Рішення

від 17.12.2010 по справі 13/311-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/311-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.10 р.

Справа № 13/311-10

За позовом  Прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська  в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ  

до    товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Логос”, м. Дніпропетровськ 

про зміну умов договору оренди

Суддя  Первушин Ю.Ю.

Представники:

  від прокурора: Шпак О.О.;

від  позивача:  Приходько Т.В.- представник, довіреність від 16.12.2009р. №4/11-468.; 

від  відповідача:Гордісова І.М,-представник , довіреність від  23.06.2010р. №66; 

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (далі –позивач)  з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Логос" ( далі –відповідач) в якому просить суд змінити п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2006 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Логос", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.,  зареєстрованого в реєстрі за №2331 від 31 березня 2006 року та зареєстрованого в книзі записів держаної реєстрації договорів оренди землі за №040610400661, виклавши його в наступній редакції:

"п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та не може бути меншою трикратному розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.08 р. №39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,5428 га, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Набережна Перемоги, буд. 9-Б. Прокурор та позивач посилається на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі". Зазначені норми викладені у такій редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Таким чином зазначає позивач, у відповідності з законом з 04.06.2008 р. розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Закон України "Про плату за землю", а спірний договір в цій частині є таким, що суперечить чинному законодавству. 07.07.2009 р. Дніпропетровська міська рада направила на адресу відповідача вимогу про приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства, але відповіді на лист не отримано.

Відповідач, відповідно до заперечень на позовну заяву від 08.12.2010 р. проти позову заперечує та в його задоволенні просить відмовити. Заперечення обґрунтоване тим, що Дніпропетровська міська рада жодного разу не зверталася до відповідача з офіційною пропозицією щодо зміни умов договору оренди. Відповідач зазначає, що стосовно зміни умов договору оренди дізнався лише тоді, коли отримав позовну заяву. Крім того, відповідач просить суд звернути увагу на те, що договір оренди, до якого позивач вимагає внести зміни укладено 31 березня 2006 року, а Закон України, на підставі якого необхідно внести зміни, вступив в силу 04 липня 2008 року та посилається на ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що "Закони та інші нормативно –правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи".

Розгляд справи відкладався з 01.11.2010 р. до 16.11.2010 р., з 16.11.2010р. до 26.11.2010 р.

Ухвалою від 26.11.2010 р. строк розгляду спору було продовжено до 13.12.2010 р.

В судовому засіданні 09.12.2010р. оголошувалась перерва до 13.12.2010р.

В судовому засіданні 13.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокурора, позивача та відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -  

                                                     ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради №309/34 від 01.03.2006 р., між Дніпропетровською міською радою (далі –орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Логос" (далі –орендар, відповідач) 31 березня 2006 року укладено договір оренди землі (далі –договір), відповідно до умов якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по вул. Набережній Перемоги у районі будинку № 9-Б (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:305:0100. В оренду була передана земельна ділянка загальною площею 3,5428 га (п. 1.1, 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 28 151 520 грн. 31 коп.

Згідно з п. 3.1 Договору договір укладено на п'ять років.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3. (п. 4.1 Договору).

Позивач наполягає на внесенні змін до діючої редакції договору та мотивує це змінами,  внесеними до ст. 21 Закону України "Про оренду землі". При цьому, суть змін полягає у встановленні нової ставки орендної плати, а отже зміні п. 4.1. договору, шляхом викладення його у наступній редакції: "Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та не може бути меншою трикратному розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.08р. №39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі".

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі". Зазначені норми викладені у такій редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Попередня редакція наведеної норми (до 01.01.2008 року) визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Отже, у зв'язку з вище вказаними змінами у законодавстві, 07.07.2009 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про приведення договору оренди земельної ділянки до вимог чинного законодавства, але відповідач у визначений законом строк відповіді не надав.

Позивач зазначає, що порушення інтересів держави полягає в тому, що власник землі –держава, в особі Дніпропетровської міської ради, не отримала за 2008 –2009 р.р. оренду плату в повному обсязі, що викликає необхідність приведення договору оренди землі від 31.03.2006 р. у відповідність до вимог чинного законодавства України в частині визначення річної орендної плати за землю, що і є причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача суперечать як діючому законодавству України, так і умовам договору оренди землі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах передбачених договором. Такі правовідносини (і зобов'язання щодо оплатної передачі і зобов'язання щодо користування і сплати орендної плати) виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

У даному випадку остаточні правовідносини оренди виникли між позивачем і відповідачем у 2006 році, а тому на них неможливо розповсюдити дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з огляду на наведені приписи Конституції України.

Отже, якщо йдеться про регулювання законом орендних правовідносин, то і дію на них законів у часі слід встановлювати виходячи з моменту їх виникнення, в тому числі і щодо орендної плати.

Таким чином, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі" можуть і повинні бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та за підставами передбаченими договором або, якщо законом прямо передбачена відповідна умова при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 32/176 –09 від 22 квітня 2010 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно п. 4.7 спірного договору, розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, змін у цільовому використанні земельної ділянки, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Оренда плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядаються за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що наведений перелік підстав для зміни узгодженого сторонами розміру орендної плати є вичерпним і не містить в собі такої підстави для зміни розміру орендної плати, як зміна встановлених ст. 21 Закону України "Про оренду землі" граничних розмірів орендної плати.

Відповідної правової позиції дотримується Дніпропетровський апеляційний господарський суд в  постанові №13/151 –10 від 29.11.2010 р.

Крім того, ст. 2 Закону України "Про оренду землі" визначені правові засади оренди землі і встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Тобто, правовідносини оренди землі є одним з видів цивільних правовідносин і підлягають регулюванню Цивільним Кодексом України і актами цивільного законодавства, до яких відноситься і Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Стаття 5 Цивільного Кодексу України встановлює дію актів цивільного законодавства у часі і передбачає:

1.  Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

2.  Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, суд відхиляє доводи позивача у справі, наведені в обґрунтування позовних вимог, в силу яких позивач вважає, що існують підстави для внесення в судовому порядку змін до Договору оренди.

Керуючись ст. 58 Конституції України,  Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про плату за землю", ст. 5, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                          ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог  відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

 Ю.Ю. Первушин

Повний текст рішення складено24.12.2010 р.