвалою суду від 12.10.2006 клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено частково, з метою забезпечення позову було накладено арешт на грошові кошти акціонерного комерційного банку "Базис", що знаходяться на кореспондентських рахунках, відкритих у Національному банку України, будь-яких інших банківських установах, в розмірі 60160000 грн. У задоволенні іншої частини клопотання судом було відмовлено.

Акціонерний комерційний банк "Базис" звернувся до суду з  клопотанням про скасування вказаних заходів забезпечення позову, яке мотивоване тим, що відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" накладати арешт на кореспондентські рахунки банку заборонено.

Ухвалою суду від 20.10.2006 було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва № 6/576 від 12.10.2006, в порядку ст. 68 ГПК України.

Акціонерний комерційний банк "Базис" звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.10.2006.

Закрите акціонерне товариство "Девон" звернулося з апеляційною  скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.10.2006.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 було відмовлено у прийнятті до розгляду апеляційних скарг.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2007 було відмовлено у прийнятті касаційної скарги на вказану вище ухвалу апеляційної інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2007 розгляд справи було призначено на 20.02.2007.

Ухвалою Верховного Суду України від 01.03.2007 позивачеві було відмовлено у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України № 6/576 від 16.01.2007.

Ухвалою від 22.03.2007 розгляд справи було призначено на 17.04.2007.

Представники позивача та відповідача-1 на виклик суду не з'явились.

Представником позивача через канцелярію суду передано клопотання про відкладення розгляду справи та забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу-1 в розмірі 60160000 грн.

Клопотання судом відхилено як необґрунтоване, розгляд справи відкладено на 15.05.2007.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 ухвалу господарського суду від 17.04.2007 було залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2007 розгляд справи було призначено на 18.09.2007.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2007 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 було залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2007 розгляд справи було призначено на 11.12.2007.

Представники позивача та відповідача-1 на виклик суду не з'явились.

Представником позивача через канцелярію суду передано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням представника сторони у відрядженні.

Відповідач-2 проти задоволення клопотання заперечив. Клопотання судом було відхилене як необґрунтоване, виходячи з наступного.

Стороною у справі є не фізична особа –представник, а юридична особа –товариство, яке не позбавлено можливості направити до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів іншого представника. Про день та час проведення судових засідань учасники процесу були повідомлені судом завчасно та належним чином.

Розглянувши матеріли справи, господарський суд міста Києва встановив:

У 2006 році АКБ "Базис" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" та закритого акціонерного товариства "Девон" про розірвання кредитного договору   № 16/06 від 14.03.2006 та стягнення збитків  у розмірі 14000000 грн.

16.08.2006 господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі № 46/419-06.

Цього ж дня (16.08.2006) за клопотанням АКБ "Базис" господарський суд Харківської області вжив заходи забезпечення позову та наклав арешт на грошові кошти та майно ЗАТ "Девон" в межах суми 14000000 грн. Ухвала про забезпечення позову ґрунтується на приписах ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України.

На виконання вказаної ухвали 17.08.2006 державним виконавцем Державної виконавчої служби у Печерському районі міста Києва винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти ЗАТ "Девон" на рахунку АБ "ІНГ Банк України" та інших рахунках в межах суми 14000000 грн.

Постанова була виконана відповідачем-2  18.08.2006.

18.09.2006 Харківський апеляційний господарський суд скасував ухвалу господарського суду Харківської області в частині забезпечення позову щодо ЗАТ "Девон". Підставою для скасування ухвали стало порушення судом вимог ст.ст. 67, 86 ГПК України. Зокрема, апеляційний суд послався на те, що АКБ "Базис" не подано жодних доказів того, що обмеження можливостей ЗАТ "Девон" щодо відчуження належного йому майна та грошових коштів може гарантувати виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЦПК України у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.

Господарське процесуальне законодавство (ГПК України), на підставі якого було прийнято господарським судом Харківської області від 16.08.2006 ухвалу про забезпечення позову,  не містить норми, аналогічної або подібної за змістом.

Частиною 1 статті 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відносини, що регулюються цивільним законодавством, визначені ст. 1 ЦК України, якими є особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У той же час, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

З огляду на це, ЦПК України, як ГПК України, не є актами цивільного  законодавства в розумінні ст. 4 ЦК України, у зв'язку з чим до спірних правовідносин не може бути заснована аналогія закону на підставі ст. 8 ЦК України.

Отже, оскільки ГПК України не передбачає право особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, на відшкодування збитків у разі скасування заходів забезпечення позову, що є підставою позову до відповідача-1 про стягнення коштів, вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Також не доведено позивачем, в чому полягає неправомірність дій відповідача-2 при виконанні постанови виконавчої служби про накладення арешту на кошти, що є підставою для відмови у позові.  

Крім того, ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільних прав та обов'язків як визнання неправомірними дій юридичних осіб.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                                С.А. Ковтун

Рішення підписано 25.01.2008