Рішення

від 13.12.2010 по справі 10/363-10(22/313(6/364-09(18/286-08))-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/363-10(22/313(6/364-09(18/286-08))-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.10р.

Справа № 10/363-10(22/313(6/364-09(18/286-08))-10)

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК АТК ОПТТОРГ", м. Дніпропетровськ 

до  Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь 

про стягнення 425 278,58 грн.

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

  Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

          У листопаді 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК АТК ОПТТОРГ"

звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" в якому просило суд, з урахуванням уточненої позовної заяви - стягнути суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 387 157 грн. 54 коп., суму пені в розмірі 48 009 грн. 53 коп., суму 3% річних в розмірі 6 449 грн. 45 коп., згідно договору оренди майна від 24.09.2007 р., укладеного між сторонами.

            В обгрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не сплатив в повному обсязі орендні платежі за оренду майна.

            Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 р. по справі № 6/364-09(18/286-08) позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" –344 230 грн. 02 коп. основного боргу, 500 грн. пені, 42 927 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 6 449 грн. 45 коп. –3 % річних та судові витрати. В решті позову відмовлено.

            Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від      10.02.2010 р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

           За наслідками касаційної скарги Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", в якій Відповідач просив  стягнути з нього 264 300 грн. боргу, 28 552 грн. 75 коп. інфляційних втрат та 4 152 грн. 09 коп. –суму 3 % річних –постановою Вищого господарського суду України від  10.06.2010 р. по справі № 6/364-09 ( 18/286-08 ) касаційна скарга задоволена частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 р. у справі № 6/364-09 (18/286-08) скасувано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

 Розпорядженням голови суду від 22.10.2010 р., у зв'язку з перебуванням судді Пуппо Л. Д. на лікарняному, справу № 22/313 (6/364-09(18/286-08)-10) за позовом ТОВ  "ТК АТК ОПТТОРГ" до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення 425 278,58 грн. передано для розгляду судді Кощеєву І.М.

          Скасовуючи попереднє судове рішення, колегія суддів Вищого  господарського  суду  України  зазначила господарські суди обох інстанцій не врахували та безпідставно стягнули з відповідача 50 000 грн. заборгованості з орендної плати за всі дні у вересні 2007 року. Наданий позивачем розрахунок заборгованості орендної плати є лише одним із доказів, який потребує оцінки у сукупності з іншими доказами у справі.  Однак, вирішуючи спір у справі, господарські суди обох інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не перевірили чи правильно позивачем здійснено нарахування орендної плати. Жодної оцінки суди не надали здійсненому відповідачем розрахунку боргу. Також, суди не встановили за який період позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати та не з'ясували, яку суму орендної плати відповідач повинен був сплатити позивачу в визначений ним період, а яку суму в цей період відповідачем було сплачено, не дослідили який розмір заборгованості виник у відповідача перед позивачем окремо за кожний місяць. Також, господарські суди залишили поза увагою той факт, що орендна плата у відповідності до умов укладеного між сторонами договору складає 50 000 грн. і підлягає щомісячній індексації. Отже, розмір орендної плати кожного місяця змінюється і визначається взалежності від встановленого індексу інфляції. При цьому, щомісячні втрати від інфляції входять до складу орендної плати. Однак, господарський суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним, стягнув окремо борг і окремо інфляційні втрати, що є неприпустимим. При цьому, інфляційні втрати стягнуто судом в якості відповідальності за порушення грошового зобов'язання з посиланням на ст. 625 ЦК України, а не як складова частина орендної плати. Не встановивши належним чином реальної суми заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати з достовірним документальним її підтвердженням не можна вирішити правильно спір у справі.   Проте, від встановлення суми боргу господарські суди обох інстанцій самоусунулись.

            Вказівки, що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи ( ст. 111-12 ГПК України ).

   На виконання приписів ст. 111-12 ГПК України та вказаної постанови ВГСУ, господарський суд зобов”язав Позивача надати у судове засідання : письмові пояснення з урахуванням обставин зазначених у постанові ВГСУ;   обґрунтований розрахунок стягуваної суми по кожній складовій окремо за кожний місяць окремо, з урахуванням зауважень  зазначених у постанові ВГСУ по цій справі; додаткові письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог, в яких необхідно зазначити: за який період стягується заборгованість з орендної плати, яку суму орендної плати Відповідач повинен був сплатити Позивачу в визначений період та яку суму в цей період  Відповідачем було сплачено, який розмір заборгованості виник у Відповідача перед Позивачем окремо за кожний місяць; акт звірки взаєморозрахунків між сторонами (Позивачу з'явитись до Відповідача) на час розгляду справи.

   Представники сторін  двічи на виклик суду в судове  засідання  не з'явилися,   витребуваних  судом документів не надали.    

            Позивач був належним чином повідомлений судом про час і місце проведення судових засідань, про що свідчить три Повідомлення про вручення поштові відправлення ( ф. 119 ) повернуте установою пошти з відміткою „организация выбыла”.

            У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006  р. N 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України,             порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб  або  місця  проживання фізичних  осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої   кореспонденції,   повернуті  органами  зв'язку  з позначками  "адресат  вибув",  "адресат  відсутній"  і т. п., з урахуванням  конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників   судового   процесу   про  вчинення  цим  судом  певних процесуальних дій.

         Відповідач також був належним чином повідомлений судом про час і місце проведення судових засідань, про що свідчить Повідомлення про вручення поштові відправлення ( ф.  119 ) з поміткою про отримання відповідних ухвал суду.

Господарський суд розглядає справу за наявними в ній документами, згідно ст. 75 ГПК України.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу ( аудіо      запис ) представниками сторін  не заявлялося.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

         Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ :

         24.09.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТК АТК ОПТТОРГ"    ( Орендодавець ) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго"        ( Орендар ) укладено Договір оренди.

         В п.п.3.1, 3.2 договору сторони узгодили, що орендна плата складає 50 000 грн. на місяць. Орендар самостійно перераховує орендну плату орендодавцеві щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після набуття чинності цим договором, яка становить 50 000 грн.

         Відповідно до п.10.1 договору він вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 10.05.2008 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним.

         Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

         Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ( ч. 1 ст. 252 ЦК України ).

         Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

         Зміст укладеного між сторонами договору оренди свідчить про те, що орендна плата за користування майном повинна сплачуватись раз на місяць; перебіг місячного строку узгоджено розпочати після набуття чинності договором, отже, з 25.09.2007 р. ( наступний день після набуття договором від 24.09.2007 року чинності ).

         Як визначено в ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

         Отже, місячний строк користування майном спливає 25.10.2007 р.

         Сторони узгодили, що орендар повинен перераховувати орендну плату орендодавцеві щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

        Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

        Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

        Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться  ( ст. 526 ЦК України ).

         Відповідно до ст. 759 ЦК України, за  договором  найму  ( оренди )  наймодавець  передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

         За  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата  за  користування  майном вноситься щомісячно,  якщо інше не встановлено договором ( ст. 762 ЦК України ).

         Ст. 530 ЦК України передбачає, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  ( термін )  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

 Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з   урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         З матеріавлвів справи вбачається, що Нікопольське комунальне підприємство "Нікопольтеплоенерго" визнало позовні вимоги Позивача частково, а саме:  264 300 грн. суми основного боргу по сплаті орендної плати станом на 10.05.2008 р., 28 552 грн. 75 коп. інфляційних втрат, станом на 10.05.2008 р.; 4 152 грн. 09 коп. –суму 3 % річних, станом на 10.05.2008 р.

         Якщо сторона ( її представник, повноваження якого не обмежені ) визнавала обставини,  якими інша сторона обґрунтовує  свої  вимоги або  заперечення,  суд  посилається на це в рішенні як на підставу звільнення від доказування цих обставин. У разі визнання відповідачем позову,  яке не суперечить  закону,  не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом ( п. 11 постанова Пленуму  Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009  „Про судове рішення у цивільній справі”).

  Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 78 ГПК України, яка передбачає, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову, господарський суд знаходить достатньо підстав для частково задоволення позовних вимог у розмірі в якому Відповідач визнав позовні вимоги Позивача, а саме стягненню підлягає : 264 300 грн. основного боргу; 28 552 грн. 75 коп. інфляційних втрат; 4 152 грн. 09 коп. –суму 3 % річних

  Решта позовних вимог Позивача підлягає залишенню без розгляду з підстав передбачених п. 5.  ч. 1. ст. 81 ГПК України.   

  Представник Позивача  двічі на виклик суду в  судове  засідання  не з'явився, витребувані судом документи ( письмові пояснення з урахуванням обставин зазначених у постанові ВГСУ;   обґрунтований розрахунок стягуваної суми по кожній складовій окремо за кожний місяць окремо, з урахуванням зауважень  зазначених у постанові ВГСУ по цій справі; додаткові письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог, в яких необхідно зазначити: за який період стягується заборгованість з орендної плати, яку суму орендної плати Відповідач повинен був сплатити Позивачу в визначений період та яку суму в цей період  Відповідачем було сплачено, який розмір заборгованості виник у Відповідача перед Позивачем окремо за кожний місяць; акт звірки взаєморозрахунків між сторонами                    ( Позивачу з'явитись до Відповідача ) на час розгляду справи ) - не надав.

           Позивач був належним чином повідомлений судом про час і місце проведення судових засідань. Клопотання про чергове відкладення розгляду справи від Позивача до суду не надходило.

 П. 7 роз”яснення Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 ГПК України” № 02-5/612 від 23.08.1994 р. вказує на те, що при вирішенні питання щодо залишення позову  без  розгляду ( стаття 81 ГПК )  господарським судам  слід  мати  на  увазі,  що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності  таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними,  тільки  якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; витребувані документи чи явка представника позивача  дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в  засідання господарського суду без поважних причин. Отже  перш  ніж  залишити  позов  без  розгляду  господарський суд зобов'язаний  з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Так, за приписами ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський  суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення положень ст. ст. 32, 33 ГПК України, Позивачем не були надані суду без поважних причин витребувані від нього судом докази, які відповідно до постанови ВГСУ по цій справі та приписів ст. 111-12 ГПК України  дійсно необхідні для вирішення спору.

      Враховуючи наведене та приймаючи до уваги неподання Позивачем  без  поважних  причин  витребуваних  судом матеріалів необхідних для вирішення спору,  та двічі не з”явлення без поважних причин представника Позивача на виклик у судове засідання і його не з”явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд  залишив  позову  без  розгляду  з підстав передбачених п. 5.  ч. 1. ст. 81 ГПК України.    

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 1, 22, 32, 33, 44, 49, 75, 78, п. 5.  ч. 1. ст. 81, 82 –85, 111-12 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

   Позовні вимоги Позивача задовольнити частково.

            Стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго"

( м. Нікополь Дніпропетровської області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК АТК ОПТТОРГ" ( м. Дніпропетровськ ): 264 300 грн. основного боргу; 28 552 грн. 75 коп. інфляційних втрат; 4 152 грн. 09 коп. –суму 3 % річних; 2 970 грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита; 164 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

   Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

   Решту позовних вимог - залишити  позов  без  розгляду.    

      Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.          

        Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Кощеєв

Повне рішення складено 13.12.2010 р.