Рішення

від 14.12.2010 по справі 18/230-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/230-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.10р.

Справа № 18/230-10

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель-Веста", м.Київ

до                  Вільногірської міської ради, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

про                визнання договору недійсним

Суддя  Петрова В.І.

Представники:

  від позивача: Гаврилюк В.М. дов. від 05.02.09р.

                         Барабаш П.В. дов.від 09.08.09 р.

  від відповідача: Велика Н.В. дов. від 11.01.10 р.

                              Зубченко О.О. дов. від 11.01.10 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель-Веста" звернулося до господарського суду з позовом до Вільногірської міської ради про визнання недійсним з моменту укладення договору № 127 від 05.02.2009 року про плату за користування земельною ділянкою, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовує  тим, що  даний договір не відповідає вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та ст. 792 ЦК України  у зв"язку із чим повинен бути визнаний недійсним  з моменту укладення. Позивач зазначає, що відповідач використовує даний договір як договір оренди земельної ділянки та не дає можливості позивачу  отримати правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку, чим порушує  права та охоронювані законом інтереси позивача. До того ж, інших договорів (крім придбання у власність та оренди), на підставі яких юридична особа приватної форми власності  може набувати  права користування земельною ділянкою, чинним законодавством не передбачено.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що  даний позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки спірний договір  укладено між сторонами у добровільному порядку, він відповідає  вимогам чинного законодавства. До того ж, при розгляді господарським судом м. Києва  справи № 50/243, рішенням у якій  були задоволені позовні вимоги прокурора м. Вільногірська   в інтересах держави в особі Вільногірської  міської ради до позивача про стягнення  8 437,38 грн. заборгованості за користування спірною  ділянкою, позивач жодного разу не наголосив   про невідповідність договору № 127 вимогам чинного законодавства. Відповідач  зазначив, що твердження позивача про те, що  Вільногірська міська рада використовує договір, що оскаржується, як договір оренди земельної ділянки та не дає можливості отримати правовстановлюючі документи  на землю, є невірними та надуманими. Згідно з розділом 3   термін дії договору  закінчився 31.12.2009 року.

По справі оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

                                                    ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель-Веста" є власником нежитлової будівлі (готелю) за адресою: вул. Ленінського Комсомолу, 22, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20451694 від 03.10.2008 року (а.с. 12)  та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.04.2009 року (серія САВ № 616217, зареєстрованого в КП "Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська" 22.06.2009 року) (а.с. 13).

Як зазначає позивач, протягом багатьох  років земельна ділянка площею 2 261 кв.м. за адресою: м. Вільногірськ, вул. Ленінського Комсомолу, 22 використовувалася позивачем для обслуговування будівлі готелю, проте, позивач на момент виникнення спору не може отримати правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку.

05 лютого 2009 року між Вільногірською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель-Веста" (землекористувач) було укладено договір № 127 про плату за користування земельною ділянкою, за умовами якого Вільногірська міська рада надала дозвіл  ТОВ "Готель-Веста" на укладення договору про плату на користування земельною ділянкою загальною площею 2 261 кв.м., яка знаходиться по вул. Ленінського Комсомолу, 22 та використовується для реконструкції нежитлової  будівлі (готель), для подальшого оформлення договору оренди згідно з планом землекористування.

Відповідно до п. 1.2. договору   в зв"язку  з довготривалою процедурою оформлення технічної документації на земельну ділянку, яка необхідна для укладення договору оренди (викупу), землекористувач - ТОВ "Готель-Веста" на підставі  Закону України "Про плату за землю" та рішення міської ради "Про внесення  змін до рішення сесії № 698-28/IУ від 30.07.04 р. "Про надання згоди суб"єктам підприємницької діяльності на укладення тимчасової угоди про плату за користування земельними ділянками під об"єктами нерухомого майна на період  оформлення  правовстановлюючих документів на землю", зобов"язується сплачувати плату за фактичне  користування земельною ділянкою до укладення договору оренди (купівлі-продажу).

Договір було укладено на строк оформлення технічної документації до укладання договору оренди (купівлі-продажу) та його державної реєстрації (п.2.2. договору).

Відповідно до ст. 3.1. договору строк цього договору починає свій перебіг з 01.01.2009 року та закінчується 31.12.2009 року.

Позивач зазначає, що відповідач навмисно не розглядає його клопотання про надання дозволу на викуп земельної ділянки загальною площею 2 261 кв.м., яка знаходиться по вул. Ленінського Комсомолу, 22, зокрема  вказане питання  виносилося на  розгляд чергових сесій ради: 28.01.2010 р., 18.02.2010 р., 18.03.2010 р., 20.05.2010 р., 17.06.2010 р. В результаті розгляду ніяких рішень міською радою не приймалося. Оскільки, як вважає позивач, відповідач використовує  спірний договір, як договір оренди  земельної ділянки та не дає можливості отримати правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку, позивач просить визнати спірний договір недійсним з моменту укладення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду  на наступне.

У відповідності зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до  частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог статті 203 Цивільного кодексу  України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;  особа, яка вчиняє  правочин повинна  мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній  волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені  ним.

Отже, звертаючись з позовом про визнання договору недійсним, позивач повинен довести суду наявність тих обставин, з якими Закон пов'язує визнання правочину недійсним та вказати яким конкретним нормам закону не відповідає договір.

Як на підставу  для визнання договору недійсним, позивач посилається на  невідповідність його умовам  статей ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та ст. 792 ЦК України

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди   (місце   розташування   та  розмір  земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням  її  розміру,  індексації,  форм платежу,   строків,   порядку   її   внесення   і   перегляду   та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної  ділянки, яка передається в оренду;  умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження  (обтяження)  щодо  використання  земельної ділянки; визначення сторони,  яка несе ризик  випадкового  пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови  передачі  у  заставу  та  внесення до статутного фонду права  оренди  земельної  ділянки.

У поясненнях, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Готель-Веста"  16.11.2010 року в судове засідання, позивач зазначає, що  фактично він використовує земельну ділянку за адресою: м. Вільногірськ, вул. Ленінського Комсомолу, 22  загальною площею 1 197 кв.м., що підтверджується  технічним паспортом на нежитлову будівлю готелю (а.с. 32-33). Використання більшої території є фізично неможливим, у зв"язку із знаходженням поблизу будівлі готелю  будинків, що є власністю інших осіб. Листом відповідача від 14.07.2010 року № 02/12-929-1472/10  підтверджено відсутність точного визначення площі земельної  ділянки та її кадастрового номеру. З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що розмір земельної ділянки, зазначений в договорі  № 127, як одна із  істотних умов договору,  не підтверджений ніякими доказами.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені з ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд не вважає, що договір № 127 від 05.02.2009 року є договором оренди землі, а є попереднім договором в силу ст. 635 ЦК України.

За вимогами ст. 182 ГК України та ст. 635 ЦК України за попереднім договором    суб'єкт    господарювання зобов'язується  у  певний  строк,  але  не  пізніше  одного року з моменту  укладення   попереднього   договору,   укласти   основний господарський   договір   на   умовах,   передбачених   попереднім договором. Попередній договір повинен містити  умови,  що  дозволяють визначити предмет,  а також інші істотні умови основного договору. До укладення  попередніх  договорів  не  застосовується  загальний порядок укладення господарських договорів. Попередній договір  укладається  у  формі,  встановленій  для основного   договору,   а   якщо   форма   основного  договору  не встановлена, - у письмовій формі.

Основний договір спірного договору - договір оренди землі за  приписами ст. 14 Закону України "Про оренду землі"  укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Сутність попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов"язуються в майбутньому укласти основний договір. Такий договір необхідний стосовно тих господарських відносин, у яких для укладення основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти.

Оскільки  для  укладення основного договору - договору оренди землі необхідно   певний час на виготовлення технічної документації, суд приходить до висновку, що  договір № 127 від 05.02.2009  року відповідає нормам права, що діяли на час укладення спірного договору, а  позивач не довів суду ті обставини, з якими Закон пов"язує його недійсність.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

                                              ВИРІШИВ:

Позивачу в позові відмовити.

Суддя

 В.І. Петрова

Повне рішення складено  14.12.2010 року