Рішення

від 17.12.2010 по справі 21/311-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/311-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.10р.

Справа № 21/311-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс",м. Дніпропетровськ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Енерго-Транс", м. Дніпропетровськ   

про стягнення 3 752 516,98 грн. за договором комісії                                    

Суддя  Назаренко Н.Г.

Представники:

  від позивача: Бедрінець А.І., довіреність № 26 від 01.03.2010р.;

 від відповідача: Кучеренко М.С., довіреність № 7 від 13.12.2010р. 

                                                       СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" звернулося до господарського суду з позовом та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Транс" суму основного боргу у розмірі 3 752 516, 98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконано зобов'язання за договором комісії № 02/01/05-и від 01.05.2005 року, укладеного між сторонами.

Позивач зазначає, що відповідач частково перерахував грошові кошти за продану продукцію комітента у сумі 42 000, 00 грн., заборгованість відповідача по оплаті проданої продукції складає 3 752 516, 98 грн. В діях відповідача позивач вбачає порушення ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та умов договору комісії.

Крім того, позивач посилається на те, що вищенаведена заборгованість підтверджується підписаним між сторонами актом звірки розрахунків від 01.11.2010р.

Відповідач, відповідно до відзиву на позов № 124 від 14.12.2010р. проти позову не заперечує та позовні вимоги визнає в повному обсязі. Обставину несплати основного боргу відповідач обґрунтовує важким фінансовим становищем Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Транс" та економічною кризою. Відповідач підтверджує заборгованість перед позивачем у заявленій до стягнення сумі.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 16.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

01 травня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" (далі –комітент, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго - Транс" (далі –комісіонер, відповідач) укладено договір комісії № 02/01/05-и (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого комітент доручає комісіонеру за винагороду здійснювати продаж продукції, найменування, асортимент та ціна якої вказана в актах прийому –передачі товару та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору комісіонер зобов'язується реалізувати продукцію, передану комітентом, на умовах комісії та умовах, передбачених цим договором, третій стороні (надалі –покупець).

Згідно з п. 1.3 договору сума договору орієнтовно складає 4 000 000, 00 грн. при цьому фактична сума договору визначається шляхом складення сум вказаних в специфікаціях до даного договору.

Комісіонер зобов'язується сплачувати комітенту вартість проданої покупцю продукції за вирахуванням комісійної винагороди, в термін, вказаний в розділі 6 цього договору (п. 2.3 договору). Комітент зобов'язується своєчасно постачати комісіонеру продукцію для реалізації (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що продукція передана комітентом комісіонеру є власністю комітента до моменту продажу покупцю.

Відповідно до п. 6.1 договору комісіонер зобов'язується перераховувати грошові кошти за продану продукцію комітента на його розрахунковий рахунок на протязі трьох місяців з дати підписання комітентом звіту комісіонеру. Розмір комісійної винагороди на термін дії договору складає 0, 01 % від вартості продукції, що вказана в актах. Комісіонер відраховує належні йому згідно п 6.2  кошти та утримує їх на свою користь (п. 6.2, 6.3 договору).

Згідно з п. 10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків за цим договором.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв, в рамках договору комісії, товар, на загальну суму 3 795 126, 49 грн., що підтверджується відповідним актами приймання –передачі товару, що підписані представниками сторін, підписи скріплено печатками, а саме:

-          Акт приймання –передачі від 31 травня 2005 року на суму 1 787 100, 00 грн.;

-          Акт приймання –передачі від 01 червня 2005 року на суму 25 635, 79 грн.;

-          Акт приймання –передачі від 01 червня 2005 року на суму 24 888, 30 грн.;

-          Акт приймання –передачі від 01 червня 2005 року на суму 1 957 502, 40 грн.   

30.06.2005р. між сторонами підписано звіт комісіонера (а.с. 18) про те, що комісіонер виконав продаж товару на суму 3 795 126, 49 грн., комісійна винагорода комісіонера складає 379, 51 грн.

30.06.2005р. між сторонами, у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України, підписано акт про залік зустрічних однорідних вимог по договору, відповідно до якого було здійснено залік однорідних зустрічних вимог на суму 379, 51 грн.

Позивач посилається на те, що відповідачем частково перераховано грошові кошти за продану продукцію комітента у сумі 42 000, 00 грн., станом на 01.11.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 752 516, 98 грн., яка не оплачена, що і є причиною спору.   

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона    (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати переданого товару, строк оплати переданого товару, є таким, що настав.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за станом на 14.12 2010 року між сторонами (а.с. 23), який підписано повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками, заборгованість на користь позивача складає 3 752 516, 98 грн.

Доказів оплати переданого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 3 752 516, 98  грн.

Крім того, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі у розмірі 3 752 516, 98  грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем.

Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 612, ст. 625, ст. 629, 1011, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                              ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Транс" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2-а, код ЄДРПОУ 32405761, р/р 26008900696580 в ДФ ПУМБ м. Дніпропетровськ, МФО 305813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2-а, код ЄДРПОУ 32405740, р/р 26009900696846 в ДФ ПУМБ м. Дніпропетровськ, МФО 305813) основний борг у сумі 3 752 516 (три мільйони сімсот п'ятдесят дві тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 98 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Дата підписання рішення, оформленого відповідно довимог ст. 84 ГПК України, - 17.12.2010р.

 Н.Г. Назаренко