Рішення

від 23.01.2008 по справі 43/71-34/587

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/71-34/587

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  43/71-34/587

23.01.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Майстер-Клас»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий міжнародний журнал «Познайка»

простягнення 5 266,69 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Говоров І.В. (довіреність б/н від 31.01.2007);

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Майстер-Клас»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий міжнародний журнал «Познайка»(далі –Відповідач) про  стягнення 3 000 грн. заборгованості за поставлений товар, 260,31 грн. інфляційних втрат, 169,41 грн. 3% річних, 959,97 грн. пені, 877 грн. витрат на юридичні послуги.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2007 у справі № 43/71 позов було задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2007 зазначене судове рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Вказана постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2007 мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні повідомлення Відповідача про час і місце проведення судового засідання 07.03.2007, 29.03.2007 та 18.04.2007, в якому було розглянуто позов по суті та оголошено вступну і резолютивну частину рішення, що є порушенням статей 64, 65 та 77 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України), адже в силу статті 77 ГПК України нез'явлення в судове засідання представників сторін є підставою для відкладення розгляду справи.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором № 90 від 09.02.2006 (далі –Договір), укладеного між Позивачем та Відповідачем, щодо оплати вартості поставленого товару.

12.04.2007 Позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 3 000 грн. заборгованості за поставлений товар, 260,31 грн. інфляційних втрат, 169,41 грн. 3% річних, 782,52 грн. пені, 877 грн. витрат на юридичні послуги.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, а також ухвала про відкладення розгляду справи були надіслані на адреси Відповідача: 01023, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 3, кв. 49; 03055, м. Київ, а/с 250; 03055, м. Київ, а/с 12 зазначені в позовній заяві, його реєстраційних документах та Довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, виданої станом на 01.08.2007. Про отримання поштової кореспонденції Відповідачем за адресами: 03055, м. Київ, а/с 250 та 03055, м. Київ, а/с 12, зокрема, свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень 22.12.2007 та 21.01.2008.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

09.02.2006 між Позивачем та Відповідачем  було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Позивач (Продавець), а Відповідач (Покупець) покупає офсетний папір er Graphic», Preprint», мелований папір »в аркушах та рулонах виробництва концерну ».

Відповідно до пункту 1.2 Договору поставка паперу здійснюється партіями в асортименті та кількості вказаних у відповідних додатках, які є невідємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціни на папір встановлюються в національній валюті України за 1 тонну нетто листової та за 1 тонну брутто ролевого паперу та погоджуються по кожній окремій поставці (додатку до даного Договору) і включає у себе –ПДВ, вартість маркировки та навантаження товару в транспорт Покупця.

Оплата за даним Договором здійснюється Покупцем, згідно з виставленими рахунками-фактурами та накладними на поставлений папір шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця (пункт 6.1 Договору).

Оплата за даним Договором здійснюється Покупцем у два етапи: передплата в розмірі 70% від суми підписаного відповідного додатка протягом семи календарних днів з дати підписання додатка; остаточна оплата згідно виставленого рахунку-фактури протягом двох банківських днів з дати поставки паперу (пункт 6.2 Договору).

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що у разі затримки оплати Покупцем поставленого паперу, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

20.02.2006 Позивач та Відповідач уклали додаток № 1 до Договору, відповідно до якого загальна сума поставки становить 233 680 грн.

На виконання вказаного Договору, Відповідачу був поставлений товар відповідно до видаткових накладних від 17.03.2006 № 00001142 на суму 22 548,24 грн., від 24.03.2006 № 00001235 на суму 206 854,15 грн., всього на суму 229 402,39 грн.

Поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписом Відповідача на вказаних видаткових накладних, а також довіреностями серії ЯЛА № 318439 від 13.03.2006, серії ЯЛЕ № 852053 від 23.03.2006.

Претензій щодо кількості та якості поставленого товару Відповідачем заявлено не було.

06.03.2006 Позивач виставив Відповідачу рахунок № 00000935 на суму 229 402,39 грн.

Відповідач за отриманий на підставі вказаних видаткових накладних товар та відповідно до вказаного рахунку частково розрахувався з Позивачем на суму 226 402,39 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до пункту 6.2 Договору Відповідач повинен був здійснити оплату вартості отриманого товару в строк до 28.03.2006.

Проте, Відповідач, як у встановлений Договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару у сумі 3 000 грн. не виконав.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує, що Відповідачем при поданні касаційної скарги було до матеріалів справи додано акт браковки № 342 від 28.03.2006, складений за участю його представників та представників департаменту виробництва «Юнивест Принт».

Оцінюючи цей доказ суд зазначає, що:

- даний акт браковки було складено без участі представника Позивача, який до цього ж і не брав участі у поставці вказаного у ньому товару покупцеві;

- поставка зазначеного в цьому акті браковки товару відбувалася Відповідачем за накладною № 7514, яка не є предметом дослідження у цьому судовому розгляді;

- з даного акта браковки не можна дійти беззаперечного висновку про те, що поставлявся Відповідачем саме той товар, який був отриманий останнім від Позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Частиною 1 статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

З матеріалів справи не вбачається того, що Відповідач на підставі зазначених положень даної норми звертався із якоюсь із вищевказаних вимог до Позивача чи до виготовлювача товару.

Таким чином, Відповідачем всупереч вимогам статті 33 ГПК України не доведено факту поставки йому Позивачем товару неналежної якості.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 3 000 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 260,31 грн. інфляційних втрат та 169,41 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 782,52 грн. пені. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та пункту 8.3 Договору.

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що у випадку звернення до суду винна сторона відшкодовує стороні, на користь якої було ухвалено рішення, вартість наданих юридичних послуг у зв'язку з таким зверненням, але не більше 20% від ціни позову.

У зв'язку з даним спором Позивач звернувся за відповідними юридичними послугами до фізичної особи –підприємця Говорова І.В.

01.02.2007 Позивач (Замовник) та фізична особа –підприємець Говоров І.В. (Виконавець) уклали договір про надання юридичних послуг № 04 ГС, відповідно до якого Виконавець приймає на себе зобов'язання, за дорученням Замовника, надати останньому комплекс юридичних послуг, передбачених ч. 2 цього пункту, з питання стягнення заборгованості за поставлену продукцію відповідно до договору № 90 від 9 лютого 2007 року з ТОВ «ДМЖ «ПОЗНАЙКА», а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги та сплатити їх вартість (пункт 1.1)

Пунктом 2.1 зазначеного договору про надання юридичних послуг передбачено, що за виконання робіт зазначених у пункті 1.1. даного договору, Замовник сплачує Виконавцю винагороду, у розмірі 20 відсотків від ціни позову.

02.02.2007 Позивач платіжним дорученням № 148 сплатив фізичній особі –підприємцю Говорову І.В. 877 грн.

Факт надання вказаних юридичних послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 18.04.2007 на суму 877 грн., складеного між Позивачем та фізичною особою –підприємцем Говоровим І.В.

Проаналізувавши вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 877 грн. вартості юридичних послуг, суд дійшов висновку, про те що дана вимога є вимогою про стягнення збитків передбачених пунктом 10.2 Договору.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Проаналізувавши правовідносини сторін щодо стягнення збитків у вигляді компенсації витрат на юридичні послуги, суд дійшов висновку, що у даному разі наявний повний склад правопорушення, а тому заявлені до стягнення витрати на юридичні послуги підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, оскільки вартість сплачених позивачем юридичних послуг перевищує 20% від уточненої ціни позову, то вимога про відшкодування вартості цих послуг на підставі пункту 10.2 Договору підлягає частковому задоволенню у розмірі 20% від ціни уточненого позову, і складає 4212,24 грн. (3000 грн. боргу + 260,31 грн. інфляційних втрат + 169,41 грн. 3% річних + 782,52 грн. пені) х 20% = 842,45 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 611, 612, 625 ЦК України, статтями 193, 230 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий міжнародний журнал «Познайка»(01023, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 3, кв. 49, ідентифікаційний код 24364801, р/р 2600801761 в АБ «АЖИО»м. Києва, МФО 321637, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Майстер-Клас»(04086, м. Київ, вул. Ольжича, 18-а, кв. 20, ідентифікаційний код 33446898, р/р 26005032439900 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005) 3000 (три тисячі) грн. боргу, 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 41 коп. 3% річних, 260 (двісті шістдесят) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 52 коп. пені,  842 (вісімсот сорок дві) грн. 45 коп. витрат на юридичні послуги, а також 97 (дев'яносто сім) грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Рішення підписано 29.01.2007